Державне регулювання комерційної діяльності

Ради Європи[85].

Декретом регулюються також вимоги до державних і інших стандартів,

питання керування діяльністю в області стандартизації, питання створення

технічних комітетів зі стандартизації, інформаційного забезпечення

споживачів і інші.

Ряд питань, що стосуються стандартів і норм, регулюється Декретом

Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за дотриманням стандартів,

норм і правил і відповідальності за їхнє порушення"[86].

Відповідно до цього Декрету стандарт – це нормативний документ,

затверджений відповідним органом, у якому встановлюються загальні чи

принципи характеристики щодо визначених об'єктів чи стандартизації технічні

вимоги, якою повинна відповідати конкретна продукція.

Норми – це обов'язкові вимоги, затверджені відповідним органом, що

встановлюють гранично припустимі величини показників продукції і

концентрації речовин, що гарантують якість продукції.

Нарешті, правила – це затверджені відповідним органом метрологічні,

санітарні, протипожежні, екологічні, організаційні, технологічні й інші

вимоги до виробництва продукції.

Під продукцією в Декреті розуміються також і товари народного

споживання.

Декретом установлені також функції, права й обов'язки посадових осіб

держкомітету України по стандартизації, метрології і сертифікації

(Держстандарт) і його територіальних органів, питання їхнього соціального

захисту, об'єкти і форми здійснюваного ними нагляду у відповідальність

суб'єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і

правил.

Указом Президента України затверджене Положення про Державний комітет

України по стандартизації, метрології та сертифікації[87].

Державні стандарти України затверджуються без обмеження терміну їхньої

дії. Також зняті ці обмеження на міждержавні стандарти, термін дії яких

закінчувався в 1992-1996 роках.

Необхідна інформація про дію стандартів (ДСТУ, ДСТ), зміни до них і

їхнє скасування публікуються в щорічному і щомісячному офіційному виданні

"Стандарти" Держстандарту України, які можна замовити в спеціалізованих

магазинах по адресах:

252073 м. Київ-73, вул. Фрунзе, 152, тел. 435-42-76;

310164 м. Харків,пр. Леніна, 66, тел. 33-35-00.

Ці й інші питання, що стосуються стандартизації, викладені в розділі

"Застосування стандартів і технічних умов на продовольчі товари" Правил

продажу продовольчих товарів[88].

Стандарти застосовуються, зокрема, і по маркіруванню розмірів одягу і

взуття. У нашому сучасному житті, при виборі покупок споживачі найчастіше

знаходяться в скрутному положенні, не знаючи, яким образом відповідають

вітчизняні стандарти закордонним.

Крім стандартів, у торговій практиці велике значення мають технічні

умови – документи, що містять вимоги, що регулюють відносини між

постачальником (розроблювачем, виготовлювачем) і споживачем (замовником)

продукції. Технічні умови, що не пройшли державну реєстрацію в органах

Держстандарту України, вважаються недійсними.

Найменування технічних умов складається з індексу (ТУ), першої букви

назви держави (У), коду підприємства – власника оригіналу ТУ з ОКПО (вісім

знаків), двох останніх цифр року твердження. Наприклад:

ТУ В 12345813.001-93.

Нарешті, стандарти підприємств – це нормативні документи, що

розробляються на продукцію, використовувану лише на конкретному

підприємстві. Вони не повинні суперечити ДСТУ й ОСТУ.

Піклуючись про стандартизацію сільськогосподарської продукції, Кабінет

Міністрів України затвердив Типове положення про інспекції заготівель і

якості сільськогосподарської продукції обласної, Севастопольської міської

державної адміністрації[89].

Виконуючи покладені на неї задачі, інспекція має численні права, серед

яких можна назвати право:

– перевіряти дотримання заготівельними й іншими підприємствами

стандартів, технічних умов і інших нормативних актів при торгівлі

продукцією;

– відбирати безкоштовно в заготівельних і збутових підприємств зразки

сільськогосподарської продукції для перевірки на відповідність стандартам,

технічним умовам і іншим нормативним документам;

– забороняти відвантаження сільгосппродукції, що не відповідає вимогам

стандартів, технічних умов і інших нормативних документів.

Система стандартизації в Україні знаходиться в стадії розвитку. За

увесь час існування СРСР в Україні було розроблено не більш 600 стандартів

(в основному на такі предмети, як скріпки, урни для сміття, штучні квіти,

труни і т.п.). За останні ж п'ять років розроблено більш 1500 стандартів,

причому 60 відсотків з них гармонізовано з вимогами міжнародних. В основу

національної системи стандартизації, сертифікації, акредитації і метрології

покладені принципи Міжнародної організації стандартизації (ISO),

Міжнародної електротехнічної комісії (IEC), Європейського комітету зі

стандартизації (CEN). В даний час, у зв'язку з приєднанням України до

багатобічної міжнародної торгової системи ГАТТ і одержанням повноправного

членства України у Всесвітній організації торгівлі (ВОТ), розглядається

питання про створення Національного інформаційного центра ГАТТ/ВОТ по

стандартизації і сертифікації, головною задачею якого було би забезпечення

суб'єктів, що хазяюють, нормативною документацією по стандартизації і

сертифікації країн – членів ВОТ[90].

Національні знаки відповідності обов'язковим вимогам стандартів

Державної системи сертифікації УкрСЕПРО для продукції, що підлягає

обов'язкової сертифікації, а також для всієї іншої продукції виглядають,

відповідно, так:

Перший знак наноситься на кожен екземпляр сертифікованої продукції біля

знака для товарів і послуг виготовлювача на незнімну частину виробу, а

також проставляється в експлуатаційній і супровідній документації (у

паспорті, на ярлику, упакуванні і т.д.). Застосування виготовлювачем знака

відповідності припиняється одночасно з закінченням терміну дії сертифіката

відповідності і припиняється у випадку припинення дії такого сертифіката.

ГЛАВА III. сертифікація.

Корінне реформування і становлення вітчизняної економіки, розвиток

ринкових відносин в умовах соціально-економічної кризи зумовили

необхідність створення нових механізмів державного та ринкового регулювання

виробництва в Україні. В цих умовах принципово змінюється роль сертифікації

продукції, процесів та послуг (далі – продукції), як засобу нетарифного

регулювання, та її соціально-правові основи. Сьогодні питання сертифікації

продукції регулюються більш ніж 500 законами, декретами і постановами

Кабінету Міністрів України, указами Президента України та іншими

нормативними актами. Аналіз найбільш важливих з них дає можливість

визначити мету, вимоги до сертифікації та основні недоліки розглянутих

нормативних документів[91].

Основні положення, що стосуються сертифікації продукції, містяться в

Декреті Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію"[92].

Відповідно до даного Декрету сертифікація продукції здійснюється,

насамперед, з метою захисту прав споживачів і поділяється на:

– обов'язкову;

– добровільну.

Обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних

документів по якості виробляється винятково в державній системі

сертифікації. При позитивних підсумках сертифікації заявнику видається

сертифікат і дається право маркірувати продукцію спеціальним знаком

відповідності.

Обов'язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами з

метою:

– запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та

майна громадян і навколишнього природного середовища;

- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

Сертифікація стосується не тільки вітчизняної продукції. Імпортована

продукція, що підлягає обов'язкової сертифікації, також повинна

супроводжуватися сертифікатом, що видається (чи визнається) уповноваженим

органом по сертифікації.

Постановами Кабінету Міністрів України "Про подальше удосконалення

контролю за якістю лікеро-горілочних напоїв, імпортованих в Україну"[93] і

"Про подальше удосконалення контролю за якістю тютюнових виробів,

імпортованих в Україну"[94], установлено, що: "імпортовані в Україну лікеро-

горілочні і тютюнові вироби повинні відповідати вимогам і стандартам

встановленим у країні походження товару, що повинні бути не нижче вимог і

стандартів, застосовуваних до таких товарів в Україні, а випадку їхньої

відсутності – вимогам і стандартам, що діють у ведучих країнах-експортерах

зазначених товарів". Ці вироби підлягають обов'язкової сертифікації і

повинні супроводжуватися сертифікатом, що повинний бути виданий чи визнаний

уповноваженим на це органом по сертифікації України.

Наказами Держстандарту України затверджені Правила обов'язкової

сертифікації тютюнових виробів[95] і Правила обов'язкової сертифікації

алкогольних[96].

Підтвердження відповідності товару, увезеного на митну територію

України, обов'язковим вимогам діючих у державі нормативних документів з

питань стандартизації і сертифікації продукції здійснюється при цьому

шляхом сертифікації лікеро-горілочних і тютюнових виробів у системі

УкрСЕПРО чи шляхом визнання документів, що підтверджують відповідність

товару зазначеним вимогам і виданих на ці товари за рубежем.

Таким чином, документами, що підтверджують відповідність зазначених

товарів обов'язковим вимогам нормативних документів і надаючи право на ввіз

їх в Україну, є сертифікат відповідності, виданий органом по сертифікації

України за результатами сертифікації товару, чи свідчення про визнання

іноземного сертифіката, видане органом по сертифікації України за

результатами визнання такого сертифіката.

Наказом МЗЕЗторга України був затверджений Перелік служб, що видають

сертифікати, що засвідчують відповідність технічних, фармакологічних,

санітарних, фітосанітарних, ветеринарних і екологічних характеристик

імпортованого товару нормам, установленим законодавством України[97].

Відповідно до існуючого порядку обов'язкової сертифікації підлягає

продукція (у тому числі матеріали і комплектуючі вироби), при застосуванні

якої може виникнути небезпека для здоров'я людини і навколишньої природного

середовища, а також така, що відповідно до законодавства країн-імпортерів

підлягає обов'язковим іспитам перед її допуском на внутрішній і зовнішній

ринок.

У ході обов'язкових сертифікаційних іспитів досліджуються по різних

групах показників різні параметри. Наприклад, при дослідженні безпеки –

вібрації і шуми; надійності – ресурс, рівень збереження, наробіток на

відмовлення; екологічності – шкідливі викиди, відходи, випромінювання і

т.д.

В окремих випадках досить пред'явлення сертифіката чи виготовлювача

експортера, якщо це передбачено міжнародними договорами України, і за

умови, що такі сертифікати видані в системі УкрСЕПРО, що діє в Україні.

Так, у даний час в Україні визнаються сертифікати на продукти харчування,

імпортовані з Росії і Білорусії, на овочі, імпортовані з Молдавії[98].

Товари, зроблені в Україні, з іншого боку, можуть експортуватися в інші

країни з пред'явленням сертифікатів, передбачених міжнародними договорами

України.

Органи по сертифікації продукції підрозділяються на:

а) акредитовані в державній системі сертифікації;

б) функції, що прийняли на себе, по добровільній сертифікації.

Отже, кажучи про державну систему сертифікації, треба визначити, що

Організаційну структуру Системи утворюють:

– Національний орган з сертифікації – Держстандарт України;

– науково-технічна комісія;

– органи з сертифікації продукції;

– органи з сертифікації систем якості;

– випробувальні лабораторії (центри);

– аудитори;

– науково-методичний та інформаційний центр;

– територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації

Держстандарту України;

–Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та

якості продукції.

Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО[99]

Національний орган з сертифікації:

– розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

– організує, веде та координує роботи щодо забезпечення функціонування

Системи;

– взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та

міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;

– організує розробку та удосконалення організаційно-методичних

Документів Системи;

– приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод з

сертифікації;

– встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак

відповідності та правила його застосування;

- встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;

- формує та затверджує склад науково-технічної комісії;

- акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри);

- пестує аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих

органів;

– веде Реєстр Системи;

– організує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу

Сертифікації певного виду продукції;

– затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

– розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;

– організує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в

Системі;

– несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку

сертифікації продукції, що встановлені в Системі.

Науково-технічна комісія з питань сертифікації утворюється та

затверджується Національним органом з сертифікації для розгляду

перспективних напрямків розвитку і розробки пропозицій Держстандарту з

проблем сертифікації продукції з метою реалізації Законів України "Про

захист прав споживачів"[100] та "Про охорону праці"[101].

Науково-технічна комісія розглядає пропозиції щодо:

– принципів проведення єдиної політики в галузі сертифікації;

– проектів основоположних організаційно-методичних документів з

сертифікації продукції, атестації виробництв, сертифікації систем якості,

акредитації органів з сертифікації і випробувальних, лабораторій та ін.;

– основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції, а

також акредитації випробувальних лабораторій, органів з сертифікації

продукції (послуг) і систем якості;

– напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому

числі в рамках ISO, ІЕС та інших міжнародних організацій;

– приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;

– питань взаємодії з національними органами з сертифікації інших

держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, визнання результатів

випробувань, сертифікатів та знаків відповідності;

– переліку продукції, що буде підлягати обов'язковій сертифікації.

Органи з сертифікації продукції акредитуються Держстандартом України

(органом з акредитації).

Орган з сертифікації продукції:[102]

– здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та

несе відповідальність за дотримання правил Системи;

– розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації

закріпленої продукції;

– визначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої

продукції;

– організує та проводить обстеження та атестацію виробництв;

– здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та

атестованим і виробництвом;

– видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.

Органи з сертифікації систем якості акредитуються Держстандартом

України (органом з акредитації).

Орган з сертифікації систем якості виконує такі основні функції:[103]

– розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем

якості;

– організує та проводить сертифікацію систем якості;

організує та проводить за пропозицією органу з сертифікації продукції

атестацію виробництв;

– здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та

атестованими виробництвами;

– видає сертифікати на системи якості.

Випробувальні лабораторії (центри)[104] акредитуються Держстандартом

України (органом з акредитації) і виконують такі основні функції:

– проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до

галузі акредитації та видають протоколи випробувань;

– беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в проведенні

технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, та за

дорученням Національного органу з сертифікації–в проведенні інспекційного

контролю,

– беруть участь за дорученням органу з сертифікації в атестації

виробництва продукції, що сертифікується.

Аудитори[105], які атестовані в Системі та занесені до Реєстру

Системи, за дорученням Національного органу з сертифікації або органу з

сертифікації, виконують роботи, що пов'язані з сертифікацією продукції.

Науково-методичним та інформаційним центром в Системі є Український

науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики

Держстандарту України.

Науково-методичний та інформаційний центр виконує такі основні

функції:

– здійснює розробку та удосконалення організаційно-методичних

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12