Державне регулювання комерційної діяльності

Державне регулювання комерційної діяльності

ОДЕСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПІДПРИЄМНИЦТВА

ТА

ПРАВА

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КУРСОВА РОБОТА

ПО КОМЕРЦІЙНОМУ ПРАВУ

по темі: "ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

Зробив: студент

4-го курсу

юридичного

факультету

Ящука Юрія Юрієвича

Учений керівник:

старшій викладач

Кіценко Г. А.

м. Одеса – 2000р.

ЗМІСТ:

стор.

ВСТУП ……………………………………………………………………………………………………… 3

РОЗДІЛ I. КомерЦІЙНА дІяЛЬНІСТЬ.

ГЛАВА I. Поняття "комерційної

діяльності".................................................................

........... 4-7

ГЛАВА II. Об'єктивна необхідність державного

регулювання комерційної діяльності в Україні

................................................................. 8-12

ГЛАВА III. Законодавство, яке регулює комерційну

діяльність в Україні

............................................................................

................................................. 13-22

ГЛАВА IV. Суб'єкти комерційної діяльності

...........................................................................

23-29

ГЛАВА V. Органи, які здійснюють державний

контроль за комерційною діяльностю в Україні

............................................................. 30-36

РОЗДІЛ II. ЛЕГАЛІЗАЦІЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ГЛАВА І. Державна реєстрація

............................................................................

........................ 37-43

ГЛАВА II. Ліцензування комерційної діяльності

.............................................................. 44-49

ГЛАВА III. Державне регулювання у сфері монополизму

............................................ 50-53

РОЗДІЛ III. ІНШІ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ГЛАВА I. Штрихове кодування

............................................................................

....................... 54-57

ГЛАВА II. Стандартизація

............................................................................

.................................… 58-60

ГЛАВА III. Сертифікація

............................................................................

.......................................... 61-69

ГЛАВА IV. Державне замовлення

............................................................................

.................... 70-74

ЗАКІНЧЕННЯ

............................................................................

............................ 75-76

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

............................................................................

.......... 77-84

ВСТУП

Подолання породжених адміністративно-командними методами керування

негативних явищ у народному господарстві України можливо на основі

реформування відносин власності і регульованої ринкової економіки.

Світовий досвід показує, що формування ринку як форми організації

товарного виробництва відбувалося еволюційним шляхом протягом тривалого

часу при відповідній законодавчій діяльності держави. Перехід нашої

економіки до ринкових відносин має визначені особливості:

- ринкова економіка формується нееволюційним шляхом; робиться спроба

проводити її в процесі радикальних змін суспільного ладу;

- упровадження ринкової економіки проходить без досить випробуваних

стосовно наших умов господарювання законодавчо-правових актів і нормативів;

- держава не підтримує розвиток нових видів підприємств і не обтяжує

себе допомогою діючим підприємствам (особливо малим); на даний момент

практично немає стимулів і пільг для різних підприємств і підприємництва.

Усвідомлення об'єктивної необхідності переходу до ринкових відносин

обумовлює необхідність створення відповідних умов, що визначаються чинністю

закону вартості і сприяють реалізації в умовах ринку усіх факторів

ефективного виробництва. Це вимагає переосмислення економічних основ

господарювання, оволодіння ринковим механізмом з обліком нашої соціально-

економічної дійсності, відсутності ринкової культури й інфраструктури,

необхідної інформації, підготовленості кадрів, а також того, що ринок –

система досить жорстоких соціально-економічних відносин.

Одними з найважливіших умов переходу до ринкової економіки є розробка

відповідної законодавчо-правової основи – як зазначається в ст. 42

Конституції України, держава забезпечує захист конкуренції у комерційній

діяльності, захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і

безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

В умовах побудови ринкової економіки докорінно змінюється характер

організаційно-правових відносин державних та інших органів з суб'єктами

комерційної діяльності. Сьогодні ці відносини будуються з організацією

рівноправної діяльності різних видів підприємств, підтримки комерції,

освоєння ринку на різних рівнях і напрямках.

РОЗДІЛ I. КомерЦІЙНА дІяЛЬНІСТЬ.

ГЛАВА I. Поняття "комерційної діяльності".

Для розуміння того, що таке комерційна діяльність, можна звернутися до

підручника "Комерційне право", за редакцією проф. Шакуна В. И. На

обкладинці цього підручника красується напис "Комерційне право", обіцяючи

нам пояснити, що із себе представляє комерційна діяльність, однак,

відкривши підручник ми побачимо, що проф. Шакун В. И. розповість нам не про

комерційну діяльність, а про правові основи підприємницької діяльності з

навчального курсу КОМЕРЦІЙНЕ ПРАВО. Отже, що ж таке комерційна діяльність?

Судячи з подвійної назви підручника, логічно можна припустити, що

комерційна діяльність набагато ширше підприємницької. Однак проф. Шакун В.

И. на стор.16 свого підручника ототожнюючи комерційну діяльність з

торговими відносинами, говорить про те, що комерційна діяльність вужче

підприємницької діяльності, що у нас традиційно розуміють під комерційною.

Тобто, проф. Шакун В. И. пропонує розуміти під комерційною діяльністю і те

у визначеній мері умовно – підприємницьку, говорячи про те, що таке

визначення не буде суперечити семантиці розуміння "комерційної діяльності".

Потім на стор.18 проф. Шакун В. И. чітко зупиняється на тім, що

підприємницька діяльність не ідентична комерційної і набагато ширше

останньої[1].

Отже, вивчивши доводи проф. Шакуна В. И. ми так і не прийшли до чіткого

розуміння комерційної, торгової, підприємницької діяльності, тому спробуємо

розібратися в цьому самі. Для цього я приведу для початку кілька

взаємозалежних визначень понять, узятих з різних довідкових видань.

Комерсант (від франц. commercant) – особа, що займається приватною

торгівлею, комерцією, що здійснює торгове підприємництво.

Комерція (від лат. сommercium, торгівля) – торгівля і торгово-

посередницька діяльність, участь у продажі чи сприяння продажу товарів і

послуг. У широкому змісті слова – підприємницька діяльність.

Комерційна організація – господарське суспільство, товариство,

виробничий кооператив, торгова чи інша організація, підприємство, що

займається підприємництвом, бізнесом, що переслідують своєю метою витяг

прибули. Є юридичною особою.

Підприємництво – ініціативна, самостійна, здійснювана від свого імені,

на свій ризик, під свою майнову відповідальність діяльність громадян,

фізичних і юридичних осіб, спрямована на систему одержання доходу, прибули

від користування майном, продажу товарів, виконаних робіт, надання послуг.

Торговець (англ. merchant):

1) посередник, що вступає тимчасово в права володіння на товар, що

купується їм, що він потім перепродує;

2) особа, що торгує товаром, що купує і продає товар.

Торгівля:

1) галузь господарства, вид економічної діяльності, об'єктом якого є

товарообмін, купівля-продаж об'єктів, а також обслуговування покупців

у процесі продажу товарів і їхньої доставки, збереження товарів і їхня

підготовка до продажу;

2) комерція, купівля і продаж товарів

Господарство – сукупність природних і зроблених руками людини засобів,

використовуваних людьми для створення, підтримки, поліпшення умов і засобів

існування, життєзабезпечення.

Бізнес (від англ. business – справа, підприємництво) – ініціативна

економічна діяльність, здійснювана за рахунок власних чи позикових засобів

на свій ризик і під свою відповідальність, що ставить головними цілями

одержання прибутку і розвиток власної справи[2].

Комерційна діяльність – підприємницька діяльність у сфері торгівлі,

посередництва, товарно-грошових і чисто фінансових операціях. Комерційна

діяльність ширше поняття торгова діяльність і містить у собі економічний

зміст відносин товаровиробництва, товарообміну, регульованого в

законодавчому порядку.

Підприємництво – активна, ініціативна форма діяльності окремих громадян,

груп, підприємство з виробництва і реалізації товарів, послуг, у яких

випробується найбільш гостра потреба. Підприємництво спрямоване в основному

на одержання прибутку, але може ставити перед собою й інші мети.

Підприємництво виявляється в здійсненні окремих угод у плині нетривалого

часу.

Торгова угода – всі угоди зв'язані з обміном товарами в матеріально-

речовинній формі і надання послуг. Сторони є особливою категорією

підприємців, іменованих комерсантами[3].

Комерсант – це особа, що займається приватною торгівлею комерцією, тобто

діяльністю, спрямованої на одержання прибутку. комерсант є учасником

господарського обороту, у такий спосіб як комерсанта розглядається особа,

що здійснює підприємницьку діяльність на професійній основі і тим самим

підприємство, що забезпечує, (фірму) комерційним успіхом.

Підприємницька діяльність – ініціативна, самостійна діяльність громадян і

їхніх об'єднань спрямована на одержання прибутку[4].

На основі вищенаведених визначень з довідкових видань можна чітко

визначити грані розходження між взаємозалежними поняттями – комерційною,

підприємницькою, господарською і торговою діяльністю.

Для більш наочного відображення побудуємо графік.

З графіка видно, що комерційна діяльність абсолютно ідентична

підприємницької діяльності. Закономірно виникає питання: "Чому ж виникає

плутанина при віднесенні якої-небудь господарської діяльності з метою

одержання прибутку до підприємницької чи комерційної діяльності?".

Відповідь проста – розходження в розумінні цих термінів виникли через те,

що в країнах Європи, Північної Америки, особа, що займається одержанням

прибутку від господарської діяльності називається комерсантом, звідси і

діяльність якої він займається, називається комерційною діяльністю.

У країнах СНД у силу місцевої специфіки, на яку вплинула ідеологія, що

панувала в СРСР, виникло інше визначення особи яка займається одержанням

прибутку з господарської діяльності. Ця особа називається підприємцем, і

діяльність по одержанню прибутку з господарської діяльності стала

називатися підприємницької діяльність.

Отже, комерсант і підприємець займаються тим самим видом діяльності,

звідси видно, що діяльність, якої вони займаються, хоч і має різне

визначення, але абсолютно ідентична.

Глава II. Об'єктивна необхідність державного

регулювання комерційної діяльності в Україні.

Одним з найважливіших політичних і економічних завдань Української

держави є підтримка та розвиток підприємництва. У сучасних умовах з

урахуванням попереднього власного досвіду, а також досвіду економічно

розвинених країн, Україна вступає в ринкову економіку. Соціальне

орієнтоване ринкове господарство з його економічною свободою,

багатоманітністю форм власності, підприємництвом, конкуренцією, соціальним

партнерством і суспільним спрямуванням визначаються як конституційна основа

економічної системи України.

Практика сучасних розвинених держав показує, що державне регулювання

комерції здійснюється безпосередньо через соціально-економічне

прогнозування, розробку державних програм, визначення пріоритетних напрямів

і галузей розвитку народного господарства, через формування інвестиційної,

податкової та кредитної політики. У подальшому це регулювання

забезпечується через реалізацію антимонопольної політики і розвиток

конкуренції, державну стандартизацію, метрологію і сертифікацію, систему

оподаткування та інші форми регулюючого впливу держави[5].

Отже, не дивлячись на те, що з переходом до ринкової економіки суттєво

змінюється характер, зміст і межі економічної діяльності держави, державне

регулювання економічними процесами та відносинами не зникає, а навпаки,

вдосконалюється. Тобто держава бажає надати переходу до ринку

конструктивного і творчого характеру, поклавши кінець хаосу, що мав місце

на першому етапі реформування економіки України.

Втручання держави у ринкові відносини має різноманітні форми і цей

процес, на мою думку, є об'єктивним.

По-перше, людство дійшло до такої межі, коли воно своєю діяльністю

ставить під загрозу саме існування людини. Нестримна експлуатація природних

ресурсів може призвести людство до безодні. Тому держава зобов'язана

передбачити і приборкати цей процес. Контроль за використанням природних

ресурсів під силу тільки державі.

По-друге, держава змушена здійснювати економічне прогнозування з метою

уникнення дисбалансу в економічних відносинах. Від економіки прямо залежить

міцність самої держави та її політичної влади.

По-третє, виступаючи як надійний соціальний гарант, держава через свої

економічні можливості зобов'язана потурбуватися про найменш захищені

верстви населення (інвалідів, пенсіонерів тощо), тобто частину виробленого

підприємцями продукту вона має перерозподілити серед найбідніших, щоб

запобігти політичному вибуху.

По-четверте, підприємницька діяльність все більше використовує

найскладніші технології, а тому навіть незначні відхилення від правил

експлуатації можуть нанести невиправної шкоди суспільству і держава

зобов'язана взяти під жорсткий контроль такі сфери виробництва.

По-п'яте, участь у світовому перерозподілі праці змушує державу не

тільки прогнозувати свою економічну політику, а й вводити економічні

санкції, заборону на експорт, ліцензії, державне мито тощо.

По-шосте, з кожним роком зростають загальносвітові обсяги бізнесу, що

ще гостріше викликає потребу його легітимності та впорядкованості.

Визначення "правил гри" на ринку, забезпечення досягнень суспільних

результатів (економічне зростання, зниження інфляційних процесів і рівня

безробіття тощо) є головною функцією держави. Характер відносин між

державою і підприємством має визначатися як партнерський. У зарубіжній

науковій літературі найбільш поширеними є кілька концепцій, що

обґрунтовують необхідність державного впливу на ринкову економіку.

Однією з них є теорія – "невдачі ринку". її основна ідея полягає в

тому, що далеко не завжди механізми регуляції так званого "вільного ринку"

є ефективними, наприклад, за кризових обставин чи стосовно певних окремих

сегментів ринку. У таких випадках державне регулювання розглядається як

шлях до подолання недосконалості ринку та його невдач.

Другою теорією, що використовується для пояснення необхідності

державного регулювання економіки, є теорія – "суспільної корисності", або

"суспільного інтересує", її суть полягає у тому, що коли вільний ринок з

тих чи інших причин не відповідає інтересам суспільства в цілому, держава

активно втручається в економічну сферу з метою виправлення положення з

точки зору суспільної корисності.

Не применшуючи значення теорії "суспільного інтересу", слід визначити,

що на її основі можна виправдати будь-яке втручання держави в економічну

сферу, оскільки недоліки у ринковій системі існують завжди, а тому

потенційний обсяг регулювання видається безмежним.

Саме ці процеси безмежного втручання держави практично з будь-якого

питання в комерційну діяльність під гаслом додержання суспільних інтересів

досить часто спостерігаються в Україні.

Необхідність державного втручання в економіку, яка знаходиться у стані

кризи, обґрунтував Дж. М. Кейнс ще під час Великої депресії у США. Якщо

врахувати, що економіка України також переживає кризу, то стає зрозумілою

наша зацікавленість у його міркуваннях.

На думку Кейнса, невтручання держави в економіку в період кризового

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12