Державне регулювання комерційної діяльності

центральними органами виконавчої і законодавчої влади, роблячи вплив на

розвиток галузі в цілому. У даному випадку важливо не зупинитися на

корпоратизації, виведенні з-під контролю Фонду державного майна і наділенні

його господарськими повноваженнями. Початий процес розукрупнення і

створення самостійних суб'єктів господарювання повинний продовжуватися

навіть за умови, що головна організація буде здійснювати частину

управлінських функцій від імені держави[116].

У міжнародному праві національний режим зовнішньої торгівлі, наданий

іноземним інвесторам, означає насамперед наділення їхнім правом виступати

виконавцями державного замовлення, брати участь в урядових конкурсах на

його розміщення. У зв'язку з цим необхідно обґрунтовано користатися даним

інструментом регулювання, а не роздавати держзамовлення усім без конкретних

планів, лише під розрахунки на либонь. Погіршення конкурентних позицій

українських підприємств на внутрішньому ринку (що є неминучим наслідком

розширення кола виконавців державного замовлення) повинне відбуватися в

обмін на аналогічне (як мінімум) розширення можливостей українських

підприємств за рубежем. Приймаючи в увагу кризовий стан українських

підприємств, пільги для них можуть бути навіть більш широкими. У зв'язку з

цим пропонується змінити редакцію діючого Закону, або уточнити його новим

актом підзаконного характеру про порядок проведення конкурсів на висновок

державного контракту. Зокрема, державним органам варто було б керуватися

такими правилами при виборі виконавця:

1. Загальні умови виконання державного контракту. Для державних (і

інших публічних) цілей державні замовники й інші організації з їхнього

доручення можуть здобувати лише такі напівфабрикати, що комплектують і

сировину, що цілком зроблені або добуті в Україні, і лише таку готову

продукцію, що цілком зроблена або істотно перероблена на території України

з напівфабрикатів, що комплектують і сировини, цілком зроблених чи добутих

в Україні.

Сьогодення правило не поширюється на випадки, передбачені міжнародними

договорами України, на постачання продукції за державним контрактом для

використання за межами України, а також якщо письмовим рішенням керівника

державного замовника встановлені причини, що перешкоджають виконанню вимог

даної норми (невідповідність подібного контракту суспільним чи інтересам

нерозмірна ціна продукції вітчизняного виробництва й ін.).

2. Державний підряд на будівельні роботи. Контракт на проведення

будівельних робіт за рахунок державних засобів повинний включати умови про

використання генеральним підрядчиком, субпідрядниками, виконробами і

постачальниками для будівництва матеріалів, сировини й устаткування, цілком

зробленого чи істотно переробленого в Україні.

Керівник державного замовника в ході чи висновку виконання угоди може

установлювати виключення з правила, передбаченого в частині першої дійсної

статті, у відношенні окремих матеріалів, сировини й устаткування через

нерозмірну ціну або надмірні затримки, про що необхідно вказати в

специфікації до контракту на підставі письмового рішення правомочної особи.

Якщо державною чи замовником особи, що діє від його імені, у ході

будівництва встановлені порушення умов контракту, зведення про порушника і

характер порушень публікуються в офіційному виданні відповідного державного

органа, що спричиняє позбавлення генерального підрядчика, субпідрядників,

виконробів і постачальників, причетних до порушення зазначених умов

контракту, права укладатися угоди на здійснення будівельних робіт за

рахунок державного бюджету протягом трьох років після опублікування.

Держава вправі встановлювати інші умови виконання державного замовлення

іноземним виробником. Так, у контракті можуть обмовлятися умови наймання

фахівців, встановлюватися обсяг матеріалів національного походження,

питання створення суб'єктів, що хазяюють, необхідних для виконання

зобов'язань і т.п. Вибір потенційного виконавця буде об'єктивним, якщо

держава відмовиться від призначення українських контрагентів, але надасть

іноземному виробнику самостійно вибрати контрагента на підставі

обґрунтованих критеріїв. До того ж установлені подібним чином господарські

зв'язки мають більш сприятливу перспективу розвитку, чим нав'язані через

монополіста (спеціалізовану господарську організацію).

При виробленні умов контракту, особливо з іноземними компаніями,

уповноважені органи держави вправі обмежувати для виконавця коло

постачальників і інших господарських партнерів, використання найманої

робочої сили. Проведення робіт з державного замовлення може встановлювати

більш тверді критерії визначення негативного впливу на навколишнє

середовище. Іншими словами, виконання робіт за рахунок державних засобів

необхідно використовувати для підтримки і прогресивного розвитку

національної економіки.

Очевидно, у різних галузях економіки можливість дотримувати строгих

стандартів орієнтації на вітчизняну продукцію неоднакова, тому кожне з

відомств повинне видавати спеціальні акти, що містять принципи і правила

проведення конкурсів на висновок урядового контракту, визначення

вітчизняного виробника і продукції для даної галузі. Ці акти повинні бути

обов'язковими для нижчестоящих державних органів, уповноважених виступати

державними замовниками. При розробці принципів і процедур варто враховувати

думку суб'єктів, що хазяюють, України, а саме – відповідне чи міністерство

відомство повинне опублікувати проект підзаконного акта й оголосити про

збір рекомендацій від бажаючих щодо змісту акта, не пізніше, ніж за 60 днів

до введення його в дію. Зокрема, одними з напрямків удосконалювання порядку

висновку державних контрактів є метод визначення країни походження товару

(роботи, послуги), альтернативний і резервний методи, обґрунтування їхньої

переваги. Пропозиції, що надходять, і зауваження повинні розглядатися

відповідно до Закону України "Про звертання громадян"[117] або на умовах,

не менш пільгових.

Оскільки в ході розподілу державного замовлення використовуються засоби

державного бюджету, представляється доцільним складання щорічного звіту про

результати виконання державних контрактів органами виконавчої влади України

з наступним його розглядом і твердженням відповідними органами законодавчої

влади.

Залучення іноземних товаровиробників як виконавців (підрядчиків) по

державному замовленню в Україні повинне бути обумовлено аналогічними або

більш пільговими умовами для українських підприємств і організацій у

відповідних країнах. Важливість активної діяльності державних органів у

цьому напрямку можна проілюструвати наступним прикладом. За допомогою одних

дипломатичних засобів (на підставі діючих міжнародних економічних

договорів) Торговому представнику США за 1997 р. удалося на 50 млрд. дол.

розширити експортні можливості американської промисловості в області

висновку урядових контрактів без надання додаткового доступу на ринки США.

Для порівняння, в Україні загальний обсяг експорту в 1997 р. склав близько

16 млрд. діл. США.

Представляється доцільним врахувати викладене вже при розгляді проектів

Господарського (Комерційного) і Цивільного кодексів України Верховною

Радою, а також внести необхідні зміни в чинне законодавство. Захист

вітчизняного товаровиробника за допомогою державного замовлення доповнить

систему мір захисту внутрішнього ринку по комерційному законодавству

України.

ЗАКІНЧЕННЯ

Потреби реальних соціальне-економічних процесів, їх динаміка, природно,

вимагають певної корекції конкретних заходів щодо реалізації стратегічного

економічного курсу, проте незмінними базовими позиціями залишається

поступова заміна адміністративно-розподільчих економічних відносин такими,

що органічно поєднують і державне регулювання, і ринкові саморегулятори.

Важливу складову доктрини демократичних соціальне-економічних

перетворень в Україні, їх стратегічного курсу здійснення мають становити

концепція і практична політика розвитку комерції. Державного значення

набуває усвідомлення суті, ролі і місця комерції в нинішньому і головне – в

майбутньому економічному, більш того – соціальне-культурному розвитку

України, а також усвідомлення умов, необхідних для становлення і

функціонування цієї форми ділової активності, прогнозування основних

напрямів і тенденцій розвитку комерційної діяльності з урахуванням як

публічних інтересів суспільства в особі держави, так і приватних інтересів

суб'єктів комерційної діяльності[118].

На жаль, можна констатувати, що й досі в Україні відсутня чітка

послідовна державна ідеологія становлення і функціонування національного

підприємництва, загальнодержавна програма його розвитку. Гадаю, що певним

наслідком цього є недостатнє розуміння необхідності підпорядкування голови

Держкомітету України з питань розвитку підприємництва безпосередньо Прем'єр-

Міністру України. Становлення підприємництва як нового для пострадянської

України соціально-економічного явища потребує серйозної адміністративно-

політичної уваги і підтримки. Саме Прем'єр-Міністр, згідно з Основним

Законом України, керує роботою Кабінету Міністрів України, спрямованою,

зокрема, на здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, на

розроблення економічного, науково-технічного, соціального і культурного

курсу розвитку країни. А розвиток комерції, недержавного сектора народного

господарства і є важливою складовою формування змішаної економіки як базису

плюралістичної політичної системи.

Державна політика розвитку комерції має ґрунтуватися на взаємодії

публічно-правових і приватноправових засад регулювання комерційних

відносин. Вона повинна моделювати такий стратегічний курс розвитку цієї

форми ділової активності, який би визнавав комерсанта головною діючою

фігурою ринкового господарства, законним суб'єктом приватноправових

відносин громадянського суспільства.

Основними концептуальними засадами державної політики розвитку комерції

мають бути:

- визначення права на комерційну діяльність, зокрема, права на ризик

своїм майном як одного з природних прав людини на вільний розвиток

особистості;

- визнання пріоритетного місця та ролі приватної власності і особи

(фізичної та юридичної) в ринкових економічних і цивільних правовідносинах;

- визнання рівності суб'єктів права приватної власності з іншими

суб'єктами права власності перед законом;

- підхід до держави, з одного боку, як до політичної функції

громадянського суспільства, яке повинно здійснювати реальний контроль за

діяльністю держави, а з іншого, – як до суб'єкта цивільного права, якщо

держава в процесі свого функціонування включається в систему ринкових

відносин;

- розуміння закону як певної функції права і держави та держави як

інструмента права;

- усвідомлення необхідності й міри розмежування і взаємодії

приватноправових і публічно-правових засад регулювання комерційних відносин

тощо.

Діяльність щодо розроблення і здійснення державної політики розвитку

комерції в Україні, її правового забезпечення необхідно розглядати не як

одноразові заходи публічної влади, а як постійні функції держави, зокрема,

функції Державного комітету України з питань розвитку підприємництва.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Конституція України" №254к/96-ВР від 28.06.96

2. Арбітражний процесуальний Кодекс України №1798-12 від 06.11.91

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення (статті 1 – 212-1)

№80731-10 від 07.12.84

4. Кримінальний Кодекс України (від статті 147 до статті 263) №2002-05 від

28.12.60

5. Закон України "Про метрологію та метрологічну діяльність" №113/98-ВР

від 11.02.98

6. Закон "Про національну депозитарну систему та особливості електронного

обігу цінних паперів в Україні " №710/97-ВР від 10.12.97

7. Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" №469/97-ВР від

17.07.97

8. Закон України "Про звертання громадян" №393/96-ВР від 02.10.96

9. Закон України "Про режим іноземного інвестування" №93/96-ВР від

19.03.96

10. Закон України "Про страхування" №85/96-ВР від 07.03.96

11. Закон України "Про постачання продукції для державних нестатків"

№493/95-ВР від 22.12.95

12. Закон України "Про відповідальність підприємств, їхньому об'єднанні,

заснувань і організацій за правопорушення в сфері містобудування"

№208/94-ВР від 14.10.94

13. Закон України "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного

благополуччя населення" №4004-12 від 24.04.94

14. Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" №4002-12 від

24.04.94

15. Закон України "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного

благополуччя населення" №4004-12 від 24.04.94

16. Закон України "Про пожежну безпеку" №3745-12 від 17.12.93

17. Закон України "Про внесення змін і доповнень до ст. 4 Закону України

"Про підприємництво" №№3712-12;3713-12;3714-12 від 16.12.93

18. Закон України "Про Антимонопольний комітет України" №3659-12 від

26.11.93

19. Закон України "Про карантин рослин" №3348-12 від 30.06.93

20. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні"

№2939-12 від 26.01.93

21. Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" №2801-

12 від 19.11.92

22. Закон України "Про охорону праці" №2694-12 від 14.10.92

23. Закон України "Про інформацію" №2657-12 від 02.10.92

24. Закон України "Про державну статистику" №2614-12 від 17.09.92

25. Закон України "Про ветеринарну медицину" №2498-12 від 25.06.92

26. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання

його банкрутом" №2343-12 від 14.05.92

27. Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної

конкуренції у підприємницькій діяльності" №2132-12 від 18.02.92

28. Закон України "Про господарські товариства" №1576-12 від 19.09.91

29. Закон України "Про інвестиційну діяльність" №1560-12 від 18.09.91

30. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" №1201-12 від 18.06.91

31. Закон України "Про арбітражний суд" №1142-12 від 04.06.91

32. Закон України "Про захист прав споживачів" №1023-12 від 12.05.91

33. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" №959-12 від 16.04.91

34. Закон України "Про підприємства в Україні" №887-12 від 27.03.91

35. Закон "Про банки і банківську діяльність" №872-12 від 20.03.91

36. Закон України "Про підприємництво" №698-12 від 07.02.91

37. Закон України "Про власність" №697-12 від 07.02.91

38. Закон України "Про міліцію" №565-12 від 20.12.90

39. Закон України "Про мови в Української РСР " №8312-11 від 28.10.89

40. Указ Президента України "Про Положення про Державний комітет України з

питань розвитку підприємництва" №1206/97 від 30.10.97

41. Указ Президента України "Про державну комісію з цінних паперів та

фондового ринку" №142/97 від 14.02.97

42. Указ Президента України "Про Положення про Державний комітет України по

стандартизації, метрології та сертифікації" №375/96 від 24.05.96

43. Указ Президента України "Про Положення про Державну міжвідомчу комісію

з питань впровадження в законодавство України норм і стандартів Ради

Європи" №400/96 від 05.06.96

44. Указ Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційні

компанії" №55/94 від 19.02.94

45. Указ Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів

міністерств та інших органів державної виконавчої влади" №493/92 від

03.10.92

46. Декрет Кабінету Міністрів "Про державний пробірний нагляд" №53-93 від

17.05.93

47. Декрет Кабінету Міністрів "Про стандартизацію і сертифікацію" №46-93

від 10.05.93

48. Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію"

№46-93 від 10.04.93

49. Декрет Кабінету Міністрів "Про державний нагляд за додержанням

стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення" №30-93

від 08.04.93

50. Декрет Кабінету Міністрів України "Про довірчі товариства" №23-93 від

17.03.93

51. Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і

валютного контролю" №15-93 від 19.02.93

52. Декрет Кабінету Міністрів України "Про Єдиний митний тариф України" № 4-

93 від 11.01.93

53. Постанову Кабінету Міністрів України "Про Положенням про державну

реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності" №740-98-п від 25.05.98

54. Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію розвитку внутрішньої

торгівлі України" № 1449 від 20.01.97

55. Постанову Кабінету Міністрів України "Про подальше удосконалення

контролю за якістю тютюнових виробів, імпортованих в Україну" № 946-96-

п від 14.08.96

56. Постанову Кабінету Міністрів України "Про подальше удосконалення

контролю за якістю лікеро-горілочних напоїв, імпортованих в Україну"

№851-96-п від 30.07.96

57. Постанову Кабінету Міністрів України "Про впровадження штрихового

кодування товарів" № 574 від 29.04.96

58. Постанову Кабінету Міністрів України "Про Єдиний ліцензійний реєстр"

№364-96-п від 27.03.96

59. Постанову Кабінету Міністрів "Про затвердження Типового положення про

інспекції заготівель і якості сільськогосподарської продукції обласної,

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12