Державне регулювання комерційної діяльності

підкарантийних матеріалів і об'єктів відносяться будь-як матеріали й

об'єкти, що можуть сприяти чи поширенню за допомогою яких можуть

поширюватися карантинні об'єкти. Їхній перелік визначається Кабінетом

Міністрів України. Правила фітосанітарного контролю, що видаються Головною

державною інспекцією по карантині рослин України в межах її компетенції,

обов'язкові для виконання всіма підприємствами, посадовими особами і

громадянами.

Відповідно до статті 22 Основ законодавства України про охорону

здоров'я[58] контроль і нагляд за державними стандартами, критеріями і

вимогами, спрямованими на забезпечення здорової навколишньої природного

середовища і санітарно-епідеміологічного благополуччя населення, вимогам

Державної Фармакопеї, стандартам медичних матеріалів і т.д. держава

здійснює через спеціально уповноважені органи. Зокрема, як випливає зі

статті 61 Основ, контроль за виконанням санітарно-гігієнічних і інших

нормативних вимог по відношенню продуктів дитячого харчування покладений на

органи державного санітарного нагляду.

Питання санітарно-гігієнічного контролю регламентуються в основному

Законом України "Про забезпечення санітарного й епідеміологічного

благополуччя населення"[59] а також деякими іншими нормативними актами.

На ринках, а також у сфері реалізації ветеринарних препаратів і в

деяких інших випадках здійснюється державний ветеринарний контроль. Його

загальні питання регулюються Законом України "Про ветеринарну

медицину"[60],

Компетенція Державного комітету з захисту прав споживачів, а також

деяких інших державних органів, що здійснюють контроль у сфері торгівлі і

суспільного харчування, у тому числі органів, що здійснюють санітарний і

інші види контролю якості продукції, регулюється Законом України "Про

захист прав споживачів"[61].

Крім органів, що здійснюють санітарно-гігієнічний контроль, при

Міністерстві охорони здоров'я України діє також Комітет з контролю за

наркотиками, повноваження якого визначені в Законі України "Про звертання

до України наркотичних засобів, психотропних речовин, їхніх аналогів і

прекурсорів"[62], а також у Положенні про Комітет з контролю за наркотиками

при Міністерстві охорони здоров'я[63].

Крім перерахованих вище, існує ще цілий ряд державних органів, що

вправі здійснювати контрольні функції на підприємствах торгівлі і

суспільного харчування у відношенні діяльності останніх, що не має

відносини до основного виду діяльності (наприклад, органи державного

енергонагляду, зв'язку, охорони пам'ятників історії і культури, Державного

комітету з земельних ресурсів, державного газового нагляду і т.д.).

РОЗДІЛ II. ЛЕГАЛІЗАЦІЯ КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ГЛАВА І. Державна реєстрація.

У статті 8 Закону України "Про підприємництво" як необхідну умову

здійснення підприємницької (комерційної) діяльності названа державна

реєстрація підприємництва. Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону "Про

підприємства в Україні" підприємство вважається створеним і здобуває статус

юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Детально процедура реєстрації регламентується Положенням про державну

реєстрацію суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності, затвердженим

постановою Кабінету Міністрів України[64] (далі для стислості – Положення

про реєстрацію). Це Положення визначає порядок державної реєстрації і

перереєстрації суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності незалежно

від їхніх організаційно-правових форм і форм власності, за винятком окремих

суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності, для яких законами

України встановлені спеціальні правила державної реєстрації, а також

порядок скасування державної реєстрації суб'єктів підприємницької

(комерційної) діяльності.

Уведення нового Положення про державну реєстрацію значно скоротило

процедуру реєстрації суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності за

рахунок покладання на органи реєстрації додаткових функцій, що раніше

виконувалися комерсантами.

Якщо відповідно до раніше діяло законодавством суб'єкт підприємництва

повинний був послідовно проходити дев'ять різних структур, то по новому

Положенню про реєстрацію їх залишилося тільки три – органи державної

податкової служби, МВС і банк.

Нові правила передбачають, що ідентифікаційний код комерсанта

вказується на свідченні про державну реєстрацію органом, що проводить

реєстрацію, а тому немає необхідності звертатися в регіональний орган

статистики. Комерсанту також не потрібно звертатися в органи нотаріату для

одержання копій свідчення про державну реєстрацію і статутних документів.

Такі копії має право видавати орган, уповноважений за законом здійснювати

державну реєстрацію суб'єктів комерційної діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок державної

реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності" введені наступні розміри

плати:

за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької

(комерційної) діяльності (реєстраційний збір): для громадян-підприємців –

1,5, для юридичних осіб – 7 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

за прискорену (протягом одного дня) державну реєстрацію

(перереєстрацію) суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності –

потрійний розмір відповідного реєстраційного збору;

за державну реєстрацію змін (доповнень) в установчі документи

суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності – 30 відсотків

реєстраційного збору;

за видачу дубліката свідчення про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької (комерційної) діяльності – 10 відсотків реєстраційного

збору.

Перереєстрація суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності в

зв'язку зі зміною законодавства проводиться безкоштовно, якщо інше не

передбачено законом.

Причому орган державної реєстрації сплачує заявнику 20 відсотків

реєстраційного збору за кожний прострочений день державної реєстрації

суб'єкта підприємницької (комерційної) діяльності, але не більше розміру

внесеної заявником плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької

(комерційної) діяльності. Ця сума сплачується з засобів фонду органа

державної реєстрації, формованого за рахунок 30 відсотків відрахувань від

плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності.

У відповідності зі ст. 8 Закону України "Про підприємництво" державна

реєстрація суб'єктів підприємницької (комерційної) діяльності проводиться у

виконавчому комітеті міського, районного в місті чи ради в районної,

районний міст Києва і Севастополя державної адміністрації (далі – органи

державної реєстрації) по чи місцезнаходженню місцеві проживання даного

суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької (комерційної)

діяльності – юридичної особи власник (власники), уповноважений їм (ними)

орган чи особа (заявник) чи особисто поштою (рекомендованим листом)

представляють в орган державної реєстрації:

– рішення власника (власників) чи майна уповноваженого їм (ними)

органа про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо

чи власників уповноважених ними органів два і більш, таким рішенням є

установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у

випадках, передбачених законом;

– утомившись, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми

підприємництва. Отже, Закон вимагає представлення установчих документів,

необхідних для створюваної організаційно-правової форми суб'єкта

комерційної діяльності;

– реєстраційну картку встановленого зразка, що є одночасно заявою про

державну реєстрацію;

– документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску в

статутний фонд суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому

законом;

– документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Положення про реєстрацію уточнює, що чи органи фізичні особи,

уповноважені власником (власниками), засвідчують свої повноваження

документально.

Відповідно до коментарю Ліцензійної Палати України до Положення про

державну реєстрацію, рішенням власника є накази, постанови, розпорядження,

рішення, протоколи збор (конференцій) і інші розпорядницькі акти, якими, у

відповідності зі своїми повноваженнями, організатор (власник майна) може

створювати юридичну особу.

Відповідно до цього коментарю протоколи установчих збори при

реєстрації зобов'язані пред'являти лише:

– колективні підприємства;

– кооперативи;

– споживчі суспільства (у тому числі житлово-будівельні, гаражно-

будівні, садово-городні кооперативи), що діють тільки на підставі статуту.

Документом, що підтверджує оплату реєстрації, може бути копія

платіжного доручення з банківською оцінкою, якщо реєстраційний збір оплачує

юридична особа, а також оригінал чи квитанції її ксерокопія при здійсненні

оплати через заснування Ощадбанку. Щоб підтвердити внески в статутний фонд

суспільствам з обмеженою і додатковою відповідальністю, досить довідки,

виданої банківським заснуванням.

Місцезнаходженням суб'єкта підприємницької (комерційної) діяльності –

юридичної особи на дату державної реєстрації може бути місцезнаходження

(місце проживання) одного з чи засновників місцезнаходження по іншій

адресі, що підтверджується договором, що передбачає передачу засновнику в

чи власність користування приміщення, частини приміщення (договір закупівлі-

продажу, міни, дарування, оренди, лізингу, безплатного користування майном,

про спільну діяльність, установчий договір і ін.).

Виходячи з цього пункту, порядок оформлення місцезнаходження, і, отже,

адреси юридичної особи спрощений, і воно може визначатися не тільки

місцезнаходженням (місцем проживання) одного з засновників, але і

підтверджуватися різними видами договорів, що опосередковують передачу

засновнику приміщення в чи користування у власність.

Якщо засновником (одним із засновників) суб'єкта підприємницької

(комерційної) діяльності є юридична особа, його державна реєстрація

підтверджується свідченням про державну реєстрацію.

Іноземна юридична особа відповідним документом засвідчує свою

реєстрацію в країні місцезнаходження (виписка з торгового, банківського чи

судового реєстру й ін.). Цей документ повинний бути засвідчений відповідно

до законодавства країни його видачі, переведений на українську мову і

легалізований у консульському заснуванні України, якщо міжнародними

договорами, у яких бере участь Україна, не передбачена інше. Зазначений

документ може бути також засвідчений у посольстві відповідного держави в

Україні і легалізований у МЗС.

У випадку, якщо власником (власниками) суб'єкта підприємницької

(комерційної) діяльності є фізична особа (фізичні особи), його (їх) підпис

на установчих документах засвідчується нотаріусом.

Установчі документи складаються на державній чи іншій мові у

відповідності зі статтею 11 Закону УРСР "Про мови в Української РСР"[65],

підписуються засновником, прошиваються і пронумеровуються.

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать

законодавству.

Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству

несе власник (власники) чи уповноважений їм (ними) орган, що представляють

документи для державної реєстрації суб'єкта підприємницької (комерційної)

діяльності.

Установчі документи представляються в орган державної реєстрації в

трьох екземплярах (з них два оригінали), оформлених у встановленому

порядку.

Фізична особа (заявник), що має намір здійснювати підприємницьку

(комерційну) діяльність без створення юридичної особи, представляє в орган

державної реєстрації реєстраційну картку встановленого зразка, що є

одночасно заявою про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької

діяльності, дві фотографії, довідку (чи її копію) про включення до

Державного реєстру фізичних осіб – платників податків і інших обов'язкових

платежів і документ, що підтверджує внесення плати за державну реєстрацію,

а також пред'являє документ, що засвідчує особистість.

Реєстраційна картка суб'єкта підприємницької (комерційної) діяльності

заповнюється особисто заявником. Орган державної реєстрації надає заявнику

в разі потреби безкоштовну допомогу в заповненні реєстраційної картки,

перевіряє відповідність приведених у ній зведень представленим документам.

Оформлений оригінал реєстраційної картки зберігається в органі державної

реєстрації.

У відповідності зі ст. 8 Закону "Про підприємництво" органам державної

реєстрації забороняється жадати від суб'єктів підприємницької (комерційної)

діяльності додаткові документи, не передбачені сьогоденням Законом.

За порушення термінів реєстрації і вимога представлення для реєстрації

документів, не передбачених законом, посадові особи несуть адміністративну

відповідальність відповідно до законодавства.

Орган державної реєстрації після перевірки приведених у реєстраційній

картці зведень і комплектності пакета документів формує реєстраційна справа

суб'єкта підприємницької (комерційної) діяльності і фіксує дату надходження

документів у журналі обліку реєстраційних справ і письмово повідомляє про

це заявника шляхом видачі (напрямку) довідки, що підписується представником

органа державної реєстрації, відповідальним за прийом документів, і

засвідчується штампом цього органа.

Орган державної реєстрації несе відповідальність за комплектність і

схоронність реєстраційної справи. При наявності всіх документів, зазначених

у дійсному Положенні, орган державної реєстрації зобов'язаний протягом не

більш п'яти робочих днів із дня їхнього надходження внести дані

реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької (комерційної)

діяльності (автоматизованої системи збору, нагромадження, обробки й

оперативного надання інформації про суб'єктів підприємницької (комерційної)

діяльності) і видати свідчення про державну реєстрацію встановленого зразка

з проставленим ідентифікаційним кодом юридичної особи (додаток 3 до

Положення), що дається органу державної реєстрації органом державної

статистики, чи з ідентифікаційним номером фізичної особи – платника

податків і інших обов'язкових платежів (додаток 4 до Положення).

Заявнику видається оригінал свідчення про державну реєстрацію з трьома

його копіями, а також оригінал і копія представлених їм установчих

документів з оцінкою органа державної реєстрації.

Для захисту своїх прав комерсант вправі оскаржити в судовому порядку

відмовлення в реєстрації (стаття 8 Закону "Про підприємництво"). Мірою

захисту прав підприємця є визнання в судовому порядку недійсним рішення

органа, що реєструє, про відмовлення в реєстрації. При цьому арбітражний

суд не тільки визнає відмовлення в державній реєстрації недійсним, але і

зобов'язує (примушує) відповідний державний орган здійснити таку

реєстрацію. Отже, при встановленні неправомірності відмовлення в

реєстрації, для охорони інтересів комерсантів, можуть застосовуватися два

сполучающихся засобу захисту, що впливають на орган, що реєструє, за

допомогою примусового виконання їм його обов'язків по реєстрації і визнання

його акта про відмовлення в реєстрації недійсним.

Права комерсанта можуть бути порушені не тільки незаконним

відмовленням у реєстрації, але і неналежним виконанням органом, що

реєструє, свого обов'язку по реєстрації, зокрема, неправомірним відхиленням

від здійснення реєстрації у встановлений термін (наприклад, пропуск

установленого для реєстрації терміну – 5 робочих днів). У цьому випадку

засобом захисту прав комерсантів є спонука в судовому порядку органа, що

реєструє, здійснити реєстрацію при відхиленні його від виконання цього

обов'язку (по позові зацікавленої особи).

Орган державної реєстрації представляє:

– у п'ятиденний термін із дня державної реєстрації суб'єкта

підприємницької (комерційної) діяльності в орган державної статистики й

орган державної податкової служби – копії реєстраційної картки з оцінкою

про державну реєстрацію; в органи Пенсійного фонду, Фонду соціального

страхування – інформаційне повідомлення;

– у п'ятиденний термін по закінченні календарного місяця в орган

державної статистики – зведення про державну реєстрацію суб'єктів

підприємницької (комерційної) діяльності – юридичних осіб.

Підставою для узяття суб'єкта підприємницької (комерційної) діяльності

на облік в органах державної податкової служби є копія реєстраційної

картки, свідчення про державну реєстрацію і копія установчих документів

(для юридичної особи).

Термін узяття на облік суб'єкта підприємницької (комерційної)

діяльності органами державної податкової служби, при наявності цих

документів, не повинний перевищувати двох днів.

Для одержання дозволу на виготовлення печаток і штампів суб'єкт

підприємницької (комерційної) діяльності (уповноважене їм особа)

представляє відповідному органу внутрішніх справ копію свідчення про

державну реєстрацію, два екземпляри зразків печаток і штампів, що

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12