Совместные предприятия на примере Киевской области

особливе значення має децентралізація управління та економічного

регулювання спільної зовнішньоекономічної підприємницької діяльності. Вона

забезпечить можливість вирішувати на місцях проблеми оподаткування, джерел

надходження валютних коштів, оскільки у певних регіонах є свої відмінності.

Це зумовлено розвитком того чи іншого виду підприємництва в конкретному

регіоні, особливостями переходу до ринкових засад у співробітництві із

зарубіжними партнерами. У процесі формування регіональної моделі спільного

підприємництва важливе значення має правове забезпечення, оскільки вихід

регіону на зовнішній рівень супроводжується системою угод, контрактів,

протоколів про наміри, розробкою статутів, що забезпечує матеріальний зміст

спільного підприємництва регіону із зарубіжними партнерами.

Регіональна модель могла б зосередитись на двох найважливіших

факторах: максимальному використанні регіональних ресурсів і нарощення

експортного потенціалу готової продукції.

Це потребує значних капіталовкладень, оптимального їх використання, що

можливо за правильної структурної перебудови економіки в цілому і регіону

зокрема.

Переваги регіональної моделі співробітництва очевидні, оскільки

розвиваються на засадах самостійності і забезпечують можливість:

- уникнути дублювання підприємницької діяльності на міжнародному

рівні, більш ефективно задовольняти потреби державної економічної політики,

яка здійснюється на засадах партерського співробітництва з країнами світу;

- оптимально з позицій місцевого самоврядування використовувати

існуючий потенціал виробництва, сфери послуг, інфраструктуру, яка дозволяє

в рамках відносної спеціалізації регіону оперативно здійснювати зв”язок між

партнерами;

- розвивати спеціалізацію, залучаючи іноземні інвестиції, оскільки

частина цього процесу повинна охоплювати систему підприємництва іншої

країни. Тому регіон завдяки спеціалізації інтернаціоналізується;

- розвиваючи кооперацію, максимально задіяти в підприємницький процес

трудові ресурси регіону, оскільки невдале розміщення виробництва призводить

до значного зниження використання трудових ресурсів;

- вирішувати проблеми реалізації спільно виробленої продукції на

зарубіжних ринках, і таким чином нагромаджувати валютні засоби для

подальшого їх використання на потреби модернізації та запровадження

принципово нової технологічної бази тощо.

На основі матеріалу даного розділу можна зробити наступні висновки:

В першій частині розділу проаналізовані методики й методи оцінки

вигідності капітальних вкладень у нас в країні і за кордоном. Запропоновані

метод внутрішньої ренти, класифікація вкладень і значень норм прибутку,

метод ліквідності, виявлення ступеню ризику при інвестиційних розрахунках є

найбільш прийнятними для оцінки ефективності проектів з іноземним

капіталом, ніж традиційний метод приведених витрат.

В роботі відмічається, що СП покликані і можуть внести значний внесок

в структурну перебудову української економіки, в оптимізацію

зовнішньоекономічних зв”язків республіки. Зокрема, мова йде про можливості,

які мають СП в розвитку експортоорієнтованих ті імпортозамінних виробництв.

І, безумовно, Україна має ряд можливостей, які можуть і повинні зацікавити

іноземних інвесторів при створенні СП.

Сподіватися на високотехнологічні СП із зарубіжними партнерами ми

можемо лише в окремих галузях. В першу чергу, в галузях ВПК, де почалася

конверсія в космічних та фундаментальних дослідженнях. Однак Україна

зацікавлена в тому, щоб спільне підприємництво було взаємовигідним і

охоплювало весь спектр інтересів. Особливої уваги потребують в Україні такі

сфери, як виробництва і переробка сільгосппродукції, виробництво товарів

для села, ліків і медичної техніки; технічне переобладнання промисловості,

металургія та енергетика, будівництва доріг, оздоровлення природи,

енергозбереження. З цією метою держава повинна створювати сприятливі умови

іноземному капіталу, який буде приймати участь в модернізації пріоритетних

галузей. Значну роль при цьому повинна відігравати розробка пільг спільним

підприємствам в наукоємких галузях, а також тим, які використовують

передові технології.

Україна має перспективи розвитку завдяки великому внутрішньому ринку,

високому рівню освіти населення, значному промисловому і

сільськогосподарському потунціалу. Однак здійснити перехід до ефективної і

конкурентоздатної ринкової економіки неможливо без залучення іноземних

інвестицій, які містять не тільки капітал, але й сучасні технології, досвід

менеджменту й вихід на експортні ринки. Прямі іноземні інвестиції здатні

відіграти суттєву роль в приватизації і реконструкції діючих підприємств і

в створенні нових виробничих потужностей.

Разом з тим, поки що в Україні не створені політичні, економічні й

організаційні умови, які приваблювали б іноземні інвестиції в необхідних

обсягах і формах. Умови для прямих іноземних інвестицій на сьогодні є

гіршими, ніж у більшості країн світу і навіть в інших країнах регіону, а

тому обсяг іноземних інвестицій і приток нових іноземних капіталовкладень

дуже незначні.

Для активного залучення прямих іноземних інвестицій Україні необхідно,

перш за все, досягнути: стабілізації макроекономічного оточення, загальної

стабілізації економічного і суспільно-політичного становища в країні.

Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій торкаються перш за все

таких сфер, як: правове оточення, валютний і зовнішньоторговельний режим,

оподаткування, приватизація тощо.

Узагальнюючи роботу спільних підприємницьких структур, можна зробити

висновок, що відкритість до світового ринку передбачає демонополізацію

зовнішньої торгівлі, підвищення конкурентоздатності продукції на

внутрішньому ринку. У сукупності аналіз діяльності спільних підприємницьких

структур, механізму їх функціонування в умовах формування ринкових відносин

дає можливість з впевненістю зробити висновок, що така форма діяльності є

не просто ефективною у залученні та використанні іноземних інвестицій, але

й фактором економічного росту, будучи органічною і невід”ємною складовою

народногосподарського комплексу. Створення та діяльність різних форм

спільного підприємництва на нашій території свідчить про початок процесу

освоєння різноманітних шляхів і методів входження в ринок, участо у процесі

міжнародного поділу праці, інтеграції у світовий економічний процес.

Висновки.

Узагальнення зарубіжного і вітчизняного досвіду з питань оцінки

ефективності функціонування спільних підприємств дозволяє зробити наступні

висновки і рекомендації.

Спільні підприємства слід розглядати як нову для умов України форму

господарювання і вид зовнішньоекономічної діяльності, сформованої на

принципах ринкової економіки, поєднання інтересів вітчизняних і зарубіжних

підприємців в її здійсненні. Основна мета, функції і завдання СП,

розташованих на території України, полягають в залученні в країну

іноземного капіталу і прогресивних технологій; підвищення на цих засадах

якості продукції робіт і послуг та ефективності виробництва, інтеграції

країни в світову систему господарювання. З цих позицій розвиток спільного з

іноземними державами підприємництва слід розглядати як реальний шлях виходу

економіки України з кризи та подальшої стабілізації.

Аналіз і оцінка результатів функціонування СП Київської області, інших

регіонів України за 1987-1995 рр. дозволили виявити цілий ряд суперечностей

в їх розвитку, притаманних перехідному етапу економіки. Зокрема, при

загальних високих темпах кількості СП за досліджуваний період

спостерігаються чіткі тенденції до зниження чисельності працюючих на одному

об”єкті, скорочення асортименту виробленої продукції, збільшення обсягів

експортування сировинних ресурсів. Значна частина зареєстрованих СП

припиняє свою діяльність вже на першому році існування, а в багатьох

випадках ще до її початку.

Аналіз результатів діяльності спільних підприємств показав, що на

даний момент дещо активізувався процес залучення іноземних інвестицій в

спільні підприємства. Однак цей процес відбувається дуже повільно, для його

інтенсифікації відсутні необхідні умови.

Основними причинами, що гальмують розвиток спільного підприємництва,

знижують ефективність функціонування СП слід вважати: економічну та правову

нестабільність в країні, відсутність чіткої політики сприяння розвитку

пріоритетних напрямків СП з боку держави, необхідність удосконалення

правових і економічних важелів регулювання діяльності СП.

Соціально-політичне й економічне становище в Україні поки що не дає

можливості розраховувати на великі вкладення західного капіталу в

економіку.

Досягнутий рівень закордонного інвестування в формі СП можна

розглядати як початковий етап. Однак СП продемонстрували дивовижну

пристосованість навіть до тих несприятливих умов, які існують для всієї

економіки України. Більшість з них утримались в кризових для всієї

економіки умовах.

В цілому можна вважати, що СП поступово стають невід”ємним елементом

економічних відносин регіону і одним з важливих факторів формування

ринкового середовища на Київщині.

Центральним і місцевим владним структурам пропонується створити

особливо сприятливий режим для залучення великих інвестиційних коштів в

сферу матеріально-технічного виробництва.

У світовій практиці напрацьовано універсальний набір заходів, які

більшою або меншою мірою використовуються для залучення іноземного

капіталу. Серед них найбільш сприятливими є такі методи стимулювання

іноземних капіталовкладень:

- податкові стимули: встановлення прямих додаткових пільг, відстрочка

сплати податків за інвестування капіталу; стимули, пов”язані з

амортизаційними відрахуваннями; “податкові канікули”, які встановлюються на

строк від 2 до 10-15 років; звільнення від сплати митних процедур по

імпорту обладнання, сировини, комплектуючих виробів;

- фінансові стимули: різного роду субсидії, позики, кредити і гарантії

їх надання, державне страхування;

- нефінансові стимули, спрямовані на створення загальних умов

ефективного функціонування іноземного капіталу;

- забезпечення необхідними факторами виробництва, інформацією та

службами управління щодо розвитку транспорту та інших комунікацій.

Створення сприятливого інвестиційного клімату – головна умова успішної

політики залучення та використання іноземного капіталу в економіці України.

Для забезпечення стабільної правової основи функціонування закордонного

інвестора пропонуються її окремі основні елементи, а саме: забезпечення

прав власності на землю або права отримання 99-річної оренди землі під

будівлями, спорудами, підприємствами при їх купівлі, покращення податкових,

митно-тарифних умов для іноземного партнера, гарантування їх стабільності

на період 5-7 років, застосування пільг, спрямованих на зменшення ризику

втрати капіталу, розробка особливого режиму участі іноземних інвесторів в

приватизації, розширення практики двосторонніх домовленостей про взаємний

захист інвестицій, розширення взаємодії з міжнародними організаціями, які

займаються питаннями інвестиційного співробітництва, особливо з Міжнародним

агенством по гарантіям інвестицій (МАГІ), Міжнародним банком реконструкції

та розвитку та Міжнародною фінансовою корпорацією.

Для стимулювання діяльності СП необхідна послідовна державна

стратегія, а саме:

- слід відмовития від орієнтації на підтримку та стимулювання всіх без

виключення СП, в особливості націлених на гігантські проекти, що потребує

значного відволікання з народногосподарського обігу матеріальних та

фінансових ресурсів;

- слід заохочувати на рівні державної політики першочергове залучення

іноземного капіталу до будівництва та реконструкції підприємств, що

випускають гостродефіцитні та конкурентоспроможні товари;

- не допускати створення СП, що випускають продукцію, несумісну з

міжнародними стандартами;

- за допомогою різноманітних стимулів підтримувати та заохочувати

створення СП у високотехнологічних галузях, пріоритетних для нашої

економіки;

- створити розгорнуту організаційно-правову систему, яка б була

конкурентоспроможна по відношенню до інвестиційних режимів інших країн,

гармонізувати українське законодавство у відповідності з європейськии

стандартами;

- пріоритетним напрямком використання зарубіжних інвестицій в межах СП

повинен стати розвиток експортного потенціалу України.

На мікрорівні з метою підвищення ефективності діяльності спільних

підприємств пропонуються наступні напрями удосконалення системи управління:

1) удосконалення оргструктури управління СП; 2) підвищення професійного та

інтелектуального рівня управлінського персоналу; 3) оволодіння керівниками

всіх рівнів сучасними методами та стилями управління; 4) підвищення ролі

сучасних засобів автоматизованої обробки інформаційних даних в оптимізації

ефективного управління СП.

Впровадження запропонованих пропозицій щодо вдосконалення діяльності

спільних підприємств сприятиме підвищенню ефективності зовнішньоекономічних

зв”язків Київської області та прискорить поступ економічної реформи в

регіонах і в Україні взагалі.

Література.

1. Закон УРСР “Про зовнішньоекономічну діяльність”// Голос Украхни.-

1991.-12 червня.

2. Закрн України “Про захист іноземних інвестицій на Україні”// Голос

України.- 1991.-2 вересня.

3. Закон України “Про господарські товариства”// Голос України.- 1991.-

11 жовтня.

4. Закон України “Про інвестиційну діяльність”// Голос України.-1991.-

21 листопада.

5. Закон України “Про іноземні інвестиції”// Голос України.-1991.-5

травня.

6. Братченко А.Б., Гольшлегер Л.Д. Совместные предприятия.-М.: Знание,

1990.-64 с.

7. Бріль М.С. Організація і функціонування сумісних підприємств%

Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.06.01/ Харків.екон. ун-т.-

Х.,1995.-17с

8. Быстров В.Ф. Организацыя внешнеэкономической деятельности

предприятия (в 2-х частях).-СПб.:СПб ДНТП, 1992.-41 с.

9. Внешнеэкономическая деятельность предприятия. Учебник. Под ред.

Стровского Л.Е.-М.: ЮНИТИ, 1996.-408 с.

10. Гайдучок І.Г. Спільні підприємства.-К: Знання, 1989.-46 с.

11. Голошубова Н.О., Спальвиш Ю.О. Проблеми розвитку спільних

підприємств в Україні // Підприємництво у торгівлі. Зб. наук.праць.-

К.: КДТЕУ, 1995.-с.124-133.

12. Грицюк Е.О. Удосконалення системи управління СА (на прикладі СП

Чернівецької обл.): Автореф. дис.канд.екон.наук: 08.06.01/ НАН

України. Ін-т регіональних досліджень.-Львів, 1995.-23 с.

13. Дацко Б.Я. Організаційно-економічні засади підвищення ефективності

роботи СП: Автореф.дис.канд.екон.наук: 08.06.01/ НАН України.

Інститут економіки. Львівське від-ня.-Львів, 1994.-24 с.

14. Денисов А.П. Организационно-экономические основы совместного

производства в России: Автореф.дис.д.э.н.-М., 1996.-37 с.

15. Довчерт А.С. Совместные предприятия: регулирование труда.-К.%

Лыбидь, 1991.-63 с.

16. Кизима Т. Спільне підприємництво: проблеми та щляхи їх вирішення//

Економіка України.-1995.-№7.-с.88-91.

17. Клименко К.О. Створення СП як засіб включення України у

світогосподарські зв”язки: Автореф.дис.к.е.н.: 08.05.03/ НАН

Укоаїни. Ін-т світової економіки та міжнародних відносин.-К., 1995.-

24 с.

18. Кредисов А., Дерев”янко О. Конкурентоспроможність країни та

стратегія просування її експорту на світовому ринку// Економіка

України.-1997.-№5.-с.54-57.

19. Лилик І.В. Ефективність нових форм зовнішньоекономічних зв”язків в

умовах переходу до ринкових відносин: Автореф.дис.к.е.н.-Львів,

1992.-20 с.

20. Лилик І.В. Регіональні особливості визначення ефективності спільних

підприємств (на прикладі Львівської області)// Львів.політехн.ін-т.

Вісник.-Львів, 1992. №268. Україна на етапі національного

відродження.-с.40-44.

21. Локшина Т.Я., Надирашвили Н.В. Методы оценки эффективности

инвестиций в создание совместных производств// Регулирование

преобразования производства в условиях становления рыночных

отношений. Сборник науч. трудов.-Донецк, 1993.-с.36-41.

22. Лук”яненко Д.Г., Білошапка В.А., Пестрецова О.І. Спільні

підприємства в Україні: організація і умови ефективного розвитку:

Підручник.-К.: Хвиля-Прес, 1995.-176 с.

23. Лук”яненко Д.Г. Про умови розвитку СП на Україні// Проблеми

реформування ринкової економіки.-К.,1992. Вип.І.-с.84-88.

24. Лукьяненко Д.Г. и др. Проблемы развития СП в структуре экономики

Украины// Формирование механизма свободной экономической зоны в

условиях рыночных отношений: Тезисы межрегиональной научно-практ.

конференции. Часть I.-Черновцы, 1991.-с8-12.

25. Лукьяненко Д.Г. Совместные предприятия: создание и механизм

функционирования. Уч. пособие.-К.: УМКВО, 1991.-102 с.

26. Луцишина З.О. Спільне підприємництво як фактор економічного

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13