Совместные предприятия на примере Киевской области

економічних відносин в умовах вільного підприємництва.

Важливого значення набуває організація і обгрунтування таких відносин,

які стимулювали б оптимальне співвідношення між виробництвом, розподілом,

обміном та споживанням. При цьому вихідною передумовою є різноманітність

форм власності, процес формування яких є базовим і випереджає формування

ринкових відносин.

Зазначені процеси зумовлюють необхідність удосконалення продуктивних

сил і виробничих відносин, розвиток форм їх гармонійного поєднання, що

практично, з одного боку, забезпечує оптимальну зайнятість на виробництві,

вивільнення частини трудових ресурсів, впровадження у виробництво

високопродуктивних засобів виробництва, а з другого,- залучення частини

вивільнених трудових ресурсів у сферу послуг, започаткування приватного

підприємництва у сфері державного господарства.

Досвід індустріально розвинутих країн засвідчив, що основним каналом

надходження валюти в країну є діяльність потужного зовнішньоекономічного

сектору, який міг би ефективно й оптимально використовувати різні форми

спільного зовнішньоекономічного підприємництва. У цьому зв”язку можна

визначити передумови для співробітництва української системи підприємництва

із зарубіжними партнерами. Це декілька пріоритетних напрямків, які могли б

стати основою, ядром експортного сектора економічного співробітництва

українських суб”єктів підприємницької діяльності. Йдеться про

високотехнологічні наукові галузі машинобудування (верстаки, літаки,

прилади, побутова техніка та ін.; порошкова металургія, надтверді

матеріали, електрозварювальне виробництво). Техніка і технологія в цих та

деяких інших галузях сягають світового рівня, що значно полегшує пошук

Україною свого місця на світових товарних ринках. Другу групу пріоритетних

напрямків міжнародного співробітництва на зовнішньому рівні може становити

агропромислово-переробний комплекс.

Патентно-ліцензійна торгівля, “ноу-хау”, інженіринг, різноманітні

послуги, особливо туристичне обслуговування, можуть утворювати третій

напрям валютного нагромадження бюджету України як на рівні держави, так і

на рівні підприємницьких структур.

Видобувні і металургійні галузі могли б утворювати четвертий блок

пріоритетних напрямків розвитку у зовнішньоекономічному співробітництві.

Співробітництво у цьому напрямку сприяло б кардинальній реконструкції

потужних металургійних комбінатів, рудників, що суттєво підняло б

підприємницький потенціал на світовому рівні.

П”ятим фактором розгортання спільного співробітництва, яке суттєво

вплинуло б на стабілізацію нашої економіки, є надто вигідне географічне

розташування України. Це забезпечить створення оптимальної міжнародної

інфраструктури, що буде потужним джерелом валютних надходжень і полем

розгортання перспективних форм спільного підприємництва у світових

масштабах, які докорінно змінять свою структуру як внутрішнього, так і

зовнішнього співробітництва у сфері перевезень і докорінних змін на

транспорті.

Вищезгадані кардинальні напрямки розвитку спільного міжнародного

підприємництва не можуть функціонувати одноосібно. Їм необхідна система

забезпечення і обслуговування, яка повинна створюватися в діалектичній

єдності з розвитком цих напрямків, що забезпечить підприємницький симбіоз

всіх ланок відтворення, котрі й повинні організуватись у чіткі форми та

практичні оптимальні моделі, які були б здатні забезпечувати вирішення

поставлених завдань перед системою зовнішньоекономічного співробітництва.

Радикальна реформа зовнішньоекономічної діяльності почалася з

лібералізації зовнішньої торгівлі, з демонополізації товарнообмінного

процесу на міжнародному рівні, зниження митних тарифів, спрощення видачі

ліцензій та квот на експорт. Зараз іноземним бізнесменам створені

сприятливі умови безмитного ввозу та вивозу майна для створення (або при

ліквідації) спільної підприємницької діяльності, для доступу на товарно-

сировинні та фондові ринки України. Розробляються правові форми та гарантії

збереження майна, лібералізується банківська діяльність, створюються

пільгові умови для залучення іноземних банків до співробітництва,

інвестування та кредитування національної економіки на паритетних засадах з

вітчизняними банками, що дасть їм можливість включитись у процес

приватизації на рівноправній основі через конкурси та аукціони.

У процесі оптимізації міжнародних зв”язків вітчизняних підприємницьких

ланок важливо стимулювати залучення іноземних інвестицій у національну

економіку. Одним з найскладніших питань тут є ризик іноземних інвесторів

при вкладенні капіталу в українську економіку. Ризик для іноземних

інвесторів зростає при утворенні підприємницьких ланок з маловідомими

приватними підприємствами.

В сучасних умовах на світовому ринку партери надають перевагу високим

технологіям. Вони можуть бути представлені малими підприємствами венчурного

типу, започаткуватися для впровадження науково-технічних досягнень.

Труднощі впровадження нової технології і нової продукції в Україні, як

правило, полягають у відсутності сучасного обладнання, яке виробляється на

Заході. На першому етапі розвитку спільного підприємництва малі

підприємства, не маючи валюти, змушені співробітничати з західними фірмами

у різноманітних формах або отримувати обладнання на компенсаційній основі.

Таке тісна сплетіння інтересів сприяло б співробітництву організованого

типу – тобто спільного підприємства чи іншої спільної підприємницької

структури, яка здійснює свою діяльність на основі злиття капіталів

партнерів. Одна з умов оптимального функціонування такої форми

підприємницької діяльності – реалізація ними функції “середовища живлення”

для крупних виробничих підрозділів щодо постачання комплектуючих деталей і

вузлів. Останні є водночас діючими елементами процесу концентрації і

централізації виробництва на національному та інтернаціональному рівнях.

В Україні у співробітництві малих підприємств з зарубіжними партерами

поки що не набув належного розповсюдження лізинг як форма оренди

промислового обладнання при дефіциті валютних засобів для придбання їх на

певний термін. Лізингова форма дозволяє одержати для тимчасового

користування найрізноманітніше обладнання, в тому числі й високовартісне, і

на цій основі вирішити всі технологічні проблеми, пов”язані з виготовленням

продукції на експорт. У подальшому розвитку лізингу, який ефективно

використовується у системі міжнародного спільного підприємництва, необхідна

державна підтримка через надання валютних пільг для підприємств.

Характеризуючи пільги для малих та спільних підприємств як наслідок

злиття капіталів та інтересів на рівні міжнародного спільного

підприємництва, необхідно зазначити, що вони є вже готовими інтегрованими

підприємницькими ланками на міжнародному рівні, а це збільшує ступінь

злиттия господарства нашої країни із світовим.

При вирішенні проблем оптимізації зовнішньоекономічного сектора

України доцільно враховувати особливості формування та основні напрямки

розвитку загальнодержавної моделі міжнародних господарських зв”язків. Ця

модель передбачає пошук та використання таких форм спільного

підприємництва, які стимулюють трудову активність, підприємницьку

ініціативу, дозволяють оптимально поєднати економічні інтереси суб”єктів

системи підприємницької діяльності. Ефективність, масштаби,

цілеспрямованість цього процесу залежить від стану механізму та способів

його регулювання; тобто від вибору та використання сукупності принципів,

форм та методів здійснення міжнародних господарських відносин нашої

держави. В умовах переходу до ринку оптимальне функціонування національного

механізму здійснення зовнішньоекономічних відносин залежить від того,

наскільки повно враховуються, насамперед державними органами, сучасні

тенденції, специфіка та особливості розвитку нашого господарства.

Для формування сучасної моделі регулювання зовнішньоекономічної

діяльності дуже важливою для підприємництва є розробка та прийняття його

нормативно-правового забезпечення.

Формування національної моделі зовнішньоекономічних підприємницьких

відносин передбачає розробку концепції зовнішньоекономічної політики,

моделей інтеграції України в систему світового господарства. В цьому плані

національна стратегія господарських відносин повинна бути зорієнтована на

розширення спектра зовнішньоеконмічних відносин з країнами світового

співтовариства, передусім в галузях, видах виробництва, що визначають

науково-технічний прогрес. Стосовно розробки моделей механізму регулювання

зовнішньоекономічного підприємництва України, то їх специфіка в сучасних

умовах залежить від вибору партнерів співробітництва. З огляду на це,

можуть підлягати моделюванню економічні зв”язки України з економічно

розвинутими країнами, з країнами СНД, партнерами з інших континентів.

Практичного значення може набути і створення моделей міжнародного

господарського співробітництва на рівні регіонів нашої країни.

Безпосереднбою основою, напрямками регулювання зовнішньоекономічної

діяльності має стати визначення конкретних методів, форм функціонування

господарських суб”єктів у міжнародній сфері. Саме тут варто взяти на

озброєння світовий досвід пошуку прогресивних форм співробітництва,

налагодження чіткої системи міжнародних розрахункових та кредитних

відносин, страхування, інформаційної бази, арбітражу тощо. Важливу роль у

становленні національної системи регулювання зовнішньоекономічних зв”язків

має відігравати стабілізація системи оподаткування експортно-імпортних

операцій, митного контролю, міжнародного аудиту.

Одне з центральних місць у цій системі потрібно надати валютному

регулюванню спільного підприємництва. Воно полягає в розробці форм

оптимального поєднання економічних інтересів державних суб”єктів та

суб”єктів зовнішньоекономічної діяльності, що функціонують на території

України. Вирішення цієї проблеми залежить від суперечностей між

застосуванням адміністративних та ринкових методів регулювання економіки, і

орієнтацією на ринкові, які стимулюють ініціативу, підприємницьку

діяльність у міжнародній сфері, дозволяють чітко окреслити кінцеві

результати.

Відчутним важелем впливу на зовнішньоекономічну діяльність держави

повинен стати кредит (у тому числі валютний), використання якого має

сприяти прогресивним змінам у структурі експортного потенціалу України,

зближенню техніко-економічних параметрів вітчизняних товарів із світовими

при закупівлі за кордоном комплектуючих виробів, деталей та вузлів,

передових технологій тощо.

У податковій системі, як складовій механізму державного регулювання

зовнішньоеконмічної діяльності, виправланим є використання податку на

прибуток (доход) суб”єкта зовнішньоекономічного підприємництва, податку на

імпорт або реалізацію імпортних товарів на внутрішньому ринку, податку на

експорт, податку на переказ трансфертних грошових (валютних) засобів за

кордон з метою отримання доходів. При цьому експортери можуть користуватися

пільгами звичайного оподаткування, що буде сприяти стимулюванню розширення

експортної діяльності, збільшенню кількості юридичних та фізичних осіб, які

встановлюють зв”язки із зарубіжними партнерами.

У регулюванні спільного підприємництва з країнами “ближнього

зарубіжжя” у найближчій перспективі могли б бути здійснені такі заходи:

- “селекційна” робота в напрямках традиційних взаємних зв”язків, що

зекономило б суттєві кошти – збереження системи кооперації з відповідним

оновленням принципів її функціонуванн;

- перегляд системи квот і ліцензій, котрі повинні використовуватися

тільки щодо експорту вузького кола стратегічних видів продукції;

- розроблення механізму реалізації домовленостей про співробітництво,

визначення принципів спільної політики підприємництва у сфері матеріального

виробництва та забезпечення паливно-енергетичними матеріалами;

- подальший спільний пошук вирішення проблем заборгованості та

платежів;

- взаємна корекція ринкових механізмів [51, с.102].

Оскільки порушена система платежу і не відрегульовані ціновий та

фінансовий механізми, необхідно удосконалювати систему взаємних зарахувань,

яка б дала можливість забезпечити зустрічні товаропотоки життєвонеобхідної

продукції для нормального функціонування економік.

Аналіз розвитку спільного підприємництва із країнами СНД переконує у

необхідності постійної координації і пошуку оптимальних способів

регулювання нормативної бази співпраці всіма напрямками (галузями)

господарювання, узгодження правової бази спільної господарської діяльності

з урахуванням норм і правил, що діють в рамках ГУТТ, Міжнародного валютного

фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, а також враховуючи

міждержавні правові номативи.

Вироблення спільної конкурсної політики на світовому ринку узгодження

цін, координованість спільної позиції стосовно міжнародних економічних і

фінансових організацій, взаємне сприяння у досягненні домовленостей з

міжнародними банками та організаціями – одне з актуальних питань подальшого

розвитку спільного підприємництва.

У сфері державного регулювання підприємницькою діяльністю на найближчу

перспективу можна було б:

- переглянути систему квот і ліцензій, які повинні використовуватися

щодо експорту вузької номенклатури стратегічних видів товарів;

- виробити заходи щодо реалізації укладених угод про підприємницьке

співробітництво на всіх рівнях у попередніх періодах;

- визначити принципи співробітництва на найближчу перспективу.

У сфері ціноутворення на продукцію створену спільними зусиллями, має

здійснюватись узгоджена політика поступового вивільнення цін і наближення

їх до рівня світових. Розрахунки повинні бути у вільних цінах, виключаючи

будь-яку дискримінацію, та передбачати зняття будь-яких внутрішніх непрямих

податків й експортного мита. Звичайно, щодо деяких видів продукції

передбачається державне регулювання, але воно повинне бути виваженим і не

заважати ефективному розвиткові безпосередніх горизонтальних зв”язків між

підприємцями.

Необхідний також диференційований підхід до державних угод і

можливостей погашення заборгованостей на умовах, вигідних партнерам з обох

сторін.

У міжнародному підприємництві важливу роль відіграє спільна

інвестиційна діяльність як державних, так і господарських структур,

утворення і функціонування транснаціональних підприємницьких організацій.

Звичайно, нові підходи в організації міжнародного підприємництва

вимагають освоєння нових його форм: використання, впровадження міждержавних

акціонерних спілок, холдингів, спільних підприємств та інших

транснаціональних підприємницьких структур. Цьому повинна сприяти Рада з

альтернативної економіки при Кабінеті Міністрів України, особливо щодо

створення і подальшого розвитку міждержавних та міжгалузевих господарських

організацій різноманітних форм власності, насамперед із числа тих, які

мають тісні зовнішні технологічеі взаємини. Разом з тим необхідно

забезпечити узгоджену правову основу їх створення та функціонування з

іншими країнами.

Загальна модель розвитку зовнішньоекономічних зв”зків може бути

конкретизована обгрунтуванням умов та перспектив включення у міжнародні

господарські відносини окремих регіонів нашої країни. Це націлює на

необхідність розробки регіональної моделі міжнародного господарського

співробітництва України, в якій підприємницьким структурам має належати

суттєва роль. Така регіональна модель варта уваги, оскільки розвивається

специфічно і вносить якісні зміни у цілісний процес міжнародного

підприємництва. Специфіка і особливі його риси зумовлені насамперед тим,

що:

- регіон у міжнародній інтеграційній системі вважають часткою

економіки, що наділена національними рисами і ввібрала в себе споріднені

риси економіки тієї країни, з якою вона межує;

- регіон може мати своєрідну виробничу структуру, що не є традиційною

і зумовлена особливостями свого місцезнаходження, наявністю певної

інфраструктури, екологічним станом та рівнем розвитку суспільних та

економічних відносин.

На основі цього необхідно вести пошук форм, які б запезпечили розвиток

конкретного регіону у взаємодії з іншими регіонами – своєрідними частинами

інших національних економік, які принципово відрізняються від української.

Сьогодні головне завдання – якнайефктивніше інтегрувати той чи інший регіон

у процес спільного міжнародного підприємництва, передбачити ймовірні

наслідки, які будуть супроводжувати економіку регіону при взаємодії з

партнерами інших країн, а також народне господарство в цілому.

Регіональна модель сприяє оптимізації співробітництва того чи іншого

регіону в загальному процесі співробітництва на міжнародному рівні. В

основному вона оцінюється з точки зору ефективного використання

економічного потенціалу регіону і обгрунтування міри його наближення до

прилеглих регіонів країн-партнерів.

У системі регіонального забезпечення зовнішніх економічних зв”язків

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13