НБУ-финансовый агент правительства

Києва у другій половині червня, може підготувати угоду щодо відновлення

програми розширеного фінансування EFF» - вважає директор Другого

європейського департаменту Міжнародного валютного фонду Джон Одлінг-Смі. На

його думку: «За деякими питаннями, які обговорювалися з представниками

фонду, українському уряду необхідно буде прийняти конкретні рішення.

Сподіваюсь, що рішення України співпадатимуть із загальними рекомендаціями

Міжнародного валютного фонду».

Уряд підтримуватиме грошово-кредитну політику Національного банку,

спрямовану на розширення монетизації економіки, здешевлення кредитних

ресурсів, збереження динаміки обмінного курсу, яка забезпечуватиме

фінансову стабільність. Водночас разом з Національним банком вживатимуться

заходи щодо поліпшення фінансового стану суб'єктів господарювання.

Ключові завдання Уряду:

задоволення потреб реального сектору економіки в кредитних ресурсах;

забезпечення цінової стабільності;

протидія легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Головні дії Уряду, спрямовані на виконання ключових завдань:

2002-2004 роки

поступове зниження рівня інфляції з метою забезпечення передбачуваності

фінансової політики, посилення економічної активності;

подальша лібералізація валютного ринку;

накопичення золотовалютних резервів для забезпечення протидії негативному

впливу кризових явищ на зовнішніх фінансових ринках;

розвиток небанківських фінансових інститутів та запровадження стандартів

нагляду за діяльністю суб’єктів ринку фінансових послуг;

запровадження єдиної інтегрованої бази даних банківського нагляду;

створення єдиної інформаційної системи обліку позичальників;

запровадження Національної системи масових електронних платежів у сфері

торгівлі та послуг;

створення ефективної системи протидії легалізації (відмиванню) доходів,

одержаних злочинним шляхом, відповідно до міжнародних стандартів.

Очікувані результати:

збільшення обсягів спрямування кредитних ресурсів у реальний сектор

економіки, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств та

активізація ділової активності;

створення конкуренції на ринку фінансових послуг, забезпечення доступності

кредитних ресурсів для малого бізнесу;

забезпечення економічно обґрунтованого валютного курсу;

зниження інфляційних очікувань суб’єктів господарювання і населення;

запобігання тіньовим потокам капіталу, насамперед одержаного злочинним

шляхом.

Уряд будуватиме подальші відносини з міжнародними фінансовими

організаціями виходячи з національних інтересів України з метою переважного

залучення фінансових ресурсів цих організацій для підтримки впровадження

інноваційної моделі розвитку української економіки, а також забезпечення

макроекономічної стабільності та збалансованості бюджету.

Ключові завдання Уряду:

переорієнтація напрямів залучення коштів МФО на користь здійснення

інвестицій у розвиток високотехнологічних виробництв та галузей, які

передбачатимуть залучення передових технологій та кращого управлінського

досвіду;

залучення коштів МФО для розв’язання найгостріших соціальних проблем та

подолання бідності в Україні з урахуванням обмеження зростання державного

зовнішнього боргу;

залучення коштів МФО для підтримки макроекономічної стабільності та

збалансованості бюджету;

диверсифікація джерел залучення ресурсів МФО.

Головні дії Уряду, спрямовані на виконання ключових завдань:

2002 - 2004 роки

запровадження стратегічного підходу до співробітництва з МФО шляхом

розроблення та реалізації Стратегії співробітництва України з міжнародними

фінансовими організаціями на період 2004 – 2007 років;

визначення пакету проектів для можливої реалізації за підтримки МФО на

основі пріоритетних напрямів розвитку української економіки та забезпечення

ініціювання підготовки цих проектів з української сторони;

проведення постійної роботи, спрямованої на залучення стратегічних

інвесторів з метою спільного фінансування проектів, що підтримуються МФО в

Україні;

завершення оформлення членства України у Міжнародній асоціації розвитку;

розширення співробітництва з МФО, в яких оформлено членство України

(Чорноморський банк торгівлі та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація,

Багатостороннє агентство гарантування інвестицій, Міжнародна асоціація

розвитку);

удосконалення системи управління портфелем проектів України у МФО;

поступовий перехід до відносин з МВФ на новій основі, переважне

використання консультативної допомоги та політичної підтримки з боку МВФ.

Очікувані результати:

зміщення акцентів у співробітництві з МФО у напрямі підтримки проектів у

високотехнологічних галузях економіки;

підвищення економічного і соціального ефекту від використання коштів МФО;

збільшення обсягів інвестицій в економіку України.

Висновки

Не можна переоцінити важливість стабільних грошей як бази міцної

ринкової економіки. Чому так важливо досягти надійної макроекономічної

стабілізації, характерні ознаки якої — низький рівень інфляції та досить

стабільний обмінний курс в контексті режиму відкритої торгівлі за вільними

цінами? Основне посилання ринку, на відміну від командної економіки,

полягає в тому, що політики не можуть знати, чого потребують споживачі і що

мають виробляти підприємства. У ринковій економіці ціни на різні товари та

послуги, і зокрема відносні ціни, керують попитом споживачів на товари та

послуги й пропозицією виробників. Але для того, щоб цей процес був

ефективним, необхідно захистити цінову систему від високої і мінливої

інфляції, зробити так, щоб внутрішні ціни відповідали міжнародним цінам і

щоб ціна конкретного товару або послуги могла вільно змінюватися залежно

від мінливих обставин, подаючи правильний сигнал споживачам та виробникам.

Взагалі, інфляція створює невпевненість, що не сприяє розширенню ділової

активності та інвестиціям у майбутнє і, таким чином, перешкоджає

економічному зростанню.

Фактичний досвід останніх десяти років свідчить, що

макроекономічна стабільність така ж важлива для економіки перехідного

періоду, як і для будь-якої іншої економіки. Країни з перехідною

економікою, які впроваджували жорстку монетарну й податково-бюджетну

політику та дотримувалися такої внутрішньої монетарної і податково-

бюджетної політики, що узгоджувалась із проголошеним режимом обмінного

курсу, були винагороджені низьким рівнем інфляції. Більше того, низька

інфляція була передумовою для відновлення позитивних рівнів економічного

зростання після початкового колапсу виробництва на початку 90-х років.

Отже, в процесі становлення та розвитку грошово-кредитної системи

України є певні досягнення. Зокрема, в останні роки вдалося забезпечити

стабільність грошово-кредитної системи:

Зміцнення гривні супроводжувалося істотним розширенням монетарної бази

економіки (на 42% до рівня січня 2000 р.) і зниженням із 4,17% до 2,55%

середньомісячної офіційної ставки рефінансування НБУ (реальна ставка

знизилася з 2,7% до 0,6%).

Був зменшений на $2,5 млрд. об'єм зовнішнього боргу країни.

Був здійснений комплекс заходів для зміцнення фінансової дисципліни

в країні, заміні розрахунків грошовими сурогатами розрахунками реальними

грошима. Це не могло не позначитися позитивним способом на призупиненні

процесу тінізации економічної діяльності, особливо в паливно-енергетичному

секторі економіки.

В умовах припинення припливу в країну коштів МВФ, країна не тільки не

пережила дефолт, але й у цілому забезпечила зовнішню макроекономічну

рівновагу. Майже 25% ріст експорту був досягнутий при гривні, що

зміцнюється, а не за рахунок її девальвації.

Реалізація грошово-кредитної політики повинна забезпечити

досягнення грошової стабілізації, підтримку системи кредитування,

стимулювання направленості кредитів на довгострокове інвестування, а також

підтримку виробництв, які забезпечують поглиблену переробку вітчизняних

мінерально-сировинних ресурсів та нарощують випуск імпортозаміщуючої

продукції та експортний потенціал країни.

Проте проблем у грошово-кредитній системі України теж вистачає.

Банківська система на сьогодні є надто слабкою, щоб забезпечити потреби

економіки в кредитах та інвестиціях. Середній відсоток за кредитами у 27,5%

при обліковій ставці НБУ у 10% говорить сам за себе. Єдиним реальним

виходом, на мою думку, є приваблення в Україну потужних закордонних

фінансових установ, які до того ж можуть реально гарантувати повернення

вкладів.

Проблемами банківської системи є:

. недостатній рівень капіталізації банків (оскільки незначна частка

іноземного капіталу в загальній сумі сплаченого статутного капіталу

комерційних банків викликана тим, що на сьогодні Україна є непривабливою

для іноземних інвесторів);

. наявність значних кредитних ризиків та недостатня кількість реальних

платоспроможних позичальників;

. відносно малі масштаби банківської системи (але обсяг кредитних вкладень

постійно зростає. Так, за 2001 рік обсяги кредитних вкладень в реальний

сектор економіки збільшились на 28%, в т.ч. на інвестиційні цілі – на

8,7%);

. недосконалість законодавчої бази;

. недостатній обсяг строкових депозитів у комерційних банках через все ще

недостатній рівень довіри населення до банківської системи (разом з тим

обсяг вкладів населення постійно зростає: 1995-2000 роки – в 10,7 рази, з

початку 2001 – на 30%);

. складний фінансовий стан деяких великих банків, які у значній мірі

зайняті обслуговуванням державного сектора економіки та державних

програм;

. відсутність розвиненого фондового ринку, і, зокрема, ринку державних

цінних паперів.

Головною метою грошово-кредитної та валютно-курсової політики є

сприяння підтриманню високих темпів економічного зростання через

забезпечення стабільності національної валюти, стабільності цін та

підвищення ефективності функціонування банківської системи

Основними цілями грошово-кредитної та валютно-курсової політики уряду

України на 2002 р. є:

. зростання кредитування реального сектору;

. зростання депозитів населення та підприємств;

. підвищення рівня прибутковості банківських операцій, орієнтація на доходи

від кредитування і обслуговування реального сектора економіки;

. посилення контролю за дотриманням комерційними банками регулятивних норм;

. погашення державою реструктуризованої заборгованості перед комерційними

банками;

. сприяння впровадженню нових банківських технологій та послуг, створення

спеціалізованих банківських установ (Український банк реконструкції та

розвитку, Земельний (іпотечний) банк);

. підтримання стабільності валютного ринку;

. збільшення міжнародних валютних резервів Національного банку за рахунок

активної політики інтервенцій та ефективного використання кредитів

міжнародних фінансових організацій;

. створення сприятливих умов для зовнішньоекономічної діяльності реального

сектору та для залучення іноземних інвестицій в українську економіку.

Заходи грошово-кредитної та валютно-курсової політики на 2002 рік:

. запровадити дієву систему гарантування вкладів населення;

. регулювати грошово-кредитний ринок за допомогою відповідних монетарних

інструментів;

. прийняти Закони України “Про фінансові операції”, “Про іпотеку” та “Про

кредит”;

. продовжити співробітництво з міжнародними фінансовими організаціями та

отримати кредити від них, в т.ч. за програмою EFF;

. вирішити проблеми реструктуризації зовнішньої заборгованості;

. акумулювати всі валютні надходження Уряду (від міжнародних фінансових

організацій, закордонних держав та приватизації від нерезидентів) на

окремому банківському рахунку (для уникнення конвертації їх у гривні та

створення при цьому додаткової гривневої ліквідності) і здійснення з

цього рахунку зовнішніх проплат Уряду, інвестиційної діяльності та

структурних реформ;

. викуповувати надлишкову пропозицію валюти на ринку з метою забезпечення

стабільності валютного ринку і поповнення золотовалютних резервів.

Стратегічними завданнями грошово-кредитної та валютно-курсової

політики України є створення монетарного середовища, сприятливого для

сталого соціально-економічного розвитку шляхом удосконалення правового

регулювання банківської діяльності, посилення процесу приватизації

банківських установ, забезпечення стабільності гривні, створення необхідних

умов для виконання банками своєї основної функції – кредитування суб’єктів

господарювання та громадян. Виключно важливу роль в процесі закріплення

позитивних тенденцій в економіці України, на мою думку, буде продовжувати

відігравати Національний банк України, який продовжує залишатися

локомотивом і гарантом продовження реформ та інтеграції України до ВТО та

ЄС.

Список літератури

1. Конституція України.

2. Закон України Про вступ України до Міжнародного валютного фонду,

Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної фінансової

корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього агентства

по гарантіях інвестицій ( Відомості Верховної Ради (ВВР) 1992, N 33,

ст.474 ).

3. Закон України «Про Національний банк України».

4. Закон України «Про банки і банківську діяльність». ( Відомості Верховної

Ради (ВВР), 2001, N 5-6, ст.30 )

5. Антонов Н.Г., Пессель М.А. “Денежное обращение, кредит и банки”.

“Финстатинформ” Москва 1995.

6. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій /

Київський держ. торговельно- економічний ун-т. — К. : Четверта хвиля, 1997.

— 224с.

7. Башнянин Г. І. Політична економія: Підручник. – К.:Ельга, 2000.

8. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст: Пер.з англ..

— К. : Основи, 1998. — 682с.

9. Гальчинський А. Стабільна гривня. Що для цього потрібно? «День», №115,

2001.

10. Гриценко О. Гроші та грошово- кредитна політика: Навч. посібник. — К. :

Основи, 1997. — 180с.

11. "Громадська експертиза виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів

України "РЕФОРМИ ЗАРАДИ ДОБРОБУТУ" в 2000 році". Київ 2001.

12. Долан Дж.Э. "Деньги, банки и денежно-кредитная политика" "Санкт-

Петербург Оркестр", С-Пб, 1994 г.

13. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка / Володимир Мусієнко (пер.),

Віталій Овсієнко (пер.). — К. : Основи, 1996. — 814с.

14. Економіка України: проблеми на шляху перетворень / О. Махмудов, В.

Найдьонов, А. Сменковський та ін. – Донецьк: Касіопея, 1999.

15. Економічна стратегія України // Перспектив. дослідж. – 1999. – № 3. –

С. 35-48.

16. Климко Г. Н. Основи економічної теорії: політекономічний аспект:

Підручник. – К.: Вища школа, 1997. – С. 293 – 302.

17. Коюда П.М., Самофалов Л.Д. Макроекономіка (макроекономічна

нестабільність): Навч. посіб. / Інститут змісту та методів навчання;

Харківський держ. технічний ун-т радіоелектроніки. — Х., 1999. — 68с.

18. Лютий І.О. Грошово- кредитна політика в умовах перехідної економіки. —

К. : Атіка, 1999. — 239с.

19. “ Україна: поступ у ХХІ століття. Стратегія економічного та соціального

розвитку на 2000 - 2004 роки”.

20. Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Аналітична економія: принципи,

проблеми і політика: Пер.з англ.. — 13.вид. — Львів : Просвіта, 1997.

Ч. 1 : Макроекономіка. — 671с.

21. Манків Грегорі Н. Макроекономіка: Підручник для України:Пер. з англ. /

Степан Панчишин (наук.ред.пер.). — К. : Основи, 2000. — 588с.

22. Морозов О. Ще Раз Про НАЦБАНК, Але Без Фанатизму. "Дзеркало тижня", №

27(300), 08 липня 2000.

23. Мочерний С. В. Основи економічної теорії : Підручник. – К.: Академія,

1997.- С. 278 – 290.

24. Ніколенко Ю. В. Основи економічної теорії: Підручник: у 2-х кн., кн.1.

Суспільне виробництво. Ринкова економіка.-К.: Либідь,1998.- С. 35 – 40.

25. Олдінг-Смі Дж. Україна після десяти років перехідного періоду.

«Дзеркало тижня», № 7 (331) субота, 17-23 лютого 2001 року

26. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український

контекст. — К. : Техніка, 1999. — 334с.

27. Пуховкіна М.Ф., Остапишин Т.П. Центральний банк і грошово- кредитна

політика: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський

національний економічний ун-т. — К., 1999. — 71с.

28. Радіонова І. Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник для

студ. екон. спец. вищ. навч. закладів. — К. : Таксон, 1996. — 237с.

29. Самуэльсон П. "Экономика" , М. 1992 г.

30. Стельмах В. С., Єпіфанов А.О., Гребеник Н.І., Міщенко В.І. Грошово-

кредитна політика в Україні / Володимир Іванович Міщенко (ред.). — К. :

Знання, 2000. — 306с.

31. Савченко А. Г. Макроекономіка: Підручник. – К.:Либідь, 1999.- С. 36 –

52.

32. Старченко В. Д. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій). – К.: Вид-

во Європ. ун-ту (фінанси, інформ. системи, менеджмент і бізнес),

2000. – С. 12 – 21.

33. Сундаков А. Міжнародний валютний фонд і Україна Банківська справа №3

(9), 1996.

34. Стратегія економічного протекціонізму: концептуальні засади нової

стратегії для України. – К.: Центр антикриз. дослідж., 1999.

35. Фельдерер Б., Хомбург Ш. Макроекономіка і нова макроекономіка:

Підручник для студ. екон. фак. вузів / Е... Буровникова (пер.). — К. :

Либідь, 1998. — 464с.

36.Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. «Экономика» М. «Дело» 1993 г.

37. Хорошковський В. Кредити міжнародного валютного фонду: Навч. посіб. для

студентів вузів. - К.: ТОВ "Літера", 1999. - 72 с.

38. Юшко С. В. Категорії валового і чистого доходу: їх історія та

майбутнє // Економіка АПК. – 2001. - №1.

39. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні.

– К.: Скарби, 1998. – С. 203-227.

40. www.kmu.gov.ua. Офіційний сайт Кабінету міністрів України.

41. www.bank.gov.ua. Офіційний сайт Національного банку України.

42. www.ukrstat.gov.ua. Офіційний сайт Держкомстату України.

-----------------------

2 Код аукціону

Код

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16