Курсовая работа: Шляхи зниження собівартості виробництва молока (на прикладі сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря" Оржицького району Полтавської області)
Таблиця 2.16
Маса прибутку з розрахунку на 1 ц реалізованої продукції та одиницю площі
(1 гол. худоби), грн в СТОВ "Агрофірма "Зоря" за 2006-2008 рр.
Види продукції
2006 р.
2007 р.
2008р.
маса прибутку на 1 га посіву,
(1 гол. худоби)
маса прибутку на 1 ц реалізованої
продукції
маса прибутку на 1 га посіву,
(1 гол. худоби)
маса прибутку на 1 ц реалізованої
продукції
маса прибутку на 1 га посіву,
(1 гол. худоби)
маса прибутку на 1 ц реалізованої
продукції
Рослинництво
346,57
х
418,79
х
3121,0
х
зернові всього
72,12
2,77
314,60
22,28
3215,00
25,3
соняшник
626,5
19.09
3409,5
128,64
3454,75
76,77
цукровий буряк
1321,33
5,90
-123,29
- 8,18
-
-
соя
-
-
-
-
1600,59
106,74
Тваринництво
молоко
279,37
6,33
1062,81
30,87
1078,08
28,92
м’ясо: ВРХ
-349,5
-272,4
-602,41
-418,4
-298,54
-161,14
свині
88,18
70,15
-119,37
-182,46
81,30
51,77
Маса прибутку на 1 га посівів та на 1 ц. реалізованої продукції у 2008році значно зросла, порівнюючи з попередніми роками.
Навіть збитки по виробництву м’яса ВРХ у 2008 році значно нижчі від попередніх років.
Стратегічною культурою для СТОВ "Агрофірма "Зоря" являється соняшник,
що забезпечує найвищу масу прибутку на 1 га посіву та на 1 ц. реалізованої продукції у рослинництві. У тваринництві слід приділити увагу виробництву молока, що
на відміну від двох інших галузей не приносить підприємству збитки.
Практично для всіх регіонів,
галузей і підприємств країни одним із головних шляхів підвищення рентабельності
виробництва є різке скорочення витрат на виробництво і реалізацію продукції. Це
зумовлено високим рівнем собівартості сільськогосподарської продукції в Україні
через недосконалу технологію та організацію виробництва і, як наслідок, значну трудо-,
енерго- і фондомісткість продукції. До того ж заостанні роки відбулося суттєве
підвищення собівартості продукції як унаслідок різкого посилення диспаритету цін
на сільськогосподарську і промислову продукцію (за 1991-2007 рр. зростання цін на
продукцію галузей першої сфери АПК в 6 разів, а третьої сфери - в 2,5 рази перевищуванні
зростання цін на продукцію сільськогосподарського господарства), так і через значне
зниження врожайності культур і продуктивності тварин. Темпи, якими підвищувалася
собівартість та ціни на тваринницьку продукцію різняться між собою. Повна собівартість
1 ц. м’яса ВРХ зросла у 2007 р. порівняно з 1995 р. в 11,8 раза, а реалізаційна
ціна лише в 9,1 раза, собівартість 1000 штук яєць зросла у 4,1 раза, а ціна - лише
у 2,8 раза, собівартість вовни зросла у 4,7 раза, а ціна - у 2,7 раза.
По-іншому виглядає ситуація
у співвідношенні повної собівартості і ціни реалізації молока та свиней у живій
масі. Собівартість 1 ц. молока підвищилася за період 1995-2007 рр. у 6,06 раза,
ціна у 7,6 раза, свинини - 7,9 та 8,6 раза відповідно. Завдяки такому співвідношенню,
коли ціна зростає більшими темпами ніж собівартість продукції, такі галузі скотарства
мали вищі показники економічної ефективності, порівняно з рештою галузей [17, с.352].
Саме тому вирішення питання
зниження собівартості продукції, особливо сільського господарства, досить гостро
стоїть на сьогоднішній день.
В даному розділі розглянемо основні способи зниження
собівартості продукції молочного скотарства, застосування яких, як найбільше забезпечує
зниження витрат виробництва.
Противитратний механізм
АПК - це спосіб функціонування сукупності економічних
підойм та стимулів у системі економічного механізму з метою забезпечення зниження
питомих виробничих витрат за зростання виробництва продукції на одиницю ресурсного
потенціалу, підвищення її якості і збільшення маси споживчої вартості. Тобто елементи
економічного механізму АПК (планування, госпрозрахунок; системи організації, оплати
і стимулювання праці; ціноутворення; фінансово-кредитний механізм) у своїй сукупності
й комплексному функціонуванні, що спрямовані на досягнення зазначеної вище мети,
виступають водночас і елементами противитратного механізму.
На рівні підприємства
особлива роль у зниженні витрат належить плануванню оптимальної галузевої структури
методами багатоцільової оптимізації. При цьому один із субоптимальних варіантів
плану розраховують за критерієм мінімуму виробничих чи приведених витрат. Результати
кожного рішення аналізують, порівнюють з іншими варіантами оптимальних планів, одержаних
за критеріями максимуму прибутку, валового доходу тощо і на цій основі складають
найбільш прийнятний план, який сприятиме зростанню доходів господарства як унаслідок
збільшення виробництва і реалізації продукції, поліпшення її якості, так і за рахунок
зниження витрат. Більше уваги слід приділяти широкому впровадженню типових ресурсозберігальних
мало- і безвідходних технологій.
Головним завданням противтратного
механізму на підприємстві є пошук резервів зниження собівартості
продукції. При цьому слід зауважити, що поняття "зниження собівартості"
тут треба розуміти широко: не тільки абсолютне зниження (адже воно може бути неможливим
через значний вплив зовнішніх факторів), а й відносне - порівняно з іншими підприємствами,
що перебувають в аналогічних умовах.
У забезпеченні противитратної
спрямованості всього економічного механізму важливу роль має відігравати ціноутворення.
На жаль, в економічному управлінні виробництвом роль ціни як важливого інструменту
обгрунтування об'єктивно виправданих витрат ігнорується. У результаті ціни сприймаються
як інструмент відшкодування витрат, а не управління ними. Ураховуючи те, що однією
з головних функцій ціни є кількісний вираз вартості товарів, ціни мають бути об'єктивними
примусовими нормативами рівня витрат (міри споживання), які зобов'язують усі господарсько-виробничі
та управлінські ланки запровадити суворі режими економії вже на початкових стадіях
складання планів.
Однією з головних причин
функціонування в народному господарстві, у тому числі і в АПК, витратного методу
господарювання є недосконалість фінансово-кредитної системи. Переважання в минулому
серед джерел розширеного відтворення бюджетного фінансування, хибна практика надання
кредитів без належного економічного обґрунтування, використання їх для покриття
збитків підприємств та об'єднань, що допускають безгосподарність, - усе це не відповідає
принципам ринкового господарювання, спричинює нестримне зростання ресурсомісткості
виробництва і собівартості продукції.