Дипломная работа: Стан та тенденції розвитку експортного потенціалу зернового господарства Херсонської області

Таблиця 3

Посівна площа зернових та зернобобових, включаючи кукурудзу на зерно у всіх категоріях господарств Херсонської області, тис. га

Таблиця 4

Площа, з якої зібрано урожай основних сільськогосподарських культур у всіх категоріях господарств Херсонської області, тис. га

Як засвідчують дані таблиць 3, 4, посівні площі зернових в області з року в рік не мають значних коливань і в середньому становлять 767 тис. га посівної площі та 721 тис. га площі збирання врожаю. Середньорічний відрив у 46 тис. га між цими показниками обумовлений в основному загибеллю посівів та невчасним збиранням урожаю. Доволі часто бувають випадки, коли за браком агротехніки чи інших причин аграрії не встигають зібрати урожай [14].

За допомогою даних таблиці розглянемо посівні площі в розрізі окремих зернових культур під урожай 2005 року.

Таблиця свідчить, що й у звітному році посівна площа зернових культур не сильно відхиляється від середньорічного рівня – на 3,5 тис. га менше, а у структурі всієї посівної площі під урожай 2005 року вони займають 55,7 %. У структурі зернового клину озимі зернові займали 43,8 %, а ярі зернові – 56,2 %. Перевищення посіву ярих зернових у даному році пояснюється тим, що після вимерзання великої кількості озимих зернових у 2003 році аграрії стали більшу увагу приділяти ярим культурам. Серед озимих перше місце займає пшениця озима – 89,99 %, у групі серед ярих – ярий ячмінь, що склав 57,6 %.

Питома вага посіву зернових сільськогосподарськими підприємствами до загального обсягу посівів усіма категоріями господарств становить 80,2 %, а господарствами населення – 39,8 %.

У структурі посівних площ сільськогосподарськими підприємствами державні підприємства мають 22,3 тис. га або 4,8 %, а недержавні – 425 тис. га або 95 %.

Серед недержавних підприємств господарські товариства займають 47 %, сільськогосподарські кооперативи – 10,38 %, підсобні та інші недержавні підприємства 9,48 %, приватні підприємства – 16,54 %, а селянські (фермерські) господарства – 16,6 % посівної площі зернових культур. Причому, фермерські господарства області значно збільшують обсяги своїх посівів зернових за рахунок майнових паїв населення. Найбільшим виробником озимої пшениці є господарські товариства – 32,7 % від загальної кількості посівів [27].

При стабільних посівних площах основним напрямком розвитку зернового господарства має бути його послідовна інтенсифікація. При цьому головний акцент слід робити на впровадженню інтенсивних технологій, які синтезують досягнення науково-технічного прогресу і передовий досвід.

Одним з найбільш потужних важелів інтенсифікації зернового господарства має бути впровадження досягнень селекції і насінництва. За існуючими оцінками збільшення світового виробництва зерна протягом останніх 40 років більш як на 40 % забезпечувалося новітніми селекційними досягненнями.

За останні роки науковими установами регіону проведено майже повну сортозаміну озимої м’якої пшениці. Ці рослини характеризуються здатністю формувати високоякісне продовольче зерно при потенційній урожайності 80-100 ц/га, стійкості до вилягання та основних хвороб, мають високу морозо- та посухостійкість. При нинішніх посівних площах така урожайність забезпечила б від 2,3 до 2,9 млн. т валового збору озимої пшениці [45].

Однак, у переважній більшості господарств нові сорти, а це „Альбатрос одеський”, „Вимпел одеський”, „Одеська 162”, „Україна одеська”, використовуються неефективно, що пояснюється недостатньою технологічною забезпеченістю, відсутністю комплексного підходу у застосуванні факторів інтенсифікації. За оцінками потенціал урожайності сортів зернових культур реалізується в середньому на 30-35 %. Для порівняння: в Нідерландах цей показник сягає 70 %, країнах Скандинавії – 50–60 % [16].

Накопичення проблем, що спостерігаються останнім часом у зерновій галузі, пояснюється наслідками переважно екстенсивного характеру розвитку землеробства. Особливо тривожним є той факт, що сучасне використання земельних ресурсів не відповідає вимогам раціонального природокористування, як правило, порушується екологічно допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій. Технології обробітку ґрунту, як правило, є застарілими, затратними і такими, що негативно впливають на стійкість агроландшафтів.

На території Херсонщини, як і всього Причорноморського регіону, доцільно було б застосовувати ґрунтозахисні системи обробітку грунту, що забезпечило б одержання значного первинного і вторинного економічного ефекту. Первинний економічний ефект складається з економії праці і матеріальних витрат. Показником вторинного економічного ефекту є підвищення потенційної і ефективної родючості, що знаходить своє відображення у вартості додатково одержаної продукції. Поряд з прибавкою урожаю вторинний економічний ефект включає зменшення амортизаційних відрахувань на сільськогосподарську техніку [43].

Ґрунтозахисні технології біологічного землеробства з розширеним відтворенням родючості ґрунтів порівняно з традиційними технологіями потребують у 2 рази менше палива, в 10 разів – мінеральних добрив, у 8 разів – отрутохімікатів, втричі менше часу на обробку ґрунту.

Для регіону найбільш прийнятим є застосування інтегрованих систем землеробства. Вони, з одного боку, включають важливі елементи альтернативних систем – освоєння науково обґрунтованих сівозмін, широке застосування органічних добрив, біологічних методів захисту рослин, з іншого – допускають у необхідних випадках екологобезпечне використання мінеральних добрив і пестицидів. Інтегровані системи землеробства одночасно відповідають вимогам охорони навколишнього природного середовища та ефективного ведення сільськогосподарського виробництва на основі сучасних досягнень науково технічного прогресу. У перспективі широке поширення альтернативних систем землеробства можливе із запровадженням більш сучасних їх форм, в яких будуть важливими не тимчасові економічні та екологічні вигоди, а умови, що забезпечать стійкий стратегічний розвиток сільськогосподарського виробництва, зокрема й виробництва зернових культур.

В області за останні роки спостерігається тенденція до збільшення частини озимої пшениці в структурі виробництва зерна на зрошенні. Це супроводжується значним зростанням врожайності, проте ще є резерви підвищення ефективності використання зрошуваних земель. Практично вирощування при поливі дає можливість збільшити врожайність озимої пшениці на 30-50 %. Для підвищення економічної ефективності використання зрошувальних земель необхідне раціональне використання мінеральних добрив, впровадження інтенсивних сортів, дотримання науково обґрунтованих режимів зрошення, удосконалення техніки і засобів поливу. На думку вітчизняних спеціалістів, на зрошуваних землях області доцільно довести частку зернових культур у структурі посівної площі до 40 % [44].

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15