Права дитини

знали відповіді на питання про назву документа, де записані їх основні

права й свободи. Основними документами були названі:

[pic]

Опитування засвідчило, що більшість дітей України почуваються

безправними в світі дорослих, що в них обмежені можливості висловлювати і

обстоювати свої думки, що часто-густо вони навіть не знають, до кого

звернутись у разі порушення їх прав.

Третина експертів ( з 99 опитаних) вважають, що ніхто з дорослих не

сприймає дітей як повноправних членів суспільства. Більшість дійшли

висновку, що спроби дитини відновити справедливість в тій чи іншій установі

або закладі без допомоги дорослих приречені на невдачу.

За думкою міжнародних експертів, в Україні потрібно створити систему

закладів, куди б могла звернутися дитина за роз’ясненням гарантованих їх

прав. Але якщо вже немає таких закладів до сих пір, то замислюєшся: а може,

дорослих влаштовує, щоб їхні діти нічого не знали про свої права?

3. МЕХАНІЗМИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ДИТИНИ В УКРАЇНІ

3.1. Засоби масової інформації та права дітей

Журналісти – це голос, вуха та голос громадськості. Як захисники прав

людини вони спрямовують увагу до порушень у цій галузі та заохочують уряди

й інші організації до змін, що поліпшили б життя людей, інколи роблячи це з

неабияким ризиком для власного життя. Журналісти, фоторепортери та автори

програм нерідко показують тяжке становище дітей, які потрапили в ситуації,

що піддаються контролю з їхнього боку, або яких розбещують чи експлуатують

дорослі. Проте, для працівників ЗМІ не менш важливо брати до уваги “дитячу

перспективу” в більш традиційних випусках новин. Гарний критерій для

оцінювання змін у законодавстві чи фінансовій політиці – подивитися,

наскільки виграють чи програють діти в результаті цих змін.

Насамперед, дітей слід поважати, як особистості, хоч вони можуть бути

залежними, довірливими, піддаватися експлуатації або зловживанням. Але слід

пам’ятати, що згідно з ст.. 17 Конвенції ООН про права дитини “Дитина має

право на доступ до інформації з різноманітних джерел; слід заохочувати

засоби масової інформації приділяти особливу увагу меншинам, також

захистові дитини від шкідливих для неї матеріалів”. Надаючи дітям

можливості говорити за себе – про свої сподівання та страхи, про свої

досягнення та про вплив поведінки дорослих на їхні життя, - працівники ЗМІ

зроблять більше для нагадування громадськості про права дітей, аніж

зображуючи їх тільки як мовчазних “жертв” або чарівних “янголят”. Врешті-

решт, таким чином вони порушують закон, а саме Конвенцію ООН про права

дитини, бо згідно зі ст. 12 “дитина має право на висловлення своїх поглядів

і на те, що її погляди братимуться до уваги”. Ст.. 13 також торкається

цього аспекту – “Дитина має право шукати, отримувати та передавати

інформацію в різних формах, в тому числі у мистецькій, письмовій та

друкованій формах”. Хто ж як не засоби масової інформації має підтримувати

дітей, надавати їм можливість самим говорити про свої права та обов’язки?

Те, як ЗМІ зображують, бо навіть не помічають дітей, може вплинути на

рішення, що приймають заради них, та на те, як дивиться на них суспільство.

Завдяки своєму становищу у суспільстві працівники засобів масової

інформації мають гарні можливості щодо аналізу зусиль всіх зацікавлених

організацій і громадян та впливу на тих, хто не отримується положень

Конвенції.

Всі журналісти та працівники ЗМІ зобов’язані дотримуватися якнайвищих

етичних та професійних норм і мають сприяти у своїй галузі якомога ширшому

розповсюдженню інформації про Міжнародну Конвенцію про права дитини та її

наслідки для проведення незалежної журналістської роботи.

Організації ЗМІ повинні розглядати порушення прав дітей та питання,

пов’язані з безпекою дітей, їхнім правом на особисте життя, захищеністю,

освітою, здоров’ям й соціальним благополуччям, а також всіма формами

експлуатації, як важливі проблеми для вивчення та громадського обговорення.

Діти мають повне право на особисте життя, за винятком тих моментів, які

чітко зазначені в ще одному важливому нормативному документі. Це Проект

Основних положень та принципів Міжнародної федерації журналістів щодо

висвітлення проблем, які торкаються дітей, прийнятому 2 травня 1998 року в

місті Ресіфе, у Бразилії.

Одним з найважливіших принципів Міжнародної федерації журналістів є

принцип, згідно з яким журналістська діяльність, що торкає життя та

благополуччя дітей, завжди має здійснюватися з урахуванням вразливого

становища дітей.

Журналісти та організації ЗМІ мають прагнути до дотримання найвищих

форм етичної поведінки при висвітленні проблем, пов’язаних з дітьми.

Журналісти повинні

. Домагатися найвищого рівня щодо точності і чутливості під час створювання

матеріалів, пов’язаних з дітьми;

. Уникати використанні у своїх передачах або публікаціях зображень, що

несуть шкідливу для дітей інформацію;

. Уникати використання стереотипів та сенсаційного подання матеріалів, які

стосуються дітей, з метою привернути до них увагу;

. Ретельно обмірковувати наслідки оприлюднення будь-яких матеріалів, що

стосуються дітей, та зводити до мінімуму можливу шкоду для дітей;

. Стерегтися візуальної або будь-якої іншої ідентифікації дітей, за

винятком тих випадків, коли це необхідно в громадських інтересах;

. Надавати дітям, мірою можливого, право доступу до ЗМІ з метою висловлення

своїх власних думок без будь-яких підштовхувань;

. Забезпечити незалежну інформацію, що надходить від дітей, і вжити

особливих заходів для забезпечення проведення перевірки у такий спосіб,

щоб не поставити дітей-інформаторів під загрозу;

. Уникати використання сексуалізованих образів дітей;

. Вживати справедливі методи отримання фотографій дітей, за їх згодою, та

згодою їх батьків чи опікунів;

. Не платити дітям чи їх батькам за надані матеріали;

Журналісти повинні піддавати критичному аналізу доповіді, що подає

Уряд, та твердження Уряду щодо виконання Конвенції ООН про права дитини в

їхніх країнах.

ЗМІ не повинні розглядати та висвітлювати становище дітей лише у

вигляді окремих подій; вони мають постійно висвітлювати процеси, які можуть

призвести або ведуть до цих подій.

На мою думку, дітям треба надавати більше можливостей для виступів в

ЗМІ, де сьогодні дуже багато реклами і переважають комерційні інтереси.

Молодіжні телестудії та радіостудії готують передачі, але домогтися випуску

їх в ефір досить складно.

17 грудня 2000 року Дніпропетровська міська студія телебачення вперше

взяла участь в Дні дитячого ефіру, який проводиться під егідою ЮНІСЕФ. В

цій передачі молодь Дніпропетровська мала можливість розповісти про

реалізацію права дітей на висловлювання своїх думок, права на освіту. В

підготовці цієї програми активну участь брали діти – знімали інтерв’ю,

обговорювали різноманітні питання, готували повідомлення, приймали участь в

розробці сценарію. Сьогодні ТСД працює над створенням молодіжної

тележурналістської студії, яка б одним із напрямків роботи мала освітлення

проблем дітей і молоді.

3.2. Куди звернутись?

“Я-людина, хоча ще дитина. І байдуже, чи я тільки-но з’явилась на

світ, чи мені 5 місяців, чи 16 років. Я живу. Маю право жити. Я вслухаюсь в

світ, вдивляюсь в його, часом, не такі вже й добрі очі, вростаю в нього

своїми думками, мріями, почуттями. Я стаю його часткою. Нехай і

малесенькою. Але серед океану слів хтось почує і мій голос. Нехай тихий,

але в ньому та незвідана сила, якої не збагнути Вам, дорослим, заклопотаним

власними справами, турботами... Я особистість, і ви маєте прислухатись до

мене, почути, помітити мене! Я творю свій світ, він схований десь далеко-

далеко, на межі між вічністю і реальністю. І однаково, чи білий він, чи

чорний – ніхто не має право нівечити його.

Я маю чисту душу. Не знищену гріхом, зрадою, заздрістю, не заплямовану

підлістю, ненавистю і брехнею. Вона не стоїть на колінах перед блиском

золотих монет, не прагне володіти імперіями, мільйонами людей, не торгує

своєю честю та гідністю. Вона вільна від суєти. Ви можете насміхатись. Ви

можете сто раз вторити “Ти ще мала. Що ж бо ти знаєш про своє життя...” Та

хай відповість Вам Господь: “..Коли не навернетесь і не станете, як діти, -

не ввійдете в царство Небесне” (Євангеліє від св. Матвія 18:3).

Мені не байдуже горе пораненої пташки і скривдженої людини, розпач

Землі, що задихається від диму електростанцій і хімічних заводів. Я ж бо

вірю в казку, я ж бо переконана: добро перемагає зло.

Я – проти зла, проти воєн і насильства, проти фальші і лицемірства,

проти сварок і образ. Зазирніть мені в вічі і збагнете: я хочу бачити світ

лише добрим, щасливим, усміхненим. Не розбивайте моїх рожевих мрій. Бо ж,

зрештою, не так вже й мало залежить від Вас...

Дитина

P.S. Хто ж, як не Ви, захистить мене?”

Приблизно так би виглядав лист дитини до людини дорослої. А кому його

адресувати? Як задовго чекати нам на цю відповідь? Та чи прийде вона? Чи

знайде хвилинку вільного часу дорослий світ? До кого має звернутись дитина

по допомогу?

У нашому законодавстві говориться, що держава захищає права дитини,

дотримується Конвенції і контролює її дотримання. Але це все в ідеалі. Не

існує ще в Україні такої організації, яка б дійсно постійно, системно

захищала права дитини, відстоювала їх, контролювала дотримання Конвенції

ООН про права дитини.

Так, існують, звичайно, служби у справах неповнолітніх, різні

організації та органи, фонди та служби, але всі вони не несуть тієї лепти,

яку б хотілося бачити. Багато зараз у засобах масової інформації друкують

телефонів довіри, адрес різних організацій, але постійної, державної,

керованої вищими органами організації, яка б насамперед захищала права

дитини, немає.

Нащо ж тоді було приймати і ратифікувати Конвенцію ООН про права

дитини, якщо діти не знають своїх прав, їх не дотримуються й дорослі?

Можливо, вірно зробили США, коли не прийняли Конвенцію, бо чесно

признались, що не можуть гарантувати дотримання й виконання всіх прав та

обов’язків перед дітьми.

Але надія є, зараз створений проект про утворення такої потрібної всім

нам організації, але це лише проект, скільки його будуть узгоджувати та

обговорювати ніхто не знає, але все ж таки це вже щось.

Поки що якусь частину обов’язків цієї майбутньої організації виконують

інші органи. Це служби у справах неповнолітніх – спеціальні органи, які

існують крім органів опіки та піклування, прокуратури і суду, для захисту

справ неповнолітніх в кожному місті чи районі.

Згідно із законом України такі Служби у справах неповнолітніх

створюються при місцевих радах народних депутатів. Співробітники цих служб

ведуть облік так званих “неблагополучних сімей” і слідкують за розвитком

неповнолітніх у цих сім’ях.

Інформацію про дітей з цих сімей служби можуть отримати від шкіл,

поліклінік, і також самих неповнолітніх, які звертаються до них

безпосередньо або використовують телефони довіри. По находженні сигналу про

порушення батьками (чи особами, які їх замінюють) прав дитини Служба у

справах неповнолітніх створює комісію у складі працівника Служби,

спеціаліста у справах дитинства, психолога, а іноді і працівника міліції, і

відвідує помешкання, де проживає неповнолітній з сім’єю. Члени комісії

проводять бесіду з батьками, родичами, сусідами, а також, з дозволу

батьків, з самими неповнолітніми.

У разі, якщо конфлікт не вдається ліквідувати за допомогою бесід та

інших заходів впливу, служба у справах неповнолітніх має право звернутись

до прокуратури чи суду для порушення справи про позбавлення батьківських

прав. У виключних випадках, коли існує реальні загроза життю чи здоров’ю

дитини, служба у справах неповнолітніх може негайно вилучити дитину з сім’ї

до вирішення судом справи про позбавлення батьківських прав. Разом з тим,

треба розуміти, що кожен таких випадок є дуже складним для тих, чиї судьби

він зачіпає, так і для соціальних працівників.

3.3. Корисні адреси

Зараз в Україні спостерігається багато випадків дискримінації прав

людини і дитини. Але куди звернутися, щоб дістати допомоги? Населення не

знає відповіді на це питання. Тому в пригоді можуть стати адреси деяких

міжнародних та інших організацій, створених чи акредитованих в Україні, які

займаються вивченням та захистом прав людини або сприяють цьому. Ось деякі

з них:

Рада Європи (Council of Europe)

BP 431 R6, F-67006, Strasbourg Cedex, France.

Тел.: +33 88 412000

Європейська фундація прав людини (European Human Rights Foundation)

70, Avenue Michelange, B-1040 Brussels, Belgium

Тел.: +32 2 736 8405

Всесвітня асоціація “Школа як знаряддя миру” (The World Association

for the School as an instrument of Peace (EIP))

5 rue de Simplon, CH – 1207 Geneva, Switzerland

Тел.: (41 22) 736 44 52

Європейський культурний фонд (European Cultural Foundation)

Jan van Goyenkade 5, 1075 HN Amsterdam, The Netherlands

Тел.: +31 20 676 0222

ЮНІСЕФ – Великобританія; Фонд порятунку дітей (UNICEF – UK; Save The

Children Fund).

UNICEF-UK, 55 Lincoln’s Field, London WC2A 3NB, UK

Українські організації:

Українська асоціація “Міжнародна Амністія”

293720, м. Дрогобич, майдан Ринок, 6, офіс УАМА

Тел: (03244) 3-83-29;

Представництво ООН в Україні

252015, Київ, вул. Січневого Повстання,6

Тел.: (044) 293-93-63

Міжнародний фонд “Відродження”

254053, Київ – 53, вул. Артема, 46

Тел.: 216-25-96

Всеукраїнський комітет захисту прав людини

Київ, вул. Косіора, 10

Тел: 216-73-10

Міжнародне Товариство з прав людини

Київ, площа Лесі Українки, 1/214

Тел.: 296-82-95

Центр інформації і документації Ради Європи

Київ, вул.. Сакса ганського, 41

Тел.: 228-77-79

Українська Правнича Фундація (Український центр з прав людини)

250005, Київ, вул. Червоноармійська, 64

Тел.: 227-3518, 224-35-18

Висновок

21-22 березня 2001 року в Києві проводилась Перша національна

конференція “Змінимо світ разом з дітьми”. Проведення такої конференції –

один з елементів підготовки України до Спеціальної Сесії Генеральної

Асамблеї ООН, яка відбудеться у вересні цього року. Сесія підіб’є підсумки

останнього десятиріччя, дасть оцінку виконання зобов’язань, що були взяті

урядами країн, які ратифікували Конвенцію про права дитини, і визначить

пріоритетні напрями глобальної політики стосовно дітей. Сьогодні вже не

достатньо просто змінювати світ в інтересах дітей, сьогодні все йде мова

про те, щоб змінювати світ разом з дітьми. Для цього треба слухати, що

кажуть молоді люди, треба надавати їм можливість висловлювати свою думку і

брати участь у прийнятті рішень, що торкаються їх життя. Настав час перейти

від доброчинності стосовно дітей до визнання того, що кожна дитина, як і

кожна людина, має власні права.

Я переконана, що починати змінювати суспільство треба з молоді, із

забезпечення прав, гарантованих Конвенцією. Таких прав, як право на вільне

висловлювання своїх думок, своїх поглядів на різні проблеми, право бути

вислуханим і право приймати рішення, впливати на процеси в суспільстві.

Механізми для забезпечення цих прав існують не тільки в державі, а й в

молодіжному та дитячому оточенні – в розвитку шкільного самоврядування,

залученні дітей до обговорення суспільних проблем, які безпосередньо їх

стосуються. Коли, наприклад, ухвалювалося рішення стосовно проведення

шкільної реформи, ніхто не поцікавився думкою школярів. Вважаю, що в цьому

випадку слід би послухати учнів і врахувати їхні побажання.

Коли я починала працювати над цією курсовою роботою, я навіть і не

знала, скільки прав має по законодавству дитина, як вони регулюються, якими

документами вони проголошуються та ін. У процесі роботи я прочитала багато

різної літератури, періодичних видань, по-новому подивилася на класичні

літературні приклади. Для підвищення свого рівня обізнаності в цій сфері я

приймала участь у Всеукраїнському семінарі-тренінгу “Знай свої права та

вмій їх захищати”, що проводився Українською секцією Міжнародного

товариства прав людини 16-17 лютого 2001 в Дніпропетровську. Також брала

участь у створенні й проведенні телепроекту “Година дитячого ефіру” на ТСД

в рамках міжнародної акції ЮНІСЕФ “День дитячого ефіру”. В майбутньому я

хочу зв’язати своє життя з журналістикою, мені цікаво випробувати себе в

цій сфері, а ЗМІ – це найефективніший шлях захисту прав дітей. Тому зараз

я приймаю участь у створенні концепції телевізійного проекту

“Відкриваємо!”, присвяченого проблемам юнацтва та молоді, за підтримки

Євросоюзу. Цей проект дасть змогу дітям нашого регіону вільно й відкрито

заявити про свої права і разом знайти шляхи вирішення спільних проблем.

Я думаю, що моя курсова робота буде корисною моїм друзям, дітям

Дніпропетровська й України. Сподіваюсь, що цією роботою зацікавляться

дорослі – батьки, вчителі, працівники органів влади. Велику користь мають

наведені в роботі адреси різних міжнародних і українських організацій, що

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5