Курсовая работа: Платіжна система України та стратегія її розвитку

Виходячи з доступних нам даних [31], можна зробити висновок, що базовими рішеннями під час створення системи були: цілковита відмова від паперових носіїв інформації; використання персональних комп'ютерів; ієрархічно-мережева побудова системи.

У процесі створення системи використовувалися принципово нові програмні, методичні та організаційні рішення. Запроваджена система не має аналогів у країнах колишнього Радянського Союзу і наближається до рівня відповідних систем розвинутих країн Європи і світу. Програмне забезпечення та засоби захисту інформації системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України (або «системи електронних платежів» – «СЕП») були розроблені фахівцями Національного банку. На 1 січня 1994 р. практично всі філії комерційних банків були підключені до системи електронних міжбанківських платежів. Це дало змогу відмовитися від використання поштових і телеграфних авізо та значно підвищити швидкість, якість і надійність проведення платежів, безпеку і конфіденційність банківської інформації.

Спираючись на дані, наведені прес-службою НБУ [77], можна заключити, що упровадження системи електронних платежів України дало змогу досягти таких принципових результатів: прискорення виконання розрахунків та обігу коштів; зменшення документообігу; зменшення вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія, пов'язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами; вивільнення грошової маси; посилення контролю за станом грошової маси у державі, поява нових можливостей впливу з боку Національного банку на цей стан; підвищення можливостей НБУ контролювати здійснення платежів; значне зниження збитків держави та підприємців, які виникали раніше внаслідок високих темпів інфляції, низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжних документів. Можна без перебільшень зробити висновок, що впровадження СЕП підняло банківську індустрію України на якісно новий рівень.

В.М. Кравець [39] доводить, що існуюча система електронних міжбанківських розрахунків цілком задовольняє сьогоднішні потреби економіки України. СЕП успішно виконала поставлені перед нею в цей час завдання. Так, 30 серпня 1996 р. СЕП було оброблено платежів на суму понад 500 трлн крб. Це стало переконливим підтвердженням правильності стратегічного вибору НБУ щодо створення електронної платіжної системи країни.

СЕП постійно розвивається з метою підвищення надійності її функціонування, розширення спектру послуг банкам – учасникам СЕП, розвитку бухгалтерської моделі.

Одночасно зі створенням СЕП комерційні банки активно розробляли і впроваджували системи автоматизації внутрішньобанківської діяльності (так звані програмні комплекси «Операційний день банку» (ОДБ)). Це – програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо). Одним із завдань таких систем є, зокрема, автоматизація обігу платіжних документів усередині банку та обмін електронними платіжними документами з СЕП.

Оскільки СЕП дала змогу практично уникнути затримання платежів на міжбанківському рівні, для комерційних банків та їхніх клієнтів стало доцільним використання систем «клієнт-банк» для розрахунків у електронній формі між клієнтом банку та банком.

Деякі банки, що мають розгалужену систему філій, для здійснення розрахунків у електронній формі між своїми філіями створювали власні платіжні системи, так звані внутрішньобанківські платіжні системи (ВПС). Це – програмно-технічний комплекс з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку (об'єднання) та, можливо, іншими банківськими установами поза межами СЕП.

Створення ОДБ та ВПС відбувалося паралельно зі створенням та розвитком СЕП. Національний банк України практично не обмежував діяльності комерційних банків щодо створення таких систем, контролюючи лише узгодження їх функціонування з СЕП.

Ще одним способом виконання міжбанківських розрахунків в Україні є встановлення між комерційними банками прямих кореспондентських відносин, яке здійснюється з метою прискорення розрахунків. Враховуючи, що на території України діє система електронних міжбанківських розрахунків НБУ, учасниками якої є всі комерційні банки та яка практично задовольняє потреби банків у цій сфері, прямі кореспондентські відносини між банками України встановлюються як виняток. Цей виняток може бути пов'язаний зі специфікою проведення банківських операцій, що мають постійний характер.

Узагальнюючи відомості, отримані з наукової та методичної літератури [31, 38, 40 та ін.], можна зазначити, що наступним етапом в Україні повинно стати використання «електронних грошей» як платіжного засобу для масових споживачів товарів та послуг. Необхідні передумови для цього в країні в основному створені. Нині в Україні вже функціонує кілька запроваджених вітчизняними фірмами платіжних систем із використанням пластикових карток, деякі системи ѕ в процесі впровадження.

В результаті запровадження Національної системи в Україні буде створена сучасна інфраструктура (процесингові центри, сервісні центри для обслуговування елементів системи, виробництво основних її компонентів).

Спираючись на нормативні документи НБУ [7, 8, 9, 10], платіжну систему України можна представити на рівні таких компонентів:

– системи електронних міжбанківських розрахунків Національного банку України;

– систем автоматизації роботи банків – це програмне забезпечення, що обслуговує поточну внутрішньобанківську діяльність (бухгалтерський облік, обслуговування рахунків клієнтів тощо);

– внутрішньобанківських платіжних систем – програмно-технічного комплексу з власними засобами захисту інформації, який експлуатується комерційним банком або об'єднанням банків і здійснює розрахунки між установами цього банку та, можливо, іншими банківськими;

– систем «клієнт-банк» для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі, що дозволило практично уникнути затримки платежів на міжбанківському рівні.

Перспективним є також використання такого компоненту системи електронного переказу фінансових послуг, як система масових платежів із використанням пластикових карток.

Всі електронні платіжні системи, що діють нині в Україні, використовують платіжні доручення та платіжні вимоги. При проектування СЕП за основу взятий зміст паперового доручення. Інші системи електронних розрахунків України (внутрішньобанківські системи, системи «клієнт-банк») повинні забезпечувати зв’язок із СЕП, а тому формати та зміст електронних документів, що використовуються в цих системах, мають забезпечувати повноцінний інтерфейс цих систем із СЕП. Отже, в документах цих систем повинні бути передбачені всі реквізити для того, щоб вони могли бути перетворені у формат платіжних документів СЕП із наданням усієї необхідної для СЕП інформації.

Таким чином, сучасна платіжна система України складається з таких компонентів: системи електронних платежів; систем автоматизації роботи банків; внутрішньобанківських платіжних систем; систем «клієнт-банк» для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі.

Впровадження системи електронних платежів дозволило одержати такі принципові результати: прискорення здійснення розрахунків та обігу коштів, що дало змогу вивільнити певну частину грошової маси; зменшення документообігу; суттєве зниження вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, завдяки чому знизилася прихована емісія, пов’язана з надходженням до обігу коштів, отриманих за підробленими документами; посилення контролю за станом грошової маси в державі, зниження збитків держави та підприємців від низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжних документів; підвищення можливостей комерційних банків і Національного банку України контролювати здійснення платежів.

платіжний картка облік

1.3 Вивчення нормативно правової бази функціонування національної електронної платіжної системи

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, відносини у сфері переказу коштів регулюються Конституцією України (254/96-ВР), законами України «Про Національний банк України» (2922–ІІІ), «Про банки і банківську діяльність» (2121–14), «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (2056–15), нормативно-правовими актами Національного банку України, а також уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів Міжнародної торгової палати (988_003), Уніфікованими правилами з інкасо Міжнародної торгової палати (988_002), Уніфікованими правилами по договірних гарантіях Міжнародної торгової палати (988_005) та іншими міжнародно-правовими актами з питань переказу коштів [21].

Зокрема Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» [6] визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також встановлює відповідальність суб'єктів переказу.

У статті 11 Закону зазначено, що система електронних платежів Національного банку України (СЕП НБУ) – це державна система міжбанківських розрахунків. Необхідною умовою для проведення переказу через СЕП НБУ є встановлення банком кореспондентських відносин з Національним банком України шляхом відкриття кореспондентського рахунка в Національному банку України.

Порядок функціонування СЕП НБУ, прийняття і виключення з її членів, проведення переказу за допомогою цієї системи та інші питання, пов'язані з діяльністю СЕП НБУ, визначаються Національним банком України.

Національний банк України регламентує та забезпечує функціонування СЕП НБУ, гарантує її надійність і безпеку, організовує та бере участь у проведенні через неї міжбанківського переказу.

Основними законодавчими актами, що стали правовою основою для розробки, впровадження та функціонування СЕП є: Закон «Про банки і банківську діяльність» [3]; Закон «Про захист інформації в автоматизованих системах» [4]; Закон «Про Національний банк України» [5].

Основними документами НБУ, що регламентують проведення розрахунків за допомогою СЕП [60], є:

1) «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою №621 Правління НБУ від 27.12.1999 року. Воно визначає загальний регламент щодо організації та форми міжбанківських розрахунків. Для цього положення поширюється на установи НБУ та комерційні банки України, які здійснюють міжбанківські розрахунки в Україні.

2) Інструкція №7 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затверджена постановою №135 від 29.03.2001 року.

3) Взаємні стосунки між регіональними управліннями НБУ та комерційними банками регулюються договірними умовами.

Регламентація діяльності національної системи масових електронних платежів здійснюється на основі Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил Національної системи масових електронних платежів» (№620 від 10.12.2004) [11], у якій НСМЕП визначається як внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, діяльність НСМЕП направлена на виконання її основних функцій, а саме: виконання переказу коштів за операціями, що ініційовані із застосуванням платіжних карток; забезпечення високої безпечності, надійності, швидкості та економічної ефективності виконання операцій із застосуванням платіжних карток.

Спеціальним платіжним засобом НСМЕП є платіжна картка НСМЕП. Під час проведення переказу коштів у НСМЕП використовується взаємозалік на основі клірингу.

НСМЕП використовує інформаційні технології, що забезпечують формування, оброблення, передавання та зберігання документів за операціями із застосуванням платіжних карток і формування відповідних документів на переказ коштів в електронній формі.

НСМЕП використовує систему захисту інформації, що забезпечує неперервний захист інформації щодо здійснення операцій із застосуванням платіжних карток на всіх етапах її формування, оброблення, передавання та зберігання.

Постановою окреслені організаційна структура системи, основні функції, обов'язки та права платіжної організації; членів та учасників НСМЕП.

Таким чином, можна вважати, що на сьогодні в Україні створена ефективна національна система електронних платежів, яка базується на повністю безпаперовій технології, має нормативно-правове, науково-практичне обґрунтування.

Система складається з таких компонентів: системи електронних платежів; систем автоматизації роботи банків; внутрішньобанківських платіжних систем; систем «клієнт-банк» для розрахунків між клієнтом банку та банком в електронній формі.

Впровадження національної системи електронних платежів дозволило прискорити здійснення розрахунків та обігу коштів, зменшити документообіг, знизити вірогідності фальсифікації міжбанківських розрахункових документів, посилити контроль за станом грошової маси в державі, знизити збитки держави та підприємців від низької швидкості виконання розрахунків та використання підроблених платіжних документів; підвищити можливості комерційних банків і Національного банку України контролювати здійснення платежів.

Одним з компонентів системи, що знаходиться у стані впровадження є національна система масових електронних платежів, яка являється внутрішньодержавною банківською багатоемітентною платіжною системою масових платежів, де розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банком України.

2.1 Організаційна структура та технологія НСМЕП

Останнім етапом розвитку платіжної системи є система масових платежів за товари та послуги за допомогою пластикових карток. Саме такою системою стала НСМЕП, концептуальною метою побудови якої є здобуття нею соціально-орієнтованого та загальнодержавного значення.

Національна система масових електронних платежів – це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних смарт-карток за технологією, що розроблена Національним банком України [11].

Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі «off-line» [80].

Наводячи організаційну структуру НСМЕП, зазначимо, що вона являє собою функціонально повний набір апаратних, програмних і організаційних засобів, які у сукупності забезпечують керування інтелектуальними мікропроцесорними картками, терміналами, банкоматами, інкасацію транзакцій, процесинг, кліринг, інтерфейс та інтеграцію з банківськими системами та системою електронних платежів України (СЕП).

До складу НСМЕП входять:

-  Розрахунковий банк платіжної системи;

-  Платіжна організація;

-  Члени платіжної системи;

-  Учасники платіжної системи;

У відповідності до Тимчасового положення про Національну систему масових електронних платежів функції Розрахункового банку і Платіжної організації НСМЕП виконує Національний банк України.

Розрахунковий банк зобов'язаний відкривати та супроводжувати членам НСМЕП відповідні рахунки, необхідні для проведення розрахунків в системі між за операціями, які виконуються з використанням платіжних карток НСМЕП.

Загальні засади діяльності, організаційна структура Платіжної організації та порядок забезпечення нею своїх функціональних обов'язків визначаються положенням про Платіжну організацію.

Основні функції Платіжної організації: вирішення питань до НСМЕП нових членів; вирішення питань виключення з НСМЕП її членів; виконання арбітражних функцій в межах платіжної системи; встановлення системних лімітів НСМЕП для кожного платіжного інструменту; встановлення рівня загальносистемних комісійних; прийняття стратегічних рішень щодо розвитку платіжної системи; інші функції, передбачені Тимчасовим положенням про Національну систему масових електронних платежів

Члени платіжної системи – банки, яки укладають договір з Платіжною організацією про вступ до НСМЕП. Члени платіжної системи можуть виконувати функції емітента та/або еквайера і, в залежності від рівня організаційної та інформаційної взаємодії в системі, працювати у відповідності до обраної моделі роботи в системі, яка підтримується технологією НСМЕП та узгоджена з Платіжною організацією.

Моделі роботи члена НСМЕП в системі: емітент; еквайер; емітент та еквайер; емітент, якій делегує свої інформаційні функції; еквайер, якій делегує свої інформаційні функції.

Учасники платіжної системи – технічні еквайери платіжної системи, торгівельні підприємства тощо.

З картками здійснюються такі операції:

1. Завантаження карток (виконується в такій послідовності): аутентифікація касира (для завантаження готівкою) до банку-еквайєра Þ перевірка карткою ПІНа завантаження (вводить клієнт) Þ авторизація операції завантаження картки клієнта до банка-емітента (перевірка картки по «стоп-листу», перевірка наявності коштів на рахунку клієнта для виконання цієї операції) Þ завантаження картки.

2. Платіж та видача готівки електронним чеком (виконується на автономному терміналі (без on-line). Платіж чеком завжди потребує вводу ПІНа клієнта. Þ.Термінал перевіряє картку по «стоп-листу» та «зеленому листу банків емітентів» Þ Модуль Безпеки Терміналів аутентифікує картку і дозволяє виконати платіж Þ Картка та модуль безпеки терміналів контролюють суму платежу по лімітам. При перевершенні лімітів платіж не виконується Þ Транзакція платежу (підписана карткою та модулем безпеки терміналів) друкується на паперовому чеку та зберігається в терміналі у вигляді одиночної транзакції Þ Якщо транзакція не завершена успішно (пропав контакт, пропало живлення), то в картці та в терміналі встановлюються признаки незавершеного платежу.

3. Платіж електронним гаманцем (виконується на автономному терміналі (без on-line)). Платіж гаманцем, як правило (якщо не перевищений ліміт безПІНового платежу), не потребує вводу ПІНа клієнта Þ Термінал перевіряє картку по «стоп-листу»Þ Модуль Безпеки Терміналів перевіряє картку по таблиці банків дозволених до роботи з гаманцем (BAT), та аутентифікує картку і дозволяє виконати платіж Þ Картка та модуль безпеки терміналів контролюють суму платежу по лімітам. При перевершенні лімітів одиночного платежу видається запит ПІНа клієнта Þ Транзакція платежу (підписана карткою та модулем безпеки терміналів) друкується на касовому чеку. Вибірково транзакції платежу зберігаються в терміналі у вигляді одиночних, фінансова інформація про платежі накопичується в модулі безпеки терміналів. Þ Якщо транзакція не завершена успішно (пропав контакт, пропало живлення), то в картці та в терміналі встановлюються признаки незавершеного платежу.

4. Отримання готівки за допомогою електронного гаманця (виконується по правилам платежу чеком). Обов'язковий запит ПІНа Þ Запис всіх транзакцій, як одиночних Þ Сума платежу в пулі модулі безпеки терміналів не накопичується.

Для проведення розрахунків кожен банк має отримати інформацію по здійсненим операціям. Ця інформація накопичується двома шляхами: для операцій завантаження під час операції, для всіх інших операцій – під час збору.

Страницы: 1, 2, 3, 4