Загальна характеристика оборотних коштів підприємства

використанні оборотних коштів.

По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за

окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної

потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу

виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм

тривалої дії та щорічних нормативів).

По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням

вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину

та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків.

По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це

означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених

коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.

По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням

оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності

кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх

обертання.[5, 48-60]

2.Розділ. Нормування оборотних коштів та визначення потреби в них.

2.1. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів.

Ця потреба є одним з об'єктів фінансового планування і відображення в

обліку та звітності. Розмір оборотного капіталу, який утворює кожну

складову поточних активів, має відповідати потребам і можливостям

підприємства зі створення й реалізації продукції.

Крім того, виникає необхідність у плануванні фінансових ресурсів для

допоміжних і підсобних, житлово-комунальних господарств, соціально-

побутових та інших закладів непромислового характеру.

У практиці використовуються два методи визначення потреби в оборотних

коштах: прямий і економічний.

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і

нормативів на кожному підприємстві з урахуванням багатьох факторів, які

пов'язані з особливостями постачання, виробництва та реалізації продукції.

Планування оборотних коштів здійснюється відповідно до кошторисів

витрат на виробництво і невиробничі потреби та бізнес-плану, який охоплює й

пов'язує виробничі й фінансові показники, створюючи саме цим умови для

успішної комерційної діяльності та розвитку підприємництва.

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

Нормування оборотних коштів передбачає врахування багатьох факторів, які

впливають на господарську діяльність підприємств. На підприємствах

виробничої сфери до них належать:

умови постачання підприємств товарно-матеріальними цінностями: кількість

постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, кількість

найменувань матеріальних цінностей, форми розрахунків за матеріальні

цінності;

організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, характер

розподілу витрат протягом виробничого циклу, номенклатура випущеної

продукції;

умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх

віддаленість, призначення продукції, умови її транспортування, форми

розрахунків за відвантажену продукцію.

За відповідності складу, структури й наявності оборотних коштів

запланованому обсягу виробництва та реалізації підприємство в змозі

отримувати прибуток з мінімальними витратами.

У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні

й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення

прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в

господарській діяльності.

Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів

сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для

використання оборотних коштів не за призначенням.

Значення нормування оборотних коштів полягає в такому.

По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує

безперервність і безперебійність процесу виробництва.

По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно

використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.

По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів

залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та

рівня рентабельності.

По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню

режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.

Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм

відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило),

півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:

1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів.

Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в

днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів

розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. У разі великої

номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить

(вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.

2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи

із кошторису витрат на виробництво. Одноденне витрачання на підприємствах

несезонних галузей промисловості рекомендується розраховувати на підставі

даних четвертого кварталу планового року, що, як правило, має найбільший

обсяг виробництва. У сезонних галузях промисловості одноденне витрачання

визначається на підставі кварталу з найменшим обсягом виробництва.

Визначаючи одноденні витрати незавершеного виробництва, виходять із суми

витрат на виробництво валової чи товарної продукції. Щодо готової продукції

відповідно беруть для розрахунку виробничу собівартість товарної продукції.

3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому

вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на

відповідну норму запасу в днях.

4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних

коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими

статтями.

5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за

окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де

використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.

Найбільш трудомісткою і складною є розробка норм запасу. Норми запасу в

днях застосовуються протягом кількох років, якщо суттєво не змінюються

умови виробництва, постачання та збуту, розрахунків.[8,163-165]

2.2. Нормування оборотних коштів

Управління оборотними коштами заключається в забезпеченні

безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим

розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств

повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у

мінімальному але достатньому обсязі.

У сучасних умовах, коли підприємства знаходяться на повному

самофінансуванні, правильне визначення потреби в оборотних коштах має

особливе значення.

Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів,

необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається

нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів

полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення

постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних

цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва й інших

оборотних коштів. Нормування оборотних коштів сприяє виявленню внутрішніх

резервів, скороченню тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації

готової продукції.

Нормують оборотні кошти, що перебувають у виробничих запасах,

незавершеному виробництві, залишках готової продукції на складах

підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів

називаються ненормованими.

У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних

коштів.

Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-

матеріальних цінностей на підприємстві розраховуються в днях запасу, нормах

запасу деталей, карбованцях на розрахункову одиницю і т.д.

Норматив оборотних коштів – добуток норми оборотних коштів на той

показник, норма якого визначена. Розраховується в карбованцях.

Норматив оборотних коштів установлює їхню мінімальну розрахункову суму,

постійно необхідну підприємству для роботи. Фактичні запаси сировини,

коштів і т.д. можуть бути вище або нижче нормативу або відповідати йому. Це

один з найбільш мінливих показників поточної фінансової діяльності.

Незаповнення нормативу оборотних коштів може призвести до скорочення

виробництва, невиконанню виробничої програми через перебої у виробництві і

реалізації продукції.

Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про

недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів

виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння

ресурсів, їхньому неефективному використанню.[4, 120,123]

2.3. Методи нормування оборотних коштів.

Застосовують наступні основні методи нормування оборотних коштів:

Метод прямого рахунка. Цей метод полягає в тому, що спочатку

визначається розмір авансування оборотних коштів у кожний елемент, потім

їхнім підсумовуванням визначається загальна сума нормативу.

Аналітичний метод. Він застосовується в тому випадку, коли в

планованому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи

підприємства в порівнянні з попереднім. У цьому випадку розрахунок

нормативу оборотних коштів здійснюється укрупнено, з урахуванням

співвідношення між темпами росту обсягу виробництва і розміру нормованих

оборотних коштів у попередньому періоді.

Коефициєнтний метод. При цьому методі новий норматив визначається на

базі старого шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва,

постачання, реалізації продукції (робіт, послуг), розрахунків.

На практиці найбільш доцільне застосування методу прямого рахунка.

Перевагою цього методу є вірогідність, що дозволяє зробити найбільш точні

розрахунки частного і сукупного нормативів. До частного відносяться

нормативи оборотних коштів у виробничих запасах: сировини, основних і

допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, комплектуючих виробів,

палива, тари, запасних частин; у незавершеному виробництві і

напівфабрикатів власного виробництва; у витратах майбутніх періодів;

готових виробах.

Особливість кожного елемента визначає специфіку нормування.

Норматив оборотних коштів, авансованих у сировину, основні матеріали і

покупні напівфабрикати, визначається по формулі:

Н=Р*Д, де(1)

Н - норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і

покупних напівфабрикатів;

Р - середньодобова витрата сировини, матеріалів і покупних напівфабрикатів;

Д - норма запасу в днях.

Середньодобова витрата по номенклатурі споживаної сировини, основних

матеріалів і покупних напівфабрикатів обчислюється шляхом ділення суми

їхніх витрат за відповідний квартал на кількість днів у кварталі.

Визначення норми запасу - найбільш трудомістка і важлива частина

нормування. Норма запасу встановлюється по кожному виду або групі

матеріалів. Якщо вживається багато видів сировини і матеріалів, то норма

встановлюється по основних видах, що займає не менш ніж 70-80% загальної

вартості.

Норма запасу в днях по окремих видах сировини, матеріалів і

напівфабрикатів установлюється виходячи з часу, необхідного для створення

транспортного, підготовчого, технологічного, поточного складського і

страхового запасів.

Транспортний запас необхідний у тих випадках, коли час руху вантажу в

дорозі перевищує час руху документів на його оплату. Зокрема , транспортний

запас передбачається у випадку розрахунків за матеріали на умовах

попередньої оплати. Транспортний запас у днях визначається як різниця між

кількістю днів пробігу вантажу і кількістю днів руху й оплати документів на

цей вантаж.

Підготовчий запас. Передбачається в зв'язку з витратами на приймання,

розвантаження і складування сировини. Він визначається на основі

встановлених норм або фактично витраченого часу.

Технологічний запас. Цей запас враховується лише по тим видам сировини

і матеріалів, по яких відповідно до технології виробництва необхідна

попередня підготовка виробництва (сушіння, витримка сировини, розігрів,

відстій і інші підготовчі операції). Його розмір розраховується по

встановлених технологічних нормах.

Поточний складський запас. Він призначен забезпечити безперебійність

процесу виробництва між постачаннями матеріалів, тому в промисловості він є

основним. Розмір складського запасу залежить від частоти і рівномірності

постачань, а також періодичності запуску сировини і матеріалів у

виробництво. Основою для находження поточного складського запасу служить

середня тривалість інтервалу між двома суміжними постачаннями даного виду

сировини і матеріалів. Тривалість інтервалу між постачаннями визначається

на основі договорів, нарядів, графіків або виходячи з фактичних даних за

минулий період. У тих випадках, коли даний вид сировини і матеріалів

надходить від декількох постачальників, норма поточного складського запасу

приймається в розмірі 50% від інтервалу постачання. На підприємствах, у

яких сировина надходить від одного постачальника й обмежене число

застосовуваних видів матеріальних цінностей, норма складського запасу може

прийматися в розмірі 100% інтервалу постачання.

Страховий запас. Створюється як резерв, що гарантує безперебійний

процес виробництва у випадку порушення договірних умов постачань

матеріалів (некомплектності одержання партії, порушення термінів

постачання, неналежной якості отриманих матеріалів). Розмір страхового

запасу приймається, як правило, у межах до 50% поточного складського

запасу. Вона може бути і більш, якщо підприємство перебуває в далечіні від

постачальників і транспортних шляхів, якщо періодично споживаються

унікальні, підвищеної якості матеріали.

Таким образом, загальна норма запасу в днях на сировину, основні

матеріали і покупні напівфабрикати в цілому складається з п'яти

перерахованих запасів.

Норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали встановлюється по двох

основних групах:

До першої групи відносяться матеріали, що витрачаються регулярно й у

великих обсягах. Норматив розраховується так само, як на сировину й основні

матеріали.

У другу групу включаються допоміжні матеріали, які використовуються у

виробництві рідко й у незначних обсягах. Норматив обчислюється аналітичним

методом на основі даних за попередні роки.

Загальний норматив оборотних коштів на допоміжні матеріали являє собою

суму нормативів обох груп.

Норматив оборотних коштів на паливо обчислюється так само, як на

сировину і матеріали. Не розраховується норматив на газоподібне паливо й

електроенергію. При визначенні витрати палива враховується потреба в паливі

для виробничих і невиробничих нужд.

Для виробничих нужд потреба визначається виходячи з виробничої програми

і норм витрат на одиницю продукції по цехах; для невиробничих - на основі

обсягу виконуваних робіт.

Норма оборотних коштів по тарі визначається в залежності від способу її

заготівлі і збереження. Тому методи розрахунку по тарі в різних галузях

неоднакові. На підприємствах, що використовують для упакування продукції

велику тару, норма оборотних коштів визначається так само, як по сировині і

матеріалам. По тарі власного виробництва, використовуваної для упакування

готової продукції і включаємой в її оптову ціну, норма запасу в днях

визначається часом перебування цієї тари на складі від моменту її

виготовлення до упакування в неї продукції. Якщо вартість тари власного

виробництва не включається в оптову ціну готової продукції, а входить у

вартість валової і товарної продукції, норматив по ній не встановлюється,

тому що він враховується в нормативі по готовій продукції. По поверненій

тарі, одержуваної від постачальника із сировиною і матеріалами, норма

оборотних коштів залежить від середньої тривалості одного обороту тари з

моменту оплати рахунка за тару разом із сировиною до оплати рахунка за

повернуту тару постачальником. Вартість тари, призначеної для збереження

сировини, матеріалів, деталей і напівфабрикатів на складах і в цехах, не

враховується при визначенні нормативу оборотних коштів по тарі, тому що

вона входить до складу основних фондів.

Норматив оборотних коштів на запасні частини встановлюється по кожнім

виді запасних частин окремо виходячи з термінів їхнього постачання і часу

використання для ремонту. Норматив може обчислюватися виходячи з типових

норм на одиницю балансової вартості основних засобів, аналітичним методом

на основі даних минулих років.

Норматив оборотних коштів по спецодягу і взуттю визначається на основі

чисельності працівників, яким вони покладаються, і вартості одного

комплекту. Норматив по цій групі оборотних коштів на складі визначається

множенням одноденної витрати на норму запасу в днях, що включає

транспортні, поточні і страхові запаси.

По спеціальному інвентарю і пристосуванням, норматив визначається

виходячи з нужного набору, вартості і терміну служби.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві повинен

забезпечувати ритмічний процес виробництва і рівномірне надходження готової

продукції на склад. Норматив виражає вартість початих, але не закінчених

виробництвом виробів, що знаходяться на різних стадіях виробничого процесу.

У результаті нормування повинна бути розрахована величина мінімального

заділу, достатнього для нормальної роботи виробництва.

Розмір оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво,

неоднакова по підприємствах і галузям. Основними причинами розходжень є

особливості організацій, обсяг виробництва , структура продукції, що

випускається.

Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві розраховується

по групах або видам виробів для кожного підрозділу окремо . Якщо асортимент

продукції різноманітний, то норматив обчислюється по основній продукції, що

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5