Проблеми розвитку малих підприємств в Україні

сприяння розвитку малого підприємництва в Україні затверджується Верховною

Радою України шляхом прийняття відповідного закону.

Основними чинниками, які заважають розвитку малого підприємництва, є:

. відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної

політики у сфері підтримки малого підприємництва;

. збільшення адміністративних бар'єрів (реєстрація, ліцензування,

сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання

орендних відносин тощо);

. відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної

підтримки;

. надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

. невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

. надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб'єктів

господарювання.

Проте темпи зростання малого підприємництва в Україні свідчать про його

достатній внутрішній потенціал, а результати аналізу розвитку в умовах

ринкових реформ — про необхідність формування та проведення державної

політики щодо підтримки малого підприємництва.

Все це зумовило необхідність прийняття Національної програми сприяння

розвитку малого підприємництва в Україні.

Метою державної підтримки малого підприємництва є:

1) створення умов для позитивних структурних змін в економіці України;

2) сприяння формуванню і розвитку малого підприємництва, становлення

малого підприємництва як провідної сили в подоланні негативних процесів в

економіці та забезпечення сталого позитивного розвитку суспільства;

3) підтримка вітчизняних виробників;

4) формування умов для забезпечення зайнятості населення України,

запобігання безробіттю, створення нових робочих місць.

Державна підтримка малого підприємництва здійснюється Кабінетом Міністрів

України та іншими центральними органами виконавчої влади.

На основі визначених пріоритетів Верховна Рада Автономної Республіки Крим,

місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування

відповідно до своєї компетенції:

. готують пропозиції про встановлення для суб'єктів малого підприємництва

податкових та інших пільг;

. приймають рішення про виділення та використання коштів відповідних

бюджетів та позабюджетних коштів для підтримки малого підприємництва;

. сприяють діяльності об'єднань суб'єктів малого підприємництва;

. сприяють залученню суб'єктів малого підприємництва до виконання науково-

технічних і соціально-економічних програм, здійснення поставок продукції

(робіт, послуг) для державних та регіональних потреб.

Державна підтримка малого підприємництва щодо формування його

інфраструктури здійснюється шляхом створення та забезпечення діяльності

мережі бізнес-центрів, бізнес-інкубаторів тощо.

Основними завданнями таких організацій є:

. консультування з питань законодавства України;

. надання інформації щодо здійснення державної підтримки суб'єктів малого

. підприємництва;

. надання інформації щодо наявності в регіоні необхідності використання

товарів

. (послуг), що виготовляються суб'єктами малого підприємництва, які

розташовані

. на території регіону;

. підвищення рівня кваліфікації управлінського персоналу суб'єктів малого

. підприємництва.

Основними напрямами державної підтримки малих підприємств є:

1. вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької

діяльності;

2. формування єдиної державної регуляторної політики у сфері

підприємницької діяльності;

3. активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого

підприємництва;

4. сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва;

5. впровадження регіональної політики сприяння розвитку малого

підприємництва.

1. Вдосконалення нормативно-правової бази у сфері підприємницької

діяльності

Сьогодні Україна має велику кількість нормативних актів, значна частина

яких регулює саме підприємницьку діяльність. Проте нормативне регулювання

підприємницької діяльності залишається надто складним. Відсутність

системності породила багато дублюючих правових норм, закріплених у

нормативних актах різної юридичної сили. Нагромадження зайвих регулюючих

документів значно ускладнює як початок, так і здійснення підприємницької

діяльності.

Тому одним з напрямів Програми е максимальне спрощення юридичних процедур

у правовідносинах "держава — підприємець". Адміністрування підприємництва

повинно займати якомога менше часу і коштів. Економічна ситуація в Україні

вимагає ще більшого спрощення та здешевлення процедур реєстрації,

реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємницької діяльності.

Шляхами вдосконалення правового забезпечення розвитку малого

підприємництва є:

. створення дієвих механізмів захисту прав і свобод підприємців;

. гармонізація українського законодавства з законодавством Європейського

Союзу та СНД;

. забезпечення законодавчої гарантії незмінності та довготривалості

державної політики щодо підтримки малого підприємництва;

. розробка нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою та

підприємцями, роботодавцями і найманими працівниками, у тому числі і для

забезпечення їх соціального захисту, встановлює норми і правила

здійснення підприємницької діяльності, регламентує діяльність органів

державної влади, їх посадових осіб щодо виконання ними відповідних

повноважень у сфері розвитку малого підприємництва;

. вдосконалення функціональної та організаційної структури центральних та

місцевих органів виконавчої влади в частині забезпечення розвитку і

державної підтримки малого підприємництва.

2. Формування єдиної державної регуляторної політики у сфері

підприємницької діяльності

Впровадження державної регуляторної політики забезпечується шляхом:

. координації діяльності органів різних рівнів виконавчої влади з

планування регуляторної діяльності, підготовки проектів регуляторних

актів із застосуванням процедури публічного обговорення;

. визначення ефективності проектів регуляторних актів та оцінки економічних

і соціальних результатів їх впровадження;

. удосконалення законодавства з метою зменшення надмірного державного

втручання у сферу підприємництва;

. вдосконалення дозвільної системи у сфері підприємництва, спрощення

процедури державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності.

3. Активізація фінансово-кредитної та інвестиційної підтримки малого

підприємництва

Фінансово-кредитна підтримка малого підприємництва спрямована на:

. формування мережі регіональних фондів підтримки підприємництва та

кредитно-гарантійних установ;

. розроблення та запровадження ефективних кредитно-гарантійних механізмів

мікрокредитування суб'єктів малого підприємництва;

. створення та підтримку фінансових інститутів, які працюють на розвиток

малого підприємництва.

Фінансове забезпечення реалізації державної політики у сфері підтримки

малого підприємництва здійснюють відповідно до своєї компетенції на

загальнодержавному рівні Український фонд підтримки підприємництва, на

регіональному рівні – регіональні фонди підтримки підприємництва, на

місцевому рівні — місцеві фонди підтримки підприємництва.

Кошти українського фонду, регіональних та місцевих фондів підтримки

підприємництва формуютьсяться за рахунок бюджетних коштів, коштів,

одержаних від приватизації державного та відчуждення комунального майна,

добровільних внесків фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних, та

інших коштів.

Зазначені фонди є неприбутковими організаціями.

Фінансова підтримка малого підприємництва здійснюється фондами через

уповноважені банки, які визначаються за результатами тендеру.

4. Сприяння створенню інфраструктури розвитку малого підприємництва

Чинники щодо покращення розвитку інфраструктури малого підприємництва:

. системи інформаційного та-консультаційного обслуговування малого

підприємництва, спеціалізованихфірм, що надають послуги малим

підприємствам (бухгалтерські та аудиторські фірми, рекламні агентства

тощо);

. бізнес-центрів та центрів розвитку малих підприємств, бізнес-

інкубаторів, виробничих та технологічних парків;

. навчальних центрів з підготовки та перепідготовки спеціалістів для

роботи на малих підприємствах, формування економічних знань і набуття

практичних навичок роботи в умовах ринкової економіки;

Очікувані результати

Очікуваними результатами реалізації Програми є прискорення розвитку

малого підприємництва, використання його потенційних можливостей,

перетворення його на дієвий механізм розв'язання економічних і соціальних

проблем, сприяння структурній перебудові економіки, стійка тенденція

збільшення кількості малих підприємств, зменшення рівня тіньового обороту у

сфері малого підприємництва, збільшення внеску малого підприємництва в

економіку України, зміцнення економічної бази регіонів, позитивний вплив на

вирішення проблем безробіття, насичення вітчизняного ринку товарами та

послугами.

ІІІ. Розвиток малого підприємництва в Україні: проблеми та перспективи

3.1 Проблема фінансування малого бізнесу

Проблема фінансування суб`єктів малого підприємництва полягає в обмеженні

доступу до таких традиційних для ринкової економіки джерел фінансових

ресурсів, як кошти банківської системи та ринку цінних паперів.

Банківські кредити використовуються обмежено через великі процентні

ставки та відсутність гарантій для банків (у вигляді застав або

високоліквідних активів). Такий стан посилюється в кризових умовах

економіки України. На Заході роль банківських кредитів як одноого з

головних джерел фінансових ресурсів малого бізнесу вагома [10, с.57]

Як правило, фінансування малих підприємств банками здійснюється у формі

овердрафту. Плата за кредит при цьому варіюється залежно від ризикової

премії підприємців і перевищує зазвичай основну ставку процента на 1-5%.

Переваги цієї форми фінансування пов`язані насамперед із гнучкістю

банківської політики.

Доступ на фондовий ринок підприємств невеликого та середнього розміру

досить ускладненний. Це пов`язано із витратами від недооцінки цінних

паперів підприємств. Недооцінка при первинному розміщенні акцій може сягати

10% від їх реалізованої вартості [10, с.57], і з точки зору емітента це

прямі втрати, пов`язані із залученням зовнішнього фінансування. Іншою

причиною є страх одноосібного власника втратити контроль над своєю фірмою

через продаж акцій. До того ж особливі умови економіки України, а саме

нерозвинутість ринку цінних паперів, не дають змоги розглядати такий

напрямок отримання фінансових ресурсів як повноцінний чи взагалі можливий.

Звуження вказаних джерел фінансових ресурсів підвищує роль власних

коштів. Приблизно 55% фірм повністю підтримується за рахунок власних

коштів. Також підвищується роль кредиту у формі заборгованості:

. за розрахунками з партнерами (через відповідний механізм товарного

кредиту, впровадження вексельного обігу);

. за розрахунками з бюджетом (завдяки відстроченню сплати податків та

подовженню терміну сплати податку);

. за оплатою праці (оскільки часто на малих підприємствах працівниками є

їхні власники, їхні родичі, вони можуть відмовлятися від негайного

споживання для фінансування підприємства)

Існують спеціалізовані джерела підтримки малих підприємств, до яких треба

віднести: державну фінансову допомогу, міжнародну донорську допомогу,

підтримку великих підприємств. В Україні державна фінансова допомога малим

підприємствам проводиться в рамках державних цільових програм підтримки

малого підприємництва за рахунок бюджетних коштів. Але ці програми не стали

дійовимі інструментами фінансової підтримки малих підприємств, що пов`язано

з незначними фінансовими можливостями, викликаними обмеженими ресурсами

бюджетної системи. Іншим напрямком державної підтримки є пільги в

оподаткуванні. Податківцям нема сенсу закривати очі на результати

опитування підприємців, які серед головних першкодназивають високий

податковий тягар, що змушує певну частину суб`єктів підприємницької

діяльності перебувати "у тіні"[7,с.142]. Враховуючи чинники, які

перешкоджають розвитку підприємництва (високомонополізована структура

економіки, недосконалість кредитних джерел фінансування тощо), податкова

адміністрація України намагається запроваджувати ефективне стимулююче

оподаткування малого бізнесу. Йдеться про застосування спрощеної системи

оподаткування, змістом якої є диференційовані механізми, які враховують

особливості господарської діяльності тих чи інших прошарків підприємництва.

Існуюча система оподаткування малого підприємництва створює альтернативні

можливості вибору найбільш ефективного механізму. Але водночас податкові

ставки певних видів підприємницької діяльності запроваджуються за рішеннями

відповідних місцевих органів влади, тобто здебільшого на суб'єктивних

підставах.

Cпрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для

фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення

юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей,

протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від

реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис.

гривень.

Підприємець - фізична особа - має право самостійно обирати вид

оподаткування залежно від виду діяльності та обсягу валового доходу. Він

може працювати на підстав загального оподаткування із застосуванням

авансових платежів або фіксованого податку чи єдиного податку. Якщо суб'єкт

малого підприємництва сплачує єдиний податок, він звільняється від

обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових

фондів зборів, пов'язниях з виплатою заробітної плати працівникам, які

перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї. Якщо

суб'єкт малого підприємництва - фізична особа бажає залишатися платником

податку на додану вартість, він може обрати інший механізм оподаткування

який базується на 6% ставці суми виручки від реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на

додану вартість(не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на

місяць).

Є і певні обмеження (регулююча функція податків), наприклад, не

дозволяється застосування фіксованого податку при торгівлі лікеро-

горілчаними та тютюновими виробами. Слід звернути увагу на те, що лише

близько половини підприємців - фізичних осіб застосовують спрощену систему

оподаткування, а податкові надходження під їх підприємницької діяльності

перевищують 80%[7,с.144].

Привабливе ставлення підприємців до спрощеної системи оподаткування

значною мірою викликане відповідністю цієї системи важливим принципам

оподаткування: зрозумілістю, простотою та невеликими витратами на

адміністрування. Підприємці досить швидко реагують на певні зміни у

податковому законодавстві.

Невелика частка податкових надходжень підприємців, що застосовують

загальну систему оподаткування, пояснюється тим, що більшість з них отримує

певні пільги. Однак, як показали перевірки підприємців, які не перейшли на

спрощену систему оподаткування, у 62% випадках спостерігається ухиляння від

сплати податків[7,с.145]. Для цієї категорії підприємців залишається

важливим питання внесків до Пенсійного фонду, які нараховуються на "весь"

прибуток приватного підприємця, тоді як за спрощеною системою вказані

внески нараховуються на "фонд оплати праці".

Спрощена система оподаткування застосовується для юридичних осіб -

суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми

та форми власності, в яких за рік середньооблікова чисельність працюючих не

перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів,

робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень.

Щодо суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, які перейшли

на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, то вони також мають

можливість самостійно обирати режим оподаткування:

6 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану

вартість згідно із Законом України "Про податок на додану вартість";

10 відсотків суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт,

послуг), за винятком акцизного збору, у разі включення податку на додану

вартість до складу єдиного податку.

Юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним

податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за

відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків

коштами.

При цьому спрощена система, виконуючи свою регулюючу функцію, не поширює

застосування єдиного податку на певні категорії платників, які:

- провадять діяльність у сфері грального бізнесу та ломбардів;

- здійснюють обмін іноземної валюти;

- є виробниками та імпортерами підакцизних товарів.

Введення спрощеної системи оподаткування обумовило постійне збільшення

кількості малих підприємств, що перейшли на неї.

Для фінансування інвестиційних проектів суб`єктів підприємницької

діяльності залучалися кошти міжнародних фінансових організацій, а саме:

Страницы: 1, 2, 3, 4