Проблеми розвитку малих підприємств в Україні

реагують на які-небудь зміни в економіці. Не випадково в політиці урядів

Німеччини, США, Японії і багатьох інших розвинених капіталістичних країн

допомога дрібному бізнесу займає особливе місце. Невеликі підприємства

найбільш чуйно реагують на зміну в економіці, на падіння або підвищення

норми прибули в галузях економіки. Розорення і утворення нових компаній

відбувається, передусім, в немонополізованому секторі і лише пізніше,

набравши силу, відбуваються і на більш великих фірмах, відбиваючись на їх

діяльності. У таких умовах великі компанії експортують капітал. Дрібні ж

фірми, як правило, не мають такої можливості. Для виживання дрібні фірми

вимушені переглядати свою виробничу і збутову діяльність. Ті фірми, які

зуміли пристосуватися вижили, інші просто розорилися. Однак, розвиток

малих підприємств при подоланні цієї кризи послужив важливим засобом для

оздоровлення економіки. І пояснюється це передусім роллю і функціями, які

малий бізнес виконує.

1.2. Роль малого бізнесу в економіці

Світова практика переконливо свідчить, що навіть в країнах з розвиненою

ринковою економікою малий бізнес впливає істотний чином на розвиток

народного господарства. По-перше, як вже відмічалося, він забезпечує

необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію і

кооперацію, без яких немислима його висока ефективність. По-друге, він

здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворюються в споживчій

сфері, але і порівняно швидко окупатися. По-третє, - створювати атмосферу

конкуренції. По-четверте (і це, мабуть, саме головне), він створює те

середовище і дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива. По

чисельності працюючих, по обсягу і товарів, що реалізовуються, що

виробляються, що виконуються робіт суб'єкти малого підприємництва в

окремих країнах грають ведучу роль.

Суб'єкти малого підприємництва як суб'єкти ринкової економіки мають як

переваги, так і недоліки. Зарубіжний і вітчизняний досвід розвитку малого

бізнесу вказує на наступні його переваги: більш швидка адаптація до

місцевих умов господарювання; велика незалежність дій суб'єктів малого

бізнесу; гнучкість в прийнятті і виконанні рішень, що приймаються;

відносно невисокі витрати, особливо витрати на управління; велика

можливість для індивідуума реалізувати свої ідеї, виявити свої здібності;

більш низька потреба в капіталі і інш. Власники малих підприємств більш

схильні до заощаджень і інвестування, у них завжди високий рівень бажання в

досягненні успіху, що позитивно загалом позначається на діяльності

підприємства. Суб'єкти малого бізнесу краще знають рівень попиту на

місцевих (локальних) ринках, вони дають кошти для існуванню більшій

кількості людей, ніж великі підприємства, тим самим сприяють підготовці

професійних працівників. Малі підприємства в порівнянні з великими в

окремих країнах займають домінуюче положення як по числу, так і по питомій

вазі у виробництві товарів, виконанні робіт, наданні послуг.

У той же час суб'єктам малого бізнесу властиві і певні недоліки, серед

яких потрібно виділити самі істотні: більш високий рівень ризику, тому

висока міра нестійкості положення на ринку; залежність від великих

компаній; недоліки в управлінні справою; слаба компетентність керівників;

підвищена чутливість до змін умов господарювання; труднощі в залученні

додаткових фінансових коштів і отримання кредитів і інш. Звичайно недоліки

і невдачі суб'єктів малого бізнесу пов'язані як з внутрішніми, так і із

зовнішніми причинами, а також з умовами формування.

Як показує досвід, головними причинами невдач діяльності малих

підприємств частіше за все називають:

- некомпетентність;

- незбалансований досвід (наприклад, досвідчений інженер, але

недосвідчений комерсант);

- недостача досвіду в комерції, фінансах, постачанні, виробництві,

умінні заводити і підтримувати ділові зв'язки контакти.

Іншими причинами банкрутств малих фірм є:

- занедбаність бізнесу;

- погане здоров'я або шкідливі звички;

- катастрофи, пожежі, крадіжка і т.д.

- шахрайство.

Практика діяльності малих американських фірм свідчить про те, що

наявності одного підприємницького досвіду і хватка недостатньо[12,c.46]. У

сучасному малому бізнесі надто необхідні спеціальні знання. Звичайно новий

бізнес починає або комерсант, майже нічого не знаючий про виробництво, або

інженер, який нічого не знає про комерцію. Нерідко власник малої фірми має

дуже мало досвіду в управлінні особливими структурами бізнесу.

Шанси фірми на успіх підвищуються по мірі її дорослішаючого. Фірми, довго

існуючі при одному власникові, приносять більш високий прибуток, ніж фірми,

які часто міняють власників.

На невдачах малого бізнесу позначається невисока кваліфікація

підприємців. Підприємці, ті, що вже нагромадили досвід ведення подів в

маленьких фірмах, як правило, більш удачливі. Якщо в управлінні фірми бере

участь не одна людина, а підприємницька команда складається їх двох, трьох

або чотирьох облич, шанси на виживання вище, оскільки колективне прийняття

рішення більш професійне.

На тривалість функціонування фірми впливають і розміри фінансування на

першому етапі. Чим більше первинний капітал, вкладений в фірму, тим більше

можливостей її збереження в кризові періоди.

У цей час навіть в країнах з розвиненою ринковою економікою відбувається

посилення ролі малих підприємств, хоч їх стійкість відносно низька. При

зростанні чисельності малих підприємств, розвиненій інфраструктурі і

державній підтримці малий бізнес є важливим чинником рішення економічних і

соціальних задач.

Як правило, розвиток малого бізнесу є умовою розв'язання наступних

проблем:

- формування конкурентних ринкових відносин, які сприяють кращому

задоволенню потреб населення і суспільства;

- підвищення якості товарів, робіт, послуг (прагнучи до задоволення

запитів споживачів, малий бізнес сприяє підвищенню якості товарів,

робіт, послуг і культури обслуговування);

- наближення виробництва товарів і послуг до конкретних споживачів;

- сприяння перебудови економіки (малий бізнес додає економіці

гнучкість, мобільність);

- залучення особистих коштів населення на розвиток виробництва

(партнери в малих підприємствах вкладають свої капітали в справу з

більшою зацікавленістю, ніж у великих);

- створення додаткових робочих місць, скорочення рівня безробіття;

- сприяння розкриттю таланту людей, розвитку різних видів ремесел;

- формування соціального шара власників, власників, підприємців;

- активізація науково-технічного прогресу;

- освоєння і використання місцевих джерел сировини і відходів великих

виробництв;

- звільнення держави від збиткових підприємств за рахунок їх оренди і

викупу.

Дрібні і середні підприємства грають помітну роль в зайнятості,

виробництві окремих товарів, дослідницьких і науково-виробничих розробках.

Незважаючи на те, що велика частина наукового потенціалу зосереджена на

великих компаніях, малі і середні фірми по широкому колу продукції частіше

починають комерціалізацію нових товарів. Дослідження 500 значних

технологічних нововведень і винаходів, зареєстрованих протягом останнього

двадцятиріччя в Німеччині і США, виявило важливу роль невеликих фірм навіть

у втіленні в життя істотних технологічних нововведень.

Успіх малого бізнесу в цій області можна пояснити наступними причинами.

Поглиблення спеціалізації в наукових розробках привело до того, що в

багатьох випадках невеликі фірми йдуть по більш простому або ризикованому

шляху, працюють в неперспективних галузях. Дрібні фірми також охоче

беруться за освоєння оригінальних нововведень, оскільки при випуску

принципово нового виробу знижується значення великих лабораторій з

напрямами досліджень, що устоялися. До того ж малі фірми прагнуть як можна

швидше налагодити масове виробництво. Тим самим, значення розробок, що

проводяться дрібними підприємствами досить важливо, передусім, з точки

зору розширення ринку товарів, що пропонуються і послуг, що в свою чергу

активно стимулює процес виробництва з метою найбільш швидкого задоволення

(знову народженого) попиту, що мотивується розробками, що проводяться

фірмами малого і середнього підприємництва.

Відношення нововведень до витрат на наукові дослідження і розробки малих

підприємств в 3-4 рази вище, ніж у великих. Якщо прослідити шлях винаходу,

використаного великими монополіями, то нерідко воно виявляється результатом

роботи окремих вчених або дрібних фірм. Однак подальше впровадження

здійснюється компаніями, що володіють необхідними для цього фінансовими і

матеріальними ресурсами.

Узагальнюючи все вищесказане, хотілося б звернути увагу на те, що дрібне

підприємництво впливає на структуру ринку і розширення ринкових відносин

передусім внаслідок зміни кількості суб'єктів ринку, підвищення

кваліфікації і міри прибавленості все більш і більш широких верств

населення до системи підприємництва і ділового адміністрування.

Розвиток спеціалізації і кооперації залучає дрібних і середніх

підприємців в сферу впливу великих об'єднань.

Фактично вони втрачають свою незалежність і перетворюються в окремі

частки більш великих монополій, хоч офіційна статистика враховує їх як

самостійні одиниці. Великі підприємства приваблюють вузькоспеціалізовані

дрібні фірми, що виробляють для них окремі деталі і вузли. Навколо

монополій, особливо в галузях машинобудування, електронної промисловості,

групуються звичайно по декілька десятків тисяч дрібних підприємств, які

користуються фінансовою і технічною допомогою монополій. Для господарів

монополістичних об'єднань також дрібні субпідрядники зручні і вигідні: вони

постачають свою продукцію по досить низьких цінах. Їх виробничі, соціальні

і інші проблеми мало турбують керівників монополій. У періоди несприятливої

кон'юнктури і інших ускладнень, монополії (господарі) рвуть зв'язки зі

своїми дрібними постачальниками, кидаючи їх напризволяще. У останнє

десятиріччя в багатьох країнах посилилася тенденція до об'єднання дрібних

підприємств на основі спеціалізації і кооперації виробництва, у великі

галузеві структури, які зараз виробляють великі обсяги різноманітної

продукції, в тому числі високого технічного і технологічного рівня, і

досить успішно конкурують на ринках з великими компаніями і монополіями.

Важливість малих підприємств ще і в тому, що вівши запеклу конкурентну

боротьбу за виживання, вони вимушені постійно розвиватися і пристосуватися

до поточних умов ринку, адже щоб існувати треба отримувати кошти для

існуванню, а значить бути кращим за інших, щоб прибуток діставався саме ім.

Масовий випуск промислових виробів тривалого споживання (автомобілів,

холодильників, телевізорів і великими підприємствами викликає потребу у

відповідних промислових послугах по ремонту і обслуговуванню, які часто

здійснюють дрібні підприємства, оскільки монополії через свою величині

вимушені затрачувати багато зусиль в цьому напрямі або створювати

розгалужену мережу маленьких філіали, що саме по собі також досить заняття,

що дорого коштує, що служить в основному для підтримки престижу великої

фірми.

Діяльність малих підприємств в менш розвинених районах

західноєвропейських країн - це основа всього їх соціального і економічного

життя і вирішальна передумова їх подальшого господарського розвитку.

У той же час, на дрібних підприємствах відмічається більш висока

ефективність праці, малі фірми з меншими витратами задовольняють потреби в

дефіцитних видах товарів і послуг на основі розробки місцевих джерел

(сировина) і забезпечує при цьому велику зайнятість. Вони збільшують

розміри надходжень до муніципальних бюджетів, стимулюють НТП, виконують

інші важливі для господарства функції.

Політичний вплив малого бізнесу в різних країнах досить великий, оскільки

соціальна група підприємців давно стала основою середнього класу, що

сформувався, найбільш представницького по своїй чисельності і що є

виразником політичних переваг значної частини населення.

Істотна роль малих підприємств в економічному житті країн з ринковою

системою господарювання визначається тим, що в цьому секторі економіки діє

переважна більшість підприємств, зосереджена велика частина економічно

активного населення і проводиться приблизно половина валового внутрішнього

продукту. Так, питома вага малих підприємств в таких країнах, як Японія,

Німеччина, перевищує 95%. З 880 тис. промислових підприємств Японії тільки

4 тис. мають більше за 300 працюючих і 700 - більше за 1000 працюючих. У

країнах ЄС кількість підприємств з чисельністю зайнятих понад 500 чоловік

не перевищує 12 тис.

У умовах перехідної економіки України, що знаходиться на початковому

етапі розвитку ринкових відносин, саме створення і енергійний розвиток

сектора малого підприємництва повинне стати основою соціальної

реструктуризації суспільства, що забезпечує підготовку населення і перехід

всього господарства країни в мир ринкової економіки.

ІІ. Державна політика підтримки малих підприємств

Існують різні підходи до вирішення проблем формування й підтримки

державою малого сектора, конкурентного середовища в перехідній економіці.

Можна виділити два основних напрями державної політики щодо становлення

приватного підприємництва:

1) проведення приватизації з метою формування відповідального власника-

господаря, здатного до інвестиційної діяльності й зацікавленого в

прискореному оновленні виробництва;

2) забезпечення умов (економіко-політичних, законодавчих,

інституціональниї тощо) для утворення й ефективного функціонування

малих і середніх приватних підприємств.

Оскільки роздержавлення й приватизація мають об`єктивні межі, визначенні

межами даржавної власності, головний наголос поряд із завершенням

зазначених процесів повинен бути зроблений на сприяння з боку держави

діяльності малого підприємництва.

Державна політика підтримки малого бізнесу – сукупність пріоритетних

рішень(заходів), що визначають основні напрями й форми правового,

економічноо та організаційного сприяння розвитку малого підприємництва з

урахуванням інтересів держави та суб`єктів господарювання[9,с.112]. Тобто

під державною підтримкою розуміється, з одного боку, державне регулювання

цього сектора економіки, що передбачає формування державними структурами

відповідних умов становлення й розвитку малогопідприємництва, а з іншого –

створення стимулів, використання матеріальних і фінансових ресурсів, що

залучаються у сферу малого підприємництва на пільгових засадах.

Існують три аспекти державної політики підтримки малого підприємництва.

По-перше, треба взяти до уваги аспект програмний, що стосується комплексу

взаємопов`язаних і послідовних цілей, планів і правил вирішення завдань у

галузі державного регулювання малого бізнесу. По-друге, у руслі так званої

"позитивної економіки" державного управління слід аналізувати реальний

перебіг процесів застосування державними органами та їх працівниками

владних повноважень і різноманітних можливостей впливу на функціонування та

розвиток малого підприємництва. По-третє, адекватним завершенням цього руху

виступає характеристика політичної організації суспільства в тій частині,

що стосується діяльності держави у сфері підтримки малого бізнесу,

відповідних соціальних інститутів.

Діяльність із налагодження результативного й ефективного механізму

формування та реалізації державної політики підтримки малого бізнесу в

Україні, безсумнівно, вимагає творчого запозичення та використання світових

досягнень у цій сфері, насамперед досвіду країн з розвинутою риновою

еконмікою. Вивчення досвіду малого підприємництва в розвинутих країнах

свідчить, що сприяти його розвитку можна лише шляхом поєднання,

комбінування різних форм, методів засобів регулювання й підтримки,

головними серед яких є: фінансово-кредитна підтримка, що передбачає прямі

гарантовані позики, цільове субсидіювання, цільове бюджетне фінансування,

сприятлива податкова політика, що передбачає пільгового оподаткування,

надання права прискоренної амортизації і вилучення амортизаційних

відрахувань з об`єктів оподаткування, інформаційно-консультативна

підтримка, що забезпечує інформаційне обслуговання.

Залишаються гостроактуальними проблеми формування цілісної системи

державної підтримки розвитку підприємництва, зокрема формування

високоякісного правового поля. Сьогодні ж підприємницьку діяльність в

Україні регламентують 32 закони, 22 постанови Кабінету Міністрів та 14

указів Президента. Лише впродовж 1997-2000 рр. до цих нормативно-правових

документів було внесено близько 1000 змін і доповнень, які часто або

суперечили вже діючим нормам, або зовсім їх перекреслювали. Така кількість

законів, підзаконих актів та змін до них ніяк не сприяє нормальному

розвитку підприємства, вносить плутанину та дезорганізує цей процес.

Національна програма підтримки малого підприємництва (на базі [2]):

Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні

є комплексом заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо

вирішення проблем розвитку малого підприємництва. Національна програма

Страницы: 1, 2, 3, 4