Правовий захист підприємництва

вчинення ними цих дій за межами України, якщо ці дії мають негативний вплив

на конкуренцію на її території.

2. Неправомірне використання ділової репутації господарського суб’єкта

(підприємця)

Неправомірне використання ділової репутації підприємця як

правопорушення передбачає зокрема такі дії:

- неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів,

упаковки;

- неправомірне використання товару іншого виробника;

- копіювання зовнішнього виду виробу;

- порівняльна реклама.

Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів,

упаковки, спричиняє матеріальну і моральну шкоду діловій репутації

підприємця.14

Неправомірне використання фірмового найменування іншого підприємця

означає порушення його права на індивідуалізацію його як юридичної особи і

яке відрізняє від інших суб’єктів підприємницької діяльності схожих з ним,

яке охороняється законом. Вимоги до найменування підприємства.15 Тобто в

найменуванні підприємства визначається його назва (завод, фабрика,

майстерня, тощо), вид (приватне, колективне, державне) і інші. Розуміється,

що це правопорушення містить і свавільне використання найменування іншого

підприємця.

Неправомірне використання знаків для товарів і послуг також

розповсюджений вид правопорушень.

Як відомо, знак для товарів і послуг - це позначення, яке відрізняє

товари одних підприємців від однорідних товарів інших підприємців.

Закон України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від

15.12.93р. визначає, що право на знак посвідчується свідоцтвом, яке надає

його володарю виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій

розсуд. Воно також надає його володарю право забороняти іншим особам

використовувати зареєстрований знак без його дозволу, за виключенням коли

використання знаку не визнається порушенням права володаря свідоцтва. Тому

можна прийняти до висновку, що неправомірним визнається будь - яке

використання знака для товарів і послуг третіми особами без дозволу його

володаря в тому числі і використання його на товарах і при наданні

послуг.16

Необхідно відмітити, що Україна в 1992р. приєдналась до Паризької

конвенції по охороні промислової власності, яка передбачає охорону товарних

знаків. Але на практиці охоронні заходи, які передбачені Паризькою

конвенцією в багатьох випадках є неефективними в боротьбі з такими

порушеннями в умовах нецивілізованого ринку.

Більш того, при переході країн СНД до ринкових відносин збільшилась

кількість спроб реалізувати вироблену продукцію під прикриттям чужих

товарних знаків. Наприклад з 66 тис. товарних знаків, які користувалися

правовою охороною на території колишнього Союзу РСР, біля 40 тис. Належали

іноземним володарям - саме недоторканість найчастіше порушувалась.17

Серед найбільш поширених порушень, які визначаються, як недоброякісна

конкуренція це контрафакція18 і обманна імітація.19

Так Антимонопольним комітетом України була розглянута справа про

перевірку використання товарного знаку (обманна імітація) фірмою Сінгрем -

Україна, м. Київ.

Неправомірним також визнається використання без дозволу уповноваженої

на те особи рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних

художніх творів, періодичних видань, назв місць походження товарів, що може

призвести до змішування з діяльністю іншого суб’єкта підприємницької

діяльності, якщо має пріоритет на їх використання.

Неправомірне використання товару іншого виробника є також неправомірним

використанням ділової репутації підприємця. Воно полягає в тому, що

правопорушник вводить в господарюючий обіг під своїм позначенням товар

іншого виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

Копіювання зовнішнього виду виробу також відноситься до неправомірного

використання ділової репутації підприємця.

Під копіюванням зовнішнього вигляду виробу законодавець розуміє

відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб’єкта підприємницької

діяльності і введення його у господарський обіг без однозначного зазначення

виробника копії, що може привести до змішування з діяльністю іншого

господарчого суб’єкта.20

Але при цьому треба мати на увазі, що не визначається неправомірним

копіюванням зовнішнього вигляду виробу або його частини, якщо таке

копіювання зумовлено виключно їх функціональним застосуванням.

Дія ст. 6 закону не поширюється на вироби, що мають охорону об’єкта

права інтелектуальної власності.

Недобросовісна реклама також визнається недобросовісною конкуренцією в

підприємницькій діяльності. Недобросовісна реклама регламентується

відокремлено законом України "Про рекламу".21 В статті 10 цього закону

недобросовісною визнається реклама, яка внаслідок неточності,

недостовірності двозначності, перебільшення, умовчання, порушення вимог

щодо часу, місця і способу розповсюдження та інших вимог передбачених

законодавством України, вводить або може ввести в оману споживачів реклами,

завдати шкоди особам та державі. Отже відмінними рисами правопорушення –

недобросовісна реклама є її протизаконність і можливість завдання шкоди.

Якщо цю норму перевести у позитивну форму, то вона узгоджується з правилом

з Міжнародного кодексу рекламної практики: “Будь-яке рекламне послання

повинно бути юридично бездоганним, сумлінним, чесним і правдивим”22.

Недобросовісна реклама – одне з найбільш поширених правопорушень, які є

складовою недобросовісної конкуренції. Зокрема це стосується реклами цінних

паперів.

Достатньо згадати в недалекому минулому скандальні історії з

Укрбудтрастом, Фінтрастом та іншими, керівники яких зібрали "Багатий

врожай" і зникли у невідомому напрямку. Або інша трастова епопея. 17

березня 1993 Кабінет Міністрів України прийняв декрет "Про довірчі

товариства". Ним передбачалося здійснення ряду операцій, в тому числі і

добровільно залучати кошти населення з наступною виплатою винагороди за їх

використання. Усякі довірчі та страхові компанії почали тоді з’являтися як

гриби після дощу. Так само швидко далися взнаки для більшості довірителів і

наслідки їх діяльності. Внаслідок фінансового шахрайства, обману людей,

умисного порушення законодавства були спричинені матеріальні й моральні

збитки громадянам, завдано майнової шкоди інтересам держави. За період 1993

- 97 р.р. вкладникам завдано збитків на загальну суму 155,5 млн. гривень

(без урахування інфляції) останніх трьох років, 24 млн. 721 доларів США і

354 тис. Німецьких марок.

Зокрема це вдалося зробити завдяки тотальній недобросовісній рекламній

компанії з обіцянками вкладникам надзвичайних процентів і дивідендів.

Багато справ стосується і недобросовісної порівняльної реклами, яка

відноситься до неправомірного використання ділової репутації підприємця.

Згідно закону України "Про захист від недобросовісної конкуренції -

порівняльною визнається реклама, що містить порівняння з товарами,

послугами чи діяльністю іншого господарського суб’єкта (ст. 3)

Для захисту прав підприємців, споживачів від проявів недобросовісної

конкуренції з боку окремих суб’єктів підприємницької діяльності

законодавство передбачає низку заборон, обмежень і обов‘язків.

Зокрема є повністю виправданим при рекламі послуг пов’язаних із

залученням коштів населення, цінних паперів заборона повідомляти розміри

очікуваних дивідендів, а також інформацію про майбутні прибутки, крім

фактично виплачених за підсумками не менш, як одного року.

Згідно закону "Про господарські товариства розмір можливої сплати

дивідендів по простих акціях визначається акціонерним товариством тільки у

виді зазначеної частини від прибутку, одержаного цим товариством. Оскільки

розмір прибутку визначається тільки по підсумках фінансового року, розмір

дивідендів не можливо знати заздалегідь до закінчення року і внаслідок

цього зазначити у рекламі. Але не зважаючи на це у практичній діяльності

рекламні оголошення такого роду зустрічаються. Конкретні розміри дивідендів

визначені заздалегідь і при цьому як правило дуже високі.

Заборонена також реклама з гарантіями, обіцянками про майбутню

ефективність або дохідність діяльності фізичної або юридичної особи, окрім

передбачених діючим законодавством гарантійного обов‘язкового страхування.

Виходячи з цих вимог, рекламне послання не повинно містити ні які посилання

на гарантії “слова”, які мають також значення. Єдине виключення передбачено

для гарантій соціального страхування.

Законодавством забороняється також реклама, яка має не підтверджені

фактичними даними відомості про юридичні або фізичні особи відносно їх

діяльності та товарів, включаючи будь-яке порівняння, зокрема, яке містить

неправдиві або неточні відомості про товаровиробників, походження,

сертифікацію, ліцензування товарів і цін на них. Таким чином, реклама не

повинна створювати у свідомості покупців (споживачів) помилкових уявлень по

характеристиках товарів (послуг), які пропонуються, вводити в оману

відносно природи, розміру, цінності, довгостроковості і функцій товарів

(робіт, послуг).

Не допускається реклама, яка посилається на обсяги проведених робіт,

надання послуг, поставках товарів, які фактично не були досягненні на день

розповсюдження реклами.

Порушення цього правила, зокрема мало місце у діяльності

недобросовісних трастів (довірчих товариств), про які вже йшлася мова вище.

Такі трасти дуже голосно сповіщали в засобах масової інформації, що

вкладені громадянами кошти застраховані в солідних страхових компаніях, в

той час як послуг страхування ризику довірителів фактично не було: договори

страхування не укладалися, підписувався лише "протокол про наміри", який ні

до чого не зобов‘язував або договір страхування не набирав чинності.

Як наприклад, випадок з сумно відомим "Алькор-трастом", який прийняв

усі виплати і перестав існувати. Але незадовго до припинення своєї

діяльності у вересні 1994р. "Алькор-траст" оголосив про страхування вкладів

за свій рахунок, але тільки тих, які будуть залишені на рахунку до 1 січня

1995р.

Багато вкладників в це повірили. Але в страхову компанію "Альбіо"

страхові платежі не поступили і страхові договори не почали діяти23. Це

класичний приклад коли реклама, яка містила посилання на страхування

вкладу, яке фактично не було досягнено на момент її розповсюдження, може

бути визнана недобросовісною.

Разом з тим, необхідно уточнити і конкретизувати заборони і обмеження

реклами, які базуються на почуттях страху, забобон або на легковірності

неповнолітніх, оскільки вона заснована на суб‘єктивних характеристиках.

Не можна сказати, що до прийняття закону "Про рекламу" і інтереси дітей

не були захищені. Так в законі України "Про телебачення і радіомовлення"

було визначено, що реклама не повинна містити тексту і зображення того, що

може спричинити духовну, моральну або психічну шкоду молоді і дітям, а

також заборонена реклама у передачах розрахованих на дитячу (до 14 років)

аудиторію. Але це тільки стосується реклами телевізійної і радіореклами, а

не взагалі всіх видів реклами.24

На законодавчому рівні не були визначені питання про обмеження реклами,

розраховані на неповнолітніх, які пов‘язані з нав’язуванням товарів. Цей

вид порушень особливо в останні роки став набувати масового характеру у

зв‘язку з наявністю на внутрішньому споживчому ринку товарів імпортного

виробництва, які пропонуються неповнолітнім споживачам. Розрахунок -

реклама грає на легковажність неповнолітніх.

Тому з метою ліквідації цих недоліків законом України "Про рекламу",25

передбачена ст. 19, яка регулює обмеження щодо реклами розрахованої на

неповнолітніх.

Зокрема забороняється реклама:

- з використанням зображень неповнолітніх, які споживають або

використовують продукцію, призначену безпосередньо для дорослих чи

заборонену для придбання або споживання неповнолітніми;

- з інформацією, яка може підірвати авторитет дорослих або

дискредитувати довіру неповнолітніх до них;

- вміщення прямих закликів до дітей придбати продукцію або звернутись

до третіх осіб з проханням здійснити покупку;

- яка використовує легковірність чи брак досвіду у неповнолітніх;

- з використанням справжньої або іграшкової зброї.

Вимоги стосуються також і того, що реклама не повинна містити тверджень

або зображень неповнолітніх у небезпечних ситуаціях чи за обставин, що у

разі їх імітації можуть завдати шкоди неповнолітньому або іншим особам, а

також інформації, здатної викликати неважливе ставлення неповнолітніх до

небезпечних для здоров'я життя ситуацій.

Це законодавство все ж таки потребує вдосконалення. Для порівняння

можна сказати , що Міжнародний кодекс рекламної практики містить

спеціальні, досить чітко розроблені чисельні правила реклами, яка

спрямована на дітей, в тому числі стосовно насильства і нав'язування

товару.

3. Створення перешкод господарюючим суб'єктам в процесі конкуренції та

досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

Першим видом усіх правопорушень є дискредитація підприємця.

Дискредитацією господарюючого суб'єкта (підприємця) визначається поширення

в будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних

з особою чи діяльністю підприємця, які завдали або могли завдати шкоду його

діловій репутації.26

Таким чином ознаками дискримінації є:

- по-перше це поширення відомостей. Під поширенням відомостей

розуміється повідомлення їх будь-якій третій особі, декілька особам, або

невизначеному колу осіб. Це може бути публікація їх у пресі, повідомлення

по радіо, на телебаченні, в інших засобах масової інформації, у публічних

виступах, заявах, як усних так і письмових і таке інше.

- по-друге ці відомості повинні бути неправдиві, неточні або неповні,

тобто не відповідати поширеним відомостям в дійсності (не-правдивий

характер) або неправдиве викладення, а також неточність чи неповнота. Але

якщо ці відомості хоча і негативно характеризують підприємця, відповідають

дійсності, то порушення прав підприємця з боку інших осіб не має, бо він

особистою діяльністю створює для себе негативний імідж. В цьому разі ці дії

не можна розглядати як ознаку дискредитації.

- по-третє поширення неправдивих, неточних чи неповних відомостей

завдали або могли завдати шкоду його ділової репутації. Такі відомості

можуть принижувати ділову репутацію підприємця в громадській думці,

колективу або окремих осіб, зокрема, партнерів по ділових зв’язках. Це

інформація про факти, яким дається негативна оцінка з правових позицій або

норм ділового життя. Це може бути, зокрема, інформація про погану роботу

суб’єкта підприємницької діяльності, неякісність виробленої ним продукції,

виконаних робіт, наданих послуг, неправомірне використання товарного знаку,

фірмового найменування або маркірування товару та інше. Тобто все це завдає

шкоди діловій репутації підприємця або іншого господарського суб’єкту.

Створенням перешкод підприємцям в процесі конкуренції законодавець

визнає купівлю-продаж товарів, виконання робіт, надання послуг з примусовим

асортиментом, тобто купівлю-продаж одних товарів, виконання робіт, надання

послуг за умови купівлі-продажу інших товарів, виконання робіт, надання

послуг, не потрібних споживачу або контрагенту.

Останнім часом в умовах жорсткої конкуренції на ринку з метою створення

перешкод у процесі конкуренції та досягнення неправомірних переваг набули

противоправні дії у вигляді схилення: до бойкоту підприємця, постачальника,

до дискримінації покупця (замовника); підприємця до розірвання договору з

конкурентом. Діє також механізм прямого підкупу. Згідно законодавства про

захист від недобросовісної конкуренції схиленням до бойкоту підприємця

вважається спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через

посередника до відмови від встановлення договірних зв‘язків з цим

підприємцем.

Схиленням постачальника до дискримінації покупця (замовника) визнається

спонукання постачальника конкурентом покупця (замовника) безпосередньо або

через посередника до надання постачальником конкуренту покупця певних

переваг перед покупцем (замовником) без достатніх на це підстав.

Схилення підприємця до розірвання договору з конкурентом передбачає

вчинення з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання

підприємця-учасника договору до невиконання або виконання неналежним чином

договірних зобов'язань перед цим конкурентом, шляхом надання або

пропонування підприємцю учаснику договору, безпосередньо або через

посередника матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

Таким чином механізм схилення для створення перешкод підприємцям у

процесі конкуренції передбачає спонукання однієї сторони здійснити в

конкуренції протиправні дії відносно другої сторони і навпаки. Спонукання

може бути під впливом матеріального, психологічного і навіть фізичного

тиску на підприємців. Мета - практично завжди матеріальний інтерес, який

переважає всі інші чинники добросовісної конкуренції.

Як визначалося раніше, для створення перешкод підприємцям у процесі

конкуренції задіяний механізм підкупу працівників постачальника і

покупця.27

Підкуп працівника постачальника (покупця) - це надання або пропонування

йому конкурентом покупця-замовника (постачальника) безпосередньо або через

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10