Выборы как форма непосредственной демократии

допускаються тільки ті партійні списки, що набрали певний, встановлений у

законодавстві відсоток голосів. Ці пороги бувають різні, наприклад у

Нідерландах — 0,67, Ізраїлі — 1, Швеції, Росії, Німеччині — 5, Ліхтенштейні

— 8, Туреччині — 10 %. В Україні за новим парламентським виборчим

законодавством — 4 %.

Існує досить широкий спектр змішаних систем, які є поєднанням

мажоритарної та пропорційної систем. Принаймні 20 країн світу застосовують

їх. Змішані вибори системи застосовуються, як правило, в тих країнах, де

йде пошук і становлення виборчих систем або необхідно досягти компроміс між

принципом представництва у парламенті різних політичних сил та стабільністю

сформованого ними уряду.

Іноді змішані системи запроваджуються в модифікованому вигляді з

перевагою тієї чи іншої виборчої системи.

Виборчими системами, що надають перевагу мажоритарному методові

голосування при застосуванні і пропорційного голосування виступають

наступні змішані системи:

1) система з єдиним голосом, що не допускає передачі. Зміст її полягає в

тому, що в багатомандатному виборчому окрузі виборець голосує за одного

кандидата, а не за список кандидатів від партії. Це практикується в Японії,

Китаї;

2) обмежене голосування, яке передбачає, що виборці можуть обрати

кількох кандидатів з одного бюлетеня, але їх має бути менше, ніж кількість

місць для заповнення;

3) кумулятивне голосування передбачає, що виборець має стільки голосів,

скільки мандатів у окрузі, і може її розподілити між всіма кандидатами, а

може й віддати всі свої голоси за тільки одного з кандидатів.

Існує й змішана система, що використовує переважно модифіковану

пропорційну систему представництва.

Система з єдиним голосом, який передається, передбачає, що виборці

голосують за одного кандидата незалежно від числа мандатів у виборчому

окрузі, але при цьому виражають перевагу і щодо інших кандидатів.

Найпростішим варіантом змішаної виборчої системи є паралельне

комбінування: певна частина представницького органу обирається за

мажоритарним, інша — за пропорційним принципом. Прикладом є парламент

Німеччини, де нижня палата — Бундестаг — наполовину обирається за

мажоритарною системою, а наполовину — за пропорційною. Такі ж чинники

покладені в основу обрання парламентів Литви, Грузії, Словенії, Болгарії.

В Україні також парламент обирається на основі загального, рівного і

прямого виборчого права шляхом таємного голосування за змішаною мажоритарно-

пропорційною системою. Усього обирається 450 депутатів. Із них 225 — в

одномандатних виборчих округах на основі відносної більшості, а 225 — за

списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків

партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі

пропорційного представництва.[25]

2. Принципи виборчого права в Україні

Принципи виборчого права – це умови його визнання та здійснення , які

разом забезпечують реальний характер волевиявлення народу, легітимність

виборних органів публічної влади . Загальновизнані принципи виборчого права

зафіксовані у відповідних міжнародно-правових документах.

Так, ч.3 ст.21 Загальної декларації прав людини встановлює: “Воля

народу повинна бути основою влади Уряду; ця воля повинна виявлятися у

періодичних і нефальсифікованих виборах, що мають проводитися згідно з

загальним і рівним виборчим правом шляхом таємного голосування або ж через

інші рівнозначні форми що забезпечують свободу голосування”[26].

В ст. 25 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права

записано: “Кожний громадянин повинен мати без будь-якої дискримінації… і

без необґрунтованих обмежень право і можливість:

а) брати участь у веденні державних справ як безпосередньо так і за

посередництвом вільно обраних представників;

б) голосувати і бути обраним на справжніх періодичних виборах що

проводяться на основі загального і рівного виборчого права при таємному

голосуванні і забезпечують свободу волевиявлення виборців…”.[27]

2.1.Суб’єктивне й об’єктивне виборче право

В юридичній літературі виборче право інтерпретується у двох значеннях –

об’єктивному і суб’єктивному.

Об’єктивне виборче право – це один із головних конституційно-правових

інститутів, який складають норми, що регулюють суспільні відносини,

пов’язані з формуванням представницьких та інших виборчих органів публічної

влади (державної влади і місцевого самоврядування). Цей інститут

характеризується такими особливостями:

1. Він більшою мірою (в порівнянні з іншими конституційно-правовими

інститутами) зазнає впливу норм міжнародного права;

2. Значна частина його норм є полеволентними, тобто такими що одночасно

відносяться до двох та більше галузей права;

3. Переважна більшість його норм є процесуальними нормами.

Норми інституту виборчого права встановлюють принципи виборчого права;

вимоги, що відносяться до виборців та кандидатів; порядок утворення та

діяльність виборчих органів; процедуру реєстрації та висування кандидатів;

статус виборців та інших суб’єктів виборчого процесу; процедуру ведення

передвиборчої агітації та голосування; порядок визначення результатів

виборів тощо.

Джерелами інституту виборчого права є:

V Конституція України

V Закон "Про вибори народних депутатів України"; Закон "Про вибори

Президента України"; Закон "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських,

селищних, міських голів"; Закон "Про вибори депутатів Верховної Ради

Автономної Республіки Крим"; Закон "Про Центральну виборчу комісію"; Закон

"Про особливості участі громадян України з числа депортованих з Криму у

виборах депутатів місцевих рад в Автономній Республіці Крим".

V Міжнародні договори, де встановлено загальновизнані стандарти щодо

принципів участі громадян у виборах та згоду на обов’язковість яких

надано Верховною Радою України. До них, зокрема відносяться Загальна

декларація прав людини ООН від 10 грудня 1948р.; Конвенція про

політичні права жінок (набула чинності 7 липня 1954року, ратифікована

УРСР 22 липня 1954р.); Декларація ООН про ліквідацію всіх форм

расової дискримінації від 20 листопада 1963р.; Міжнародний пакт про

громадянські та політичні права (прийнятий Генеральною Асамблеєю ООН

16 грудня 1966р., ратифікований УРСР 19 жовтня 1973р.); Документ

Копенгагенської наради з людського виміру НБСЄ від 29 червня 1990р.

та інші.

Суб’єктивне виборче право – це закріплене конституцією України (ст. 38)

і гарантоване державою право громадянина України вільно обирати та бути

обраним до виборних органів публічної влади (державної влади та місцевого

самоврядування). При цьому можна виділити активне (право обирати) і пасивне

(право бути обраним) виборче право. [28]

2.2. Принципи суб’єктивного виборчого права

У ст. 71Конституції України закріплюються такі принципи суб’єктивного

виборчого права :

> принцип вільних виборів;

> принцип загального виборчого права;

> принцип рівного виборчого права;

> принцип прямого виборчого права;

> принцип таємного голосування.

Треба зазначити, що Конституція України закріплює принципи виборчого

права як універсальні, вони відносяться до всіх видів виборів, а їх

проголошення як конституційної основи виборчої системи свідчить про справді

демократичний характер формування виборних органів державної влади і

органів місцевого самоврядування України та є вагомою передумовою

демократизму конституційного ладу, свідченням реального народовладдя.

Принцип вільних виборів.

Принципи вільних виборів є загально визнаними у світі і відповідають

міжнародним стандартам чи ознакам демократичних режимів. Він означає що

кожний виборець самостійно без будь-якого зовнішнього впливу вирішує: брати

йому участь у виборах чи ні, а якщо брати то в якій мірі. Так, у законі

України “Про вибори народних депутатів України” (від 18 жовтня 2001р.)

зазначається:

1. Вибори депутатів є вільними. Виборцям забезпечуються умови для вільного

формування своєї волі та її вільного виявлення при голосуванні.

2. Застосування насильства, погроз, обману, підкупу чи будь-яких інших дій,

що перешкоджають вільному формуванню та вільному виявленню волі виборця,

забороняється. [29]

З цього випливає відсутність обов’язкового вотуму – юридичного

забов’язання виборців брати участь у голосуванні: при визначенні

результатів виборів не враховується яка частина виборців взяла участь

голосуванні. Саме по собі ухиляння від участі у виборах згідно з принципом

вільних виборів не тягне за собою будь-якої юридичної відповідальності.

Принцип загального виборчого права.

На сучасному етапі конституції більшості країн проголошують загальне

виборче право, яке однак обмежується рядом вимог цензорів, яким повинен

відповідати громадянин задля отримання права участі у виборах. Так, під

загальним виборчим правом іноді розуміють таке виборче право, яке

необмежено лише прямим майновим цензом[30]. Наприклад, М.Дюверже дає таке

визначення загального виборчого права: “це таке виборче право, яке

необмежене ні якими умовами, пов’язаними з майном чи здібностями. Це не

означає, що всі члени нації мають право голосувати.”[31]. У багатьох

країнах помітні тенденції розширення виборчого корпусу. Так, у деяких

країнах виборче право було надано громадянам, що мешкають за кордоном

(1985р. – ФРГ, 1991р. - Швейцарія). В окремих країнах право участі у

виборах отримали іноземці, що мешкають на території країни визначений строк

й сплачують податки.

Принцип загальності виборчого права в Україні означає, що активне

виборче право громадян, тобто право обирати, відповідно до ст. 70

Конституції мають усі громадяни України, які на день голосування досягли 18-

ти років, за винятком осіб, визнаних судом недієздатними. У частині 3 ст.6

закону "Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських

голів" вказується що здійснення виборчого права зупиняється для осіб, які

за вироком суду перебувають у місцях позбавлення волі. Виборче право є

універсальним для всіх видів виборів в Україні.

На відміну від нього пасивне виборче право громадян, тобто право бути

обраним, залежить від виду виборів. Так, відповідно до ст. 76 Конституції

та ст. З Закону "Про вибори народних депутатів України", народним депутатом

може бути обраний громадянин України, який на день виборів досяг двадцяти

одного року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти

років. Не може бути обраний депутатом громадянин, який має судимість за

вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята у

встановленому законом порядку.

Президентом, відповідно до ст. 103 Конституції, може бути обраний

громадянин України, який досяг тридцяти п'яти років, має право голосу,

проживає в Україні протягом останніх десяти перед днем виборів років та

володіє державною мовою. Одна й та сама особа не може бути обрана

Президентом більш як на два строки підряд.

Депутатом сільської, селищної, міської рад може бути обраний громадянин

України, який має право голосу, на день виборів досяг 18-ти років, постійно

проживає або працює на території відповідної адміністративно-територіальної

одиниці.

Принцип рівного виборчого права

Принцип рівності виборчого права передбачає, що всі громадяни України

беруть участь у виборах на рівних засадах. Це означає, що всі виборці мають

однакову кількість голосів і кожний має рівну з іншими вагу, тобто кожний

виборець впливає на результати виборів однаково.

Рівність голосів на виборах в Україні забезпечується, зокрема,

утворенням виборчих округів з приблизно однаковою кількістю виборців, тобто

за єдиними нормами представництва окремо для кожного виду виборів,

створення рівних можливостей для кандидатів під час їх реєстрації виборчими

комісіями, при проведенні передвиборної агітації тощо.

При цьому здійснення громадянами України права обирати і бути обраними

не залежать від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших

переконань, статі, етнічного чи соціального походження, майнового стану,

місця проживання, мови або інших ознак. Як відомо, раніше в Україні виборці

завжди мали по одному голосу, незалежно від виду виборів. Відтепер

становище змінилось. На виборах народних депутатів України, наприклад,

кожний виборець має два голоси — по одному в одномандатному та

багатомандатному загальнодержавному виборчих округах.

На виборах Президента України кожен виборець має один голос.

Принцип прямого виборчого права

Принцип прямого виборчого права визначає право громадян обирати

кандидатів на виборах безпосередньо. Конституцією передбачаються прямі

вибори народних депутатів України, Президента України, депутатів сільських,

селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад та сільських,

селищних, міських голів.

У ст.4 закону про вибори народних депутатів України вказується що:

Вибори депутатів є прямими. Громадяни України безпосередньо обирають

депутатів шляхом голосування за кандидатів у депутати, включених до

виборчого списку партії (блоку), та за кандидатів у депутати в

одномандатних округах.

Принцип таємного голосування

Принцип таємності голосування означає, що контроль за волевиявленням

виборців не допускається. Зміст його полягає в гарантіях повної свободи

волевиявлення. В рамках виборчого законодавства це досягається тим, що

кожний виборець голосує особисто; голосування за інших осіб не

допускається. Виборчий бюлетень заповнюється голосуючим у кабіні або в

кімнаті для таємного голосування. При заповненні бюлетеня забороняється

присутність будь-кого, крім голосуючого. Виборець, який не має можливості

заповнити бюлетень особисто, може запросити в кабіну для таємного

голосування іншу особу за своїм розсудом, крім членів виборчої комісії,

кандидатів, які балотуються, їхніх довірених осіб, а також уповноважених

осіб, представників партій, виборчих блоків партій, що беруть участь у

виборах.[32].

У ч. 3 і ч.5 ст. 42 закону «Про вибори Президента України»

зазначається:

1. Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях, де

обладнуються в достатній кількості кабіни або кімнати для таємного

голосування, визначаються місця видачі виборчих бюлетенів і встановлюються

виборчі скриньки таким чином, щоб виборці при підході до них обов'язково

проходили через кабіни або кімнати для таємного голосування. Вхід у кабіни

або кімнати для таємного голосування, вихід з них, а також шлях від них до

виборчих скриньок повинні бути в полі зору членів дільничної виборчої

комісії, кандидатів і довірених осіб кандидатів та офіційних спостерігачів.

2. Відповідальність за організацію голосування, забезпечення таємності

волевиявлення виборців, обладнання приміщень і підтримання в них належного

порядку покладається на дільничні виборчі комісії. Виборець може перебувати

в приміщенні для голосування лише протягом часу, необхідного для

голосування.

3.Застосування виборчого законодавства в Україні

3.1.Відповідальність за порушення виборчого законодавства України

Однією із гарантій реального здійснення вільного волевиявлення народу

є встановлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого

законодавства, до того ж в кожному з базових виборчих законів містяться

загальні статті, якими запроваджується інститут відповідальності за

порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей

інститут отримує відповідно в чинному адміністративному, кримінальному,

кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному законодавстві.

Так. у Кодексі України про адміністративні правопорушення міститься ст.

186-2, що передбачає адміністративну відповідальність за певні порушення

законодавства про вибори Президента і народних депутатів. Цією статтею

встановлюється, що публічні заклики або агітація за бойкотування виборів,

опублікування або поширення іншим способом неправдивих відомостей про

кандидата у Президенти чи депутати, а також агітація за або проти кандидата

в день виборів тягнуть накладання штрафу від трьох до шести офіційно

встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Видача членам дільничної виборчої комісії виборчого бюлетеня для

голосування за іншу особу тягне накладення штрафу до п'яти офіційно

встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

Втручання в роботу виборчих комісій, що перешкоджає виконанню ними

обов'язків, пов'язаних з реєстрацією кандидатів у Президенти або депутати,

підрахунком голосів чи визначенням результатів або підбиттям загальних

підсумків виборів тягне накладення штрафу від трьох до шести офіційно

встановлених мінімальних розмірів заробітної плати.

До адміністративної відповідальності відповідно до частини першої і

третьої цієї статті може бути притягнута будь-яка особа, що досягла 16-

річного віку, якщо вона психічно здорова. Нести відповідальність за

порушення передбачені ч. 2 цієї статті, мають тільки спеціальні суб'єкти —

члени виборчих комісій.

Кримінальні правопорушення, пов'язані з порушенням виборчого

законодавства, належать до злочинів, які посягають на суспільні відносини,

пов'язані з формами, завданнями, змістом діяльності держави і посягають на

Страницы: 1, 2, 3, 4