Учебное пособие: Правила виконання навчальної документації. Вимоги до кваліфікаційної роботи магістра

Приклад.

(3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, форматуються у опціях редактору Word, за шляхом "Вставка – сноска – обычная – автоматическая", при цьому нумерація примітків у тексті формується автоматично послідовно в межах всієї пояснювальної записки.

7.3 Ілюстрації

Ілюструють кваліфікаційну роботу магістра, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов'язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст - ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

-  найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом "Рис. ";

-  порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами;

-  тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

-  експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом.

Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Приклад.

Рис. 1.24. Нагромаджувальні пристрої:

1 - магазинні; 2 - бункерні; 3 - конвеєрні; 4 - гравітаційні.

Основними видами ілюстративного матеріалу в кваліфікаційній роботі магістра є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках "(рис. 3.1)" або зворот типу: "...як це видно з рис. 3.1" або "... як це показано на рис. 3.1".

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації треба вбудовувати в текст у згрупованому вигляді, якщо вони виконані у редакторі Word. Якщо ілюстрації виконані в одному з графічних редакторів, то їх рекомендовано зберігати у вигляді графічних файлів з розширеннями JPG або CDR в окремій папці, та включати в текст через опцію "Вставка – рисунок – из файла – (папка с рисунками)". Ця папка повинна додаватися до електронної версії пояснювальної записки.

Ілюстрації виконують переважно у чорно-білій кольоровій гамі. Напівтонові і кольорові ілюстрації дозволяється використовувати тільки у випадках, коли це потрібно з точки зору подання додаткової інформації.

7.4 Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово "Таблиця" починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Приклад побудови таблиці показаний нижче.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф. Одиниці виміру слід зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф і рядків таблиці слід друкувати з заголовної літери, підзаголовки граф - із строкової літери, якщо вони складають одне речення із заголовком, або з заголовної літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять, заголовки і підзаголовки граф друкують в одинині.

Таблиці зліва, праворуч і знизу, як правило, обмежують лініями.

Розділяти заголовки і підзаголовки боковика і граф діагональними лініями не допускається.

Горизонтальні і вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, допускається не наводити, якщо їх відсутність не утруднює користування таблицею.

Заголовки граф, як правило, друкують паралельно рядкам таблиці. За необхідності допускається перпендикулярне розташування заголовків граф.

Головка таблиці повинна бути відокремлена лінією від решти таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виступають за формат сторінки, то таблицю поділяють на частини, які розміщують одна під одною або поряд, при цьому в кожній частині таблиці повторюють її головку і бокових.

В разі поділення таблиці на частини допускається її головку або боковик заміняти відповідно номерами граф і рядків. При цьому нумерують арабськими цифрами графи і (або) рядки першої частини таблиці.

Слово "Таблиця" зазначають один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами друкують слова "Продовження таблиці" або "Закінчення таблиці" з зазначенням номера (позначення) таблиці/

Висоту рядків доцільно встановити автоматично через опцію "таблица - выделить таблицу – таблица - высота и ширина ячейки – строка - авто".

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку пояснювальної записки або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами "Те ж", а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не слід. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

7.5 Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил, Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вставляються в середині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова "де" без двокрапки.

Якщо у формул і є фізичні параметри, які мають одиниці вимірювання, то їх позначення виконуються безпосередньо після цифрового визначення. Одиниця вимірювання береться у круглі дужки.

Приклад.

          (мм), (Ки), .

Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (´) і ділення (:).

Приклад.

.  (5.11)

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Приклади.

,                                                        (1.1)

.                                                       (1.2)

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера.

Приклад.

.                            (4.24)

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

—  у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

—  цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Формули виконують у редакторі формул текстового редактору Word.

Настроювання стилю і розміру символів формул повинно відповідати такому, як на рис. 7.1.

Рисунок. 7.1

7.6 Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

При написанні кваліфікаційної роботи магістра здобувач повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в кваліфікаційній роботі магістра , або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в кваліфікаційній роботі магістра .

Посилання в тексті кваліфікаційній роботі магістра на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, "... у працях [1-7]...".

Якщо в тексті кваліфікаційної роботи магістра необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Приклад:

Цитата в тексті: "... незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв'язку між елементами соціально-економічних систем, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації [б1]."

Відповідний опис у переліку посилань:

61. Дороніна М.С. Інформаційно-аналітичні системи: Навчальний посібник. - К.: "КМ Асатіа", 1998.- 192 с.

Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті публікації здобувача.

Посилання на ілюстрації кваліфікаційної роботи магістра вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, "рис. 1.2".

Посилання на формули кваліфікаційної роботи магістра вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад "... у формулі (2.1)".

На всі таблиці кваліфікаційної роботи магістра повинні бути посилання в тексті, при цьому слово "таблиця" в тексті пишуть скорочено, наприклад: "...в табл.1.2".

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово "дивись", наприклад: "див.табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути граничне точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора кваліфікаційної роботи магістра до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

е) якщо автор кваліфікаційної роботи магістра, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора кваліфікаційної роботи магістра, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш. - М.Х.), (підкреслено мною. - М.Х.), (розрядка моя. - М.Х.).

7.7 Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні кваліфікаційної роботи магістра), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Зокрема, потрібну інформацію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила". Приклад оформлення бібліографічного опису наведено у таблиці 7.1.

Таблиця 7.1. Приклад оформлення бібліографічного опису

7.8 Додатки

Додатки оформлюють як продовження кваліфікаційної роботи магістра на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи.

Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках кваліфікаційної роботи магістра , кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток __" і велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші під назвою кваліфікаційної роботи магістра друкують великими літерами слово "ДОДАТКИ".

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д; формула (А. 1) - перша формула додатка А.

7.9 Графічний матеріал

Графічно-пояснювальний матеріал до кваліфікаційної роботи магістра складають плакати і, якщо потрібно, креслення.

Електронний варіант плакатів виконується у форматі А1 у вигляді графічних файлів із розширенням CDR або JPG щільністю 72 dpi.

Креслення можуть розроблятися в середовищі графічних і текстових редакторів, наприклад Photoshop, Corel DRAW, Compass Graphic, Auto Cad, Word, Paint і т. ін., які потім конвертуються у файл із розширенням CDR (графічний редактор Corel DRAW версії 7.0 і подальших версій) формату А1 із щільністю заповнення графічної зони не менше за 72dpi.. Паперові копії плакатів і креслень друкуються на цупкому папері (ватман) розміром А1 (розміром 594мм ´ 841мм) , або А0 (розміром 841мм ´ 1189мм) .

Серед плакатів обов'язковими є такі, де висвітлюють основні положення кваліфікаційної роботи магістра:

-  Мета і задачі дослідження.

-  Об'єкт дослідження.

-  Методи дослідження.

-  Наукова новизна результатів дослідження.

-  Практичне значення роботи.

Кількість таких плакатів повинна знаходитися в межах від 3 до 5 у залежності від обсягу поданого матеріалу.

На плакатах, що стосуються основної частини роботи, у стислій лаконічній формі повинні бути показані етапи розробки автором кваліфікаційної роботи магістра загальної методики досліджень; висвітлена суть методів досліджень; подані відомості про проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження. Викладення теоретичної частини роботи повинно відповідати системному підходу, тобто мати у своєму складі математичну модель системи або процесу, що досліджується; результати аналізу властивостей моделі та результати її дослідження; основні положення методу оптимізації параметрів моделі; результати синтезу системи і її теоретичного або експериментального дослідження. Кількість плакатів з основної частини має бути в межах від 3 до 5.

Експериментальна частина роботи може бути проілюстрована кресленнями обладнання, на якому виконувалися дослідження. Практичне значення роботи може супроводжуватися кресленнями нового обладнання, яке створено внаслідок впровадження результатів досліджень. Кількість креслень обмежується лише загальною кількістю ілюстративного матеріалу (загалом плакатів і креслень), яка не повинна перевищувати 12 шт. Мінімальна загальна кількість плакатів встановлена на рівні 6 шт.

Плакати повинні мати береги таких розмірів: лівий - 30 мм, правий – 20 мм, верхній - 25 мм, нижній - 30 мм. У нижньому колонтитулі кожного плакату слід через кому вказати: найменування кафедри, рік захисту, індекс групи, прізвище з ініціалами здобувача, назву кваліфікаційної роботи магістра, номер плаката.

Зразок обов'язкового плакату наведено на рис. 7.2.

Рис. 7.2.

Зразки плакатів, що ілюструють основну частину кваліфікаційної роботи магістра, наведено на рис 7.3.

Рис. 7.3.

Оформлення креслень повинно відповідати ДСТУ 3974-2000 Система дослідно-конструкторських робіт.

Структура кутового штампу, його розміри і формати підписів повинні відповідати ГОСТ 2.104 68. Зразок кутового штампу наведено на рис. 7.4.

Рис. 7.4.

Якщо креслення являють собою загальний вид виробу, або збіркову одиницю, до нього додається специфікація, яка розміщується у додатках до пояснювальної записки. Форма і порядок заповнення специфікації регулюються Міждержавним стандартом країн СНД "ГОСТ 2.106-96 Единая система конструкторской документации. Текстовые документы". Зразок кутового штампу першої сторінки текстового документу – специфікації наведено на рис. 7.5. Форма першої сторінки текстового документу надана у додатку М3-1 до цього стандарту. Форма подальших сторінок текстового документу - у додатку М3-2.

Для креслень у кваліфікаційній роботі магістра встановлюється наступна структура позначення децимальної класифікації: АБВГД. ЄЖ. ЗИКЛ. МНО.

Код організації розроблювача АБВГД. Код класифікаційної характеристики ЄЖ.ЗИКЛ. Порядковий реєстраційний номер МНО.

Код організації розроблювача для документів кваліфікаційних робіт магістра, що виконуються по кафедрі А і СУ, визначається напрямком спеціальності підготовки, по якій навчається студент, і порядковим номером групи (1 чи 2). Наприклад, 09141, або 09252.

Рис. 7.5

При кодуванні класифікаційної характеристики необхідно дотримувати наступної структури:

ЄЖ - дві останні цифри залікової книжки;

ЗИ - код проекту, який для кваліфікаційної роботи магістра дорівнює 20;

КЛ - код кафедри, що у межах університету дорівнює 09;

Порядковий реєстраційний номер при дипломному проектуванні привласнюють у відповідність з номером пункту наказу про затвердження тематики дипломних проектів. Приклад креслення кваліфікаційної роботи магістра показаний на рис. 7.6.

Рис. 7.6.

Додаток А

Форма М1

Додаток Б

Форма М2

Додаток В

Форма М3-1

Додаток Д

Форма М3-2