Курсовая работа: Удосконалення обліку і аудиту виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції

Курсовая работа: Удосконалення обліку і аудиту виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ЛУГАНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з організації обліку

на тему

Удосконалення обліку і аудиту виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції

Виконав студент 355 групи

Чеботарьов Дмитро Володимирович

Луганськ 2010 р.

ВСТУП

Формування ринкової економіки України здійснюється шляхом застосування нових суспільно-економічних відносин, які основуються на існуванні різноманітних форм власності і засобів господарювання.

У сільському господарстві нові економічні відносини формуються недостатньо швидко і без глибокого, об’єктивного аналізу змін, які здійснюються в аграрному секторі. Завдяки цьому неможливо своєчасно виявити конфліктні ситуації і відповідно на них реагувати, застосовуючи різноманітні методи управління. Тільки за допомогою аналізу діяльності підприємств, їх підрозділів можна визначити стратегічні, перспективні і тактичні цілі розвитку підприємства, визначити ступінь впливу зовнішніх факторів і зробити оцінку власних економічних можливостей, виявити резерви підвищення ефективності виробничої діяльності.

Реалізація виробленої продукції підприємствами завершальною стадією кругообігу виробничих засобів підприємства. В процесі реалізації йому відшкодовуються в грошовій формі засоби, витрачені на виробництво та збут продукції. Це дозволяє підприємству виконати свої зобов'язання перед бюджетом, установами банків за одержання кредити, постачальниками і різними дебіторами по оплаті праці і договорам підряду.

Частина проведеної продукції використовується на господарські потреби і не реалізується. Проте значна кількість продукції вибуває за межі підприємства і поступає в народногосподарський оборот. Таку продукцію називають товарною.

Підприємства реалізують свою продукцію через торгуючі організації, через власну торгову мережу (ларьки, намети і т.п.), різним організаціям (лікарням, їдальням, санаторіям, дитячим будинкам і ін.), міжгосподарським підприємствам, у порядку громадського харчування, в рахунок оплати праці робочим.

Основною метою дипломної роботи є:

·  вивчення стану первинного обліку виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції;

·  вивчення синтетичного і аналітичного обліку виробництва і реалізації;

·  виявлення шляхів можливого вдосконалення обліку і аудиту виробництва і реалізації продукції;

·  аналіз фінансових результатів від реалізації сільськогосподарської продукції;

·  розробка заходів, направлених на підвищення виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.

Для досягнення поставленої мети були поставлені такі задачі:

·  виявити фактори, які впливають на зниження витрат;

·  проаналізувати дані щодо розподілу і реалізації окремих видів продукції, рівня їх товарності;

·  проаналізувати якісні показники виробленої і реалізованої сільськогосподарської продукції, її конкурентоспроможність;

·  обґрунтувати шляхи забезпечення керівництва господарства оперативною інформацією про хід і результати виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції;

·  розробити заходи з збільшення об’ємів виробництва тієї сільськогосподарської продукції, реалізація якої є найбільш всього вигідною.

Об’єктом дослідження дипломної роботи є ВАТ «Племзавод ім. Літвінова» с. Сміле Слов’яносербського району Луганської області.

РОЗДІЛ 1. Теоретичні та правові основи виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції

1.1 Економічний зміст процесу виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції

Процес виробництва являє собою, з одного боку, процес виробничого споживання засобів, предметів праці та самої праці (живої), а з іншого – джерело одержання нової продукції.

Основною метою обліку виробництва є своєчасне , повне, вірогідне відображення фактичного розміру і складу витрат та контроль за використанням всіх видів виробничих ресурсів, а також обсягу виробленої продукції в натуральних та грошових вимірниках. З формулювання мети можна визначити основні завдання обліку виробництва. Це:

·  визначення складу та розмежування виробничих витрат за їх економічним змістом, місцем прикладення (центрами відповідальності), елементами, статтями обліку, суміжними періодами та іншими ознаками, передбаченими відповідними стандартами фінансового і управлінського обліку;

·  своєчасне та повне відображення виготовленої продукції, наданих робіт чи послуг за їх кількістю та якістю в розрізі окремих об’єктів обліку, центрів відповідальності та суміжних періодів;

·  встановлення фактичного рівня собівартості одиниці продукції відповідно до затверджених положень та порівняння його з нормативами, розрахунковим (прогнозним, кошторисним) та рівнем ринкових цін;

·  формування відповідної інформації про обсяг витрат та виготовленої продукції в передбаченій системі документів, облікових реєстрів та звітності.

Щоб виконати ці завдання обліковим працівникам необхідно чітко знати Положення (стандарти) бухгалтерського обліку та загальноприйняту класифікацію витрат.

Сучасний облік виробництва є складовою частиною системи бухгалтерського обліку, повинен акумулювати і систематизувати витрати для:

·  оцінки запасів і визначення фінансових результатів;

·  обґрунтування управлінських рішень;

·  забезпечення внутрішньогосподарського контролю.

Реалізація продукції підприємства – це, перш за все, відчуження активів, що належать підприємству, шляхом їх продажу з метою відтворення використаних засобів підприємства та отримання прибутку для задоволення різноманітних потреб підприємства та його власників.

Місце і роль процесу реалізації у суспільному відтворенні визначається господарським механізмом, який встановлює умови реалізації та умови розрахунків за продану сільськогосподарську продукцію, товари, надані послуги і виконані роботи, нерідко регулює ціни. Визначення поняття та моменту здійснення реалізації знайшло відображення у законодавчих актах, що регулюють сплату податків.

Поняття «продаж», яке детально визначено в Законі України «Про податок на додану вартість», має характерне фіскальне спрямування, в першу чергу за рахунок включення до продажу операцій з безоплатної передачі активів.

Позитивним моментом податкової реформи стало запровадження єдиного порядку визначення реалізованої продукції як вартості відвантаженої продукції та дати реалізації як дати відвантаження, що дозволило досягти відповідності з міжнародними підходами до поняття «реалізація».

Реформа бухгалтерського обліку, яка проводиться в Україні, не змінила суті процесу реалізації, запропонувавши дещо інші підходи до організації його обліку. Національний стандарт П(с)БО 15 «Доходи» містить порядок визнання, оцінку та розкриття у фінансовій звітності доходу, який виникає в результаті реалізації чи використання активів підприємства іншими суб’єктами господарювання. Даний стандарт фактично визначає період відображення в звітності, а отже у фінансову обліку, виручки від реалізації у всіх її аспектах.

Отже, відвантажена покупцям і списана з матеріально відповідальних осіб сільськогосподарська продукція вважається реалізованою. Відношення реалізованої продукції до валової (виробленої) становить коефіцієнт товарності. Чим менше залишається готової продукції для внутрішньогосподарських потреб, тим вищій рівень її товарності.

Основна маса виробленої сільськогосподарськими підприємствами продукції реалізується переробним підприємствам. Частина сільськогосподарської продукції може бути реалізована на ринку, працівникам підприємства, за готівку, через комерційні структури, обмінена на промислові товари (паливо, засоби захисту рослин та тварин, мінеральні добрива, будівельні матеріали і інші), через товарні біржі за цінами, що складаються в процесі реалізації, або за домовленістю сільськогосподарського підприємства з покупцями.

З метою прискореного формування інфраструктури аграрного ринку, створення умов для надійного ресурсного забезпечення виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції, сприяння розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки видано Указ Президента України «Про підтримку сільськогосподарських виробників» [42] №1328 від 02.12.1999 року.

Згідно з цим Указом у сільських населених пунктах запропоновано створити мережу пунктів заготівлі сільськогосподарської продукції, кредитних спілок, а також сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, інших суб’єктів господарювання, що здійснюватимуть переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції.

У містах і селищах передбачається створення мережі підприємств, що здійснюватимуть роздрібну торгівлю сільськогосподарської продукції, у тім числі магазинів фірмової торгівлі. У великих містах передбачається створення мережі підприємств, що здійснюватимуть оптову торгівлю сільськогосподарською продукцією (оптові продовольчі ринки, постійно-діючі ярмарки-виставки, аукціони живої худоби).

Указ зобов’язує вжити заходів щодо забезпечення закупівлі сільськогосподарської продукції для державних і регіональних потреб лише на конкурентних засадах (на товарних біржах, аукціонах) за форвардними контрактами, які б передбачали забезпечення виконання зобов’язань та відповідальність за їх порушення.

Основні завдання бухгалтерського обліку реалізації зводяться до нижченаведеного:

·  відображення ступеня виконання державного контракту і держзамовлення на реалізацію сільськогосподарської продукції;

·  своєчасне документальне оформлення кожної партії реалізованої продукції;

·  контроль за своєчасним надходженням плати за реалізовану продукцію;

·  визначення фінансових результатів від реалізації продукції, робіт, товарів і послуг.

1.2 Нормативно – правові засади організації обліку виробництва і реалізації

Прийняті законодавчі акти, що діють на території України, направлені на те, щоб суб'єкти підприємницької діяльності мали однакові умови для її здійснення, незалежно від організаційних форм та форм власності підприємств, мали однакові права, а також в однаковій мірі відповідали за результати своєї діяльності.

На сьогодні в Україні питанням бухгалтерського обліку та контролю приділяється особливо велика увага, так видано численний ряд нормативних документів, які регулюють порядок організації та ведення бухгалтерського обліку та контролю. Поряд з цим видано ряд документів, які встановлюють порядок ведення податкового обліку, тобто визначення складу валових доходів та валових витрат підприємства з метою обчислення прибутку, що підлягає оподаткуванню.

Значний вплив на зростання ефективності реалізації сільськогосподарської продукції оказує держава. На сьогоднішній день цьому приділяється недостатньо уваги у законодавчих актах України.

Основним Законом є Указ «Про підтримку сільськогосподарських виробників» [42] №1328 від 02.12.1999 року не підлягають плати в бюджет податку на додану вартість, які нараховуються сільськогосподарськими виробниками. Ці кошти залишаються у розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Бухгалтерський облік на підприємстві регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», згідно якому питання організації обліку знаходяться в компетенції власника підприємства або уповноваженої особи [39].

Справжній Закон розповсюджується на всі юридичні обличчя, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік і подавати фінансову звітність згідно законодавству.

Принципи бухгалтерського обліку представлені в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Згідно цим принципам господарство повинно надавати фінансову звітність, в якій не має право занижувати оцінку зобов’язань і витрат і завищувати оцінку активів і доходів. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, які здійснюються для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів.

Згідно П(с)БО №3 «Звіт про фінансові результати» [48], дохід (виручка) від реалізації визначається у випадку наявності усіх приведених нижче умов:

·  покупцю передані ризики і вигоди, які пов’язані з правом власності на продукцію;

·  підприємство не здійснює далі управління і контроль за реалізацією продукції;

·  сума доходу (виручки) може бути достовірно визначена;

·  існує впевненість, що у результаті операцій відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, які пов’язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Згідно п. 5 П(с)БО №15 «Дохід» прибуток – це збільшення активу або зменшення зобов’язання, що зумовлює збільшення власного капіталу (за винятком збільшення капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови що оцінка доходу може бути достовірно визначена [49].

Даний законодавчий акт дає визначення таким видам доходу, як:

Відсоток – плата за користування грошовими коштами, їх еквівалентами або сум, які винні підприємству.

Роялті – платежі за користування нематеріальними активами підприємства.

Дивіденди – частина чистого прибутку, розподіленого між учасниками.

Ціль господарської діяльності підприємства є отримання прибутку.

Нормативним документом по обліку виробничих витрат є П(с)БО 16 «Витрати» [50], яке визначає методичні принципи формування у бухгалтерському обліку інформації про витрати господарства і її розкриття у фінансовій звітності.

Витрати відображаються у бухгалтерському обліку одночасно із зменшенням активів або збільшення зобов’язань. Витрати звітного періоду визнають або зменшення активів, або збільшення зобов’язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Добрим моментом в П(с)БО є те, що перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (товарів, робіт і послуг) буде встановлюватися господарством самостійно. Загальновиробничі витрати поділяються на постійні і змінні. До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом, які змінюються прямо пропорційно до змін об’єму діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу виходячи із фактичної міцності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносять витрати на обслуговування і управління виробництвом, які залишаються незмінними при зміні об’єму діяльності.

1.3 Теоретичні основи організації обліку

Розглянемо публікації, в яких були розглянуто думки багатьох авторів стосовно виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції на сучасному ринку, яка підтримка існує від держави.

У своїй статті Н.Л. Правдюк [38] звертає увагу на пряму залежність маси прибутку від ефективності маркетингової системи. Оскільки процес реалізації вимагає певних витрат, розмір яких залежить від об’ємів і товарності виробництва, структури реалізованої продукції і її якості, стану матеріальнотехнічної бази збуту, форми організації збуту, рівня цін; у процесі виробництва здійснюються також додаткові витрати, які пов’язані з підвищенням якісних характеристик продукції. Всі ці витрати в певному ступені є витратами по реалізації продукції в умовах маркетингової діяльності. При конкуренції, яка існує на ринку сільськогосподарської продукції, необхідно постійно отримувати конкурентні плюси – адекватну інформацію до і після прийняття рішень. Маркетингова ж діяльність базується на об’єктивності, чіткості. Саме інформативність дозволяє отримати конкурентні плюси, знизити фінансовий ризик, підвищити результативну діяльність.

Л.А. Євчук в статті говорить, що при виробництві і реалізації сільськогосподарської продукції важливе місце займає створення системи економічних відносин між сільськогосподарськими підприємствами і заготівельними організаціями, а також і державними організаціями, які займаються заготівкою сільськогосподарської продукції. Основною формою організації таких відносин є укладання контрактів на виробництво і реалізацію сільськогосподарської продукції на добровільних початках.

На нашу думку, пропозиції Н.Л. Правдюка і Л.А. Євчука цілком обґрунтовані. Але наші товаровиробники поставлені в такі економічні умови, в яких роблять тільки те, що можуть робити. Також у нас поки що не існує чітко сформованого ринку сільськогосподарської продукції. Але підприємствам необхідно застосувати маркетингову систему, яка б на нових етапах свого існування допомагала у пошуку каналів вигідного збуту сільськогосподарської продукції, розробляла методи і технології, які направлені на покращення якості сільськогосподарської продукції і підвищення її конкурентоспроможності. Контрактна форма відносин забезпечує товаровиробникам реалізацію сільськогосподарської продукції із своєчасною оплатою за придбану продукцію.

Патров В.В. вважає, що облік готової продукції і її реалізації повинен забезпечити контроль за виконанням завдань по випуску продукції згідно договірному асортименту, зберіганням готової продукції в місцях складування і в дорозі; своєчасною випискою документів на відвантаження; пред'явленням розрахункових документів покупцям і їх оплатою; використанням матеріальних і фінансових ресурсів за допомогою складання планових і фактичних калькуляцій собівартості продукції; формуванням достовірної інформації про результати діяльності підприємства.

У статті М.П. Козлова [26] йдеться мова про проблеми збуту сільськогосподарської продукції. У сформованих економічних умовах, навіть при падаючих об’ємах сільськогосподарського виробництва, у товаровиробників існують певні проблеми з реалізації продукції по реалізаційним цінам. Серед причин такої ситуації виділяється монополізм переробних підприємств і торгівлі, низькі закупівельні ціни на реалізовану сільськогосподарську продукцію, не достатньо розвинута сфера торгівельно-опосередкованих послуг.

На думку Т.Є. Олексієвої [13], закупівельні політика передбачає вільний вибір сільськогосподарськими підприємствами усіх форм і засобів збуту сільськогосподарської продукції, висновок контрактів. Основними принципами організації ринку сільськогосподарської продукції є такі: вільний розподіл цін на всіх стадіях ринку; організація великих оптових ринків, торгів, вільний вибір форм і засобів продажу, закупок, збереження, транспортування сільськогосподарської продукції.

Автори В.С. Днесперов, І.С. Лукінов [10, 20] вважають, що ефективне функціонування сільськогосподарського виробництва у багатому визначається наладженою системою виробництва продукції, її промислової переробки і наступної реалізації якісних продовольчих товарів. При цьому виробничі відносини між товаровиробниками і споживачами продукції повинні будуватися з урахуванням попиту і пропозиції, конкуренції, а також зацікавленості покупців. Складовими частинами результативності сільськогосподарської продукції є не тільки організація раціонального виробництва продукції, але і її реалізації по цінам, які забезпечують відшкодування виробничих витрат і отримання достатнього прибутку.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12