Курсовая работа: Методика складання фінансової та статистичної звітності з необоротних активів та амортизації на ВАТ "Демітекс"

Залишкова вартість —

(р. 011 -р. 012)*

Первісна вартість (12)

Накопичена амортизація (133)

010*

011

(012)

В даній статті відображаються залишки за рахунком 12 «Нематеріальні активи» (р. 011) і за рахунком 13, субрахунок 3 «Накопичена амортизація» (р. 012)

Нематеріальний актив— це немонетарний актив, який немає матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам НМА поділяються на такі групи:

Первісна вартість придбаного НМА — складається з ціни (вартості) придбання (крім отриманих торговельних знижок), мита, непрямих податків,

що не підлягають відшкодуванню, та інших витрат безпосередньо пов'язаних з його придбанням та доведенням до стану, у якому він придатний для використання за призначенням (п. 11 П (С) БО 8).

Первісна вартість НМА, який придбано у результаті обміну на подібний об'єкт відображається за меншою з двох оцінок:

— або залишковою вартістю переданого НМА;

— або справедливою вартістю із включенням різниці до фінансових результатів (витрат) звітного періоду.

Первісна вартість НМА, який придбано у результаті обміну на неподібний об'єкт — це справедлива вартість переданого об'єкта, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх

— права користування природними ресурсами;

— права користування майном;

— права на знаки для товарів і послуг;

— права на об'єкт промислової власності;

— авторські та суміжні з ним права;

— незавершені капітальні інвестиції в нематеріальні активи;

— інші нематеріальні активи

еквівалентів, що була передана (отримана) під час обміну.

Первісна вартість безоплатно отриманих НМА — є їх справедлива вартість на дату отримання з урахуванням втрат відповідно до п. 11 П(С)БО 8.

Первісна вартість НМА, що внесена до статутного капіталу — це погоджена засновниками (учасниками) справедлива їх вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 11 П(С)БО 8.

Первісна вартість НМА, отриманого внаслідок об'єднання підприємства, це справедлива вартість.

Первісна вартість НМА, створеного підприємством, включає прямі витрати безпосередньо пов'язані із створенням НМА та приведення його до стану придатності.

Первісна вартість НМА може збільшуватись на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням НМА і підвищенням їх можливостей та строку використання, якщо це забезпечить збільшення очікуваних економічних вигод у майбутньому

Підприємство може здійснювати переоцінку за справедливою вартістю на дату Балансу тих НМА, щодо яких існує активний ринок (ринок, якому притаманні такі умови: предмети, які продаються та купуються на цьому ринку, є однорідними; в будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною).

Переоцінена первісна вартість та накопичена амортизація НМА = відповідно первісній вартості або накопиченій амортизації х індекс переоцінки. Індекс переоцінки = справедлива вартість об'єкту / на залишкову вартість об'єкта, який переоцінюється.

Метод амортизації НМА обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод.

При визначенні строку корисного використання (але не більше 20 років) враховуються: строк корисного використання подібних активів; моральний знос, що передбачається і правові та інші обмеження щодо строків його використання та інші фактори. Ліквідаційна вартість, як правило, не визначається, крім окремих випадків (П(С)БО 8 п. 28).

Незавершене будівництво (15, 163,

377) — це незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи, а саме у будівництво, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання об'єктів необоротних матеріальних активів, уведення яких в експлуатацію на дату Балансу не відбулося, а також авансові платежі для фінансування будівництва.

В даній статті відображається сальдо рахунків: 15 «Капітальні вкладення», 163 «Інша дебіторська заборгованість», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами»

Відображається вартість незавершених капітальних інвестицій, здійснених підприємством, у будівництво, створення, виготовлення, добудову, дообладнання, модифікацію, реконструкцію, придбання та доставку основних засобів, інших

необоротних матеріальних і нематеріальних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, та устаткування в запасі), у придбання і виготовлення устаткування, що потребує і не потребує в подальшому монтажу, а також аванси, перераховані забудовником підряднику.

Не визнаються і не додаються до балансової вартості незавершеного будівництва — наднормативні витрати, витрати на реалізацію, інші витрати, не пов'язані з веденням будівельних робіт. Такі витрати є витратами поточного періоду і відображаються у Звіті про фінансові результати.

Вартість незавершених капітальних інвестицій не є об'єктом амортизації.

На рахунку 15 «капітальні інвестиції» не відображаються вартість необоротних активів, внесених до статутного капіталу, одержаних безоплатно, та сума переоцінки необоротних активів (крім переоцінки і внеску до статутного капіталу об'єктів незавершеного будівництва).

Основні засоби: П(С) БО 7 «Основні засоби» (Затверджено Наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92, Зареєстровано в

Мін'юсті України 18.05.2000 р. за № 288/4509)

Залишкова вартість *

(p. 031-p. 032)

Первісна вартість (10,11)

Знос (131,132)

030*

031

(032)

Наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами).

У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

В цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. Залишкова вартість (*) включається у валюту Балансу.

 Вона визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату Балансу.

Первісна вартість об'єкта основних засобів включає суми, що сплачуються постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без прямих податків), реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням чи отриманням прав на

Основні засоби — це матеріальні активи,

які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або

постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для

здійснення адміністративних і соціально-

культурних функцій, очікуваний строк

корисного використання (експлуатації)

яких більше одного року (або операційно-

го циклу, якщо він довший за рік). В даній

статті відображаються залишки за рахунками: 10 «Основні засоби» і 11 «Інші необоротні матеріальні активи» (р. 031). А

також рахунку 13, субрахунку 1 «Знос основних засобів», субрахунку 2 «Знос інших необоротних матеріальних активів» (р. 032).

До основних засобів відносяться:

земельні ділянки, капітальні витрати на

поліпшення земель (знос не нараховується), будинки, споруди та передавальні

пристрої машини та транспортні засоби,

інструменти, прилади, інвентар (меблі),

робоча і продуктивна худоба, багаторічні

насадження, інші основні засоби.

До інших необоротних матеріальних активів відносяться: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні матеріальні активи, тимчасові (не титульні) споруди, природні ресурси, інвентарна тара, предмети прокату, інші необоротні матеріальні активи.

транспортування, установку, монтаж, налагодження основних

засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів

до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Переоцінена вартість основних засобів та сума зносу об'єкта визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкту на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Об'єктом амортизації не є вартість землі і незавершених капітальних інвестицій.

Методи амортизації основних засобів та порядок визначення строку корисного використання визначається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

За П(С) БО 7 «Основні засоби» (п. 2 6—п. 30) підприємства можуть нараховувати амортизацію за такими методами:

— прямолінійного;

— зменшення залишкової вартості;

— прискореного зменшення залишкової вартості;

— кумулятивного;

— виробничого

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів може нараховуватися за двома методами:

— 50 % у першому місяці використання та решта 50 % у місяці їх вилучення з активів;

— 100 % у першому місяці використання.__

Довгострокові біологічні активи: П(С)БО ЗО «Біологічні активи» (Затверджено наказом Мінфіну України від 18.11.2005 р.

№ 790. Зареєстровано в Мін'юсті України 05.12.2005 р. за № 1456/11736

Довгострокові біологічні активи:

— справедлива (залишкова) вартість*

(р. 036-р. 037)

— первісна вартість(16)

— накопичена амортизація (134)

Довгострокові біологічні активи — біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що перевищує 12 місяців.

035

036

037

Довгострокові фінансові інвестиції:

— які обліковують за методом участі в

капіталі інших підприємств (141)

— інші фінансові інвестиції (142, 143)

Фінансові інвестиції — це активи, які

утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів

тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора.

В даній статті показується сальдо рахунку

14 «Довгострокові фінансові інвестиції».

Довгострокові фінансові інвестиції— це інвестиції, які не можуть бути класифіковані як поточні.

040

045

У цій статті відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент. У цій статті виділяються фінансові інвестиції, які обліковуються методом участі в капіталі (р. 040).

Метод участі в капіталі — це метод обліку інвестицій згідно з яким Балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестувань, тобто фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі

в капіталі відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об'єкта інвестування, крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об'єктом інвестування.

Фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до

їх погашення або обліковуються за методом участі в капіталі) на дату Балансу відображаються за справедливою вартістю.

Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату Балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

До довгострокових відносяться інвестиції

на строк більше року в доходні активи інших підприємств, а саме в цінні папери —

акції, облігації, сертифікати, казначейські

зобов'язання, процентні облігації внутрішніх державних і місцевих позик, а також

вклади до статутного капіталу інших підприємств і інші фінансові вкладення.

Собівартість фінансової інвестиції складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов'язаних з придбанням фінансової інвестиції.

Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення відображаються на дату Балансу за амортизованою собівартістю фінансових інвестицій

Довгострокова дебіторська заборгованість

(181,182,183) — це сума дебіторської забор-

гованості, яка не виникає в ході нормального

операційного циклу та буде погашена після

дванадцяти місяців з дати Балансу.

У даній статті показується сальдо рахунках 181, 182, 183 рахунку 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші

необоротні активи»

У цій статті показується сума довгострокової дебіторської заборгованості

фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати Балансу. Довгострокова дебіторська заборгованість оцінюється за дисконтованою вартістю майбутніх платежів, які очікуються для погашення цієї заборгованості

Відстрочені податкові активи (17) —

це сума податку на прибуток, що підлягає

відшкодуванню у наступних періодах

унаслідок виникнення тимчасової різниці

між обліковою та податковими базами

оцінки

Заповнюються із застосуванням норм П(С)БО 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2000 р.

№ 353, і здійсненням облікових записів на рахунках 17 і 54 на дату Балансу.

П(С)БО 17 має застосовуватися лише підприємствами, які є платниками податку на прибуток. Згідно з наказом Міністерства фінансів України від 24 лютого 2001 р. № 101 П(С)БО 17 також не застосовується суб'єктами господарювання, які відповідають критеріям суб'єкта малого підприємництва, незалежно від того, що вони сплачують податок на прибуток. Однак платники податку на прибуток можуть на квартальну дату відстрочені податкові активи і податкові зобов'язання не обчислювати. В цьому разі такі підприємства у графі 4 «На кінець звітного кварталу» наводять таку саму суму відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов'язань, що й у графі 3 «На початок звітного року».

Підприємство у балансі повинно наводити згорнутий залишок за рахунками 17 «Відстрочені податкові активи» і 54 «відстрочені податкові зобов'язання» або у рядку 060 І розділу активу Балансу, крім випадків, передбачених п. 17 П(С)БО 17, коли розгорнуте подання залишку є обов'язковим (наприклад, якщо адміністрування податку на прибуток відокремлених підрозділів підприємства здійснюється різними податковими органами, а також у зведеній та консолідованій фінансовій звітності)