Курсовая работа: Аудит операцій на рахунках у банку
2. Аудит операцій
на рахунках у банку
2.1 Мета, завдання
та джерела аудиту
Аудит – це підприємницька діяльність атестованих незалежних юридичних і фізичних
осіб (аудиторських компаній і окремих аудиторів) – законних учасників економічної
діяльності, спрямована на підтвердження вірогідності фінансової, бухгалтерської
і податкової звітності, для зменшення до прийнятного рівня інформаційного ризику
для зацікавлених користувачів бухгалтерської звітності, що представляється підприємством
(організацією) власникам, а також іншим юридичним і фізичним особам.
Згідно Закону України «Про аудиторську діяльність» (ст.2) аудиторська діяльність
включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання
аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.
Банківський аудит є одним з видів аудита. Його основна мета - установлення
вірогідності бухгалтерської (фінансової) звітності кредитних організацій і відповідності
зроблених кредитними організаціями операцій чинному законодавству України і нормативним
актам НБУ.
Аудиторські послуги можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту)
та пов'язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності,
оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового
забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.
Метою аудиторської перевірки розрахунків на поточному рахунку є встановлення:
- правильності відкриття поточних рахунків;
- своєчасності, законності, достовірності та доцільності відображення на рахунках
банку здійснених розрахункових операцій із надходження і списання коштів;
- обгрунтованості отримання кредитів та позик, цільового їх використання,
своєчасності погашення;
- дотримання стану платіжно-розрахункової дисципліни щодо укладених договорів
тощо.
Джерелами інформації для аудиторської перевірки є: виписки банків із відповідних
рахунків, що є підставою для здійснення прибутково-видаткових операцій (копії платіжних
доручень, меморіальних ордерів, корінці грошових і розрахункових чеків тощо); облікові
регістри, в яких відображаються операції, пов'язані з використанням готівкових коштів
на рахунках банку; баланс та інші форми фінансової звітності.
Перш за все аудитор звіряє залишки коштів, відображених у виписках банку за
відповідними рахунками, із залишками готівкових коштів, що значаться за обліковими
даними. Однак рівність залишків не гарантує тотожності оборотів за виписками банку
і за балансовим рахунком, оскільки при обробці виписок може бути допущено навмисне
зменшення оборотів за дебетом і кредитом рахунка на однакову суму з метою приховання
зловживань. Тому слід перевірити відповідність оборотів за дебетом і кредитом рахунка
за виписками банку за кожний місяць із даними оборотів за обліковими реєстрами.
Важливо також перевірити повноту і достовірність банківських виписок і прикладених
до них документів (повноту банківських виписок встановлюють за їхньою нумерацією
за сторінками і перенесенням залишку коштів на рахунку). Залишок коштів на кінець
періоду в попередній виписці банку за рахунком має дорівнювати залишку коштів на
початок періоду в наступній виписці. Правильність виписки визначають шляхом перевірки
всіх її реквізитів. Якщо у виписці буде встановлено необумовлені виправлення або
підчищення, закреслення, то необхідно провести зустрічну перевірку даних виписки
із записами у першому примірнику особового рахунка, що знаходиться в установі банку.
У випадку відсутності окремих виписок слід також звернутися до установи банку. Результати
перевірки аудитор відображає у своєму робочому документі [24].
Крім того, слід впевнитися, що всі здійснені через банк розрахункові операції
є реальними і підтверджені відповідними справжніми документами.
Інколи їх підробляють або прикладають не повністю, що дає можливість, застосовуючи
неправильну кореспонденцію рахунків, приховувати в обліку зловживання на значні
суми. У разі виникнення сумнівів у наявності та достовірності документів (відсутність
банківського штампа, виправлення перерахованих сум, найменування одержувача готівки,
дати здійснення розрахункових операцій) необхідно провести зустрічну перевірку платіжних
документів, що зберігаються у справах підприємства, із платіжними документами банку.
Одночасно з'ясовують правильність кореспонденції рахунків і записів у облікових
регістрах, бо деколи зловживання можуть бути приховані шляхом складання неправильних
бухгалтерських записів, не підтверджених документами, а також сторнувальних записів
без документальних підтверджень і без дійсної потреби або неправильним підрахунком
чи перенесенням підсумків з одної сторінки регістру на іншу. При цьому аудиторам
потрібно скласти робочі документи.
Результати перевірки свідчать, що в облікових регістрах (машинограмах, Головній
книзі) господарські операції відображені на рахунках бухгалтерського обліку вірно.
Аудитором повинна бути здійснена перевірка відповідності даних готівкових
коштів на поточному рахунку, Головній книзі та журналу № 1 та відображена в робочому
документі.
У випадку відхилень, встановлених при перевірці розрахункових операцій на
поточних рахунках банку та підприємств, аудитор повинен зробити відповідні висновки.
Обов'язком аудитора є також перевірка правильності та обґрунтованості перерахування
готівки за товарно-матеріальні цінності, для чого порівнюють суми, вказані в платіжних
документах та із даними виписки.
При цьому за документами по оприбуткуванню запасів перевіряють їх повноту
і правильність оприбуткування. Якщо є сумніви в справжності документів чи достовірності
операцій, необхідно провести зустрічну перевірку їх у постачальників продукції.
Перевіряючи видаткові банківські документи, необхідно групувати в окремій
відомості всі оплачені штрафи, неустойки та інші платежі, пов'язані з порушенням
договірних умов, що дасть змогу потім перевірити повноту відображення їх на відповідних
рахунках, і вжиті підприємством заходи щодо відшкодування за рахунок винних осіб
суми заподіяної шкоди.
Перевіркою правильності банківських документів встановлюють, чи не допускалося
неправильне перерахування авансів і платежів за безтоварними рахунками або оплата
інших організацій, які не мають відношення до підприємства, що перевіряється.
Аудитор у своїй роботі постійно працює з різними нормативно-правовими документами.
Сукупність нормативних актів складає нормативну базу аудитора. Вона поділяється
на зовнішню і внутрішню.
Зовнішня нормативна база представлена у вигляді відповідних законів, постанов,
наказів, інструкцій, положень, методичних матеріалів з обліку і звітності, матеріалів
з оподаткування, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та національних
нормативів аудиту. Вони потрібні аудитору, щоб виявити законність та достовірне
відображення господарських операцій, відповідність ведення бухгалтерського обліку
і фінансової звітності, проведення аналізу та складання висновку.
Внутрішня нормативна база – облікова політика суб'єкта, різні методичні, інструкційні,
розпорядчі документи з організації фінансово- господарської діяльності на конкретному
підприємстві (накази, розпорядження, посадові інструкціі тощо). Вони підлягають
аналізу та зіставленню з чинною методологією.
З метою правильного використання нормативно-правових актів при проведені аудиту
аудитори повинні чітко розуміти компетенцію та положення органу, який видав відповідний
нормативно-правовий документ, що стосується операцій з грошовими коштами, то основним
нормативним документом, що регулює касові операції є Положення про ведення касових
операцій в національній валюті в Україні, затверджений Постановою Правління Національного
Банку України від 19.02.2001 року № 72. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних
осіб (крім установи банку і підприємства поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правової
форми і форм власності, їх відокремлені підрозділи, представництва іноземних організацій
і фірм, які здійснюють підприємницьку діяльність, а також на зареєстрованих в установленому
порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення
юридичної особи, які здійснюють операції з готівкою в національній валюті та є обов'язковими
для виконання з ними.
Крім цього Положення існують ще декілька документів, які регулюють операції
з грошовими коштами в касі підприємства та на поточному рахунку, відкритому підприємством
в установі банку. До них належать: 1. Інструкція про організацію роботи по готівковому
обігу установами банків України, затверджена постановою Правління Національного
Банку України від 19.02.01року №69;
2. Наказ Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного
обліку касових операцій» від 15.02.96р. № 51; 3. Наказ Президента України «Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм по регулюванню обігу готівки» від 12.06.95р.
№436/95 із змінами і доповненнями;
4. Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування і послуг» від 06.07.95 р. №265/95-ВР із змінами
і доповненнями;
5. Наказ ДПАУ «Про затвердження нормативно-правових актів» від 01.12.00 р.
№ 614 [45].
Аудитор під час перевірки порядку відкриття клієнтам банків поточних, депозитних
і кредитних рахунків у національній чи іноземній валюті, а також бюджетних рахунків
у національній валюті України послуговується Інструкцією № 3.
Кожному банку з моменту реєстрації, тобто видачі ліцензії, відкривається кореспондентський
рахунок 1200 А "Кореспондентський рахунок у Національному банку України".
Першими сумами на цей рахунок є внески засновників у статутний капітал банку під
час його створення. Ці кошти акумулюються на тимчасовому рахунку до моменту одержання
ліцензії, а потім перераховуються на постійний кореспондентський рахунок.
Між банками і клієнтами укладається договір на банківське розрахунково-касове
обслуговування. Під час перевірки виписок із кореспондентського рахунку в НБУ аудитор
повинен пам'ятати, що для НБУ цей рахунок пасивний, і кредитове сальдо означає суму
заборгованості його перед банківською установою. Для банківської установи цей рахунок
активний, сальдо дебетове й означає суму вільних грошей банку на звітну дату, оборот
за дебетом — суми, зараховані за звітний період; оборот за кредитом — списано коштів
за цей же період часу.
Виписка з кореспондентського рахунка 1200 А обробляється наприкінці кожного
дня; ці дані входять до складу оборотів і сальдо операційного дня. Залишок за рахунком
1200 А і його збільшення визначає сталість фінансового стану банку, його можливість
сплатити борги, тобто сприяє підвищенню коефіцієнта ліквідності балансу банку. Однак
трапляються випадки, коли суми, списані з кореспондентського рахунка, перевищують
суми залишку та надходжень, що негативно впливає на фінансовий стан як банку, так
і клієнта (клієнт несе штрафи, збитки). При закритті поточного рахунка клієнта у
банківській установі залишки коштів у інший банк не передаються, а зараховуються
на рахунок 351 "Дебіторська заборгованість за господарською діяльністю банку",
з якою погашуються борги перед банком, а різниця перераховується за заявою клієнта
на рахунок в іншому банку. Забороняється здійснювати видаткові операції з відкритих
клієнтами особових рахунків за рахунками 351, 352, 354, 355, 361, 362, 364, 365,
3631 П [30].
На рахунку 611 "Комісійні доходи за операціями з клієнтами" враховуються:
комісійні доходи від розрахунково-касового обслуговування клієнтів (рахунок 6110
П); комісійні доходи від кредитного обслуговування клієнтів (рахунок 6111 П); комісійні
доходи за операціями з цінними паперами для клієнтів (рахунок 6113 П); комісійні
доходи за операціями на валютному ринку та ринку банківських металів для клієнтів
(рахунок 6114 П); комісійні доходи від довірчого обслуговування клієнтів (рахунок
6116 П); комісійні доходи за позабалансовими операціями з клієнтами (рахунок 6118
П); інші комісійні доходи за операціями з клієнтами (рахунок 6119 П).
Перелічені рахунки слід використовувати для обліку комісійних доходів за операціями
з клієнтами щодо ведення рахунків клієнтів, за довірчими операціями тощо. При цьому
необхідно користуватися відповідними положеннями або затвердженими нормативами про
стягнення комісійних доходів з клієнтів і перевіряти правильність розрахунків з
клієнтами [30].
У висновку аудитори зазначають виправлені записи за відповідний період і встановлюють
результат.
2.2 Аудит проведення
операцій на рахунках у банку
Насамперед аудитор
перевіряє правильність відкриття рахунку в комерційному банку. Наступним етапом
аудиту є перевірка правильності ведення аналітичного й синтетичного обліку за кожним
із відкритих у комерційних банках рахунком.
Аудитор встановлює
підтвердження кожної операції, яка відображена у виписці з особового рахунку в банку,
первинними документами. Така взаємозвірка має поєднуватися з контролем за банківськими
документами суті проведених операцій. У процесі перевірки аудитор звертає особливу
увагу на правильність оформлення первинних документів, відповідність назви платежу
фактично проведеній господарській операції, а також на додатки до первинних документів
та договори, положення тощо.
При перевірці правильності
відображення у бухгалтерському обліку банківських операцій аудитор повинен пам’ятати
про типові порушення, можливі у процесі ведення банківських операцій. До них відносять:
- відсутність платіжних
документів, що підтверджують факт здійснення операції;
наявність документів,
не оформлених відповідно до вимог законодавства (ксерокопії документів, відсутність
на документах банківських відміток);
- відсутність додатків
до платіжних документів, які були підставою для здійснення господарських операцій:
повнота зарахування
готівки на рахунки в банку;
- невідповідність
даних у платіжних дорученнях, що зберігаються у справах підприємства, яке перевіряється,
фактичним перерахуванням коштів (це можна встановити тільки шляхом проведення зустрічної
перевірки на підприємствах, куди перераховувалися кошти і за якими довгий час існувала
дебіторська заборгованість, а актів взаємних звірок не було);
- невідповідність
кореспонденції рахунків, зазначеної у платіжних документах, аналогічній кореспонденції
в облікових регістрах;
- розбіжність платіжного
документа та коду в банківській виписці;
- відсутність перекладу
українською мовою текстів платіжних документів, що стали підставою для оплати їх
в іноземній валюті з валютного рахунку;
- допущення помилок
у розрахунках перевідного курсу інвалюти в гривні у разі здійснення платежів в іноземній
валюті [26].
Перелік виявлених
помилок і фактів обману доцільно відобразити в робочому документі зразок якого показано
нижче (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Можливі порушення
і їх вплив на достовірність інформації
Підстава |
Характер
можливих порушень |
Вплив порушень
на достовірність бухгалтерської звітності і дотримання законодавства |
Ці порушення у кінцевому
підсумку спричиняють викривлення фінансових показників діяльності підприємства,
що нерідко сприяє фінансовим зловживанням посадових осіб та стимулює пряме викрадення
матеріальних цінностей і коштів.
Отже, аудитор має
виявити також незаконні дії, фальсифікації виписок банківських рахунків та записів
цих операцій в облікові регістри. Класифікацію зловживань і порушень наведено в
таблиці 2.2.
Привласнення готівки,
одержаної в банку шляхом фальсифікації виписок, розкриваються перевіркою істинності
виписок безпосередньо у банку.
Таблиця 2.2 Класифікація зловживань і порушень за
видами
№ |
Вид зловживань
та порушень |
Форма прояву |
1 |
Привласнення
готівки, одержаної в банку |
Неоприбуткування
готівки, одержаної з банку |
2 |
Неповне
відображення в обліку операцій на поточному рахунку в національній валюті |
Невідображення
в обліку одержаних у банку сум і одночасне вилучення приблизно на таку саму суму,
яка надійшла на розрахунковий рахунок |
3
|
Неправильний
підрахунок підсумків у облікових регістрах |
Те саме |
4 |
Неправильне
відображення операцій на поточних рахунках у національній валюті |
Віднесення
одержаної готівки на витрати виробництва замість оприбуткування її за касою |
5 |
Перерахування
коштів постачальникам на основі їх рахунків з незрозумілим і неповним штампом |
Списання
придбаних предметів замість їх оприбуткування |
6 |
Переведення
кредиторської заборгованості підзвітним особам з поточного рахунку в національній
валюті через відділення зв’язку |
Привласнення
посадовими особами заборгованості минулих років і фіктивно нарахованих сум |
Неповне відображення
в обліку прибуткових і видаткових операцій виявляється звіркою оборотів на поточному
рахунку в національній валюті з відповідними оборотами у записах банку, перевіркою
обґрунтованості претензій до банку, повноти їх пред’явлення банку й відповіді банку,
докладною звіркою кожної позиції реальних банківських виписок з відповідними записами
у бухгалтерському обліку підприємства, що перевіряється.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|