Реферат: Правовое регулирование арендных отношений в Украине (ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ОРЕНДНИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ)

Якщо орендар за власні кошти здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти, якщо
інше не визначено договором оренди.

Вартість поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для майна, компенсації не підлягає. Виконання зобов'язань за договором оренди має здійснюватись відповідно до загальних вимог, встановлених ЦК України щодо виконання договорів.

Орендодавець зобов'язаний:

передати об'єкт оренди орендареві у строки і на умовах, визначених у договорі оренди. У разі порушення цього зобов'язання орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди; проводити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в оренду майна, якщо інше не передбачено законом або договором.

За договором оренди, орендаря може бути зобов'язано використовувати об'єкт оренди за цільовим призначенням відповідно до профілю виробничої діяльності підприємства, майно якого передано в оренду, та  виробляти продукцію в обсягах, необхідних для задоволення потреб регіону. Орендар також зобов'язаний:

використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню; вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі. Договором оренди можуть бути встановлені й інші обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання обов'язків за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, встановлена законодавчими актами України, а також конкретними укладеними

- 34 -

договорами оренди; страхування орендарем узятого ним в оренду майна, що здійснюється відповідно до законодавства України про страхування.

За згодою сторін у договорі оренди можуть бути передбачені й інші умови.

Умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору, навіть якщо після його укладення законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.

Висновки до Розділу 3: Законодавство про оренду є одним з правових інститутів господарського законодавства України. Відносини щодо оренди державного майна регулюються, в першу чергу, Законом України "Про оренду державного та комунального майна", особливість якого полягає в тому, що він регулює дві групи відносин:

 - організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, їх структурних підрозділів, а також комунального майна;

- майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного та комунального майна.

Зазначений закон, незважаючи на його назву, має універсальний характер, оскільки його положеннями (якщо інше не передбачено законодавством та договором оренди) може регулюватися оренда майна інших форм власності (комунальної, приватної). Важливе значення для регулювання орендних відносин. Мають інші акти законодавства України, зокрема Цивільним Кодекс (глава 25 "Майновий найом"), декрети Кабінету Міністрів України "Про укладення договорів оренди приміщень підприємствами й організаціями торгівлі, громадського харчування та сфери послуг від 29 грудня 1992 р. № 17-92 та "Про впорядкування використання адміністративних будинків і нежитлових приміщень, що перебувають у державній власності" від 11 січня 1993 р. № 5-93, постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів оренди, Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів та Порядку надання в кредит орендареві коштів та цінних паперів" від 10 серпня 1995 р. № 629, Типовий дого-

-     35 –

вір оренди державного майна, затверджений наказом Фонду державного майна України від 19 квітня 1996 р. № 457, а також ряд інших нормативних актів.

- 36 -

РОЗДІЛ 4. ПРИВАТИЗАЦІЯ ОБ`ЄКТА ОРЕНДИ

4.1. Правовідносини у сфері приватизації.

Правовідносини у сфері приватизації є однією із складових частин систе­ми громадсько-економічних правовідносин. Класифікація їх здійснюється в за­лежності від предмету і методу правового регулювання, який лежить в основі виділення різноманітних галузей права.

Предметом правового регулювання у сфері приватизації є відносини між суб'єктами процесу приватизації відносно механізму заміни державної форми власності на колективну або приватну. Разом з тим, світова, а також вітчизняна практика приватизаційних процесів показує, що коло відносин, які охоплені правовим регулюванням в контексті терміну "приватизація" значно ширше. Ці правовідносини складаються із комплексу економіко-правових відносин, а та­кож організаційно-правових методів регулювання цих відносин з метою прове­дення ринкових реформ. В цьому розумінні термін "приватизація" взаємодіє з рядом інших категорій і понять, такими як "денаціоналізація", "децентралізація", "роздержавлення".

Роздержавлення - це процес, завдяки якому принципово змінюється мі­сце і призначення підприємства чи організації в системі існуючого державного управління у зв'язку з бажанням економічної самостійності господарюючих суб'єктів і реалізацію їх комерційних інтересів (7). Роздержавлення торкає­ться не тільки зміни форм власності, воно охоплює також розподільчі і трудові відносини, способи і форми здійснення господарських зв'язків, поновлення ринкового обігу суспільного продукту. Цей процес пов'язаний з демонополіза­цією, приватизацією, денаціоналізацією економіки, а також із складовими час­тинами цих процесів - децентралізацією управління, орендою, акціонуванням, персоніфікацією власності.

Демонополізація - це комплекс заходів, що здійснюються державою з метою зниження рівня монополізації ринків.  Задачею демонополізації є

- 37 -

створення і посилення здорової конкуренції. Складовою частиною цього про­цесу є децентралізація управління, т.п., розмежування функцій між різними ор­ганами державної виконавчої влади по відношенню до господарюючих суб'єктів, позбавлення цих органів виконавчої влади права втручатися в госпо­дарську діяльність підприємства, зменшення галузевих органів державної вико­навчої влади.

З процесом децентралізації управління пов'язана також корпоратизація державних підприємств, котра виступає в акціонерній формі. Під корпоратизацією розуміють процес перетворення державних підприємств, закритих акціо­нерних товариств, більш 75% статутного фонду яких знаходиться в державній власності, а також виробничих та науково-виробничих об'єднань, правовий ста­тут яких раніше не був приведений у відповідність до діючого законодавства, в відкриті акціонерні товариства.

Всі віще перелічені процеси мають відношення до приватизації. Поняття приватиза­ція вживається в економічному і юридичному смислах. В економічному аспекті приватизація розглядається як трансформація державної власності в недержавну власність. З юридичної точки зору приватизація - це майнова угода між суб'єктами приватизації, змістом якої є платне, частково оплачуване чи безпла­тне відчуження державного майна. В Законі України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизація визначається як відчуження майна, яке знаходиться в спільно держав ній власності на користь фізичних і юридичних осіб, котрі у відповідності з цим законом можуть бути покупцями.

Постанови Кабінету Міністрів України відображають шляхи вирішення актуальних проблем приватизації. Серед них, в часністі, такі Постанови Кабінету Міністрів України, як: "Про випуск в обіг приватизаційних майнових сертифікатів", "Про порядок складання і уточнення списків1 громадян, котрі мають право на отримання приватизаційних сертифікатів", "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації” та інші.

- 38 -

Дер­жавна програма приватизації затверджується Верховною Радою України по представленню Фонду державного майна України щорічно, не пізніше місяця, який передує затвердженню державного бюджету, але до наступного нового бюджетного року. Програма складається із задач на перший бюджетний рік і прогнозами на два наступних роки. В Державній програмі приватизації визначаються:

•   задачі    відносно приватизації майна, котре знаходиться в державній

власності і державного майна, котре знаходиться у власності Автоном­ної республіки Крим;

•   способи приватизації для різноманітних груп об'єктів приватизації;

•   квоти обов'язкового використання приватизаційних паперів для при­ватизації різних груп об'єктів приватизації;

•   задачі відповідних органів виконавчої влади по відношенню до забез­печення проведення приватизації;

•   заходи, спрямовані на залучення до процесу приватизації потенційних інвесторів;

•   особливості участі в процесі приватизації громадян України, іноземних громадян, а також інших покупців;

•   розрахунок витрат на виконання програми приватизації, порядок їх ви­користання і джерела фінансування;

•   прогноз надходження коштів від приватизації і напрямок їх викорис­тання." [16].

Республіканська (Автономна республіка Крим) і місцеві програми прива­тизації повинні відповідати таким вимогам:

•   не суперечать Державній програмі приватизації, не створюють додат­кових обмежень і не розширяють перелік об'єктів, котрі не підлягають приватизації; забезпечити виконання задач відносно приватизації майна державних підприємств, а також квот обов'язкового використання приватизацій­них паперів.

- 39 -

Верховна Рада України щорічно заслуховує і затверджує звіт Фонду дер­жавного майна України про виконання Державної програми приватизації. Кон­троль за виконанням Державної програми приватизації забезпечує Спеціальна контрольна комісія Верховної Ради України з питань приватизації, котра ство­рюється з числа депутатів.

4.2. Юридична відповідальність за порушення законодавства про приватизацію.

Зміст поняття юридичної відповідальності складається з того, що особа зобов'язана нести відповідальність за здійснення протиправних дій невиконання громадянсько-правових зобов'язань. А також за спричинені цімі протиправни­ми діями збитки.

Основний принцип юридичної відповідальності міститься в тому, що вона наступає за конкретні протиправні дії або бездіяльність (діяння) правопорушни­ка. Карна, адміністративна, громадянсько-правова та інші види відповідальності закріплені у відповідних актах конкретних галузей матеріального права.

Юридична відповідальність - це законодавче закріплений спосіб забезпе­чення правомірної поведінки суб'єктів права, належного виконання ними своїх обов'язків.

"Юридична відповідальність настає на основі правовідносин між держа­вою і суб'єктом правопорушень або між суб'єктами громадянсько-правових відносин. Ці відносини характеризуються наявністю протиправності в діяннях винного суб'єкту, а також в наявності законодавчого чи нормативного акту, де ці діяння закріплені як протиправні."

Відповідальність у сфері приватизації - це забезпечення державою юри­дичними способами гарантій роздержавлення і приватизації державного майна, захисту прав власності, яке охороняється законом.

- 40 -

Юридична відповідальність здійснюється на принципах законності, обгрунтованності, невідворотності, індивідуалізації і справедливості.

Види відповідальності мають свої особливості, різну мету і детально

вивчаються відповідними областями права - карним, адміністративним, громадянським.

"Посадові особи державних органів приватизації, різноманітних органів виконавчої влади при наявності в їх діяннях ознак злочинів, пов'язаних з пору­шенням законодавства про приватизацію, несуть карну відповідальність в по­рядку, який передбачено Карним кодексом України."

Посадові особи державних органів приватизації, різноманітних органів виконавчої влади несуть адміністративну відповідальність у виді штрафів за:

•   безпідставну відмову в прийнятті заяв про приватизацію, порушення строків розглядання заяв про приватизацію, порушення умов і порядку проведення конкурсів, аукціонів, продажі акцій, порушення умов і по­рядку передачі акцій акціонерним товариствам - до восьми, встановле­них на день здійснення правопорушення, розмірів мінімумів доходу громадян, що не оподатковуються;

•   не обгрунтована відмова від продажу підприємств (майна, акцій), без­підставна відмова у видачі приватизаційних сертифікатів громадянам України, не обгрунтована відмова в наданні інформації про об'єкти приватизації - до десяти , встановлених на день порушення, неоподат­кованих розмірів мінімуму доходу громадян.

Доходи стягуються з винних осіб за рішенням суду в порядку, передбаче­ному Карним Кодексом України про адміністративні правопорушення.

"Покупці, котрі не сплатили за об'єкти приватизації шляхом викупу, на аукціоні чи конкурсі на протязі 60 днів з моменту реєстрації відповідної угоди сплачують на користь органу приватизації неустойку у розмірі і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Рішення про придбання об'єкту в таких випадках підлягають анулюванню."

- 41 -

У випадку повного або часткового невиконання умов договору купівлі-продажу встановлюється наступна відповідальність покупців:

•  у випадку порушення встановлених умовами договору купівлі-продажу термінів внесення інвестицій покупцем сплачується пеня у розмірі 0,1% вартості не внесених інвестицій за кожен день прострочення;

•   у випадку розривання договору купівлі-продажу у зв'язку з невиконан­ням умов договору у відношенні внесення інвестицій, внесена частка інвестицій не повертається, а у випадку невнесення інвестицій на день подання позову, покупець сплачує штраф у розмірі 10% об'єму інвес­тицій;

•   у випадку недотримання покупцем зобов'язань відносно збереження на протязі встановленого періоду профілю підприємства приватизованого об'єкту, покупець сплачує штраф у розмірі 10% вартості придбаного об'єкту.

Вказані тарифи перераховуються в Державний бюджет України. За недо­пущення робітників державних органів приватизації, перешкоду проведенню ними дотримання умов договору купівлі-продажу державного майна на керів­ника приватизованого підприємства накладається штраф у розмірі 100 неопода­ткованих мінімумів громадян.

Порушення діючого законодавства про порядок приватизації дають під­стави для визнання договору купівлі-продажу об'єкту приватизації не дійсним.

Спори, що виникають у процесі приватизації, вирішуються судом або ар­бітражним судом в порядку, встановленому законодавством України.

4.3. Об'єкти і суб'єкти правовідносин у сфері приватизації державного майна.

Характеристика і оцінка об'єктів приватизації.

- 42 -

До державної власності в Україні належать загальнодержавна (республі­канська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (кому­нальна власність).

"До об'єктів державної власності, які підлягають приватизації, належать такі:

•   майно підприємств, філій, цехів, виробництв, ділянок інших підрозді­лів, котрі є єдиними (цілісними) майновими комплексами, якщо в наслідок їх виділення в самостійні підприємства не порушується техно­логічна цілісність виробництва і не змінюється його основна спеціалі­зація;

•   об'єкти незавершеного будівництва і законсервовані об'єкти;

•   акції (паї), які належать державі у виді майна господарських товариств, інших об'єднань." [7].

Об'єкти приватизації, які передані в оренду, класифікуються за групами в залежності від первинної (балансової) вартості основних фондів, відбитих в ба­лансовому звіті за квартал, який передує даті прийняття органами приватизації рішення про приватизацію об'єкту, а у відповідних випадках - інших ознак, а саме:

•   група “ЗО” - незалежно від вартості і джерел фінансування об'єкти освіти, охорони здоров'я, культури, мистецтва, преси, фізичної культу­ри і спорту, телебачення і радіомовлення, санаторно-курортні об'єкти, профілакторії, будинки та табори відпочинку;

•   група "В" - об'єкти, вартість основних фондів яких складає від 1 млн. грн., а частина вартості основних фондів, що припадає на одного працюючого, перевищує номінальну вартість приватизаційного серти­фікату більш ніж у 12 разів (окрім об'єктів групи "Г");

- 43 -

•  група “Т” - об'єкти, вартість основних фондів яких перевищує 170 млн. грн., а також підприємства (незалежно від вартості основних фон­дів), які займають монопольне положення і визначені такими у встано­вленому порядку (наприклад, об'єкти військово-промислового компле­ксу);

•  група "Д" - об'єкти незавершеного будівництва, майно ліквідованих підприємств-банкрутів;

•   група "Е" - пакети акцій відкритих акціонерних товариств, що зали­шилися після реалізації плану приватизації, акції (паї), які належали державі у майні суб'єктів підприємницької діяльності із змішаною формою власності, цінні папери, інше майно об'єкту приватизації в інших підприємствах, господарських товариствах, банках, котрі не увійшли до статутного фонду або не були враховані під час оцінки вартості такого об'єкту приватизації.

У випадку проведення індексації балансової вартості основних фондів, ін­дексації підлягає розмір вартості, за яким здійснюється класифікація об'єкту приватизації і номінальна вартість приватизаційних майнових сертифікатів. Бу­дівлі, споруди, приміщення можуть приватизуватися разом з майном, яке в них знаходиться, якщо немає прямої заборони по відношенню цього органу прива­тизації.

"Приватизації не підлягають об'єкти котрі мають загальнодержавне зна­чення. До них належать:

•   майно органів державної влади і управління, Військових сил України, Національної гвардії, Служби безпеки України, Прикордонних військ,

правоохоронних та митних органів;

•   золотий та валютний фонди, державні матеріальні ресурси, емісійна і резервна системи;

•   майнові комплексі підприємств, котрі забезпечують діяльність по виго­товленню цінних паперів та грошових знаків;

- 44 -

•   засоби урядового, фельд'єгерського і спеціального зв'язку;

•   об'єкти державної метрологічної служби;

•   національні та культурні цінності України;

•   надра, водні ресурси і інші об'єкти виключної власності народу Украї­ни;

•   об'єкти науки і освіти, котрі фінансуються із бюджету а також підроз­діли, технологічно пов'язані з науковим і учбовим процесом;

•   атомні електростанції;

•   інші об'єкти державної власності, які необхідні державі для виконання своїх функцій."

Повний перелік об'єктів, котрі не підлягають приватизації, міститься в п.2 ст. З Закону України "Про приватизацію державного майна" (в редакції від 19.02.1997 p.). Він затверджується Верховною Радою України за поданням Ка­бінету Міністрів України.

Вартість майна об'єктів, котрі підлягають приватизації, оцінюється згідно до "Методики оцінки вартості майна в період приватизації", затвердженій Кабі­нетом Міністрів України 22 липня 1998 року за № 1114. Ця методика викорис­товується для визначення:

•   розміру статутного фонду відкритих акціонерних товариств, котрі створюю­ться в процесі приватизації (кооперації);

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8