Дипломная работа: Технології вирощування ярого ріпаку

Потреба в теплі. Ярий ріпак холодостійка рослина, насіння його починає проростати при 1-3˚С тепла. Дружні сходи з'являються через 5-7 днів при температурі 9 – 12 ˚С. Сходи переносять заморозки до мінус 3 – 4˚С, а в стадії кількох листочків – короткочасні заморозки до мінус 7-8˚С. Найкраще росте вегетативна маса при помірній температурі (18-20˚С). Під час цвітіння і достигання насіння сприятливою є температура 23-25˚С. Сума середньодобових температур за вегетацію становить 1800-2000˚С.

1.3 Технологія вирощування ріпаку ярого

Місце в сівозміні. Правильне включення ріпаку ярого у сівозміну має суттєве значення для отримання високих сталих врожаїв та економічно вигідного виробництва. В зв’язку з цим треба враховувати як гранично допустиму долю ріпаку в сівозміні, витримування необхідної паузи при вирощуванні, так і вибір попередника. Ураження основними збудниками грибних хвороб ріпаку при його високій долі в сівозміні вища, ніж при менших долях. Від частини ріпаку в сівозміні залежить ураження його грибними хворобами.

Загальна площа ушкоджуваних грибними хворобами культур в сівозміні, тобто ріпаку, зернобобових та соняшнику в теплих регіонах не повинна перевищувати 25%. Оскільки хрестоцвіті є рослинами господарями бурячної нематоди ( Heretrodera schachtii ), в бурякосіючих регіонах слід враховувати їх долю в сівозміні. Чим різноманітніша сівозміна, тим менше загроза широкого розмноження збудників хвороб.

Тривалість паузи або періоду повернення ріпаку на дане поле повинна становити в крайньому разі три роки. Досліди, проведені в Німеччині показали, що при однорічному припиненні вирощення ріпаку зниження врожайності складає 10%, при вирощуванні ріпаку по ріпаку - 23%[36].

Вагомий вплив на врожайність ярого ріпаку мають безпосередньо попередники для ярого ріпаку – зернобобові, зернові, картопля, кукурудза, однорічні та багаторічні трави. Неможна висівати після ріпаку та інших капустяних культур, соняшнику, буряків[30].

Ріпак ярий добрий попередник для інших культур. Він розрихлює своєю кореневою системою грунт, а відносно велика кількість рослинних решток після збирання ріпаку містять легко засвоювані поживні речовини. Досліди підтверджують, що врожайність зернових після ріпаку на 4-6 ц/га вища, ніж після зернових як попередника.

В той же час падалиця ярого ріпаку є небезпечним бур'яном для наступних культур, що вимагає ретельного обробітку стерні після його збирання. Для знищення падалиці необхідно після збирання урожаю не поспішати з обробітком грунту, а надати можливість насінню ріпака прорости, після чого провести лущіння з метою знищення сходів падалці.

Обробіток грунту під ріпак. Система заходів обробітку грунту спрямована, насамперед, на збереження вологи та максимальне знищення бур'янів, а також вирівнювання поверхні грунту. Після збирання попередника стерню лущать з подальшою якісною оранкою. Добрий ефект дає лущення стерні на глубину 6-8 см. лущильниками типу ЛДГ - 10 і дисковими боронами БДТ - 7. Рекомендується зяблева оранка на глубину 20-22 см, а на полях, що забур’янені багаторічними бур'янами – на глубину 25 - 30 см.

Однією з головних умов отримання високого врожаю при вирощуванні ярого ріпаку є ретельна підготовка грунту до сівби та створення насіннєвого ложе. Це пов’язане з мілким насінням культури. Якщо з осені грунт не вирівняли, то при фізичній стиглості проводиться боронування важкими боронами БЗТСС-1,0 або середніми БЗСС-1,0.

Передпосівний обробіток здійснюють безпосередньо перед сівбою культиваторами КГ-4, КПС-4 з коткуванням КЗК-6 або АПОГ-6. Передпосівний обробіток грунту проводять на глубину сівби, яка складає 2-3 см.[2]

Особливості мінерального живлення ріпаку. Ріпак вимогливий до поживних речовин. На формування 1 ц основної продукції ріпак використовує (в кг.);азоту 5-6, фосфору 2.5- 3.5, калію 2.5- 4.0, калію, магнію, бору, сірки – в 3-5 разів більше, ніж зернові культури.

Отже, ярий ріпак добре реагує на внесення органічних і мінеральних добрив. Гній (20-30т/га) краще вносити під попередник. Під оранку вносять всю норму фосфорних і калійних добрив. Більшу частину азотних добрив (1/2-2/3 загальної норми) вносять під передпосівну культивацію у формі аміачної селітри. Решту азоту використовують для підживлення рослин у фазі 5-6 листків – бутонізація.

Ярий ріпак – культура інтенсивного типу живлення. Добрива є ефективним засобом підвищення врожаїв ріпаку ярого, одним з найбільш активних і швидкодіючих факторів зовнішнього середовища, що впливають на обмін, ріст та розвиток рослин, а також факторів прямої дії на рослини, тобто безпосереднє збільшення їх продуктивності. Мінеральне живлення має великий вплив на динаміку росту вегетативних органів упродовж вегетаційного періоду. Крім того, встановлено, що мінеральні добрива забезпечують зниження ураженості хворобами 2 -3%[11]. Для реалізації її біологічного потенціалу необхідним є внесення оптимальних доз мінеральних добрив. Щоб одержати добрий врожай насіння у межах 20 – 25 ц/га, рекомендується, залежно від попередників такі дози удобрення (табл.3).

Ріпак добре реагує на внесення мікроелементів: бору, марганцю та молібдену. Для отримання врожаю понад 20 ц/га рекомендовано вносити: бору (В)-300-600, марганцю (Мn)-200-500, молібдену (Мо)-200 г/га. Цинк, кобальт та мідь суттєвого впливу на врожай насіння не мають.

Таблиця 1.3 Норми мінеральних добрив для одержання 20 – 25 ц/га насіння ярого ріпака [11]

Якщо необхідно удобрення молібденом то доцільніше обробити цим мікроелементом насіння ріпаку перед сівбою, ніж вносити його в грунт. Для успішного вирощування ріпаку необхідна достатня кількість сірки. Потреба у сірці становить при урожайності 25ц/га 20-25 кг/га.

Доступність марганцю в залежності від показника pН, зволоженості грунту змінюється. На легких, бідних за цим елементом грунтах його недостача проявляється при величинах pН вище 6.0. Вміст розчинного марганцю з підвищенням знижується в 100 раз на кожну одиницю pН.

Отже, важливе значення має вапнування грунту. Показник pН у більшій мірі визначає рухомість поживних речовин та їх доступність для рослин. У залежності від виду грунту pН повинен складати від 6.2 до 7.0 ( на легких показники нижче, на суглинках вище 6.5 ). Для досягнення цього необхідно вносити вапно під попередники ріпаку, тому, що показники pН змінюються тільки через 18-24 місяці.

Точну норму внесення мінеральних добрив розраховують, виходячи із забезпеченості грунту елементами живлення конкретного поля, на якому планується вирощувати ріпак.

Підготовка насіння. Висівають високоякісним насінням зі схожістю не нижче 85%. Якщо урожай призначається на харчову олію, необхідно контролювати посівний матеріал на вміст ерукової кислоти і глюкозинолатів. Для цього використовуються "00" сорти. Проти комплексу ґрунтових та після сходових шкідників та хвороб насіння повинно бути протруєним.

Строки сівби. Строки сівби визначають рівень забезпеченості рослин вологою та поживними речовинами. Правильно встановлений строк дасть можливість сформувати високопродуктивні рослини ріпаку ярого[12]. Рекомендовані ранні строки сівби ярого ріпаку при прогріванні грунту на глибині 10 см. 4-6 ˚С. Вони припадають на час сівби ярого ячменю. Поряд з цим, для ярого ріпаку дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка утворюється під час весняних холодних дощів, сніговиці. Тому на важких грунтах краще утримуватись від надранніх строків сівби, щоб не потрапити під це період. Для знищення кірки в термін до 5 днів після сівби можно застосувати борони. Цей агрозахід також застосовують після появи сходів на дуже загущених посівах.

Способи сівби норма висіву. Способи сівби залежать від типу використовуваної сівалки. Ріпак можна сіяти різними сівалками:

зернотравяними (СЗТ-3.6), зерновими (СЗ-3.6), лляною (СЗЛ-3.6), бурячною (ССТ-12Б), овочевими (СО-4.2). Краще використовувати спеціальні ріпакові сівалки (СПР-6). Дуже важливо; швидкість руху трактора з такими сівалками не повинна перевищувати 5 км/годину. Оптимальним варіантом є використання імпортних сівалок, що забезпечують точний висів (Клен, Акорд, Амазоне, Джон Дир, Грейт Плейнс, Марліс та інщі). Залежно від типу сівалки ширина міжрядь може становити від 7.5 до 45 см. Добрі врожаї дають способи сівби з міжряддями 7,5, 12, 15 см [13,6].

Глибина сівби. Враховуючи, що насіння ріпаку дрібне, висівати його необхідно на глубину 2-3 см, а також важливо при сівбі забезпечити необхідний контакт насіння з вологим грунтом. Забезпечити ці умови можна застосувавши ущільнення грунту до і після сівби котками [20].

Догляд за посівами ріпаку. Для ярого ріпаку дуже небезпечною є ґрунтова кірка, яка може утворитися внаслідок весняних холодних дощів. Для її руйнування впродовж 5 днів після сівби можна застосувати після сходове боронування легкими зубовими боронами зі швидкістю руху агрегату 3 – 6 км/г.

Цей агрозахід також використовують після появи сходів на дуже загущених посівах.

На широкорядних посівах проводять першу культивацію на глибину 4 – 5 см. у фазу 3-4 справжніх листків. Повторний обробіток проводять на глибину 6-7 см. Для зниження бур'янів у загущених посівах проводять боронування сходів середніми боронами у фазі двох – чотирьох листків у другій половині доби, коли тургор у рослин знижується, і вони у меншому ступені пошкоджуються робочими органами. Серед хімічних препаратів використовують ті що і на посівах озимого ріпаку. Найбільшої шкоди у перші фази росту завдають бур'яни. Тому з внесенням гербіцидів не можна затримуватись. Найпоширенішими у посівах ріпаку є такі дводольні, як мокрець середній (Stelaria media), лобода біла (Chenopodium album), гірчак березковидний (Fallopia convolvulus), галінсога дрібноквіткова (Calinsoga parviflora), підмаренник чипкий (Galium aparine), ромашка не пахуча (Matrikaria perforate), осот польовий( Sonchus arvensis), осот рожевий (Cirsium arvensis); серед злакових – мишій сизий (Setaria glauka), куряче просо (Ehinochloa grusgali). Пригнічення бур'янів рослинами ріпаку відбувається у другій половині вегетації, оскільки у цей час він формує велику наземну масу і може конкурувати з ними.

Необхідно використовувати препарати, рекомендовані «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні» на поточний рік [25].

Застосування хімічних засобів захисту посівів ріпаку. Без надійного захисту ярого ріпаку від шкідників і хвороб отримати високий врожай неможливо. На посівах цих хрестоцвітих культур відмічено близько 30 видів шкідників. Найбільш небезпечними з них є хрестоцвіті блішки, ріпаковий пильщик, ріпаковий квіткоїд, капустяна попелиця та ряд інших. За період вегетації рослини ріпаку уражуються грибними і бактеріальними хворобами, що зумовлюються вірусами і мікоплазмовими тілами. Важливим з цієї точки зору є період сходів – утворення першої пари справжніх листків та бутонізація[33].

Важливим профілактичним заходом проти пліснявіння, альтернаріозу, фомозу, переноспорозу, бактеріозу тощо є протруєння очищеного і каліброваного насіння ріпаку одним із фунгіцидів: Вітавакс 200, з.п. (2.0-3.0кг/т), Роврвль ФЛО, к.с.(8,0 л/т), Максим XL036FS т.к.с. (5.0 л/т).

З метою запобігання пошкодженню сходів хрестоцвітими блішками попелицями та іншими шкідниками насіння перед сівбою обробляють одним з інсектицидів: Хінуфур (18л/т), Космос 250, т.к.с. (8л/т), Чинук 20% т.к.с. (2.0л/т). Це важливий елемент системи захисту тому, що при масовому заселенні шкідниками та за спекотної погоди навіть за 1-2 дні сходи ріпаку можуть бути повністю знищені.

Таблиця 1.4 Економічні пороги наявності шкідливих організмів у посівах ріпаку

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9