Дипломная работа: Комплексна механізація технологічних процесів на свинотоварній фермі із закінченим циклом виробництва
(2.11)
де Тзм - тривалість
роботи кормоцеху за зміну, год. Приймаємо Тзм = 7 год, тоді
т/год
Для приготування кормів
на проектній фермі вибираємо кормоцех КЦС-200/2000, продуктивність якого при запарюванні
кормових сумішей на основі коренеплодів складає 4 т/год.
Перевіримо пропускну здатність
ліній.
Лінія концентрованих
кормів. Продуктивність
(2.12)
де QР. Конц - максимальна
маса концкормів, що використовуються для разового годування, кг, QР. Конц = 930 кг;
tл - час, відведений для приготування однієї видачі
з максимальною кількістю даного виду корму, годин, приймаємо tл =
0,5 год,
Концкорми дозуються живильником
ПК-6, який має номінальну потужність 6 т/год []. Як бачимо, Wжив >WЛ. Конц, а значить
одного живильника достатньо для завантаження концкормів у змішувач С-12.
Приймаємо, що в господарстві
використовуються не готові комбікорми, а зерно, після подрібнення безпосередньо
в господарстві, тоді необхідна продуктивність дробарки Wдр (т/год):
де Qдоб. з - максимальна
маса зерна, що використовується для приготування добової норми концкормів, т, Qдоб. з = 3,05 т
(див. табл.2.4).
Отже, для подрібнення
зерна для приготування концентрованих кормів безпосередньо в умовах господарства
використовують експериментальну дробарку штифтового типу продуктивністю 0,6 т/год.
Лінія сінного борошна.
Продуктивність лінії визначаємо аналогічно лінії концкормів.
(2.14)
де Qр. сіна - максимальна
маса трав'яного борошна для разової дачі корму, т, Qр. сіна =188 т
(табл.2.7);
ТРоб - тривалість
роботи лінії, год, ТРоб = 0,5 год,
Продуктивність дробарки
КДУ-2,0 на сіні складає 0,8 т/год. Значить, однієї дробарки достатньо для приготування
необхідної кількості сінного борошна. Лінія зелених кормів. Продуктивність
лінії визначаємо за формулою:
(2.15)
де QР. Зел - максимальна маса зелених кормів для разової дачі корму,
QР. Зел = 2,326 т (табл.2.7);
ТРоб = 0,5 год.
т/год.
Продуктивність подрібнювача кормів “Волгарь - 5" при подрібненні
зеленої маси становить 8 т/год, WПодр >WЛ. Зел. - умова для подрібнення виконується.
Лінія коренеплодів. Продуктивність лінії (допустимий термін переробки і зберігання коренеплодів
- 2 години, приймаємо ТРоб = 0,8 год):
т/год.
Продуктивність транспортера коренеплодів ТК-56
становить до 5 т/год, а мийки - коренерізки - до 7 т/год. Як бачимо, для виконання
операцій дозованої подачі коренеплодів із приймального бункера в подрібнювач мийки,
каменевловлювання і подрібнення коре плодів достатньо мати один транспортер ТК-5Б
і один подрібнювач ИКМ - 5.
Лінія змішування кормів. Продуктивність технологічної лінії змішування кормів визначаємо за формулою
[2]:
(2.16)
де - сума мас компонентів, що входять
у суміш із n видів кормів на максимальну разову дачу, т;
tЦ - час циклу змішування кормів, год.
tЦ = tЗАВ + tНАГ +tВИВ, (2.17)
де tЗАВ - час завантаження змішувача, год, приймаємо
tЗАВ = ТРоб = 0,8 год;
tНАГ - час нагрівання суміші, год, tНАГ = 0,8.1,2 год для С-12, приймаємо
tНАГ = 0,8 год;
tВИВ - час вивантаження корму, год.
(2.18)
де W = 40 т/год - продуктивність змішувача С-12 на вивантаженні
кормо суміші,
год, тоді
год.
т/год.
Продуктивність змішувача С-12 з запарюванням за
технічною характеристикою - 5 т/год. Значить, одного змішувача достатньо для приготування
корму на разову дачу відгодівельному молодняку, свиноматкам, ремонтному молодняку
і поросятам.
Визначаємо кількість води РВ (кг), яку
необхідно додати у суміш, для
отримання заданої вологості кормо суміші [3]:
(2.19)
де QРац - маса суміші раціону без води, кг;
ВС - потрібна вологість кормосуміші,
%;
ВРац - вологість кормосуміші без додавання
води, %,
(2.20)
де В1, В2,. Вn - вологість компонентів раціону, % (для
концкормів В=14%, коренеплодів - 82%, сінного борошна - 16%, знежиреного молока
- 91% [2]);
П1, П2,. Пn - вміст компонентів у раціоні, %.
Розраховуємо за формулою необхідну кількість води,
яку треба додати до кормосуміші для згодування свиноматкам:
%.
Найбільш доцільно згодувати свиням кормосуміш вологістю
В0 = 57.70% [3]. Приймаємо В0 =70%,
л.
Визначаємо кількість води, яку необхідно додати
до раціону поросят 2.4 місяців:
Визначаємо кількість води, що необхідно додати
до раціону разової годівлі ремонтного молодняку:
Визначаємо кількість води, яку необхідно додати
до раціону разової годівлі відгодівельного молодняку:
л.
Необхідну кількість пари Рп (кг) на
нагрівання суміші разової годівлі визначаємо виходячи з витрати пари лише на нагрівання
рідких компонентів кормосуміші (води та сироватки):
(2.21)
де q - норма витрати пари на нагрівання 1 кг води від 7 до 87 0С, к г, q = 0, 20.0,25 кг [2], приймаємо
q = 0,22 кг;
QР. К - витрата рідких компонентів на приготування разової годівлі, кг,
QР. К = (29,2+468+40+724) + (90+504+20+376) = 2251,2 кг,
Рп = кг.
Інші види вологотеплової обробки (варка, пропарювання)
кормів нами не передбачаються.
Доброякісні концентровані, соковиті і зелені корми,
а також їх суміш рекомендується згодовувати свиням усіх виробничих груп у сирому
вигляді.
2.8.2 Розрахунок лінії роздавання кормів
Для транспортування кормів від кормоцеху до свинарників
вибираємо мобільний роздавач КУТ-3А. Необхідну кількість кормороздавачів КУТ-3А
визначаємо за формулою [2]:
(2.22)
де GМ - максимальна разова видача корму, кг, GМ = 6662 кг (у зимовий період з урахуванням доданої в кормосуміш води).
Продуктивність роздавача може бути визначена так:
(2.23)
де G - фактична вантажопідйомність роздавача, кг;
t0 - тривалість однієї поїздки, год.
(2.24)
де V = 3м3 - місткість бункера;
ρ = 610 кг/м3 - об’ємна маса кормосуміші;
φ = 0,75 - коефіцієнт заповнення бункера,
кг.
Тривалість однієї поїздки (оберту)
t0 = tЗ + tР + tВ + tХ. Х + tм (2.25)
де tЗ, tР, tВ, tХ. Х, tм - відповідно тривалість заповнення кормом роздавача,
руху з вантажем, вивантаження корму в приймальний бункер свинарника, руху
без вантажу і маневрування при в’їзді на роздавальний
майданчик, год.
Час вивантаження корму в роздавач
(2.26)
де WЛ. В - продуктивність лінії вивантаження готових
кормів, кг/год,
WЛ. В = 20000 кг/год [2],
год.
Час руху з вантажем:
(2.27)
де L - відстань між кормоцехом і свинарником, км, приймаємо L = 0,3 км;
vB - швидкість
руху агрегату з вантажем, км/год, приймаємо vВ = 6 км/год [3],
год.
Час вивантаження корму
(2.28)
де QВ - продуктивність вивантажувального пристрою
роздавача, кг/год.
Продуктивність складає до 54 т/год [2], приймаємо QВ = 25000 кг/год,
год.
Час холостого ходу роздавача
(2.29)
де vх. х - швидкість руху порожнього роздавача, км/год,
приймаємо
vх. х = 9км/год,
год.
Час маневрування приймаємо tМ = 0,03 год, отже
t0 = 0.07+0.05+0.05+0.03+0.03
= 0.23 год;
QР= кг/год;
ПР =
Приймаємо ПР = 2 шт.
Лінія роздавання кормів у свинарнику включає в
себе електрифікований мобільний кормороздавач КСП-0,8, завантаження якого виконує
причепний кормороздавач КУТ-3,0.
Так як у даному приміщенні розміщуються свиноматки,
відлучені поросята і ремонтний молодняк, то приймаємо, що кожен кормороздавач (два
на приміщення) обслуговує рівно половину всіх груп свиней, тобто 90
свиноматок,20 голів ремонтного молодняку і 250
голів відлучених поросят.
Визначаємо пропускну здатність лінії роздавання
корму:
(2.30)
де Qmax. розд - максимальна кількість корму, яку необхідно
роздати за одну годівлю, кг,
Qmax. розд= 268,8+925+128=1322 кг,
ТР - тривалість безперервної роботи
кормороздавача, год, приймаємо ТР = 0,5 год,
Продуктивність кормороздавача КСП - 0,8 при роздаванні
вологих сумішей WРозд = 30.70 т/год [6]. Як бачимо,
WРозд>>WЛ. Р, значить одного кормороздавача корму для відведеної йому кількості тварин
досить.
2.9 Технічне обслуговування машин і обладнання
на фермі
Технічне обслуговування
(ТО) - це сукупність заходів для підтримання справності та роботоздатності машин
і обладнання при підготовці їх до використання за призначенням, транспортуванні
і зберіганні. Планово-запобіжна система технічного обслуговування і ремонту машин
тваринницьких ферм включає: щоденне (щозмінне) технічне обслуговування (ЩТО), періодичне
технічне обслуговування № 1 (ТО-1) і для окремого обладнання № 2 (ТО-2), технічне
обслуговування при зберіганні, технічний огляд, ремонт. Приймаємо, що технічне обслуговування
машин і обладнання на свинофермі проводиться силами господарства. Щозмінне технічне
обслуговування виконують слюсарі, а планове - спеціалізована бригада, в яку входять
слюсарі та електрики господарства, що працюють на пункті технічного обслуговування
ферми. Для визначення кількості обслуговувань і обсягу робіт при кожному обслуговуванні
розробляємо річний план-графік технічного обслуговування машин і обладнання (див.
арк. З граф. ч.).
Вихідними даними для побудови
річного плану-графіку є: тип, марка та кількість машин, вид, періодичність і трудомісткість
обслуговування, дата проведення останнього періодичного ТО в минулому році.
Загальну трудомісткість (год) технічних обслуговувань
визначаємо за формулою [8]:
(2.31)
де m - кількість типів машин на фермі;
tі - трудомісткість і-го ТО, год;
nі - кількість і-х ТО.
Загальна трудомісткість щоденного технічного обслуговування
склала
ТЩТО = 17,63 год (див. арк.3 граф. ч.),
а загальна річна трудомісткість ТО (ТО-1, ТО-2) - ТПТО = 792,9 год.
У затратах на ЩТО приблизно робочого часу приділяється
слюсарю, а - обслуговуючому персоналу ферми.
З урахуванням вищевикладеного кількість слюсарів
nСЛ для проведення ЩТО визначаємо за формулою:
(2.32)
де k - коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів ферми на час відпусток, хвороби,
вихідних і святкових днів (при 5 - денному робочому тижні k = 1,46); α - коефіцієнт,
що враховує виконання робіт, пов’язаних з усуненням несправностей та загальним доглядом
за використанням засобів механізації (α= 1,25); tЗМ - тривалість зміни, год (tЗМ = 8 год); r - коефіцієнт використання часу зміни (r=0,9).
Приймаємо nСЛ = 2 чол.
Кількість майстрів-наладчиків для проведення періодичних
ТО розраховуємо за формулою:
(2.32)
де - коефіцієнт, що враховує виконання
робіт, не передбачених переліком операцій з ТО (=1,1);
D - кількість календарних
днів у році (D=365),
Приймаємо nМ. Н = 1чол.
3. Конструкторська частина проекту.
розробка повітряного водопідйомника (ерліфта)
Успішна виробнича діяльність
сучасних тваринницьких ферм залежить від стабільного енерго- та водопостачання,
особливо в екстремальних умовах (під час стихійного лиха чи виробничих аварій).
Але, як відомо, у сільській
місцевості ніяких дублюючих систем водопостачання не створюється, що негативно впливає
на технологічні процеси на фермі в аварійних ситуаціях, на продуктивність та здоров'я
тварин і птиці, а також на працездатність обслуговуючого персоналу.
Досвідом встановлено,
що допустима норма часу припинення подачі води для напування тварин, яка не призводить
до суттєвих втрат їх продуктивності, в середньому дорівнює для молочних корів -
6 годин, для нетелів - 3 години, для бичків на відгодівлі - 5 годин, для свиней
- 12 годин, для птиці - 1 година [1].
З метою створення стійкого
водопостачання під час аварійних ситуацій нами пропонується на проектній свинофермі
використовувати аварійні засоби водопостачання, а саме повітряні водопідйомники,
при виході з ладу існуючих глибинних насосів.
3.1 Зоотехнічні вимоги до водопідйомників
Водопідйомники - це пристрої,
які не мають вільного напору і можуть піднімати воду з джерел лише на поверхню ґрунту.
До водопідйомників ставляться такі вимоги:
-
забезпечити рівномірний підйом води;
-
мати порівняно невеликі габарити і масу;
-
повинні бути довговічні, надійні в експлуатації і прості
в обслуговуванні;
-
задовільно працювати при концентрації піску у воді до
10 %;
-
не забруднювати воду мастильними матеріалами [6].
3.2 Аналіз існуючих водопідйомників і
вибір об'єкта розробки
Застосовуються водопідйомники
таких типів: повітряні (ерліфти), в яких для підйому води використовується стиснуте
повітря; гідроударні (гідравлічні тарани), в яких вода нагнітається тиском гідроудару; стрічкові та шнурові, в основі яких лежить
принцип змочування рухомої стрічки (шнура)
водою; інерційні (вібраційні) [10, 11].
Повітряні водопідйомники
(ерліфти) застосовуються для підйому рідини з колодязів глибиною 90.120 м за допомогою стиснутого повітря.
Дія ерліфтів базується
на принципі використання різниці середньої густини води і повітряно-водяної емульсії.
Ерліфт складається з двох колон-труб, які опускаються в свердловину. Одна колона-труба
називається повітряною і призначається для подачі повітря від компресора до другої
- водопідйомної труби. По водопідйомній трубі, після змішування у форсунці води
й повітря, повітряно-водяна емульсія піднімається й зливається в приймальний резервуар.
Тут повітря відокремлюється від води (рис.3.1).
1, 3, 6 - об садна водоприймальна та повітряні труби; 2 - форсунка; 4 - приймальний
бачок; 5 - сепаратор
Рисунок 3.1 - Схема ерліфта
Головна перевага ерліфтів
полягає у простоті їх конструкції, відсутності в установці обертальних частин, можливості
використання свердловин малого діаметру. До недоліків ерліфтів, крім низького ККД
(20. ЗО %), слід віднести необхідність достатнього заглиблення водопідйомної труби
[12].
Гідравлічні тарани - це
автоматично діючі водопідйомники, простої конструкції, надійні в експлуатації і
не потребують двигуна для їх пуску та роботи (рис.3.2).
1 - живильна труба; 2 - ударний клапан; 3 - нагнітальний клапан; 4 - повітряний
ковпак; 5 - нагнітальна труба
Рисунок 3.2 - Схема гідравлічного
тарану
Принцип дії цих водопідйомників
базується на використанні сили гідравлічного удару, яка завжди виникає в трубопроводі,
якщо раптово загальмувати в ньому рух рідини. Ними підіймають воду з відкритих джерел
при наявності природного або штучного перепаду води від 0,5 до 10 м. Якщо відкритий ударний клапан, то вода по живильній трубі через клапан прямує назовні зі зростаючою
швидкістю. У той момент, коли тиск швидкісного напору води на ударний клапан перевищує
його вагу, клапан миттєво закривається, виникає гідравлічний удар у живильному трубопроводі,
тиск у камері різко зростає. У цей час відкривається нагнітальний клапан, і вода
під тиском супутньої хвилі гідравлічного удару прямує в повітряний ковпак і в нагнітальний
трубопровід. Коли ударна хвиля перейде у від'ємну фазу, тиск у камері впаде, нагнітальний
клапан закриється, а ударний клапан під дією власної ваги і атмосферного тиску відкриється.
Через ударний клапан вода знову буде витікати назовні і цикл роботи гідротарана
повториться.
Гідравлічний таран не
отримав широкого розповсюдження, так як він потребує специфічних умов застосування.
Основна умова - наявність джерела води з напором Н, який повинен бути не менше 0,8 м [11].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10
|