Дипломная работа: Діагностика і лікування гельмінтозів у коней в умовах іподрому м. Харків

Зростання потреб сучасного господарства призводить до великих втрат у природі. Щорічно на земній кулі перетворюються на пустелю 6 млн. га родючих земель; 11 млн. га лісу вирубається, гине від пожеж або забруднення довкілля. Внаслідок проживання в місцях інтенсивного забруднення хворіють сотні тисяч людей. Спостереження за кліматом дають змогу визначити зміни газової структури атмосфери, вивчати явище “парникового” ефекту, що посилюється внаслідок збільшення частки СО2, випадання кислотних дощів, виснаження озонового прошарку, який оберігає життя на Землі від жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця [21].

Сьогодні вирішення екологічних проблем стало одним із глобальних критеріїв гуманності суспільства, рівня його технічних і наукових розробок. Майбутнє людства захмарене безпосередньою загрозою природі. Швидке зникнення лісів, погіршення якості води, зростаючі зміни клімату можуть підірвати світову економіку в найближчі десятиліття.

У стосунках з природою людство зіткнулося із серйозними і складними проблемами. Цілком очевидно, що вплив людини на природу нині значно перевищує здатність біосфери до саморегуляції і ставить загалом під загрозу можливість її існування як системи.

Упродовж 20 століття чисельність населення світу зросла більше ніж на 4 млрд. чоловік, що перевищило в 3 рази чисельність населення на початку століття. За цей час споживання енергії і сировини збільшилося більш, ніж в 10 разів. Основним завданням людства на нинішньому етапі – є створення економіки, яка не завдає шкоди навколишньому середовищу [38].

Слід зазначити, що Україна являється однією із перших країн у світі, і перша серед держав колишнього Радянського Союзу, яка в законодавчому порядку почала реалізацію концепції платного природокористування. Сьогодні в країні прийнято 10 законів, прямо пов’язаних з проблемами природокористування в яких подаються економічні механізми здійснення екологічної політики. Серед них: Закон «Про охорону навколишнього середовища», «Земельний кодекс», «Водний кодекс», «Кодекс про надра», «Лісовий кодекс», закони «Про екологічну експертизу», «Про охорону атмосферного повітря», «Про природно-заповідний фонд», «Про відходи» та інші. Крім того, прийнято ряд інших законів, у яких вирішення екологічних проблем передбачене окремими підрозділами, а також концепції, міжнародні угоди, більше 100 постанов та інших законодавчих актів.

Система екологічних платежів (а з 1998 року – зборів) в Україні виконує дві основні функції:

1. Збору і накопичення необхідних фінансових ресурсів для реалізації заходів екологічної спрямованості;

2. Формування економічних мотивів екологізації процесів виробництва і споживання предметів і послуг.

При цьому ставки платежів повинні відповідати декільком вимогам:

ü  відбивати основні закономірності (пропорції) впливу різних екодеструктивних факторів на економічні інтереси господарюючих суб’єктів;

ü  підтримувати рівновагу між інтересами виробників і споживачів продукції;

ü  враховувати загальну економічну ситуацію в країні і не викликати тотальних руйнувань економічної системи.

Одним з найважливіших актів по охороні водних ресурсів є Водний кодекс України, який введений у дію постановою Верховної Ради України від 6 червня 1995 р., регулює правові відносини з метою забезпечення збереження, наукового обґрунтування, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання.

Водний фонд України охоплює всі води (водні об'єкти) на території України. До нього належать:

1) поверхневі води: природні водойми (озера), водотоки (річки, струмки), штучні водойми (водосховища, ставки) й канали;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води й територіальне море.

Усі спори з питань використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів розглядаються державними органами охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології, місцевими радами народних депутатів, судом, господарським або третейським судом у порядку, встановленому законодавством. Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову чи кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Україна адаптувала деякі положення щодо підвищення якості питної води на основі вимог Директиви Ради 75/440/ЄЕС. Закон України „Про загальнодержавну програму розвитку водного господарства” від 17 січня 2002 року конкретизує заходи з розробки програм щодо реалізації державної політики стосовно поліпшення забезпечення якісною питною водою населення та використання води у виробничих процесах, розрахованої на перспективу до 2015 року. Кодекс України “Про надра” має спеціальний розділ стосовно врегулювання запобігання забрудненню наземних та підземних джерел разом з водоносним горизонтом. Закон України „Про охорону навколишнього середовища” має норми щодо збереження навколишнього середовища, а Закон України „Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” регламентує санітарну охорону у сфері питної води та питного водопостачання. Закон України „Про питну воду та питне водопостачання” від 10 січня 2002 року визначає принципи державної політики у сфері питної води та питного водопостачання. Наказ Держкомітету будівництва, архітектури та житлової політики регламентує організацію виконання цього закону, яким передбачено проведення спеціальних заходів у відповідності до компетенції цього органу управління. Важливим документом у цій сфері є Постанова Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку здійснення державного моніторингу вод” зі змінами та доповненнями від 28 вересня 2000 року, в якій визначаються основні засади щодо моніторингу. До інших підзаконних актів належать інструкції та методики стосовно запобігання та визначення рівня забруднення вод.

Реальна ситуація із захистом водних ресурсів має свої особливості в тому сенсі, що рівень якості води в деяких регіонах насправді є катастрофічним. Якщо порівняти нещодавно прийняті законодавчі акти України з нормативними документами Європейського союзу, можна зробити висновок, що в Україні вже започатковано вдосконалення законодавства на основі права Євросоюзу. Незважаючи на зміни, що вносились до законодавства з метою приведення останнього у відповідність до права Євросоюзу, все ще існують певні проблеми, які необхідно розв’язати через вдосконалення регулятивної частини.

Відомо, що система плати за водні ресурси була введена Водним кодексом України в 1995 році. Ставки плати кілька разів корегувалися і уточнювалися.

Повна ставка плати за використання водних ресурсів є сумою двох ставок:

1)  за використання води як природного ресурсу і формування доступних для використання ресурсів у системі водопостачання; визначається виходячи з рентної оцінки джерела за економічною ефективністю використання води замикаючими водокористувачами;

2)  за збір води, її очищення і розподіл між водокористувачами в системі водопостачання.

Нормативи плати за спеціальне використання прісних водних ресурсів були затверджені Постановою КМ України від 8.02.1997 №164.

·  норматив плати за спеціальне використання водних ресурсів для потреб гідро електроенергетики становить 0.7 грн. за 100 метрів кубічних води, пропущеної через турбіни (крім ГАЄС, що функціонують в комплексі з ГЄС);

·  нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів для потреб транспорту становлять:

- вантажний транспорт – 1,25 коп. за 1 тонно-добу експлуатації флоту;

- пасажирський флот – 0,14 коп. за 1 місце-добу експлуатації флоту.

Завдяки досягненням науки й технічного прогресу, людина отримала могутні засоби впливу на природу, завдяки яким вона потрапила у всесвіт і товщу землі. Але вторгаючись у природні процеси, людина нерідко порушує закономірність їх перебігу, викликає небажані для нього самого зміни у природі. В результаті таких змін значно скоротились площі лісу, почали зникати деякі види тварин, збільшилися площі ерозійних земель, почались процеси антропогенного забруднення води й повітря.

Таким чином, природа за своєю якістю почала змінюватись у негативний бік для нашого товариства, в силу чого виникла загроза кризи. Перед людиною постала задача щодо здійснення негайних заходів, спрямованих на попередження кризи у природному середовищі (економічної кризи), й здійснення охорони природи та раціонального використання її ресурсів. В останні роки приділяється значна увага раціональному використанню охорони природи. Принципи дбайливого, господарського відношення до природи її охорони й виробництва з метою поліпшення умов життя та здоров'я людей міцно увійшли у систему природо використання. Охороні природі відводиться значне місце у вирішеннях і постановах уряду.

На Харківському іподромі величезне значення придають питанню щодо охорони землі від водної та вітрової ерозії. Господарство розташоване у лісостеповій зоні. Рельєф місцевості, де розташовані земельні угіддя іподрому, із значними схилами, у різному ступені зрізані. Ґрунт, в основному, чорнозем з могутнім гумусовим шаром, місцями суглинистий. Всі землі, які використовуються, посаджені лісопосадками, що сприяє утриманню вологи й гумусного шару на полях. Окрім цього, взимку проводять заходи щодо снігозатримання за допомогою щитів та снігозатримувальних машин.

У господарстві впроваджуються науково-обґрунтовані системи землеутворення, які попереджують повітряну ерозію ґрунту, а також застосовування нової технології обробки ґрунту.

На іподромі приділяють значну увагу охороні ґрунту й водних джерел від забруднення. Навіз підлягає біотермічній обробці, потім вивозять до навозосховищ, а після цього реалізують різним господарствам.

Захист ґрунтів від забруднень хімічними речовинами, мінеральними добривами сприяють заходи правильного складування й застосовування хімічних препаратів за призначенням і дотримуванням визначних концентрацій.

Від забруднення ґрунту продуктами нафтяної промисловості на іподромі передбачені системи, які забезпечують надійне збереження пально-мастильних речовин, обладнана спеціальна бензозаправка з усуненням утікання горючого газу при заправки машин.

Для відновлювання природних рослинних ресурсів на іподромі ведуться роботи по насадженню дерев, лісополос, озеленіння відділень й території іподрому в цілому.

Ведуться роботи по охороні лісонасаджень від руйнувань та пожеж, розроблені заходи щодо охорони диких тварин. Здійснюються також заходи по збереженню чистого повітря. З цією метою на іподромі встановлені фільтри на трубах котельні, які попереджують вихід у атмосферу значної кількості сажі, диму, та інших канцерогенів.

Значна роль щодо охорони навколишнього середовища належить ветеринарній службі, яка виконує важливі роботи з питань екології та охорони природи. Основною задачею ветеринарної служби є попередження розповсюдження інфекційних та інвазійних захворювань домашніх і диких тварин, організація профілактики й заходів боротьби із заразними хворобами, захист людини від антропозоонозних хвороб, загальних для людини і тварин, контроль випуску доброякісних у санітарному відношенні продуктів годівлі.

Практичне використання наукових положень гігієни праці у тваринництві здійснюється виробничою санітарією шляхом розробки систем організаційних, гігієнічних й санітарно-технічних заходів, попереджуючих вплив на робітників шкідливих виробничих факторів. У зв'язку з чим ветеринарні фахівці мають вирішувати ряд екологічних питань пов'язаних із створенням нормальних санітарно-гігієнічних умов на фермах й зниження викидів у зовнішнє середовище шкідливих продуктів, хімічних реактивів, й препаратів, які використовуються при проведенні діагностичних досліджень і масових винищувань комах та кліщів.

Висновки та пропозиції

1)  Кишкові нематодози коней (стронгілятоз та параскароз) в умовах Харківського іподрому мають значне розповсюдження. Середня екстенсефективність інвазії в умовах іподрому за період з вересня 2006 р. по грудень 2007 р. склала: стронгілятозів – 25%, параскарозу – 15,4%, змішаної інвазій – 40,4%.

2)  Згідно сезонної динаміки, найбільша кількість тварин (86,5%) була уражена нематодозами (стронгілятозами і параскарозом) у листопаді 2006 року. Найменша – у вересні 2006 р. (57,6%).

3)  При порівняльному вивченні лікувальної дії препаратів, найбільш ефективним виявилися "Еквест 2% оральний гель" та "Універм", екстенсефективність яких склала 100% при стронгілятозі та 88,9-100% при параскарозі. Найменш ефективну лікувальну дію при параскарозі (33,3%) показав препарат "Мебенвет гранулят 10%".

4)  З метою оздоровлення й профілактики кишкових нематодозів у коней, необхідне проведення комплексу заходів, включаючи планову дегельмінтизацію, у раціональні строки ефективними антигельмінтиками, створення оптимальних умов годівлі, догляду та утримання, знезараження зовнішнього середовища й оздоровлення від гельмінтозів коней у господарствах-постачальниках. Необхідно здійснювати карантинування поголів'я, яке надходить з різних кінних заводів та господарств, ретельне клініко-паразитологічне обстеження з подальшою обробкою спеціальними засобами за показниками.

5)  При виявленні порівняльної економічної ефективності різних методів дегельмінтизації, за загальним індексом, ми виявили, що найбільш ефективним є препарат „Панакур гранулят", загальний індекс якого дорівнює 1.

Список використаної літератури

1.  Конституція України від 28 червня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 31.07.1996 р.

2.  Кодекс законів про працю України від 15.12.2002 року.

3.  Закон України ”Про охорону праці”, 21.11.02 №229 із змінами і доповненнями.

4.  Закон України „Про охорону навколишнього середовища” від 26.05.96.

5.  Бакай Л.І. Правове забезпечення екологічно чистої продукції в АПК // Право України. – 1998. – №1. – С. 86-91.

6.  Бирка В.І., Люлін П.В. Ефективність антгельмінтиків при нематодозах коней // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини. Ветеринарні науки. – Харків: Тр. ХДЗВА, 1999. – Вип. 5. – Ч. 2. – С. 122-124.

7.  Березовський А.І., Галат В.І., Прус М.А., Сорока Н.М. Паразитологія: Уч. посібник. – Київ:2003. – 464 с.

8.  Бокер Н.Ф., Миллер И.Е. Антигельминтная активность ивермектина // Ветеринария. – 1995. – №5. – С. 17-20.

9.  Болезни лошадей. Справочник / Под ред. проф. Калашника И.А. – Киев: Урожай, 1992. – С. 252.

10.  Вашинский Т.А., Нем Д., Вильямс М. Эффективность ивермектина при спонтанном параскаридозе и оксиурозе лошадей // Ветеринария. – 1993. – №7. – С. 26.

11.  Величкин П.А. Гельминтозы лошадей. – М.: Россельхозиздат, 1991. – 187 с.

12.  Герфер С.М. Влияние ларвицидной дозы тиабендазола на выделение стронгилид у лошадей // Ветеринария. – 1998. – №5. – С. 41.

13.  Гриживаньский Л., Ключник А., Полозовский Р. Эффективность экволана при нематодозах лошадей // Ветеринария. – 1997. – №7. – С. 10.

14.  Герасимов Г.Н., Разводова С.Н., Овчинникова М.Н. Оценка антигельминтиков при гельминтозах лошадей Омского ипподрома // Ветеринария. – 1995. – №12. – С. 32.

15.  Двойнос Г.М. Стронгилятозы домашних и диких лошадей. Видовой состав, распространение, структура, сообщество. Филогения. // Автореф. Дис. на стиск. уч. степ. д-ра вет. н. – М., 1993. – 29 с.

16.  Демидов Н.В. Гельминтозы животных: Справочник. – М.: Агропромиздат, 1997. – 335 с.

17.  Диков Г.И., Дементьев И.С. Справочник по гельминтозам сельскохозяйственных животных. – Алма-Ата, 1990. – 220 с.

18.  Друдже И.Х., Лионс Е.Т. Резистентность стронгилид лошадей к бензимодазолам // Ветеринария. – 1990. – №5. – С. 17.

19.  Друдже И.Х., Лионс Е.Т. Эффективность ивермектина при борьбе со стронгилезом кобыл и молодняка в возрасте 1 года // Ветеринария. – 1996. – №4. – С. 29.

20.  Дьяков Л.П., Орлов И.В., Абрамов И.В. и др. Паразитарные болезни сельскохозяйственных животных. – М.: Агропромиздат. 1991. – С. 382.

21.  Злобін Ю.А., Кочубей Н.В. Загальна екологія: Навч. посібник. – Суми: Університетська книга, 2003. – С. 416.

22.  Іовенко Е. Формування нормативної бази з охорони праці на підприємстві // Охорона праці. – 2003. – №10. – С. 17-18.

23.  Ибраев В.К., Кадыров Н.Т., Панасюк Д.И. К патогенезу экспериментальной параскаридозно-гастрофилезной инвазии // Ветеринария. – 1993. – №6. – С. 34-35.

24.  Кадыров Н.Т. Терапия и профилактика деляфандиоза лошадей // Ветеринария. – 1999. – №7. – С. 20.

25.  Кадыров Н.Т. К лечению лярвального деляфандиоза лошадей // Ветеринария. – 1991. – №9. – С. 26.

26.  Кадыров Н.Т., Аубакаров С.А., Ибраев Е.К. и др. Опыт борьбы с паразитозами лошадей // Ветеринария. – 1991. – №10. – С. 42.

27.  Кобра И., Андычка X. Сравнительная эффективность экволана и панакура при желудочно-кишечных нематодозах лошади // Ветеринария. – 1996. – №12. – С. 8.

28.  Козлов Д.П., Чельцов Н.В. Изучение влияния личинок мух на численность свободноживущих форм стронгилят копытных // Тр. Гельминтологической лаборатории АН СССР. – 1990. – №21. – С. 14.

29.  Котельников Г.А. Гельминтологическое исследование животных и окружающей среды. – М.: Колос, 1991. – С. 207.

30.  Назаров В.Г., Горохов В.В. Проблемы борьбы с гельминтозами // Ветеринария. – 1991. – №3. – С. 40.

31.  Орлов Ф.М. Инфекционные и инвазионные болезни лошадей. – М.: Колос, 1996. – С. 385.

32.  Паразитология и инвазионные болезни сельскохозяйственных животных / Под ред. Абуладзе К.И. – М.: Агропромиздат, 1990. – 360 с.

33.  Пономаренко В.І. Про стан охорони праці на підприємствах АПК // Охорона праці. – 2004. – №4. – С. 25-26.

34.  Пономаренко В.Я., Бирка В.І. Нова препаративна форма альбендазолу при фасціольозно-стронгілятозної інвазії ВРХ // Проблеми зооінженерії та вет. медицини. – Тр. XДЗВА, 1990. – С. 125-127.

35.  Филиппов В.В. Эпизоотология гельминтозов сельскохозяйственных животных – М.: Агропромиздат, 1998. – С. 206.

36.  Френш Д.Д., Клей Т.Р. Распространение, диагностика и борьба со стронгилятозами лошадей, вызываемыми устойчивыми к бензимидазолам паразитами // Ветеринария. – 1986. – С. 14.

37.  Царенко О.М., Несветов О.О., Кабацький М.О. Основи екології та природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навч. посібник. – Суми: Університетська книга, 2001. – С. 326.

38.  Чельцов Н.В. Влияние грачей на численность инвазионных элементов стронгилид лошадей // Ветеринария. – 1985. – №12. – С. 16.

39.  Черепанов А.А., Кармалиев Р.С. Резистентность гельминтов к антигельминтикам и методы их тестирования // Ветеринария. – 1992. – №12. – С. 14.

40.  Шмаюн С.С. Возрастная динамика нематодозов лошадей в лесостепной зоне Украины. Проблемы повышения продуктивности животных и эффективность их лечения // Тезисы докл. республ. конф. – Днепропетровск, 1994. – С. 125-126.

41.  Шевцов А.А. Ветеринарная паразитология. – К.: Высшая школа, 1997. – С. 210.

42.  Шредер Я., Шван Г.Е. Применения ивермектина в качестве антипаразитарного средства для лошадей // Ветеринария. – 1993. – №7. – С. 15.

43.  Яжвинский Т.А., Хэмм Д. Изучение в опыте на лошадях антипаразитарной эффективности ивермектина // Ветеринария. – 1994. – №7. – С. 17.

44.  Ярошенко І.Ф. Безпека життєдіяльності в інженерних задачах рішеннях: Навч. посібник. – Суми: Довкілля, 2003. – 390 с.