МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Дипломная работа: Діагностика і лікування гельмінтозів у коней в умовах іподрому м. Харків

    Дипломная работа: Діагностика і лікування гельмінтозів у коней в умовах іподрому м. Харків

    МАГІСТЕРСЬКА РОБОТА

    На тему: «Діагностика і лікування гельмінтозів у коней в умовах іподрому м. Харків»


    Зміст

    Вступ

    1. Огляд літератури

    1.1 Визначення хвороби, економічні збитки, систематика й загальна характеристика збудників

    1.2 Морфологія й біологія збудників стронгілятозів та параскарозу

    1.3 Епізоотологія стронгілятозно-параскарозної інвазії коней

    1.4 Патогенез, особливості протікання й клінічного прояву стронгілятозів та параскароза коней

    1.5 Клінічні ознаки стронгілятозів і параскарозу коней

    1.6 Патологоанатомічні зміни при стронгілятозах і параскарозу

    1.7 Діагностика та диференційна діагностика параскарозно-стронгілятозної інвазії у коней

    1.8 Лікування, профілактика та заходи боротьби при стронгілятозно-параскарозній інвазії коней

    1.9 Висновок з огляду літератури

    2. Власні дослідження

    2.1 Матеріали і методи досліджень

    2.2 Характеристика Державного підприємства "Харківський іподром"

    2.3 Результати власних досліджень

    2.3.1 Вивчення епізоотології шлунково-кишкових стронгілятозів та параскарозу в умовах ДП "Харківський іподром"

    2.3.2 Результати лабораторної діагностики гельмінтозів коней

    2.3.3 Оцінка лікувальної ефективності препаратів при кишкових гельмінтозах

    2.4 Обговорення результатів власних досліджень

    2.5 Розрахунок економічної ефективності ветеринарних заходів

    2.6 Використання комп’ютерних методик

    3. Обґрунтування заходів з охорони праці при обслуговуванні тварин на ДП “Харківський іподром”

    4. Екологічна експертиза ветеринарно-санітарних заходів на ДП “Харківський іподром”

    Висновки та пропозиції

    Список використаної літератури


    Вступ

    Важливу роль в розвитку економіки, поліпшенню якості продукції тваринництва, в охороні навколишнього середовища від забруднення грає ветеринарна наука. В розвитку тваринництва важливе значення належить ветеринарним фахівцям.

    Впливаючи на природу людина змінює структуру біоценозів, в тому числі впливаючи на гельмінти вона порушує природні взаємовідносини між ними, що приводить к спалахам гельмінтозів й виникненню нових вогнищ.

    В останній час інтерес людини до такої благородної тварини, як кінь значно виріс. В народному господарстві особливо в розквітаючих фермерських господарствах широко використовуються коні таких порід як Володимирський ваговоз та Руський ваговоз, тому що ця порода коней відрізняється дуже доброю витривалістю, що є необхідною вимогою для робочої тварини.

    Доволі широко коні використовуються як продуценти в виробництві сироватки. За останній час у зв'язку з розвитком кінного спорту в племінному конярстві виділився й почав розвиватись спортивний напрямок.

    Кінний спорт вимагає високопродуктивних, високоякісних тварин, їх раціональної підготовки та хорошої організації зооветеринарного контролю, метою якого є забезпечення здоров'я й високої працездатності спортивних коней.

    Постачальниками таких тварин є кінні заводи такі як: лімаревський кінний завод, павловський кінний завод, полтавський кінний завод, запорозький кінний завод та ін., розвиток яких набуває все більшого значення у зв'язку з віковим попитом на спортивних коней. Важливу роль у тренінгу спортивних коней грають іподроми, де молодняк від 2,5 років верхових, рисистих порід (російські та орловські рисаки) проходять іспит на жвавість, силу та витримку. Ці якості притаманні тільки здоровій тварині, при вихованні якої найбільше значення має – профілактика інвазійних хвороб.

    Серед паразитарних хвороб коней широко розповсюджені кишкові нематодози (стронгілятози та параскароз), боротьба з якими на даний час є однією із найважливіших проблем як для ветеринарних фахівців, так і для власників тварин.


    1. Огляд літератури

    1.1 Визначення хвороби, економічні збитки, систематика й

    загальна характеристика збудників

    Нематодози (Nematodosis) гельмінтозні хвороби тварин та людей, викликані круглими паразитичними черв'яками класу Nematoda.

    Нематоди – гельмінти веретеноподібної або нитковидної форми, круглі на поперековому розрізі всі нематоди окремо статеві.

    Кишкові нематодози коней (стронгілятози, параскароз), представляють широко розповсюджену групу інвазійних хвороб непарнокопитних тварин, які зустрічаються на всіх континентах земної кулі.

    Стронгілятози (Strongylatoses) – хвороби, які спричинюються численними видами круглих гельмінтів, що належать до родини Strongylidae, підряду Strongylata. У теперішній час в літературі багатьма авторами описано більш ніж 40 видів з двох родин – Strongylidae та Cyatostomidae. Статевозрілі паразити локалізуються в товстому відділу кишок (ободова й сліпа кишки), а личинки деяких, залежно від виду, – мігрують в різних органах і тканинах організму коней та інших непарнокопитих тварин. Мігруючі личинки викликають самостійні хвороби "ларвальні стронгілятози". Стронгілятози дорослих тварин, виявляються переважно в хронічній та безсимптомній формах, але лошата нерідко гинуть з явищами анемії та кахексії.

    Параскароз (Parascarosis) – хронічна, скрізь розповсюджена гельмінтозна хвороба коней, віслюків, мулів, яка спричиняється круглими гельмінтами з родини Ascaridae підряду Ascaridata, викликана нематодою – Parascaris equorum, котра паразитує в тонкому відділу кишок, переважно у молодняка до 1 року.

    Захворювання характеризується короткочасним підвищенням температури тіла, відставанням в рості й розвитку, схудненням, розладом травлення, ознаками катаральної бронхопневмонії, нервовим збудженням, анемією. У дорослих тварин захворювання перебігає без виражених симптомів. (В.І. Скрябін, 1994; П.А. Величин, 1997; К.І. Абуладзе, 1990).

    С.А. Аубакіров, Б.К. Ібраїв та ін. (1991) при дослідженні табунних коней у Казахстані встановили 100% зараженість тріхонематидами.

    Н.Т. Герасимова С.А. Разводова та ін. (1994) при дослідженні 132 коней Омського іподрому встановили 100% стронгілятозну та 33% параскарозну інвазію коней.

    С.С. Шмаюн (1994) займався питанням з епізоотології кишкових нематодозів у коней й відмітив, що в центральній частині України (Київська, Вінницька обл.) значно розповсюджені – параскароз та стронгілятози. Так, у 10 господарствах всі лошата від 4 до 6 місяців були заражені параскарозом.

    Економічні збитки

    В останній час дуже багато уваги людина приділяє такому благородному виду тварини як – кінь.

    Доволі широко коні використовуються як продуценти в сивороточному виробництві.

    У зв'язку з розвитком кінного спорту у багатьох країнах світу виріс попит на здорових, роботоздатних тварин, які б брали участь у спортивних змаганнях й показували хороші результати. А для цього необхідні високоякісні тварини, раціональна їхня підготовка й добра організація ветеринарної справи. Також необхідно своєчасно проводити профілактичні й лікувальні заходи по боротьбі з кишковими нематодозами коней. Але якщо ця система буде погано налагоджена, або мало уваги буде приділятись профілактиці й лікуванню захворювань викликаних кишковими нематодозами, таким чином ми будемо спостерігати: у молодняку затримку в рості й розвитку, у дорослих коней зменшення роботоздатності й зниження їхньої резистентності до інвазійних захворювань. Якщо племені лошата будуть хворіти на кишкові нематодози, це буде відображатись на їх класності при бонитировці.

    У спортивних коней одним із критеріїв оцінки економічних збитків, утворюючих гельмінтозами та іншими інвазійними захворюваннями, може служити – спритність, яка характеризує витримку тварин. Так, за даними Ф.О. Каменської встановили, що після дегельмінтизації спостерігається значне поліпшення спритності тварин.

    Встановлено негативний вплив кишкових нематод на продуцентів, що проявляється зниженням титру стовбнячного й дифтерійного антитоксинів, зниженням активності гонадотропного гормону в сироватці жеребих кобил (СЖК).

    Систематика збудників стронплятозно-параскарозної інвазії коней.

    Тип Nemathelminthes
    Клас Nematoda
    Підряд Strongylata
    Родини Strongylidae
    Cyatostomidae
    Підряд Ascaridata
    Родина Ascaridae
    Рід Parascaris
    Вид Parascaris equorum

    1.2 Морфологія й біологія збудників стронгілятозів та параскарозу

    Стронгілятози – Strongylatoses – широко розповсюджена група гельмінтозів ссавців й птахів. Збудниками якої є нематоди двох родин – Strongylidae і Cyatostomidae, це маленькі від 4-6 до 1,5-50 мм завдовжки паразити. Особливості стронгілят характеризуються наявністю у всіх представників цієї родини ротової капсули, хвостової або полової бурси у самців.

    S. vulgaris має потовщене тіло завдовжки 1,5-2,5 см. У ротовій капсулі можна легко виявити дорсальний стравохідний жолоб, 2 вушкоподібних вирости (зуби). Інвазійна личинка має 32 кишкових клітин.

    S. edentatus – завбільшки від 2,5-4,5 см. У ротовій капсулі виростів немає. Інвазійна личинка має 20 кишкових клітин.

    S. equinus – завдовжки від 2,5-5 см. У ротовій капсулі знаходиться 4 гострокінцевих вирости, 2 з яких – довгі, а 2 – короткі. Інвазійна личинка має 16 кишкових клітин.

    Ціатостоміди належать до родів Cyathostomum і Cylicostephanus. Це дрібні гельмінти, менш як 1,5 см завдовжки, мають волосиноподібну форму тіла, коротку невелику, циліндричної форми, ротову капсулу. Колір – від білого до червоного. Інвазійна личинка має 8 кишкових клітин.

    Самки переважно яйцекладні. Яйця стронгілідного типу, характеризуються середнім розміром (0,07... 0,11 x 0,04... 0,45 мм), мають овальну форму, двоконтурну оболонку сірого кольору із зародком у стадії морули.

    Майже усі представники цього підряду – гематофаги. Розвиваються без участі проміжних хазяїв – геогельмінти. Дорослі нематоди паразитують в системах травлення, а їх личинки мігрують в різні органи й тканини. Інвазованість дефінітивних хазяїв трапляється пасивно, аліментарним шляхом, частіше на пасовищах і при напуванні зі стоячих водойм. Личинки потрапляють у кишки і подальший їх розвиток відбувається по-різному – залежно від виду збудника.

    Як вказує Г.М. Двойнос (1993) за ступеням заразности та патогенному впливу на організм коней найбільше значення мають стронгіліди. З 90 видів гельмінтів 62 – стронгіліди. Серед яких паразити коней – S. vulgaris, S. edentatus, S. equines.

    Таким чином, стронгілятози у коней викликаються асоціацією нематод, які в статевозрілій стадії паразитують в товстому відділу кишок, а їхні личинки, в залежності від виду паразита, поражають стінки кишок, кровоносні судини, та інші органи й тканини. Захворювання перебігає переважно в хронічній формі або безсимптомно й супроводжується ознаками хронічного катарального запалення слизової оболонки сліпої та ободової кишок, схудненням, анемією, зниженням працездатності, а іноді й загибеллю тварин.

    За даними А.В.Березовського, Галат В.І., Прус М.А., Сорока Н.М. (2003) збудники стронгілятозів – геогельмінти. Живляться кров'ю. У зовнішньому середовищі всі вони розвиваються однаково. Після дозрівання з яєць через 2-3 доби вилуплюються личинки першої стадії, які за сприятливих умов двічі линяють і через 6-10 діб стають інвазійними (третя стадія розвитку). Для них характерна здатність як до горизонтальної, так і до вертикальної міграції.

    Параскари – Parascaris. Збудник – Parascaris equorum – нематода великих розмірів, веретеноподібної форми, жовто-білого кольору. Ротовий отвір оточений трьома губами. Самки досягають 45 см, а самці – 28 см у довжину. Хвіст у самця загнутий і має невеликі бокові крила, статеві сосочки та дві однакові тонкі спікули [10].

    Самка виділяє незрілі, круглі, великі (діаметром 0,09-0,10 мм) яйця, вкриті товстою гладенькою оболонкою. З фекаліями виділяються переважно темно-коричневі, рідше – світло-сірі яйця, в яких знаходяться зародкові клітини. Слід зазначити, що статевозрілі самки дуже плодючі. Деякі хворі лошата щодня виділяють з фекаліями мільйони яєць P.equorum.

    У лошат-сосунів, а також у коней, при об'ємному згодовуванні концентратів оболонка яєць світла.

    Розвиток параскарид утворюється прямим шляхом без участі проміжних хазяїв. Після запліднення самки виділяють в зовнішнє середовище незрілі яйця, які при сприятливих умовах дозрівають до інвазійної стадії, від 10 до 45 днів. При потраплянні інвазійних яєць з кормом або з водою у шлунково-кишковий тракт, з них виходять личинки, котрі проникають в капіляр кишок, а потім током крові через портальну систему в малий круг кровообігу. В легенях через 7-10 днів личинки розривають капіляр, потрапляють до альвеол, бронхіол, в бронхи й зі слиззю потрапляють до трахеї та до глотки, звідси повторно заковтуються в шлунково-кишковий тракт, де досягають статевозрілої стадії. Тривалість життя 6-12 місяців [32].

    1.3 Епізоотологія стронгілятозно-параскарозної інвазії коней

    Стронгілятози у коней, також як і параскароз, регіструються повсюди. Всі коні поражаються ними вже в ранньому віці на пасовищах, левадах і в стайнях. Масове зараження тварин на пасовищах відбувається в травні-червні та на початку осені (вересень).

    Інтенсивність інвазії залежить від умов утримання й годівлі тварин. Її джерелом є паразитоносії й заражені стронгілятами коні, особливо старшого віку, які тривалий час виділяють у зовнішнє середовище яйця гельмінтів. Факторами передачі збудника служить – трава, отримана із сирих, заболочених пасовищ, корм згодований з підлоги та вода із луж та озер, яка використовується для водопою тварин.

    Розвиток яєць і личинок у зовнішньому середовищі значною мірою залежить від температури повітря та вологості. Цей процес відбувається за температури 8-38°С. Так, за температури повітря 13°С личинки стронгілят досягають інвазійної стадії на 14-ту добу, при 20°С – на 8-му, а при 30°С – на 4-5-ту добу. Кількість личинок на пасовищах істотно підвищується в літні місяці, коли умови зовнішнього середовища оптимальні для швидкого розвитку їх до 3 стадії.

    Інвазійні личинки досить стійкі до високих і низьких температур повітря. Вони можуть зберігати життєздатність упродовж 5-12 міс і навіть більше. Частина інвазійних личинок перезимовує на пасовищах і є причиною весняного зараження тварин.

    Так, за даними С.І. Ісхакова (1995) в умовах Якутії личинки альфортій, стронгілюсов й трихонем, у висохлих фекаліях зберігають життєздатність протягом 5 років, а за даними Т.І. Кадрова [1980] личинки деляфондій в землі й висохлих фекаліях зберігають життєздатність більш ніж 6 років.

    Із досліджень К.І. Абуладзе та ін. (1990) встановлене, що найбільше розповсюдження параскароз має в господарствах з конюшенно-пасовищним утриманням тварин, а ніж при табуном, у зв'язку з чим цю інвазію автори розглядають – конюшенною.

    Зниження зараженості навесні трапляється за рахунок самовипадкового виділення гельмінтів у коней внаслідок їх старіння, наявність надбаного імунітету та меншій можливості реінвазії взимку.

    Згідно даних С.С. Шмаюн (1994), який займався дослідженням епізоотології кишкових нематодозів у коней, й встановив, що в центральній частині України (Київська, Черкаська, Вінницька області) значного розповсюдження набули параскароз й стронгілятоз.

    Параскароз найчастіше спостерігається у молодняка до 1 року. Особливо тяжко захворювання перебігає у лошат-сосунків, вирощених в умовах, які не відповідають зооветеринарним нормам (неповноцінна годівля, скупченість, ранній підйом.). Рідше уражуються дорослі коні. Зараження відбувається в будь-яку пору року, як при стійловому утриманні так і на пасовищах.

    Пік інвазії припадає на осінньо-зимові місяці, основний спосіб зараження – аліментарний, особливо коли корм дають з підлоги. Екстенсивність та інтенсивність інвазії значною мірою залежить від умов утримання та годівлі коней.

    Нерідко сильна зараженість коней параскарозом спостерігається на іподромах, що пов'язано із потраплянням тварин різних кінних заводів дуже часто несприятливих по кишковим інвазіям.

    На численність інвазійних елементів стронгілят шлунково-кишкового тракту коней впливають грачі та личинки мух.

    Джерелом зараження виступають хворі тварини, які виділяють у навколишнє середовище яйця параскарид, забруднюючи навколишню територію, а також предмети догляду (станки, лопати, відра та ін.). Несвоєчасна чистка приміщень, годівля тварин з підлоги, а також підвищена стійкість яєць у навколишньому середовищі, сприяють зараженню тварин яйцями параскарид.

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.