Повноваження Веховної Ради

законів; визначення засад політики держави та програм суспільного

розвитку; взаємовідносин Верховної Ради і Президента України; формування

інших державних органів; організації адміністративно-територіального

устрою нашої країни; здійснення зовнішніх функцій держави, а також

бюджетні та контрольні повноваження.

Верховна Рада може розглядати питання про відповідність Кабінету

Міністрів України та прийняти резолюцію недовіри, що спричиняє його

відставку. Питання про відповідальність Кабінету Міністрів може бути

розглянуто за пропозицією не менш як 150 народних депутатів України

(однієї третини від конституційного складу Верховної Ради). Резолюція

недовіри Кабінету Міністрів України вважається прийнятою, якщо за неї

проголосувало не менш як 226 народних депутатів, тобто більшість від

конституційного складу Верховної Ради.

З метою забезпечення певної стабільності в роботі Кабінету Міністрів

можливості Верховної Ради щодо розгляду питання про його відповідальність

обмежуються. Конституція забороняє розглядати це питання більше одного

разу протягом однієї чергової сесії, а також протягом року після

схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів. Ці правила є, по суті,

одним із проявів принципу поділу влади. Адже в них нарівні із

закріпленням певної форми контролю однієї гілки влади над іншою

(повноваження Верховної Ради України розглядати питання про

відповідальність Кабінету Міністрів) гарантовано обмеження впливу однієї

гілки влади на іншу (встановлення певних умов, за яких це питання може

розглядатися).

До повноважень Верховної Ради України належить:

1) внесення змін до Конституції України в межах і порядку,

передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;

2) призначення всеукраїнського референдуму з питань,

визначених статтею 73 Конституції України;

3) прийняття законів;

4) затвердження Державного бюджету України та внесення змін до

нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття

рішення щодо звіту про його виконання;

5) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

6)затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-

технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони

довкілля;

7) призначення виборів Президента України у строки,

передбачені цією Конституцією;

8) заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України

про внутрішнє і зовнішнє становище України;

9) оголошення за поданням Президента України стану війни і

укладення миру, схвалення рішення Президента України про

використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі

збройної агресії проти України;

10) усунення Президента України з поста в порядку особливої

процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 Конституції

України;

11) розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми

діяльності Кабінету Міністрів України;

12) надання згоди на призначення Президентом України Прем'єр-

міністра України;

13) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України

відповідно до цієї Конституції;

14) затвердження рішень про надання Україною позик і

економічної допомоги іноземним державам та міжнародним

організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і

міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним

бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;

15) призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання

згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених

цією Конституцією;

16) призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших

членів Рахункової палати;

17) призначення на посаду та звільнення з посади

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

заслуховування його щорічних доповідей про стан дотримання та захисту

прав і свобод людини в Україні;

18) призначення на посаду та звільнення з посади Голови

Національного банку України за поданням Президента України;

19) призначення та звільнення половини складу Ради

Національного банку України;

20) призначення половини складу Національної ради України з питань

телебачення і радіомовлення;

21) призначення на посаду та припинення повноважень членів

Центральної виборчої комісії за поданням Президента України;

22) затвердження загальної структури, чисельності, визначення функцій

Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених

відповідно до законів України військових формувань, а також Міністерства

внутрішніх справ України;

23) схвалення рішення про надання військової допомоги іншим

державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої

держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію

України;

24) надання згоди на призначення на посади та звільнення з посад

Президентом України Голови Антимонопольного комітету України, Голови

Фонду державного майна України, Голови Державного комітету телебачення і

радіомовлення України;

25) надання згоди на призначення Президентом України на посаду

Генерального прокурора України; висловлення недовіри Генеральному

прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади;

26) призначення третини складу Конституційного Суду України;

27) обрання суддів безстроково;

28) дострокове припинення повноважень Верховної Ради

Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду

України про порушення нею Конституції України або законів України;

призначення позачергових виборів до Верховної Ради Автономно

Республіки Крим;

29) утворення і ліквідація районів, встановлення і зміна меж районів

і міст, віднесення населених пунктів до категорії міст, найменування і

перейменування населених пунктів і районів;

30) призначення чергових та позачергових виборів до органів

місцевого самоврядування;

31) затвердження протягом двох днів з моменту звернення

Президента України указів про введення воєнного чи надзвичайного стану в

Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову

мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами на звичайної

екологічної ситуації;

32) надання у встановлений законом строк згоди на

обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація

міжнародних договорів України;

33) здійснення парламентського контролю у межах, визначених цією

Конституцією;

34) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України

на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів чи

комітету Верховної Ради України, попередньо підтриману не менш як

однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України;

35) призначення на посаду та звільнення з посади керівника апарату

Верховної Ради України; затвердження кошторису Верховної Ради України та

структури її апарату;

36) затвердження переліку об'єктів права державної власності,

що не підлягають приватизації; визначення правових засад вилучення об'єктів

права приватної власності.

Верховна Рада України здійснює інші повноваження, які

відповідно до Конституції України віднесені до її відання.

3. Функції Верховної Ради України

Верховна Рада здійснює чимало функцій і має для їх реалізації відповідні

повноваження, передбачені Конституцією. Визначення парламенту як органу

законодавчої влади зумовлене насамперед назвою однієї з його функцій

(законодавчої функції), яка є пріоритетною, провідною, але далеко не

єдиною.

Множинність функцій парламенту не суперечить його природі як органу

законодавчої влади. Вона зумовлена тим, що парламент, як і інші органи

державної влади, у властивих їй формах бере участь у здійсненні багатьох

функцій держави, як об'єктних, зумовлених змістом діяльності держави

(політичної, економічної, соціальної, культурної, екологічної), так і інших

функцій, зокрема "технологічних", владних функцій (законодавчої, установчої

тощо).

Головними функціями Верховної Ради є:

1) законодавча;

2) установча (державотворча, організаційна);

3) функція парламентського контролю.

3.1 Законодавча фунція

До функцій Верховної Ради часом зараховують також бюджетно-фінансову та

зовнішньополітичну функції. Верховна Рада, як правило, здійснює ці функції,

але вони не вважаються її головними функціями.

Пріоритетною функцією Верховної Ради є, природ-ньо, законодавча. У

загальних рисах вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін,

визнанні їх такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у

призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції є також законо-проектна робота, внесення

законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення, а також видання

законів, проведення відповідних наукових досліджень, зокрема, з проблем

ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи законопроектів

тощо.

Тривалий час до законодавчої функції Верховної Ради належали й інші види

законодавчої діяльності: прийняття Конституції, офіційне тлумачення

законів, їх оприлюднення тощо.

Нині прийняття Конституції визнане пріоритетним правом народу, офіційне

тлумачення Конституції та законів України, відповідно до ст. 150

Конституції, здійснює Конституційний Суд, а підписання законів і їх

офіційне оприлюднення — Президент (ст. 94).

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради є внесення

змін до Конституції у межах і порядку, передбачених розділом XIII

Конституції, та прийняття законів (ст. 85).

Законопроект про внесення змін до Конституції може бути поданий до

Верховної Ради Президентом або не менш як третиною народних депутатів

України від конституційного складу Верховної Ради (ст. 154 Конституції).

Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І

"Загальні засади", розділу III "Вибори. Референдуми" і розділу XIII

"Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від

конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на

наступній черговій сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш як

дві третини від конституційного складу Верховної Ради.

Порядок внесення змін до розділів І, III і XIII Конституції значно

складніший, оскільки ці розділи стосуються основ конституційного ладу і

стабільності самої Конституції. Відповідно до ст. 156 Конституції,

законопроект про внесення змін до розділів І, III і XIII подається до

Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від

конституційного складу Верховної Ради і, за умови його прийняття не менш як

двома третинами від конституційного складу Верховної Ради, затверджується

всеукраїнським референдумом, який призначається Президентом.

Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався

Верховною Радою і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради не

менш як через рік від дня прийняття такого рішення щодо даного

законопроекту.

З метою забезпечення стабільності Конституції Верховна Рада протягом

строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі положення

Конституції (ст. 158).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно,

прийняття законів.

Їз змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з

будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно всеукраїнським

референдумом. Проте Конституцією передбачається коло питань, які

вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92 Конституції,

виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини й

громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні обов'язки громадянина;

громадянство; правосуб'єктність громадян, статус іноземців та осіб без

громадянства; права корінних народів і національних меншин; порядок

застосування мов. Основну групу питань виключно законодавчого регулювання

складають екологічні, соціальні, культурні та економічні питання. Так,

виключно законами України визначаються: засади використання природних

ресурсів, виключної (морської) економічної зони, континентального шельфу,

освоєння космічного простору, організації та експлуатації енергосистем,

транспорту і зв язку; основи соціального захисту, форми й види пенсійного

забезпечення; засади регулювання правд і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони

дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури й охорони

здоров'я; екологічної безпеки; правовий режим власності; правові засади і

гарантії підприємництва;

правила конкуренції та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх

зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання

демографічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються основи політичної системи, організація і

діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування, зокрема;

засади утворення й діяльності політичних партій, інших об'єднань громадян,

засобів інформації; організація і порядок проведення виборів та

референдумів; організація й порядок діяльності Верховної Ради, статус

народних депутатів; організація і діяльність органів виконавчої влади,

основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи,

організація і діяльність прокуратури, органів дізнання й слідства, органів

та установ виконання покарань; основи організації і діяльності адвокатури.

Виключно законами визначаються також територіальний устрій України;

засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний статус

інших міст; правовий режим державного кордону; основи національної безпеки,

організації Збройних Сил і забезпечення громадського порядку; правовий

режим воєнного й надзвичайного стану, зон надзвичайної екологічної

ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад цивільно-правової

відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або

дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Крім нього, виключно законами встановлюються:

Державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування, податки

й збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового,

кредитного та інвестиційного ринків, статус національної валюти, а також

статус іноземних валют на території України; порядок утворення й погашення

внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску й обігу державних цінних

паперів, їх види тощо. Законами встановлюються також порядок використання і

захисту державних символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші

спеціальні звання; державні нагороди; державні свята; одиниці ваги, міри й

часу, порядок встановлення державних стандартів; порядок утворення і

функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний або

міграційний режим, відмінний від загального, й оголошується амністія (ст.

92 Конституції).

3.2 Установча функція

Іншою, не менш важливою, функцією Верховної Ради серед її головних

функцій є установча (державотворча, організаційна) функція. Пріоритетними

напрямами діяльності парламенту по здійсненню цієї функції є, звичайно,

формування або участь у формуванні органів виконавчої і судової влади, а

також формування власних, парламентських структур; призначення чи обрання

на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з

посад осіб інших органів державної влади та державних організацій, сприяння

формуванню органів місцевого самоврядування; вирішення питань, що

стосуються інших елементів (атрибутів) механізму держави: територіального

устрою, Збройних Сил та інших складових механізму держави.

Таким чином, основними напрямами діяльності Верховної Ради по здійсненню

установчої функції є:

1) участь у формуванні органів виконавчої влади;

2) формування органів судової влади;

3) створення парламентських структур;

4) участь у формуванні інших органів державної влади та державних

організацій;

5) вирішення питань територіального устрою України і забезпечення

формування органів місцевого самоврядування.

Пріоритетним напрямом установчої функції парламенту є призначення

виборів Президента у строки, передбачені Конституцією. Обрання Президента,

відповідно до ст. 103 Конституції, здійснюється громадянами України на

основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного

голосування строком на п'ять років.

Роль парламенту у формуванні органів виконавчої влади за чинною

Конституцією істотно змінилася, але він не усунутий від цього напряму

державотворчого процесу. Верховна Рада вирішує, зокрема, питання про

надання згоди на призначення Президентом Прем'єр-міністра, може прийняти

резолюцію недовіри Кабінетові Міністрів, яка має наслідком відставку

Кабінету Міністрів (ст. 87, 115 Конституції), розглядає і приймає рішення

Страницы: 1, 2, 3