Поняття підприємницького права

законодавством. Орган, що видає ліцензії, у разі недотримання порядку

їх видачі несе відповідальність згідно з законодавством. Орган, що видає

ліцензії, веде реєстр виданих ним ліцензій. До реєстру включаються

відомості про суб'єктів підприємницької діяльності та видані

ліцензії. На базі реєстрів органів, що видають ліцензії, створюється

Єдиний ліцензійний реєстр, який ведеться органом, спеціально

уповноваженим Кабінетом Міністрів України. Термін та форма подання

інформації до Єдиного ліцензійного реєстру визначаються

органом, спеціально уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Пропозиції державних органів, органів місцевого

самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо

доцільності запровадження чи скасування ліцензування певних видів

підприємницької діяльності підлягають обов'язковій експертизі, яка

проводиться спеціально уповноваженим органом у порядку, що

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До обов'язків підприємства належить проведення

природоохоронних заходів (у тому числі рекультивація земель і

відновлення лісів після їх використання), які сприяють зменшенню

викликаного виробництвом негативного впливу на навколишнє

середовище. Фінансування цих заходів здійснюється за рахунок коштів

підприємства. Підприємство відповідає за раціональне використання

усіх природних ресурсів і відшкодовує витрати на відновлення та охорону

природних ресурсів.

Підприємництво здійснюється на основі таких принципів:

вільний вибір видів діяльності;

залучення на добровільних засадах до здійснення

підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і

громадян;

самостійне формування програми діяльності та вибір

постачальників і споживачів вироблюваної продукції, встановлення цін

відповідно до законодавства;

вільний найм працівників;

залучення і використання матеріально-технічних, фінансових,

трудових, природних та інших видів ресурсів, використання яких не

заборонено або не обмежено законодавством;

вільне розпорядження прибутком, що залишається після внесення

платежів, установлених законодавством;

самостійне здійснення підприємцем - юридичною особою

зовнішньоекономічної діяльності, використання будь-яким

підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних

формах на вибір підприємця.

Порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих

організаційних форм підприємництва визначається відповідними

законодавчими актами України.

У разі коли цей порядок спеціальним законодавством не

встановлено, підприємець керується цим Законом і своїм статутом.

Відносини, пов'язані із здійсненням підприємницької

діяльності, регулюються цим Законом та іншими законодавчими актами України.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

проводиться у виконавчому комітеті міської, районної в місті ради або в

районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації

(далі - органи державної реєстрації) за місцезнаходженням або

місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності

юридичної особи подаються такі документи: рішення власника (власників)

майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної

особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених

ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а

також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених

законом;

статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми

підприємництва;

реєстраційна картка встановленого зразка, яка є водночас заявою

про державну реєстрацію;

документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до

статутного фонду суб'єкта підприємницької діяльності в розмірі,

передбаченому законом;

документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку

діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку

встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію,

копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичної особи -

платника податків та інших обов'язкових платежів і документ, що засвідчує

внесення плати за державну реєстрацію. Місцезнаходженням суб'єкта

підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної

реєстрації може бути місцезнаходження (місце проживання) одного із

засновників або місцезнаходження за іншою адресою, що підтверджується

договором оренди або іншим відповідним договором. Органам державної

реєстрації забороняється вимагати від суб'єктів підприємницької

діяльності додаткові документи, не передбачені цим Законом.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності

проводиться за наявності всіх необхідних документів за заявочним

принципом протягом не більше п'яти робочих днів. Органи державної

реєстрації зобов'язані протягом цього терміну внести дані з

реєстраційної картки до Реєстру суб'єктів підприємницької

діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію

встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом (для

юридичних осіб), який надається органам державної реєстрації органами

державної статистики, або ідентифікаційним номером фізичної особи -

платника податків та інших обов'язкових платежів.

За порушення термінів реєстрації та вимогу подання для

реєстрації документів, не передбачених законом, посадові особи несуть

адміністративну відповідальність згідно із законодавством.

У п'ятиденний термін з дати реєстрації органи державної

реєстрації направляють примірник реєстраційної картки з відміткою про

державну реєстрацію відповідному державному податковому органу і органу

державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і

Пенсійного фонду України. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта

підприємницької діяльності та копію документа, що підтверджує взяття його

на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття

рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб'єкта

підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що

встановлюється Національним банком України. Повідомлення про відкриття або

закриття рахунків у банках суб'єкт підприємницької діяльності

зобов'язаний направити державному податковому органу, в якому він

обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових

платежів). Таке повідомлення протягом трьох робочих днів з дня

відкриття або закриття рахунку (включаючи день відкриття або закриття)

подається особисто або направляється на адресу відповідного державного

податкового органу з повідомленням про вручення. Форма і зміст

повідомлення про відкриття або закриття рахунків у банках

встановлюється центральним податковим органом України.

У разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта

підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти

підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання

зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації.

Перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в

порядку, встановленому для його реєстрації.

У разі перереєстрації суб'єкта підприємницької діяльності, що

визначається правонаступником підприємства, приватизованого як цілісний

майновий комплекс, подається документ, який засвідчує право власності

на зазначений об'єкт.

Суб'єкт підприємницької діяльності має право відкривати свої філії

(відділення), представництва без створення юридичної особи. Відкриття

зазначених підрозділів не потребує їх державної реєстрації.

Суб'єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття філії

(відділення), представництва орган державної реєстрації шляхом

внесення додаткової інформації в свою реєстраційну картку.

Відповідальність за відповідність чинному законодавству

установчих документів, що подаються для проведення реєстрації, несе

власник (власники) або уповноважені ним органи, які подають документи для

реєстрації суб'єкта підприємництва.

У разі зміни свого місцезнаходження суб'єкт підприємницької

діяльності в семиденний термін повинен повідомити про це орган

державної реєстрації. Невиконання цієї вимоги дає право органам

державної реєстрації звернутися до суду (арбітражного суду) з позовом

про скасування державної реєстрації. Скасування державної реєстрації

здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними)

органів чи за особистою заявою підприємця-громадянина, а також на

підставі рішення суду (арбітражного суду) в разі:

визнання недійсними або такими, що суперечать законодавству,

установчих документів;

здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та

законодавству України;

несвоєчасного повідомлення суб'єктом підприємницької

діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми

власності та місцезнаходження;

визнання суб'єкта підприємницької діяльності банкрутом (у

випадках, передбачених законодавством);

неподання протягом року до органів державної податкової служби

податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності згідно з

законодавством.

Скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької

діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності

ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з

законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів

щодо ліквідації суб'єкта підприємницької діяльності як юридичної особи,

перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, шляхом

виключення його з Реєстру суб'єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації в десятиденний термін повідомляє

відповідні державні податкові органи та органи державної

статистики про скасування державної реєстрації суб'єкта

підприємницької діяльності. Скасування державної реєстрації

позбавляє суб'єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і

є підставою для виключення його з Єдиного державного реєстру

підприємств і організацій України.

Відмову в державній реєстрації може бути оскаржено в судовому порядку.

За державну реєстрацію справляється плата, розмір якої

встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Одержані кошти використовуються у порядку, що визначається

Кабінетом Міністрів України.

Законами України можуть бути встановлені спеціальні правила

державної реєстрації певних видів суб'єктів підприємницької

діяльності.

Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької

діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право

укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладанні

трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний

забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче встановленого в

республіці мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії,

включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення

відповідно до чинного законодавства.

При втраті працездатності підприємець забезпечує потерпілому

відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним

законодавством.

Підприємець зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому

середовищу, не порушувати прав та інтересів громадян, підприємств, установ,

організацій і держави, що охороняються законом.

За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу

встановлену законом відповідальність.

Суб'єкт підприємництва - юридична особа може бути визнана

арбітражним судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України

" Про банкрутство" ( 2343-12 ).

Діяльність підприємця припиняється:

з власної ініціативи підприємця;

на підставі рішення суду або арбітражного суду у випадках,

передбачених законодавством України;

у разі закінчення строку дії ліцензії або її анулювання;

на інших підставах, передбачених законодавчими актами України.

Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними

організаційних форм підприємницької діяльності, рівні права і створює

рівні можливості для доступу до матеріально-технічних, фінансових,

трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.

У разі поставок підприємцем товарів, виконання робіт, надання

послуг для задоволення державних потреб держава сприяє забезпеченню його

матеріально-технічними та іншими ресурсами.

У передбачених законом випадках підприємець або громадянин, який

працює у підприємця по найму, може бути залучений до виконання в

робочий час державних обов'язків. Орган, що приймає таке рішення,

відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або

арбітражем відповідно до їх компетенції. Держава гарантує

недоторканність майна і забезпечує захист права власності підприємця.

Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та

іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком

випадків, передбачених законодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадянами,

юридичними особами і державними органами його майнових прав, що

охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного

законодавства.

З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для

розвитку підприємництва держава: на умовах і в порядку, передбачених

чинним законодавством, надає земельні ділянки, передає підприємцю

державне майно (виробничі та нежилі приміщення, законсервовані й

недобудовані об'єкти та споруди, не використовуване устаткування),

необхідні для здійснення підприємницької діяльності;

відповідно до статті 12 цього Закону сприяє організації

матеріально-технічного забезпечення та інформаційного

обслуговування підприємців, підготовці і перепідготовці кадрів;

здійснює первісне облаштування неосвоєних територій об'єктами

виробничої і соціальної інфраструктури з продажем або передачею їх у кредит

підприємцям;

стимулює за допомогою економічних важелів (цільових субсидій,

податкових пільг тощо) модернізацію технології, інноваційну

діяльність, освоєння нових видів продукції та послуг;

надає підприємцям цільові кредити;

подає підприємцям інші види допомоги.

Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між

підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної

конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької

діяльності.

Органи державного управління будують свої відносини з

підприємцями, використовуючи:

податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи

встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах;

податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій;

валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг,

соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;

науково-технічні, економічні та соціальні республіканські й

регіональні програми;

договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність

підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених

законодавством України прав державних органів по здійсненню

контролю за діяльністю підприємців.

Державні органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки

тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У

разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його

компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до

суду чи арбітражу з заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, які

визначають привілейоване становище суб'єктів підприємницької

діяльності однієї з форм власності щодо суб'єктів підприємницької

діяльності інших форм власності.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок

державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до

порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного

здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених

законодавством обов'язків щодо підприємця, підлягають

відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків

вирішуються судом або державним арбітражем.

Іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють

підприємницьку діяльність на території України, на її

континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні,

користуються такими ж правами і несуть такі ж обов'язки, що і громадяни

України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та

інших законодавчих актів України.

Особливості здійснення підприємницької діяльності на

території України, на її континентальному шельфі та у виключній

(морській) економічній зоні іноземними юридичними особами

визначаються законодавчими актами України.

Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті,

що передбачені законодавством України про підприємництво, то

застосовуються правила міжнародного договору.

Страницы: 1, 2