Основы права

Основы права

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Інститут заочного і дистанційного навчання

Контрольна робота

Основи права

Виконав: ---------------------------

-------------------------------------

------------------

м. Київ

2003 рік

Завдання №3

1. Функції науки загальної теорії держави і права.

2. Вибори в конституційному праві. Види виборів. Виборча система

України.

3. Директор підприємства “Оболонь” підписав наказ про прийняття на

роботу Квіткаєва І. слюсарем, з випробувальним строком 3 місяці. Чи

передбачено законодавством України встановлення строку випробування при

прийомі на роботу? Якщо так, то поясніть порядок прийняття на роботу

працівників з випробувальним терміном.

1. Функції науки загальної теорії держави і права.

Предметом теорії держави і права є найбільш загальні закономірності

виникнення, розвитку й функціонування держави і права, а також система

основних правових понять і категорій.

Теорія держави і права як фундаментальна теоретична наука виконує ряд

специфічних функцій:

Онтологічна функція.

Виконуючи цю функцію, теорія держави і права відповідає на запитання,

що таке держава й право, як вони виникли і що являють собою в даний час.

Методологічна функція.

Будучи фундаментальною наукою, теорія права й держави виконує стосовно

галузевих юридичних наук методологічну функцію, задаючи їм визначений

рівень, теоретичну й логічну цілісність. Узагальнюючи державно-правову

практику, теорія держави і права формулює ідеї й висновки, що мають

принципове значення для юриспруденції у цілому. Вони є "несучими

конструкціями" галузевих і спеціальних юридичних наук, наприклад, категорії

"система права", "система законодавства", "правовий інститут", "норма

права" і т.д. При цьому методологія теорії права й держави формується в

результаті застосування законів діалектики, філософських категорій,

соціологічних закономірностей до аналізу права й держави, державно-правових

явищ.

Ідеологічна функція.

Під ідеологією розуміється система поглядів і принципів тієї чи іншої

групи населення, суспільства, соціального шару. Іноді для великої групи чи

населення нації існує єдина ідеологія. Як приклад можна привести колишній

СРСР, де існувала тільки одна ідеологія - марксистко-ленінська. Якщо взяти

день сьогоднішній, то як приклад можна привести США, де існує так називана

американська мрія, де кожен американець вірить, що в нього їсти шанс стати

процвітаючим людиною. При втраті суспільством ідеологічного орієнтира в

державі починають відбуватися смути й хвилювання, різко виростає крива

злочинності. Тому теорія держави і права виробляє свого роду рекомендації,

які варто застосовувати для вироблення в суспільства визначеної правової й

політичної культури, не суперечній політиці, що проводиться державою. Для

цієї мети держава може використовувати різні засоби й методи.

Евристична функція (від грецького слова "еврика" - відкриття).

Теорія держави і права досліджує не тільки відомі вже закономірності

понять держави і права і зв'язаних із ними явищ, але і знаходить нові

закономірності, породжені реаліями громадського життя.

Практично-прикладна функція.

Будь-яка держава, яким би розвитим воно ні було, чи рано пізно

зіштовхується з проблемами, на які відразу відповідь важко знайти. Тоді

теорія держави і права, ґрунтуючись на наявному практичному й теоретичному

матеріалі, дає рекомендації як вирішити ту чи іншу виниклу проблему.

Прогностична функція.

Як нам відомо, предметом теорії держави і права є загальні

закономірності виникнення, функціонування й розвитку держави і права,

їхнього місця в житті суспільства і політичній системі. Вивчаючи ці

закономірності, теорія держави і права прогнозує подальший розвиток цих

понять, зміна державно-правової сфери, що у свою чергу дозволяє уникнути

непоправних помилок.

Слід зазначити, що усі функції теорії держави і права тісно переплетені

й взаємне доповнюють один одного. Лише у своїй сукупності вони дають нам

повне представлення про призначення теорії держави і права.

Гносеологічна функція (функція пізнання).

Виконуючи цю функцію, теорія держави і права виробляє теоретичні

прийоми й способи пізнання, що в остаточному підсумку приводить до розвитку

правового пізнання.

Виявляється в тім, що в її рамках пізнаються всі державно-правові

явища, у першу чергу, право й держава, процес їхнього функціонування.

Важливе місце в пізнавальній діяльності належить концепціям, тобто

визначеним способам розуміння, трактування державно-правових явищ. Процес

пізнання права й держави лише тоді плідна, коли є не одна, а ряд концепцій

по однойменних проблемах. Творчий аналіз різних концепцій, дискусії по

актуальних питаннях права й держави збагачують і розвивають юридичну науку,

дозволяють виробити визначений варіант по тому чи іншому питанню.

Політико-управлінська функція.

Держава і право - це політичні поняття, вони необхідні для утримання

політичної влади в руках того чи іншого соціального прошарку. Для того щоб

знати, як керувати державою, як користатися таким могутнім засобом впливу

на маси, як право, необхідно мати наукові основи внутрішньої й зовнішньої

політики, що і покликано робити теорія держави і права.

Інформаційна функція.

Виражається в передачі зведень, їхньої трансформації у знання про право

й державу, правові почуття і духовні цінності на основі узагальнення

отриманих даних про зміст і сутність права й держави. У свою чергу це

сприяє упорядкуванню знань, приведенню їх у визначену систему по конкретних

юридичних дисциплінах.

Аналітична функція.

Полягає в дослідженні діючого законодавства, у його систематичному

викладі. Функція ця складається насамперед у з'ясуванні змісту закону,

ретельному вивченні його змісту. Задача теорії права й держави - вивчити

практику застосування закону, ефективність його впливу на ті чи інші

суспільні відносини, що дозволяє з'ясувати як достоїнства, так і недоліки

законодавства.

2. Вибори в конституційному праві. Види виборів. Виборча система

України.

Вибори є найважливішим інститутом сучасної демократії, однієї з

головних форм вираження волі народу і його участі в керуванні державними й

суспільними справами, через їхнє посередництво народ визначає своїх

представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав по

реалізації влади.

Вибори можуть бути парламентськими і президентськими; органів держави і

місцевого самоврядування; черговими, повторними й позачерговими

(достроковими); на альтернативній основі і безальтернативними (якщо

висувається тільки один кандидат) і т. д

Вибори зв'язані зі складним комплексом суспільних відносин, учасниками

яких є державу в особі уповноважених на те органів державної влади,

виборчі комісії, політичні партії, виборчі блоки, громадські організації,

збори виборців, трудові колективи, кандидати в депутати, їхні довірені

особи, виборці й ін.

Стаття 2. Види виборів

Вибори депутатів можуть бути черговими, позачерговими, повторними, а

також замість депутатів, що вибули.

Виборча система - це сукупність упорядкованих суспільних відносин,

зв'язаних із виборами органів держави і місцевого самоврядування.

У своїй основі ця система регулюється нормами конституційного права,

але не зводиться лише до конституційних правовідносин. Вона регулюється і

не правовими нормами - корпоративними, моральними й ін.

Поняття «виборча система» уживається також і в іншім значенні як спосіб

розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від

результатів голосування. Основними виборчими системами в цьому змісті є

мажоритарна, пропорційна і змішана.

Мажоритарна виборча система (від французького majore - більшість)

передбачає голосування за персонального кандидата. Перемагає той, хто

одержить більш 50% голосів виборців (мажоритарна система абсолютної

більшості), чи той, хто набере голосів більше, ніж кожний з його

конкурентів окремо (мажоритарна система відносної більшості).

Пропорційна (від лат. prorportio - співвідношення, визначена частина)

виборча система передбачає вибори депутатів по партійних списках у

багатомандатних округах. Виборці голосують за список тієї чи іншої партії.

Але для проходження партії у парламент установлюється процентний бар'єр

голосів виборців – 3-5%.

Змішана система передбачає сполучення мажоритарної й пропорційної

систем.

В Україні змішана система виборів. Вона передбачена Законом «Про вибори

народних депутатів України» від 24 вересня 1997 р. з наступними змінами й

доповненнями.

Депутати обираються громадянами України на основі загального, рівного,

прямого виборчого права шляхом таємного голосування по змішаній

(мажоритарно-пропорційної) системі. Виборчий процес здійснюється на засадах

вільного, рівного висування кандидатів у депутати, гласності й відкритості,

рівних можливостей для всіх кандидатів.

Участь громадян України у виборах є добровільним. Вважається, що

виборці, що не прийняли участь у голосуванні, підтримують волевиявлення

виборців, що прийняли участь у голосуванні.

Усього обирається 450 депутатів. З них 225 по одномандатних округах і

225 по списках кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків

партій по багатомандатному виборчому окрузі на основі пропорційного

представництва.

Одномандатні округи утворяться Центральною виборчою комісією з

приблизно рівним числом виборців у кожнім виборчому окрузі. Територією

багатомандатного виборчого округу є територія України, а його центром -

місто Київ. Виборцями цього округу є всі громадяни України, що мають

виборче право.

Виборче право - це система правових норм, що регулюють суспільні

відносини, зв'язані з виборами органів державної влади і місцевого

самоврядування.

Виборче право - один з інститутів конституційного права.

Джерелами виборчого права України, що закріплюють порядок організації й

проведення виборів в Україні є Конституція, Закон України «Про вибори

народних депутатів України», Закон України «Про вибори Президента України»,

Закон України «Про вибори депутатів і голів сільських, селищних, районних,

міських, районних у містах, обласних Рад».

Поняття «виборче право» також може використовуватися в іншім значенні

(у суб'єктивному змісті) як суб'єктивне право громадянина обирати (активне

виборче право) і бути обраним (пасивне виборче право) у державні органи й

органи місцевого самоврядування. Активне виборче право виникає з 18 років

(ст. 70), а пасивне - з 21 року (ст. 76).

При цьому виділяється активне виборче право - право обирати, тобто

брати участь у виборах; і пасивне виборче право - право бути обраним в

органи державної влади і місцевого самоврядування.

Основою виборчого права України є демократичні принципи загального,

рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні.

Законом України «Про вибори народних депутатів України» передбачені

етапи організації й проведення виборів:

- висування й реєстрація кандидатів у депутати;

- передвиборна агітація;

- голосування;

- підрахунок голосів і визначення результатів виборів.

Кожен виборець одержує два бюлетені: один для голосування по виборам в

одномандатному і другій для голосування по виборам у багатомандатному

загальнодержавному виборчих округах.

У бюлетень для голосування по одномандатному виборчому окрузі вносяться

за абеткою всі зареєстровані в цьому окрузі кандидати в депутати з

указівкою прізвища, імені, по батькові, року народження, посади (заняття),

місця роботи й проживання, партійності.

У бюлетень для голосування по багатомандатному загальнодержавному

виборчому окрузі вносяться назви політичних партій, виборчих блоків партій

у порядку, визначеному жеребкуванням, що проводить центральна виборча

комісія після реєстрації списків кандидатів у депутати від політичних

партій, виборчих блоків партій з обов'язковим переліком політичних партій,

що утворили виборчий блок, а також з указівкою прізвища з ініціалами перших

п'яти кандидатів із внесеного кожною політичною партією, виборчим блоком

партій списку кандидатів у депутати.

Обраним по одномандатному виборчому окрузі вважається кандидат у

депутати, що одержала більшість голосів виборців, що прийняли участь у

голосуванні, щодо інших кандидатів, що балотувалися в даному виборчому

окрузі.

Право бути обраним по багатомандатному загальнодержавному виборчому

окрузі одержують кандидати в депутати від політичних партій, виборчих

блоків партій, що перебороли 4 % бар'єр голосів виборців. Депутатські

мандати між ними розподіляються пропорційно числу отриманих ними голосів.

Списки кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків

партій, що одержали менш 4% голосів виборців, що прийняли участь у

голосуванні, не одержують право на участь у розподілі депутатських

мандатів.

Депутатом місцевої ради може бути обраний громадянин України, що на

день виборів досяг 18 років, має виборчі права і постійно чи проживає

працює на території відповідного ради

Народним депутатом України може бути громадянин України, що досяг на

день виборів 21 року, що має право голосу і проживає в Україні протягом

останніх п'яти років

Прямі чи непрямі чи пільги обмеження виборчих прав громадян України в

залежності від походження, соціального і майнового положення, расової і

національної приналежності, підлоги, утворення, мови, відносини до релігії,

політичних переконань, роду й характеру занять, не передбачені чинним

законодавством, заборонені.

Не мають права голосу громадяни, визнані судом недієздатними.

Здійснення виборчого права припиняється на відповідний період для

облич, що містяться по вироку суду в місцях позбавлення волі, а також

обличчя, що знаходяться за рішенням суду в місцях примусового лікування.

Принцип рівного виборчого права означає, що кожен виборець в Україні

має, на виборах Президента України і на виборах народних депутатів України

один голос. Під час виборів депутатів і голів місцевих Рад виборець має

один голос по виборам депутатів відповідних місцевих рад і один голос на

виборах голови відповідного ради.

Усі виборці беруть участь у виборах на рівних підставах, тобто голос

кожного виборця дорівнює голосу будь-якого іншого виборця і жоден виборець

не має ніяких переваг перед іншими виборцями.

Наявність у кожного виборця тільки одного голосу забезпечується тим, що

виборець не може бути включений більш ніж в один список виборців; він

голосує особисто і для одержання виборчого бюлетеня потрібно пред'явлення

документа, що засвідчує особистість виборця, а в списку виборців робиться

оцінка про видачу виборчого бюлетеня.

Участь у виборах на рівних підставах забезпечується тим, що виборчі

округи по кожним виборам утворяться з приблизно рівним числом виборців.

Таким чином, голос виборця в одному виборчому окрузі дорівнює голосу

виборця в будь-якому іншому виборчому окрузі.

Принцип прямого виборчого права виражається в тім, що Президент,

народні депутати й голови місцевих рад обираються громадянами

безпосередньо, а не нижчестоящими представницькими чи органами спеціальними

вибірниками, тобто виборець самостійно виражає свою волю, особисто подає

свій голос за той, кому він довіряє представництво своїх інтересів.

Принцип таємного голосування полягає в тому, що контроль за

волевиявленням голосуючих не допускається. Таємне голосування

забезпечується поруч гарантій: виборець особисто заповнює виборчий

бюлетень, залишаючи в ньому прізвище того кандидата, за який він голосує

Заповнений бюлетень виборець особисто опускає у виборчу урну, не

проставляючи своє прізвище В приміщенні для виборів приділяються спеціальні

чи кімнати обладнаються окремі кабіни для заповнення виборчих бюлетенів, у

яких забороняється присутність кого-небудь, крім голосуючого, причому

виборчі урни встановлюються таким чином, щоб голосуючі при підході до них

обов'язково проходили через кабіни для таємного голосування.

Вибори народних депутатів України проводяться в останню неділю березня

четвертого року повноважень Верховної Ради України. (Чергові вибори у

Верховну Раду України будуть проведені в березні 1998 р.).

Позачергові вибори у Верховну Раду України призначаються Президентом

України і проводяться в період шістдесятьох днів із дня опублікування

рішення про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України.

Проведення виборів народних депутатів України організують виборчі

комісії: Центральна виборча комісія з виборів народних депутатів України;

окружні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії.

Вибори проводяться по 450 одномандатних виборчих округах на основі

абсолютної більшості, тобто від кожного виборчого округу обирається тільки

один депутат і тільки в тому випадку, якщо він одержить абсолютну більшість

Страницы: 1, 2