Курсовая работа: Страхування сільськогосподарських культур

Середня ставка премії по портфелю склала 5,4%, при цьому ставки знаходилися в діапазоні від 2,8% до 12,3%. Залежності між рівнем збитковості та середньою ставкою премій по портфелю за кожною окремою страхової компанії виявлено не було. Так, при середній ставці премії по портфелю нижче 3,8% у декількох компаній рівень збитковості не перевищив 65%. У той же час, у компаній з середніми ставками премії вище 5% рівень збитковості перевищив 110%.

Таблиця 1. Зведені дані по страхуванню озимих культур і багаторічних насаджень в сезоні 2009-2010 рр

Дані по озимим культурам і регіонів (сезон 2009-2010 рр..)

За даними страхових компаній, восени 2009 року аграрії вважали за краще страхувати такі озимі культури, як пшениця, ріпак і ячмінь. Кілька договорів страхування було укладено зі страхування озимої жита (7 договорів), озимої гірчиці (4 договору) і виноградників (2 договору з покриттям періоду перезимівлі). Всього по страхуванню озимої пшениці було укладено 247 договорів, з ріпаку - 168 договорів та 127 договорів - по ячменю.

По пшениці загальна застрахована площа склала майже 130 тисяч гектарів. Сума зібраних премій по страхуванню озимої пшениці склала 7570 тисяч гривень. Страхова сума за даною культурі - майже 140 мільйонів гривень.

Застрахована площа по озимому ячменю склала 26 тисяч гектарів. Сума премій - 1,3 мільйона гривень. Страхова сума - 24,8 мільйона гривень.

Застрахована площа під посівами озимого ріпаку склала 51 тисячу гектарів. Сума премій - 4,7 мільйона гривень. Страхова сума - 79,14 мільйона гривень.

Обсяги страхування по іншим культурам були незначними, крім виноградників. Восени 2009 року було застраховано близько 800 гектарів виноградників за двома договорами страхування. Страхова сума склала 14 мільйонів гривень. Сума премій - близько 840 тисяч гривень.

Найбільш збитковою культурою для страховиків виявилася озима гірчиця. Рівень збитковості по цій культурі склав 762%. Другий за збитковості культурою був озимий ріпак, за яким рівень збитковості склав 243%. Збитковість озимого ячменю становила 215% і озимої пшениці - 157%. Зведені дані по культурах представлені в таблиці 2.

Таблиця 2. Зведені дані по страхуванню окремих озимих культур (у розрізі культур) в сезоні 2009-2010 рр.

Дані по регіонах

Аграрії страхували посіви озимої пшениці практично у всіх регіонах, винятком були Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська та Львівська області. Найбільша кількість договорів зафіксовано в Полтавській (48), Кіровоградській (34), Сумській (31), Хмельницькій (24), Вінницькій (20), Херсонській (18) і Донецькій (14) областях.

Найбільші суми відшкодування за договорами страхування пшениці виплачені страховиками в Полтавській (5,3 млн. грн.), Херсонській (2,25 млн. грн.), Сумської (1,3 млн. грн.), І Харківській (1 млн. грн.) областях.

Посіви озимого ячменю активно страхувалися в Кіровоградській (38 договорів), Херсонській (27), Одеській (13) та Полтавській (12) областях. Найбільші суми відшкодування за договорами страхування озимого ячменю виплачені у Херсонській (1,48 млн. грн.), Полтавській (559 тис. грн.), Донецькій (194 тис. грн.), Одеській (190 тис. грн.), Дніпропетровській ( 135 тис. грн.) та Кіровоградській (133 тис. грн.) областях.

Договори страхування посівів озимого ріпаку активно укладалися в Кіровоградській (47 договорів), Херсонській (33), Сумській (14), Одеській (13) І Черкаській (11) областях. Найбільші суми страхового відшкодування по озимому ріпаку виплачувалися в Херсонській (2,75 млн. грн.), Сумській (2 млн. грн.), Кіровоградської (1,7 млн. грн.) Та Дніпропетровській (1,43 млн. грн.) областях.

Посіви озимого жита страхувалися в п'яти областях. Виплата відшкодування зроблена в Харківській області за одним договором у сумі 46 500 гривень. За два договори страхування були укладені в АР Крим і в Миколаївській області.

Озиму гірчицю страхували в Херсонській (3 договору) і Одеській областях (1 договір). Виплата відшкодування була здійснена по 3 договорах у Херсонській області на суму 288 тисяч гривень. [6]

Страхування тварин охоплює:

ü  свиней, хутрових звірів і кролів віком від чотирьох місяців, домашню птицю яйценосних порід віком від п’яти місяців, птицю в господарствах, що спеціалізуються на вирощуванні бройлерів віком від одного місяця, велику рогату худобу, овець і кіз віком від шести місяців, коней віком від одного року, а також бджолині сім’ї — на випадок загибелі, знищення, або вимушеного забою внаслідок пожежі, стихійного лиха (удар блискавки, буря, ураган, буран, град, злива, повінь, землетрус, сель), або нещасного випадку (попадання під рухомий транспорт або під дію електричного струму) та вимушеного забою (знищення) за розпорядженнями ветеринарних служб у зв’язку із заходами боротьби з інфекційними хворобами;

ü  молодняк тварин, які не досягли віку, зазначеного в попередньому переліку, на випадок загибелі, падежу, вимушеного забою або знищення (за висновком спеціалістів ветеринарної служби) унаслідок стихійного лиха, пожежі й дії електричного струму.

Страхова вартість тварин, живих водних ресурсів, сімей бджіл у вуликах (їх продуктивності) визначається за угодою між страхувальником (сільськогосподарським товаровиробником) і страховиком виходячи з їх балансової вартості або реальної ринкової вартості відповідних видів продукції у регіоні знаходження об‘єктів страхування на день укладення договору страхування. При цьому реальна вартість не може бути нижче за балансову вартість тварин, живих водних ресурсів, сімей бджіл у вуликах.

Тварини можуть прийматися на страхування, як по опису, так і без опису – по загальній кількості голів в групах.

При страхуванні тварин по опису загальна страхова вартість тварин визначається шляхом складання страхової вартості усіх застрахованих тварин. При страхуванні тварин без опису загальна страхова вартість тварин визначається шляхом складання загальної вартості тварин в кожній групі. При цьому загальна вартість тварин в групі визначається шляхом множення середньої вартості однієї тварини в групі на загальну кількість голів в групі.

Будівлі, споруди, сільськогосподарська техніка, об’єкти незавершеного будівництва, передавальні пристрої, силові, робочі та інші машини, транспортні засоби, сировина, матеріали, продукція страхуються на випадок знищення або пошкодження внаслідок пожежі, вибуху, повені, паводку, землетрусу, бурі, урагану, смерчу, зливи, граду, зсуву, обвалу, селю, затоплення, у тому числі через аварії комунікаційних мереж.

Крім того, тварини, обладнання, машини та інше майно можуть бути застраховані за окрему плату на випадок крадіжки та неправомірних дій третіх осіб.

У багатьох країнах світу велика увага приділяється страхуванню машин і механізмів від ламання. Неважко уявити, до яких наслідків може призвести вихід із ладу, наприклад, комп’ютерної установки, яка регулює режим температури, вологості та освітлення у теплиці або охолодження молока в резервуарах.

Страхова сума і страхові платежі. Страхова сума встановлюється за кожним окремим видом майна згідно із договірною сумою, яка не повинна перевищувати дійсної вартості майна з передбаченням франшизи.

Вартість урожаю сільськогосподарської продукції для цілей страхування можна визначити множенням планової площі посіву тієї чи іншої культури на середньорічну урожайність (у розрахунку на один гектар) за останні 5 років і на погоджену зі страховиком ціну за одиницю продукції. Страхова сума не повинна бути вищою за 70 % вартості врожаю (50 % — у разі обов’язкового страхування врожаю).

Решта вартості продукції в разі її знищення через страховий випадок має покриватися за рахунок ресурсів господарства. Безперечно, така велика й фактично примусова франшиза не виправдана. Страхувальники, здебільшого, не мають змоги створювати адекватні внутрішньогосподарські резерви. Отже, на випадок ризиків господарства захищені лише наполовину. Доцільно, щоб рівень франшизи визначався за домовленістю між учасниками страхового договору. Їм потрібно дати право диференціювати розмір франшизи залежно від виду сільськогосподарських культур.

Тварини приймаються на страхування за договірною сумою, але не вищою за дійсну вартість. Так само визначається страхова сума щодо матеріалів, кормів, насіння, готової продукції та інших матеріальних цінностей. Стосовно тварин і зазначених щойно інших активів може передбачатися франшиза. Основні засоби приймаються на страхування за договірною ціною, але не вищою від залишкової вартості.

Тварини, будівлі, обладнання тощо можна застрахувати й на суму, меншу за їх вартість. У такому разі всі відповідні об’єкти вважаються застрахованими в тому відсотку їх вартості, в якому їх узято на страхування в цілому.

Страхові платежі мають бути сплачені в повному обсязі або в розмірі не менш як 25 % річної суми зі страхування врожаю сільськогосподарських культур і не менш як 50 % відповідної суми зі страхування тварин та іншого майна до вступу договору страхування в дію, але не пізніше ніж через 30 днів від дня його підписання.

Зі страхування тварин, багаторічних насаджень та іншого майна остаточні розрахунки за внесками мають бути закінчені протягом трьох місяців після сплати першого платежу.

Якщо страхування здійснюється на умовах відшкодування затрат на вирощування сільськогосподарських культур у разі їх загибелі або пошкодження (другий варіант страхування), страхова сума визначається в межах планових або фактичних затрат на посів (висаджування) та вирощування відповідної культури. Може застосовуватися безумовна франшиза. Вона залежить від зони та умов вирощування тієї чи іншої культури, але не повинна перевищувати 20 % загальної вартості витрат на її вирощування. [4]

2. Проблеми, які виникають на ринку страхування сільськогосподарських ризиків

Страхові тарифи, затверджені постановою занижені. З іншого боку, ті самі тарифи є надто високими для сільськогосподарських виробників.

Сільськогосподарські виробники ще не отримують достатніх прибутків та не мають достатніх обсягів оборотних коштів, щоб таке страхування не відображалося негативно на їх фінансовому стані.

Демпінгування тарифів, що спричиняє:

- недобросовісну конкуренцію серед страхових організацій;

- загрозу невиконання страховими організаціями взятих на себе зобов’язань.

Тому є пропозиція до Кабінету Міністрів України – ввести нижній граничний розмір тарифів.

Виконання страховими організаціями взятих на себе зобов’язань та покриття їх активами.

Страхування об’єкту застави – формальне страхування.

Страхування врожаю сільськогосподарських культур здійснюється сьогодні, головним чином, у формі страхування застави з метою отримання кредиту.

Закон України „Про заставу" передбачає страхування об’єкту застави. Проте, досить часто банки ставляться до виконання вимог цього Закону формально. В цих випадках договори страхування складаються з такими формулюваннями страхових ризиків та обмеженнями щодо здійснення страхових виплат, що страхування перетворюється на так зване „псевдострахування". Зникає основна мета Закону – захистити банк від ризику неможливості компенсувати суми кредиторської заборгованості за рахунок вилучення та реалізації об’єкту застави у зв’язку з його пошкодженням внаслідок подій, на випадок яких має бути укладений договір страхування.

Ліга страхових організацій України звернулась до Національного Банку України з проханням розглянути дану проблему.

Здійснення страхування сільськогосподарських ризиків в обов’язковій формі не відповідає нормам класичного страхування.

Адаптація нормативно-правової бази України до Європейського законодавства. Міжнародні угоди.

Статтею 1 Закону України „Про підприємництво в Україні" підприємство визначено як безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 15 цього Закону, втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.

Статтею 10 Закону України „Про підприємства в Україні" визначено, що майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства. Майно підприємства відповідно до Законів України належить йому на праві власності, повного господарського відання. Відповідно до статті 4 Закону України „Про власність" власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Відсутність інформації у потенціального страхувальника. Значна частина сільгоспвиробників не довіряє страховим компаніям, вважаючи, що в разі настання страхового випадку їх шанси отримати відшкодування є незначними.

На сьогоднішній день високий ступень ризиків, притаманний страхуванню врожаю, спричиняє складнощі при перестрахуванні. В більшості випадків їх перестрахування в Україні неможливе, тому що високий рівень обсягів відповідальності. [5]

3. Кроки, які необхідно зробити для розвитку сільськогосподарського страхування в Україні

З метою успішного та стабільного розвитку агрострахування необхідно прийняти ряд заходів для вдосконалення законодавчого та регуляторного полів. У минулому сезоні страхування озимих культур страхові компанії довели свою ефективність і прагнення надати якісний страховий захист аграріям. На державному рівні необхідно здійснити ряд заходів щодо розвитку ринку агрострахування, а саме:

•  прийняти Закон про агрострахування;

• на урядовому рівні визначити довгострокову політику держави щодо агрострахування;

• внести зміни до розділу 3 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства", а якщо буде прийнятий Закон про агрострахування, то взагалі виключити цей розділ;

• запровадити окрему ліцензію зі страхування аграрних ризиків з двома основними категоріями (страхування культур і тварин);

• у разі відновлення програми субсидування премій, встановити кваліфікаційні вимоги до страховиків, що надають послуги з субсидуванню агрострахування;

• затвердити кваліфікаційні вимоги до фахівців з агрострахування та впровадити програму сертифікації;

• впровадити стандартні страхові продукти.

Необхідно продовжувати роботу щодо створення відповідної інфраструктури, включаючи створення Агентства з управління ризиками та об'єднання агростраховщіков.[6]

Висновки

Незважаючи на відсутність державної підтримки, ринок агрострахування продовжує працювати. Сімнадцять страхових компаній проявляють інтерес до даного сегменту ринку страхування. У той же час слід відзначити, що системно працює на ринку кілька компаній, які займають приблизно 80% ринку аграрного страхування - Оранта, ТАС, Брокбізнес, Провідна, УНІКА і Українська Аграрно-Страхова Компанія. Швидше за все, в майбутньому сезоні страхування озимих культур ці компанії продовжать лідирувати на ринку. Основними передумовами лідерства зазначених страхових компаній є наявність розвиненої мережі офісів у регіонах, впровадження довгострокових програм агрострахування та цілеспрямована робота з окремими категоріями виробників сільськогосподарської продукції.

Аграрії вважають за краще страхувати основні стратегічні озимі культури - пшеницю, ріпак і ячмінь. Найчастіше при виборі страхового продукту аграрії зупиняються на страхуванні посівів озимих культур від повної загибелі та часткової / повної загибелі. Страхування озимих культур на весь цикл виробництва поки не користується попитом, хоча можливо, що й самі страхові компанії обережно ставляться до цього складного і комплексного страхового продукту.

Загальна збитковість страхового портфеля за озимим культурам в сезоні 2009-2010 років склала 184%, що значно перевищує рівень збитковості в попередніх сезонах. Даний рівень збитковості пов'язаний з несприятливими погодними умовами минулої зими. Однак цей показник підтвердив, що страхові компанії готові виплачувати відшкодування при настанні ризикових подій, надаючи тим самим реальну страховий захист аграріям.

Аналіз даних підтверджує наявність проблеми антиселекції на ринку агрострахування Україні. Найбільші суми відшкодування виплачувалися, в основному, в регіонах, де укладалася багато договорів страхування. При цьому дана тенденція спостерігається по всіх основних стратегічним культурам (пшениця, ячмінь, рапс). Страховим компаніям рекомендується ретельно контролювати страховий портфель по культурах і регіонам, не допускаючи істотних перекосів. [4]

страхування сільськогосподарський збиток ризик

Література

1.  Т. М. Артюх. Страхові послуги: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т. М. Артюх. — К.: КНЕУ, 2000. — 51 с.

2.  Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наук. ред. С. С. Осадець. — Вид. 2-ге, перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2002. — 599 с. – 258

3.  Дії щодо мінімізації ризиків в аграрному секторі. – дані за 2005 р. [електронийресурс//Міністерствофінансів/http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=57333&cat_id=57141]

4.  Законом України "Про страхування" від 07.03.1996 № 85/96-ВР

5.  Філонюк О.[електроний ресурс]/ Олександр Філонюк//Интернет-журнал страхование "Фориншурер".- 2003рік. – режим доступа: http://forinsurer.com/public/03/06/16/546/

6.  Проект Развития Агрострахования в Украине (Международная Финансовая Корпорация) [електроний ресурс] - Украина - Результаты страхования озимых культур на период перезимовки (2009-2010) [Портал о сельскохозяйственном страховании// http://www.agroinsurance.com/ru/analytics?pid=13262]