Курсовая работа: Членство та стратегія України у міжнародних фінансових організаціях
Курсовая работа: Членство та стратегія України у міжнародних фінансових організаціях
Членство
та стратегія України у міжнародних фінансових організаціях
Львів
- 2010
Вступ
Міжнародні
фінансові організації відіграють дедалі більшу роль у міжнародних економічних
відносинах. Це пояснюється тим, що саме через канали цих організацій проходить
значна частка світових інвестицій, купівля та продаж валюти для фінансування
експорту й імпорту. Особливо важливою є діяльність цих організацій для країн,
що здійснюють перехід до ринкових відносин і готові використати як
управлінський досвід міжнародних фінансових організацій, так і власні реальні
можливості. На сьогодні Україна - повноцінний член світової спільноти, чого не
можна сказати про не таке вже й далеке минуле. Здобуття Україною державної
незалежності поряд з багатьма іншими питаннями висунуло цілу низку проблем у
сфері міжнародних відносин. Це і вироблення власної позиції, стилю та навичок у
відносинах із зовнішнім світом, це і новий, самостійний тип взаємин з державами
колишнього СРСР, так званим “близьким зарубіжжям”, це, з рештою, включення
України в інтеграційні процеси, які розгорнулися серед розвинутих країн Європи.
Повсякчас Україна розвивається і
набуває нового статусу на світовому ринку. Вступаючи у взаємозв’язки з іншими
країнами, виникають певні фінансові відносини, і від характеру цих відносин
залежить „репутація” країни перед кредиторами і боржниками. Відповідно від
репутації, що склалася протягом років, залежить зміст відповіді на питання,
наприклад, про надання державі кредиту від іншої держави або деякої Міжнародної
Фінансової Організації.Як по відношенню до
зовнішніх, так і по відношенню до внутрішніх кредиторів становище України весь
час змінюється. Закріпилась така тенденція, що переважно зовнішній борг України
( Кредити інших країн та Міжнародних Фінансових Організацій) зростає, а
внутрішній (заборгованості по виплатам пенсій, зарплат, вкладів у „Ощадбанк” та
НБУ) зменшується. Таке становище для України є негативним, зважаючи на це,
Україні буде проблемно, у разі необхідності, отримати кредит у майбутньому, а
це суттєво гальмує її розвиток. Дана тема є актуальною для висвітлення через
те, що на сьогодні відносини з іншими країнами дуже впливають на розвиток
України, а отже цього питання не можна ігнорувати.
Розділ
І. Міжнародні фінансові організації (МФО): загальна характеристика
Міжнародні
фінансові організації (далі - МФО) - створені кількома державами організації -
суб'єкти міжнародного публічного права, які надають фінансові ресурси державам
- членам МФО на умовах, визначених їх установчими документами
[1]. Світовий банк та Група Світового банку Світовий
банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що
надають допомогу з метою розвитку. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної
зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими
організаціями й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу
займаються реалізацією його програм, підтримують зв'язок з урядом і цивільним
суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку. Світовий
банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять
лише дві інституції – Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна
асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім
двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК),
Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з
урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). Однією з цілей Світового банку є
заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що
розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність в деяких регіонах робить
інвестування там ризикованим. Щоб убезпечити своїх учасників від фінансових
втрат, Світовий банк формує в 1988 р. організацію, яка б гарантувала
відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, – Багатосторонню
агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов'язано утворення в
1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином,
сформувалася група Світового банку із п'яти організацій. Незважаючи на певну
різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно зв'язані, перш за
все, єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів,
допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення
розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й
організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові –
Президенту Світового банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за
функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності. Розглянемо
ближче організації Групи Світового банку: Міжнародний банк реконструкції та
розвитку (МБРР) Заснований в 1945 році, коли 28 країн світу підписали Статут
Угоди про Міжнародний банк реконструкції та розвитку, розроблений на
конференції ООН у 1944 р.. Місце перебування - Вашингтон. В число учасників
банку входить 185 країни; Україна - учасник з 1992 р. МБРР основна кредитна
установа Світового банку. Це — найбільший кредитор проектів розвитку в країнах,
що розвиваються із середнім рівнем доходів на душу населення. Країни, що
подають заявку на вступ у МБРР, повинні спочатку стати членами МВФ. Основне
завдання МБРР — надання кредитів і позик платоспроможним урядам країн, що
розвиваються, під проекти і програми сприяння економічному та соціальному
прогресу. Окрім фінансової допомоги МБРР надає консультативну й технічну
допомогу, а останнім часом приділяє увагу країнам з перехідною економікою. Кредити
надаються на строк 15-20 років. Ставка кредиту в середньому перевищує на 0,5%
ставку по позиковим коштам банку. Оскільки МБРР залучає позики з розрахунку 7%
щорічних, то кредитна ставка складає в середньому 7,5% .
Для країн, що
розвиваються, ставка дещо нижча. Найбіднішим країнам МБРР може надати
безвідсотковий кредит. Однією з особливостей діяльності МБРР є відмова від
реструктуризації заборгованості клієнтів: випадків неповернення кредитів ще не
було. Міжнародна фінансова корпорація (МФК) Заснована в 1956 році.
Штаб-квартира — Вашингтон. Нараховує 181 країну-члена, серед них Україна
(з 1993 p.). Головна мета МФК —
сприяння економічному зростанню країн, що розвиваються, через заохочення
приватного підприємництва у виробничому секторі. Також МФК надає країнам-членам
і технічну допомогу. МФК, як правило, кредитує тільки високорентабельні
підприємства в нових індустріальних країнах. Менш розвиненим країнам важче
одержати кредит через високу кредитну ставку. Привабливою ж стороною цих
кредитів є те, що вони спрямовані на реалізацію таких проектів, які не одержали
б коштів з інших джерел. На відміну від МБРР для інвестування коштів МФК не
вимагає урядових гарантій. Це відгороджує приватні компанії від державного
контролю. Іншою відміною є те, що МФК не тільки надає кредити, але й здійснює
інвестиції в акціонерний капітал підприємств, що створюються, з наступним
перепродажем акцій приватним інвесторам. Багатостороння агенція з гарантій
інвестицій (БАГІ) Заснована в 1988 році. Місце знаходження — Вашингтон.
Нараховує 145 членів. Україна стала членом БАГІ з 1995 року. Вона була утворена
для того, щоб забезпечити «страховку» потенційним інвесторам, що вкладалися у
країни, які розвиваються, від некомерційних ризиків і таким чином стимулювала
туди потоки інвестицій. До некомерційних ризиків належать: війни, соціальні
вибухи, експропріація вкладеного капіталу, неможливість переводу прибутку за
кордон і таке інше. Гарантії надаються тільки інвесторам із кран-членів БАГІ.
Строк гарантій — 15-20 років по прямих інвестиціях, по позиках —
понад три роки. Основна вимога надання гарантій: інвестор повинен бути
резидентом країни-члена БАГІ; інвестиція ж може призначатися для будь-якої
країни, навіть такої, що не входить до БАГІ. Також БАГІ надає консультативні й
рекламні послуги через спеціальний Департамент політичних і консультативних
послуг. Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС) Заснований
в 1966 p., місцезнаходження — Вашингтон. Україна – учасник з 7 липня 2000
року. Головна мета — сприяти притоку іноземних капіталів шляхом створення
умов для примирення й урегулювання спорів між урядами й іноземними інвесторами.
МЦУІС не є кредитною організацією в прямому розумінні слова; він виступає в
ролі арбітра між інвестором й урядом країни в разі виникнення конфлікту. Процес
урегулювання інвестиційних спорів має дві форми: примирення й арбітраж.
Примирення досягається в тому випадку, якщо вдається переконати обидві сторони
у можливості вирішити конфлікт узгоджено, через взаємні поступки. Якщо ж примирення
неможливе, то МЦУІС виносить аргументоване рішення на користь однієї з сторін;
така процедура має назву арбітражу. Міжнародна асоціація розвитку (MAР) Утворена
в 1960 році. Місцезнаходження — Вашингтон. Нараховує 160 країн-учасниць,
які поділяються на дві групи. До першої групи входить 22 високорозвинуті
країни, а також Кувейт і Об'єднані
Арабські Емірати. Другу групу складають країни, що розвиваються, і країни з
перехідною економікою. Україна стала членом МАР з 27 травня 2004 року. Діяльність
МАР спрямована, головним чином, на допомогу країнам, що розвиваються, через
заохочення розвитку приватного сектора, мобілізації внутрішніх і зовнішніх
джерел капіталу. МАР надає безпроцентні позики найбіднішим країнам. Критерієм
"бідності" є рівень ВНП на душу населення, що не перевищує 925
доларів. Позики МАР мають 10-річний пільговий період й погашаються протягом
35-40 років. Решті країн кредит надається заставкою 5% щорічних, під гарантії
урядам. Кредити плануються в основному в розвиток інфраструктури і в сільське
господарство і надаються в національній валюті держав.
Європейський
банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) Міжнародний фінансово-кредитний інститут,
який надає допомогу країнам від Центральної Європи до Центральної Азії для
проведення ринкових реформ, активного інтегрування економік цих країн у міжнародні
господарські зв'язки. Створений в 1991 році (штаб-квартира — в Лондоні).Україна
стала членом 13 квітня 1992 року. Акціонерами Банку є 61 держава, Європейська
комісія та Європейський інвестиційний банк. Капітал — 20 млрд. євро. Країнам
ЄЕС належить 55,12% капіталу, США — 10%, Японії — 8,52%, країнам операцій —
11,78% (в тому числі Україні — 0,8%), іншим акціонерам — 14,58%. ЄБРР працює
лише на комерційних засадах. На відміну від МВФ, надає тільки цільові кредити
під конкретні проекти приватним і державним структурам на потреби розвитку
економіки. 60% позичкових засобів спрямовуються у приватний і 40% — у державний
сектор. Крім цільових кредитів ЄБРР здійснює прямі інвестиції, а також надає
технічну допомогу (консультації, курси навчання банкірів та менеджерів,
допомога в організації систем розподілу продовольства). Спеціальних коштів для
надання технічної допомоги ЄБРР не має, а залучає інші ресурси, в тому числі із
створених у країнах ЄС спеціальних фондів, міжнародних організацій. Серед
усіх міжнародних фінансових організацій в діяльності ЄБРР найбільш чітко
виявлений екологічний аспект. Усі проекти проходять дуже жорстку експертизу у
відповідному департаменті, і якщо виникає підозра щодо можливості заподіяння
шкоди навколишньому середовищу, шанси таких проектів на одержання фінансової
допомоги з боку ЄБРР низькі.
Міжнародний
валютний фонд (МВФ) МВФ було створено 27 грудня 1945 року після підписання
28-ма державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно-фінансових
питань 22 липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став
органічною частиною Бретон-Вудської валютної системи. Україна – учасник з 3
вересня 1992 року. МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної
системи. При цьому її базою і основним еквівалентом є долар США. США займають
домінуючі позиції в МВФ. Політика і рекомендації фонду по відношенню країн які
розвиваються неодноразово піддавалася критиці [2].
Основні функції МВФ:
·
сприяння міжнародній співпраці в
грошовій політиці ;
·
розширення світової торгівлі ;
·
кредитування ;
стабілізація
грошових обмінних курсів. Офіційні цілі МВФ:
1)
«сприяти міжнародній співпраці в
валютно-фінансовій сфері»;
2)
«сприяти розширенню і збалансованому
росту міжнародної торгівлі» в інтересах розвитку виробничих ресурсів, досягнення
високого рівня зайнятості і реальних доходів держав-членів;
3)
«забезпечити стабільність валют,
підтримувати упорядковані співвідношення валютної системи серед держав-членів»
і не допускати «знецінення валют з метою отримання конкурентних переваг»;
4)
надавати допомогу в створенні
багатосторонньої системи розрахунків між державами-членами, а також в
ліквідації валютних обмежень;
тимчасово
надавати державам-членам засоби в іноземній валюті, з метою «виправлення
порушення рівноваги їх платіжного балансу». Форми
діяльності МВФ: 1) інспектування (пов'язано з переходом
від паритетної до відкритої системи обміну валют); 2) консультації
(використовує три типи консультацій - щорічні, додаткові (може організувати
директор-розпорядник фонду у випадках, якщо країна несподівано опиняється в складній
економічній ситуації, або є підозра, що її дії суперечать “кодексу поведінки” і
можуть завдати шкоди іншим країнам) та спеціальні (проводить з тими країнами,
економічна політика яких значною мірою визначає стан світової економіки); 3)
надання послуг, фінансування. Безпосереднє фінансування здійснюється за
допомогою таких механізмів: - резервний транш (перевищення квоти країни в МВФ
над "скоригованою" сумою її валютних коштів, що знаходяться у фонді
на рахунку загальних ресурсів); - кредитні транші (МВФ надає кредити у вигляді
чотирьох траншів, кожний з яких дорівнює 25 відсоткам квоти)
[3]. На відміну від
Світового банку, діяльність МВФ зосереджена на відносно короткострокових
макроекономічних кризах. Світовий банк надає кредити тільки бідним країнам, МВФ
може кредитувати будь-яку країну з числа членів, яка відчуває нестачу іноземної
валюти для покриття короткострокових фінансових зобов'язань.
Розділ
ІІ. Співпраця України З МФО
Членство України
у міжнародних фінансових організаціях Основні правові норми становлення України
як суб’єкта міжнародних відносин закладені в Декларації про державний
суверенітет України, де є спецільний десятий розділ “Міжнародні відносини”, в
якому зазначено, що “вона як суб’єкт міжнародного права здійснює безпосередні
зносини з іншими державами, укладає з ними договори, обмінюється
дипломатичними, консульскими, торгівельними представництавами, бере участь у
діяльності міжнародних організацій в обсязі, необхідному для забезпечення
національних інтересів у політичній, економічній, екологічній, інформіційній,
технічній та спортивниій сферах. Україна виступає рівноправним учасником
міжнародного спілкування, активно сприяє зміцненню загального миру і
міжнародної безпеки, бере участь у загальноєвропейському процесі та в
європейських структурах”. Співробітництво України
з міжнародними фінансовими організаціями розпочалося у червні 1992 року, з
прийняттям Закону України № 2402-ХІІ "Про вступ України до Міжнародного
валютного фонду, Міжнародного банку реконструкції та розвитку, Міжнародної
фінансової корпорації, Міжнародної асоціації розвитку та Багатостороннього
агентства по гарантіях інвестицій" [4] . Відповідно
до Закону усі питання, що стосуються вступу України до цих міжнародних
фінансових організацій, вирішує Кабінет Міністрів України, Міністерство
фінансів України здійснює всі фінансові операції, а Національний банк України
виступає як банк-депозитарій МБРР. Розглянемо
детальніше про співпрацю України з міжнародними фінансовими організаціми починаючи
з найперших угод і позик. Позики від МБРР та ЄБРР Україна почала отримувати з
1993 року, від МВФ - з 1994 року. Протягом 1993-2006 років з цими організаціями
укладено угод на отримання 52 позик на загальну суму, еквівалентну 12 млрд.
дол. США, з яких використано 8,35 млрд. дол. США або 68 відсотків (табл. 1).
Таблиця 1. Дані
щодо позик МФО, угоди на отримання яких укладено у 1993-2006 рр. (еквівалент
млн. дол. США)