Ролевые игры на уроках английского языка на основной ступени обучения в средней школе
мовного матеріалу. Наприклад, репліка “Have you done your homework?”,
що часто сприймається учнями механічно, здобуває значимість у рольовій
грі. Учень, що грає роль батька, звертається до іншого учня, що виконує
роль недбайливого сина, з питанням, що виражає докір, збурювання і
навіть погрозу. Емоція, що супроводжує тепер цю репліку, додає їй
природну однозначність, установлюючи прямі зв'язки із ситуацією і
створюючи сприятливі умови для запам'ятовування.
6) Рольова гра сприяє формуванню навчального співробітництва і
партнерства, адже виконання етюду припускає охоплення групи учнів
(рольова гра будується не тільки на основі діалогу, але і полілогу), що
повинні злагоджено взаємодіяти. При розподілі ролей варто враховувати
як мовні, так і “акторські” можливості учнів, доручаючи одним більш
вербальні, іншим – пантомімні ролі, третіх же призначаючи на ролі
“суфлерів”, даючи їм право підказувати на основі тексту. Практично
весь навчальний час у рольовій грі відведено на мовленнєву практику,
при цьому не тільки учень, що говорить, але і слухаючий максимально
активний, тому що він повинний зрозуміти і запам'ятати репліку
партнера, співвіднести її із ситуацією, визначити наскільки вона
релевантна ситуації і задачі спілкування, і правильно відреагувати на
репліку. Гри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів
школярів, сприяють усвідомленому освоєнню іноземної мови. Учні активно
працюють, допомагають один одному, уважно слухають своїх товаришів;
учитель лише керує навчальною діяльністю.
7) Рольова гра приємна для учнів. Як тільки учні починають
розуміти, що саме від них потрібно, вони з задоволенням дають волю
своїй уяві. А оскільки це заняття їм подобається, навчальний
матеріал засвоюється набагато ефективніше.
8) У ході рольової гри учні, хоча й в елементарній формі,
знайомляться з технологією театру. Учитель повинний піклуватися про
простий реквізит. Заохочується усяка вигадка, тому що в навчальних
умовах можливості в цьому відношенні обмежені. Саме ж перевтілення
сприяє розширенню психологічного діапазону, розумінню інших людей.
Якщо ж педагог вважає своєю задачею не тільки навчання своїх
учнів іноземній мові, але і їхнє виховання, то рольова гра - це
саме той прийом, за допомогою якого можна скласти об'єктивну думку
про загальну обстановку в групі. Вчитель відмовляється від своєї
традиційної ролі контролера і керівника, і атмосфера в групі залежить у
більшій мері від самих учнів. Ризик "злитися" із групою і втратити
об'єктивність оцінки зводиться для вчителя до мінімуму. Хто лідирує
в групі, хто є аутсайдером, який загальний настрій? Відповіді на ці
питання вчитель може одержати, спостерігаючи за ходом рольової гри. При
роботі з підлітками (7-9 класи), що володіють іноземною мовою на
належному рівні, але не мають достатнього досвіду саме в цьому виді
роботи, можна використовувати наступний прийом: час від часу переривати
хід гри і пропонувати учасникам наступні питання. "Який я в цій
грі? Чи часто я помиляюся? Що мені хотілося б змінити у власному
поводженні?" і т.д. Відповіді фіксуються учнями на папері й
обговорюються після закінчення гри. Подібний вид роботи дозволяє
учасникам гри об'єктивно глянути на себе з боку й у ході наступних
ігор домогтися кращих результатів.
Істотною перевагою рольової гри перед іншими формами навчання є
стовідсоткова зайнятість учнів, а також концентрація уваги учасників
протягом усієї гри. Ці переваги докладно розглядаються в [12].
Таким чином, рольова гра має великі можливості в практичному,
освітньому і виховному відношеннях.
3.2. Вимоги до рольових ігор на уроці
Рольова гра повинна відповідати таким вимогам [17, 31]:
- Гра повинна стимулювати мотивацію навчання, викликати в
школярів інтерес і бажання гарне виконати завдання, її варто проводити
на основі ситуації, адекватної реальної ситуації спілкування.
- Рольову гру потрібно добре підготувати і чітко організувати
з погляду як змісту, так і форми.
- Рольова гра повинна бути прийнята всією групою.
- Вона неодмінно проводиться в доброзичливій, творчій атмосфері,
викликає в школярів почуття задоволення, радості.
- Гра організується таким чином, щоб учні могли в активно
спілкувантися, з максимальною ефективністю використовуючи мовний
матеріал, що відпрацьовується.
- Учитель неодмінно сам вірить у рольову гру, у її ефективність.
Роль вчителя в процесі підготовки і проведення гри постійно
змінюється. На початковій стадії роботи вчитель активно контролює
діяльність учнів, але поступово він стає лише спостерігачем.
Гри, що відпрацьовуються, заучуються і програються для інших
учнів, не є рольовими іграми. Це - драматичні представлення. Рольова
гра стосується процесу гри, а не готового продукту. Це повинно бути
з'ясоване із самого початку, оскільки багато учнів дуже соромливі і
вони бояться, коли їх змушують брати участь у спектаклі. І крім того,
вони часто переконані в тім, що вони не мають талант гри. У рольовій
грі вони не беруть участь у спектаклі, там немає публіки. Навіть
учитель повинний відійти на задній план, оскільки його присутність
може перешкоджати - своєю готовністю “накинутися” на учня щораз, коли
допускаються помилки. Навчання найбільш ефективне в атмосфері, вільної
від напруги. Рольова гра може бути показана іншим учням чи записана на
плівку, але це не обов'язково.
3. Місце рольової гри в навчальному процесі.
Більшість авторів вважає за доцільне проводити гру на
заключному етапі роботи над темою, оскільки не всі учні можуть вільно
імпровізувати в рольовій грі без попередньої підготовки. «У
процесі рольової гри відбувається одночасне удосконалювання і розвиток
навичок у використанні мовного матеріалу, але це на даному етапі
периферійна задача, головне – це спілкування, мотивоване ситуацією і
роллю. Тому рольовій грі варто відводити місце на завершальному етапі
роботи над темою» (Діанова 1988:13). Деякі автори вважають, що ігри
можуть бути використані на всіх етапах навчання, не даючи при цьому
ніяких рекомендацій щодо дозування і послідовності введення ігор у
навчальний процес [28, 172]. Не позбавлено справедливості твердження
багатьох авторів, що невеликі рольові ігри варто вводити в
навчальний процес уже на початковій стадії роботи над темою, щоб учні
звикали до цього виду роботи поступово, тому що в противному випадку
від ігор не вдається домогтися бажаних результатів через бар'єр, що
виникає при незвичній формі спілкування, характерної для рольової
гри.
4. Структура рольової гри
У структурі рольової гри виділяються такі компоненти: ролі,
ситуація, рольові дії [24, 68].
Перший компонент - ролі. Ролі, що виконують учні на уроці, можуть
бути соціальними і міжособистісними. Перші обумовлені місцем індивіда в
системі об'єктивних соціальних відносин (професійні, соціально-
демографічні), другі визначаються місцем індивіда в системі
міжособистісних відносин (лідер, друг, суперник і ін.) Підбір ролей у
грі повинний здійснюватися таким чином, щоб формувати в школярів
активну життєву позицію, кращі людські якості особистості.
Другий компонент рольової гри - вихідна ситуація -виступає як
спосіб її організації. При створенні ситуації необхідно враховувати й
обставини реальної дійсності, і взаємини комуникантів. Виділяються
наступні компоненти ситуації: 1) суб'єкт, 2) об'єкт (предмет розмови),
3) відношення суб'єкта до предмета розмови, умови мовленнєвого акта.
Третій компонент рольової гри - рольові дії, що виконують учні,
граючи визначену роль. Рольові дії як різновид ігрових дій органічно
зв'язані з характреом ролі і включають вербальні і невербальні дії,
використання бутафорії.
Як показують результати навчання [22, 42], застосування рольової
гри на уроках іноземної мови сприяє позитивним змінам у мовленні учнів
як у якісному відношенні (розмаїтість діалогічних єдностей,
ініціативність мовних партнерів, емоційність висловлення), так і в
кількісному (правильність мови, обсяг висловлення, темп мови).
3.5. Етапи рольової гри
1. Підготовка до рольової гри
Вчитель найчастіше проводить рольову гру на завершальному етапі
роботи над темою при закріпленні мовних навичок і умінь. Однак
підготовка до гри здійснюється завчасно, із самого початку вивчення
теми. У ході роботи по підготовці до рольової гри програються
мікроситуації, невеликі сценки, розігруються діалоги. Дуже часто
підготовка починається з вступної бесіди.
Продумуючи рольову гру вчитель повинен враховувати наступні її
ознаки:
1. Ситуація повинна бути найбільш наближеної до життя. У ситуації
необхідно дати зведення про соціальні взаємини партнерів, наприклад,
офіційні, неофіційні).
2. Ролі, обрані учнями, повинні найбільшою мірою підходити
даної ситуації. Опис ролі дається в рольовій картці, при цьому
інформація може бути представлена детально: зведення про людину
(добрий, чесний, ледачий і т.д.), про його життєвий і мовленнєвий
досвід, про звички, захоплення і т.п. Однак інформація не повинна
викладатися занадто докладно, тому що в цьому випадку учасник гри
позбавляється можливості виявити свою творчість. Опис може бути
коротким, щоб учень міг “додумати” образ персонажа, роль якого він буде
виконувати. Учням потрібно дати час, щоб вони ввійшли в роль. Ролі
звичайно розподіляє вчитель, проте їх можуть вибрати і самі учні. Це
залежить від особливостей групи й особистісних характеристик учнів, а
також від ступеня володіння ними іноземною мовою. Якщо передбачається
використання якихось лінгвістичних структур, то учні повинні бути з
ними добре ознайомлені.
3. Учасники рольової гри повинні враховувати наявність різних
рольових цілей (якщо касир продає квиток покупцю, то покупець не
тільки купує квиток, але і запитує необхідну інформацію, а також
відраховує гроші, довідується про багаж і т.д.).
4. Учасники рольової гри не повинні діяти індивідуально, а
тільки колективно, репліки одного повинні викликати відповідну
реакцію іншого, а за реакцією слідує дія партнера.
5. Наявність загальної мети у всього колективу.
6. Учасники гри приходять до власного рішення, підказаному
ситуацією і думками самого учня; куди поїхати відпочивати, яку книгу
прочитати і т.д.
7. Наявність системи групового й індивідуального оцінювання
діяльності учасників гри. Кожен учасник гри в залежності від
виконання заданої ролі оцінюється або експертом з числа самих
учасників, або викладачем.
8. Наявність керованої емоційної напруги. Створення доброзичливої
атмосфери.
9. Учитель повинний намагатися передбачати можливі типові
помилки учнів у ході рольової гри, тому що вони будуть аналогічними
помилкам при використанні будь-яких інших прийомів навчання, і
попередити їх, продумавши попередні вправи на використання визначених
граматичних структур, лексичних одиниць, що обов'язково будуть
використовуватися в рольовій грі.
Учителю, що включив рольової гри в практику своєї роботи,
варто критично ставитися до механічних тренувальних вправ (виконання
відрізняється крайньою монотонністю, матеріал далекий від зразків
реального спілкування) і віддати перевагу таким видам роботи, як
діалоги (драматизація, піднесення нового матеріалу у формі
мікродіалогів), зображення (один учасник за допомогою жестів зображує
яке-небудь слово, вираження чи дію, а інші повинні угадати і
прокоментувати його дії). Зображення сприяє ламанню психологічних
бар'єрів, що в наслідку позитивно позначиться на проведенні
рольових ігор.
Підготовка до гри може тривати від декількох уроків (з моменту
роздачі карток з ролями), до декількох тижнів, у залежності від
рівня підготовки учнів.
3.5.2. Проведення рольової гри
Проробивши необхідну підготовчу роботу, учитель може приступити
безпосередньо до організації рольової гри. Він повинний чітко
сфоромулювати ситуацію, обрисувати функціональну спрямованість
кожної ролі. Наприклад, по закінченні вивчення теми "Особисті
інтереси. Дозвілля" проводиться рольова гра "Батьківські збори". Вік
учасників - 14/15 років.
Ситуація: батьки учнів, стурбовані погіршенням поведінки у
класі, обговорюють на зборах, як краще організувати дозвілля
учнів, щоб зайняти їх корисною і захоплюючою справою.
Ролі: Класний керівник, голова батьківського комітету,
батьки, керівники гуртків і клубів.
Рівень спілкування: формальний.
Мовні функції всіх ролей: уміння висловлювати й
аргументувати свою точку зору. Уміння погоджуватися чи чемно
висловлювати свою незгоду. Уміння ввічливе перервати співрозмовника.
У залежності від успішності оволодіння іноземною мовою ігрове
спілкування може носити репродуктивний, напівтворчий і творчий
характер. Репродуктивний спосіб мовленнєвого спілкування
використовується учнями з низьким рівнем навченості по іноземній мові.
Їхня задача полягає в тім, щоб відтворити в ігрових обставинах текст –
зразок. Учням із середнім рівнем навченості пропонується самостійно
включити в текст–зразок додаткові елементи, наприклад, змінити
послідовність реплік. Спілкування школярів з достатньо високим рівнем
навченості - більш творче, у ньому виявляється ініціатива учасників
гри, їхня здатність до самостійності в іншомовній мовленнєвій
діяльності. Регулярна організація рольової гри на уроках іноземної мови
дозволяє поступово підвищувати рівень навченості школярів.
Рольова гра може співвідноситися з обома формами мовлення:
підготовленим і непідготовленим, створюючи передумови для природного
переходу першого в друге. Для переведення підготовленого мовлення в
непідготовлене перш за все підходять рольові ігри, які умовно
називаються “багатоактними”. Перший акт варто забезпечити опорами,
наступні акти учні зможуть грати самостійно, преутворити мовний
матеріал для вираження потрібного змісту й імпровізуючи.
Рольова гра належить до технології навчання мові, що має
“низький вхід і високий вихід”. Це означає, що сконцентрована навколо
учителя фаза презентації дуже коротка. Після невеликого вступу учні
занурюються в діяльність, у якій виконання завдання набагато
важливіше, ніж використання точних слів; діяльність, у якій швидкість
превалює над акуратністю. Природно, що мовний матеріал, що учні
використовують у рольовій грі, має бути введений на більш ранніх
стадіях навчання.
У процесі гри вчитель іноді може взяти собі якусь роль, але не
головну, щоб гра не перетворилася в традиційну форму роботи під його
керівництвом. Звичайно вчитель бере собі ролі лише на початку, коли
школярі ще не освоїли даний вид роботи. Надалі необхідність у цьому
відпадає. У процесі гри сильні учні допомагають слабким. Учитель же
керує процесом спілкування: переходить від групи до групи, допомагаючи
учням, що потребують допомоги, вносить необхідні корективи в роботу,
замічає помилки, щоб після рольової чи гри на наступному уроці
приступити до роботи над ними.
У ході гри учителю варто бути дуже тактовним і не засмучуватися,
якщо хтось з учнів не приймає активної участі в грі.
Якщо гра викликає емоційне перевантаження учнів, вони можуть
перейти на рідну мову, але до невеликого “вторгнення” рідної мови варто
ставитися терпимо, якщо це сприяє просуванню гри.
Ефективність рольової гри як методичного прийому навчання
підвищується, якщо вчитель правильно визначає тривалість мовленнєвого
спілкування учасників. За даними досліджень [13, 58] тривалість
оптимальної працездатності у спілкуванні п'ятикласників - п'ять
хвилин, семикласників - до десяти хвилин, а дев'ятикласників – до
п'ятнадцяти хвилин. Тому на кожен етап гри вчитель має установити ліміт
часу і домагатися, щоб кожен етап йому відповідав. Учитель завжди
повинний продумувати наступні види діяльності для тих чи груп пар,
що закінчують гру раніш інших.
3.5.3.Обговорення рольової гри. Аналіз помилок учнів
Недоцільно приступати до аналізу помилок відразу по закінченні
гри. Коли гра закінчиться, бажано провести обговорення, з'ясувати,
Страницы: 1, 2, 3
|