Методика проведения контроля знаний по курсу Основы экономики(Контроль знань з курсу Основи економЁки)

Методика проведения контроля знаний по курсу Основы экономики(Контроль знань з курсу Основи економЁки)

Вступ

Контроль знань учнів є складовою частиною процесу навчання. По

визначенню контроль це співвідношення досягнутих результатів із

запланованими цілями навчання. Деякі вчителі традиційно підходять до

організації контролю, використовують його в основному заради показників

досягнутого. Перевірка знань учнів повинна давати відомості не тільки про

правильність чи неправильності кінцевого результату виконаної діяльності,

але і про неї саму: чи відповідає форма дій даному етапу засвоєння.

Правильно поставлений контроль навчальної діяльності учнів дозволяє вчителю

оцінювати одержувані ними знання, уміння, навички, вчасно надати необхідну

допомогу і добиватися поставлених цілей навчання. Усе це в сукупності

створює сприятливі умови для розвитку пізнавальних здібностей учнів і

активізації їхньої самостійної роботи на уроках.

Добре поставлений контроль дозволяє вчителю не тільки правильно оцінити

рівень засвоєння учнями досліджуваного матеріалу, але і побачити свої

власні удачі і промахи.

Проблема контролю за навчальною діяльністю учнів не нова, і

педагогічний досвід накопичений у цій області багатий і різнобічний. У цій

роботі систематизовані накопичені відомості по проблемі контролю знань

учнів. Ця система зведень застосована при вивченні теми “ Взаємодія попиту

та пропозиції”.

Ціль дослідження: розробити систему контролю знань, умінь, навичок учнів.

Об'єкт дослідження: процес навчання в загальноосвітній школі.

Предмет дослідження: Різні форми контролю знань учнів по економіці.

Без добре налагодженої перевірки і своєчасної оцінки результатів не можна

говорити про ефективність навчання економіці.

Задачами даної роботи є:

1) Вивчення літератури по проблемі контролю знань учнів.

2) Систематизування накопичених відомостей по проблемі контролю знань

учнів.

3) Розробка методики застосування різних форм контролю на прикладі темі “

Взаємодія попиту і пропозиції”.

РОЗДІЛ 1. Контроль знань учнів як дидактична проблема

1.1. Трактування поняття «контроль знань» у науковій літературі

Аналіз педагогічних і методичних праць вказує, що в багатьох з них,

наприклад, Є.І.Петровського, М.О.Архангельського, Т.С.Панфілова,

Г.І.Казьміна, термін «перевірка знань учнів» ототожнюється чи замінюється

терміном «контроль знань», у той жеас, як перевірка є структурним

елементом контролю.

Правильно розкриває зміст поняття контролю знань М.О.Сорокін вказуючи

що контроль означає перевірку. Контроль, перевірка і оцінка результатів

навчання - це складові частини навчально-виховного процесу, без яких

неможливо уявити педагогічну взаємодію між учнем і вчителем.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприяють

своєчасному виявленню прогалин у знаннях і вміннях учнів, повторенню і

систематизації матеріалу, встановленню рівня готовності до засвоєння

нового матеріалу, формуванню вміння користуватися прийомами самоперевірки

і самоконтролю.

Щоб ці та інші завдання успішно розв'язувалися, розглянемо функції

контролю і перевірки знань, умінь та навичок учнів.

Зауважимо, що результати, контролю - це основа оцінки навчальних

досягнень учнів, яка характеризує рівень оволодіння учнями знань, умінь і

навичок згідно з вимогами навчальних програм.

Поняття «контроль знань» учнів значно ширше, ніж поняття «перевірка».

Це поняття є родовим по відношенню до таких понять, як «перевірка знань»,

«оцінка знань», «результати навчальних досягнень» .

Перевірка знань вживається у вузькому значенні як методичний прийом у

зв'язку з оцінкою результатів того чи іншого завдання, їй більше властиві

навчальні функції.

Контроль знань, як правило, спрямований на виявлення рівня засвоєння

учнями вже вивченого матеріалу проводиться здебільшого вчителем.

Оцінка знань учнів означає відношення від того, що учень знає, до того,

що він повинен знати на даний момент навчання. Оцінка часто фіксується за

допомогою вимірювання (балів).

Результати оцінювання навчальних досягнень (урахування системи

оцінювання) — виставлення балів в класних журналах, в щоденниках та інших

документах.

Про роль і сутність контролю знань учнів говориться в багатьох

педагогічних працях. Ідеї контролю, зокрема, засновані в працях

Я.А.Коменського, А.В.Дистервега, Н.І.Пирогова, К.Д.Ушинського та інших.

Педагог Я.А. Коменський, основоположник шкільного навчання, у своій

книзі «Великая дидактика» сформулював дидактичн вимоги до навчання, дав

вказівки, як планувати урок. Зокрема, він вказував, що частину уроку

необхідно відвести для опитування учнів.

Ідеї контролю, висунуті Я.А.Коменським, сформульовані у вигляді

коротких правил у одній з його праць. Ці правила детально встановлюють

порядок контролю знань учнів для сучасної школи:

1) вчитель на кожному уроці перевіряє знання, викликаючи декількох

учнів;

2) директор школи раз у місяць перевіряє результати навчання учнів;

3) у кінці навчального року — перевідні екзамени з класу в клас.

Паралельно з іншими дидактичними принципами Я.А.Коменський на перший

план висуває результати оцінювання навчальних досягнень учнів.

Німецький педагог А.В.Дістервег приділяв велику увагу засвоєнню

вивченого матеріалу. Однйм з показників такого засвоєння є здібність

учнів ясно і чітко переказати суть справи. Він висуває правило для

вчителя: «Піклуйся про те, щоб учні не забували того, що вивчили» і

рекомендує повертатися до вивченого частіше. Отже, висуваються ідеї

систематичного контролю за результатами навчання учнів.

На аналогічних позиціях стояв російський педагог і воєнно-польовий

хірург М.І.Пирогов. Він вимагав, щоб вчителі і керівники прогімназій і

гімназій добре навчали учнів і піклувалися про їх результати навчання,

пропонував, щоб переведення з класу в клас здійснювалось за результатами

підсумкового контролю, негативно відносився до перевідних екзаменів,

відмічаючи в них елементи випадковості і формалізму.

Конструктивні ідеї контролю знань учнів висловлені К.Д.Ушинським. Якщо

в знаннях учнів виявлені пробіли, прогалини, то здебільшого це

пояснюється неудосконаленйм викладанням, нераціональним застосуванням

методів навчання, системи завдань, невмінням учителя своєчасно помічати

свої помилки і помилки дітей.

Охарактеризувавши типову для вітчизняної школи систему перевірки,

К.Д.Ушинський писав: "Учитель опитує одного, двох, трьох, а інші в цей

час вважають себе вільними від усяких справ». Він вважав: якщо основна

ціль лише в тому, щоб формально перевірити знання, вірніше виставляти

оцінки, то така перевірка—даремна витрата часу. Ушинський вимагав, щоб

учитель активізував дітей під час перевірки знань.

Він виступав за своєчасний контроль, за такі методи перевірки знань

учнів, які активізували б увесь клас. Ушинський чітко виділяє ідеї

тематичного контролю, однак обґрунтовує основні вимоги до перевірки і

оцінки знань учнів, які отримали реалізацію і в наш час.

Більш детальніше принципи контролю знань учнів опрацьовані останнім

часом.

Основні принципи контролю знань учнів — об'єктивність, систематичність

і своєчасність, цілеспрямованість, тематичність.

Принцип об'єктивності і систематичності розглядається у працях

Є.І.Перовського.

Об'єктивність — це правильне визначення знань, умінь і навичок учнів і

оцінка цих знань. Тільки об'єктивна оцінка дає учням глибоке моральне

задоволення та є дієвим стимулюючим фактором у навчанні, має велике

виховне значення.

Систематичність, як принцип контролю полягає в регулярному виявленні

знань, умінь і навичок, органічно поєднуючись, з навчальним процесом та

впливаючи на його хід (під своєчасністю контролю розуміємо рівномірність

та його визначена частота в межах окремого уроку і всієї теми).

Цілеспрямованість встановлює визначений підхід до добору матеріалу,

який підлягає перевірці, згідно з вибором форм і методів перевірки та

оцінювання знань, результатами навчання, врахуванням індивідуальних

особливостей учнів.

Принцип тематичності контролю забезпечується під час перевірки знань

основних понять кожної теми, які мають бути глибше засвоєні учнями. Учень

засвоює не безперервним потоком, а визначеними дозами, які повинні бути

ним осмислені після активного сприйняття, а потім систематизовані у його

пам'яті. Якість запам'ятовування залежить від визначеної кількості

повторення засвоєного матеріалу та його практичного застосування, Тільки

після цих психологічних дій учня можна перевіривши якість розуміння і

запам'ятовування, переходити до вивчення наступної дози.

Принцип тематичності в системі контролю має велике значення, оскільки

виявлення рівня знань, дози матеріалу дає можливість вчителю керувати

процесом засвоєння.

У педагогічній практиці програмового навчання принцип тематичності

використовується для вивчення нової інформації. Програмовий навчальний

матеріал здійснюється за допомогою чіткого визначення його на невеликі

дози і перевірки засвоєння кожної дози визначеним учням.

Поетапне формування знань і поетапна перевірка їх якості створюють

благотворні умови для виділення самого суттєвого в навчальному матеріалі,

звільнює від заучування зайвої інформації. Не слід ототожнювати принцип

тематичності з своєчасністю (регулярністю) перевірки. Якщо перший сприяє

сконцентрувати увагу на чітко виражених питаннях програми, на конкретних

дозах навчального матеріалу, то інший зв'язаний з рівномірною перевіркою

в часі. Під час тематичного контролю здійснюється й необхідна

рівномірність і достатня частота перевірки.

Отже, принцип тематичності, направлений на виявлення, оцінку і

результат навчальних досягнень учнів з визначених суттєвих питань теми,

на встановлення зв'язків між темами, а також міжпредметних зв'язків. Його

компонентами є: контроль, перевірка, оцінка і результат навчальних

досягнень учнів.

Складова частина контролю — це виявлення рівня знань, умінь і навичок

учня на даному етапі навчання. Перевірка знань повинна Забезпечувати

навчальні завдання школи. Вміле її використання дає необхідну інформацію

вчителю для керівництва процесом навчання. Перевірка знань учнів несе в

собі визначені дидактичні функції.

Неправильно було б розглядати функції перевірки знань учнів ізольовано

одну від одної. Тільки в тісному взаємозв'язку всіх функцій перевірка

забезпечує позитивні реузультати у шкільному навчанні.

Функції перевірки розглядаються у багатьох працях з педагогіки і в

різних методиках, авторами яких є: Є.І.Перовський, Н.Г.Дайрі,

Г.І.Казьмін, М.О.Архангельський, Д.О.Лордкіпанідзе, Т.С.Панфілова,

М.М.Покровська, Н.Є.Анкудінова, М.Т.Калінчук, М.В.Поха, В.О.Уметський та

інші.

Як показує аналіз педагогічних досліджень, різні автори по-різному

характеризують функції перевірки знань учнів. Жодна праця не дає і

аналізу функцій перевірки, які вона здійснює.

Дидактичні дослідження М.О.Архангельського, Д.ОЛордкіпанідзе,

В.О.Онищука, А.Орлова, Т.С.Панфіловоі, Б.П.Ройтмана показують, що

перевірка знань учнів необхідна не тільки для управління засвоєнням і

повторенням матеріалу, а й має велике виховне значення. Вона дисциплінує

учнів, виховує у них відповідальність за виконання роботи, привчає до

систематичної, планомірної роботи, викликає бажання змагатись за кращі

показники результатів навчання.

Є.І.Перовський класифікує загальні і специфічні функції перевірки.

Перша — це виявлення рівня знань учнів, на основі чого робляться висновки

про результати їх роботи. Друга — це виховання в учнів відповідальності

за своє навчання, свідомого виконання навчальних завдань.

Завдяки правильній перевірці змінюються самі знання учнів: стають

точніші, повніші, міцніші, більш осмислені.

М.Г.Дайрі визначає такі функції перевірки знань учнів: оцінка і

результативність знань, удосконалення їх знань у процесі перевірки,

розвиток їх пізнавальних здібностей і мови, виховання позитивних рис

особистості.

Автор відзначає, що правильно поставлена поточна перевірка — важливий

спосіб підвищення якості знань учнів. Завдання кожного педагога полягає у

тому, щоб повністю подолати вузькоконтрольне формально-результативне

опитування, що ще зустрічається на практиці, і розробити дидактично

обгрунтовану методику навчальної перевірки учнів, а також систему

оцінювання результатів навчання, щоб успішно вирішити задачі і оцінювання

знань, і їх удосконалення, і розвиток пізнавальних здібностей і мови

учнів, і виховання у них відповідальності за навчання.

Перевірка допомагає вчителю визначити, як розвинуті пам'ять, мислення

учнів, як володіє кожний з них усним мовленням, що саме засвоює легше, а

що важче. Вона складає органічну частину результатів навчальних досягнень

учнів, е засобом організації процесу засвоєння.

У залежності від того, в який момент здійснюється перевірка, В.О.Онищук

визначає такі основні функції перевірки: навчально-коригуючу, контрольно-

узагальнюючу. Перевірку, яка забезпечує контрольно-стимулюючу функцію,

автор називає тематичним оцінюванням знань. У результаті цього

ототожнюються два різні поняття «перевірка» і «результати навчання».

Дослідження показує, що доцільно виділити наступні функції контролю:

діагностичну, навчальну, виховну, розвиваючу, стимулюючу. Класифікуючи ці

функції контролю і оцінювання результатів навчальних досягнень учнів, ми

виходимо з того, що: 1) перевірка знань дає можливість учителю визначити

фактичний рівень знань учнів і тим самим контролювати ефективність

методів і прийомів навчання; 2) перевірка знань є невід'ємною складовою

частиною навчального процесу. Отже, вона забезпечує навчальні і виховні

цілі; 3) обгрунтування вчителем відповідей під час перевірки знань

розкриває учню конкретні можливості підвищення результатів своїх

навчальних досягнень.

Функції контролю:

А) Діагностична функція перевірки навчальних досягнень учнів, на нашу

думку, полягає у тому, що через визначену систему завдань вчитель

визначає можливості подальшого просування кожного учня. Вона полягає у

тому, що вчитель діагностує ефективність методів і прийомів навчання,

використаних ним.

Б) Навчальна функція направлена на вироблення таких завдань для учня,

які сприяють узагальненню, поглибленню і систематизації знань, розвитку

логічного мислення учнів у навчанні.

М.Н.Покровська підкреслює, що перевірку можна зробити такою, щоб вона

не уявлялась даремно витраченим часом, а була продовженням процесу

навчання, його особливою формою. При правильній перевірці знань учнів

учитель працює з цілим класом, опитування навіть кожного учня

використовується як можливість продовження роботи з цілим класом.

Перевірка використовується для повторення, уточнення знань, підготовки

учнів до сприйняття нового матеріалу. Майже на всіх уроках перевірку

знань учнів можна організувати так, щоб вона виконувала навчальну

функцію.

На практиці це можна здійснювати таким чином. Для відповіді викликають

2—3 учні, завдання для них підготовлені раніше (за такої перевірки

необхідно підбирати учнів з неоднаковими здібностями). За той час,

протягом якого учні готують завдання, можна використати для роботи з

класом (посильно цю роботу виконувати в повільному темпі). Коли перший

учень готовий до відповіді, клас уважно його слухає, робить зауваження,

виявляючи недоліки відповіді, внести виправлення в оформленні записів та

інше.

У такий спосіб контролю і перевірки знань не тільки перевіряються,

діагностуються знання окремих учнів, але й одночасно поглиблюються знання

всіх учнів класу. Це активізує клас, сприяє вихованню уваги учнів, дає

можливість вчителю оцінити результати навчальних досягнень більшої

кількості учнів протягом всього уроку.

Навчальна функція контролю і перевірки оцінювання результатів

навчальних досягнень учнів повинна здійснюватись і під час виконання

письмових робіт.

Не слід вважати нормальним те положення, під час якого мета завжди не є

засобом навчання і систематизації знань, підкреслює М.Л.Крейзман.

Необхідно, щоб учні, які повністю або частково не справились з виконанням

завдань, визначили помилку і зуміли її пояснити. На практиці же часто

зустрічаємося з фактами, коли письмові роботи різного характеру вчителі

проводять тільки з метою виставлення бала. Помилок при цьому не

аналізують, не проводять додаткових робіт з метою їх усунення. Інколи

учні навіть не знають, за що їм поставили відповідний бал.

Таким чином, накопичення помилок призводить до того, що навчання стає

нудним, нецікавим.

В) Виховна функція контролю і перевірки виявляється в методиці

проведення вчителем, у наступному коментуванні й оцінюванні робіт.

Істотне значення для здійснення виховної функції перевірки має

спрямування її на розвиток інтелектуальних здібностей.

Г) Розвивальна функція також тісно пов'язана з іншими функціями

Страницы: 1, 2, 3