Тропічні та субтропічні плодові рослини

Шкідники - мучнистий червець, щитівка, павутинний кліщ, а також пошкоджується графіолою.

Застосовують для озеленення великогабаритних приміщень.

2.5 Родина Шовковицеві – Moraceae

Інжир - Ficus carota L.

Батьківщина Туреччина

Період декоративності цілий рік

Фігове дерево (інжир) було одомашнене близькосхідними жителями на 1000 років раніше, ніж злаки та бобові культури. В поселенні Гілгал, що знаходиться в долині ріки Йордан, археологи знайшли численні залишки плодів інжиру віком 11200—11400 років, які добре збереглися. Очевидно це були рештки дерева, яке не могло розмножуватися без втручання людини.

Росте інжир в усіх країнах з тропічним та субтропічним кліматом (в Україні — в Криму).

Проте можна вирощувати його і в звичайній квартирі — якщо там тепло і волого. У кімнатних умовах дерево сягає не більше 1,7 метра і має розлогу пишну крону. Це дводомна рослина з широкояйцеподібним 3—5-пальчастолопатевим листям на довгому черешку. Утворює дві форми суцвіть: каприфіги (чоловічі) і фіги (жіночі).

У кімнатних умовах плодоносять не всі сорти. Найродючішими є: Кадота, Далматський, Оглобша, Фіолетовий сухумський, Сочинський-7, Соняшний.

Плоди інжиру мають різне забарвлення — від жовтого до чорно-синього, залежно від сорту. Частіше бувають жовто-зеленими. За формою вони нагадують невелику грушу, за розміром — великий грецький горіх. Незрілі плоди містять їдкий молочний сік і тому неїстівні. Інжир — теплолюбна рослина, невибаглива до ґрунту, добре приживається у кімнатних умовах.

Розмножують його живчями, кореневими паростками та насінням. Живцювати потрібно до того, як почне розпускатися листя, проте вкорінювати живці можна наприкінці весни та влітку. Здерев'янілі або зелені живці довжиною 10—15 см мають бути з 3—4 бруньками. Нижній зріз роблять навскіс нижче від бруньки на 1 — 1,5 см, рівний верхній — вище на 1 см. Для кращого вкорінення живця в нижній частині роблять декілька поздовжніх подряпин. Після зрізування живці тримають 5—6 годин у прохолодному сухому місці для підсихання молочного соку, що утворився на місці зрізу, а потім на 10—12 годин кладуть у розчин гетероауксину (1 таблетка на 1 літр води) і висаджують у горщики.

На дно горщика насипають дрібний керамзит шаром 1 см, потім — заздалегідь пропарену поживну земляну суміш (перегній з листя — 2 частини, дерен — 1 частина, пісок — 1 частина) шаром 5 см. Зверху земляну суміш вкривають шаром З— 4 см чистого прокаленого річкового піску, добре зволожують, роблять в ньому ямки глибиною 3 см, на відстані 8 см одна від одної. Нижню частину кожного живця занурюють у деревний попіл. Живці ставлять у ямки. Навколо них пісок ущільнюють, а потім і пісок, і живці обприскують водою.

Рослини, висаджені у горщики, накривають скляною банкою.

Пісок у горщиках має бути постійно зволоженим. Температуру в приміщенні підтримують на рівні 22—25°С. Як правило, через 4—5 тижнів живці укорінюються, а через місяць їх висаджують у горщики діаметром 10—12 см.

Інжир, посаджений живцем, зазвичай починає давати плоди на другий рік. Іноді від кореня відростають пагони; їх можна відокремити й посадити в окремі горщики, на які одягають прозорий поліетиленовий пакет. Через 2 — 3 тижні паросток приживається. Тож плівку на деякий період знімають, щоб рослина могла призвичаїтися до зовнішнього середовища.

Живці інжиру можна вкорінювати й у воді, але цей метод застосовується вкрай рідко, коли, наприклад, у лютому-березні нема підготовленої землі або піску. Живці ставлять у банку з водою. їхні кінчики мають бути зануреними у воду на 3 см. Через 2 — 3 дні воду міняють. Якщо цього не робити, то рослини будуть підгнивати. Через 3—4 тижні, коли з'являться достатньо великі корінці, живці висаджують у горщики ємністю 0,5—0,7 л і накривають поліетиленовими пакетами. Якщо немає можливості взяти живці від інжиру, ш дає плоди, рослину можна виростити з насіння, яке зберігає схожість навіть через 2 роки.

Насіння висівають у горщики на відстані 1,5—2 см на глибину 2—3 мм. Ґрунтова суміш складається з перегною та піску у рівних частинах. Ґрунт добре зволожують і накривають горщики склом або прозорою поліетиленовою плівкою. Земля має бути вологою, а температура повітря у приміщенні 25—27оС. Сходи з'являються через 2—3 тижні. Місячні саджанці розсаджують в окремі горщики діаметром 8— 10 см.

Плодоносити рослини починають на 4—5 рік, проте бувають випадки більш раннього плодоношення. Пересаджувати інжир краще до початку вегетації. Молоді рослини пересаджують щороку, а 4—5-річні — у міру розростання кореневої системи. Для дорослих рослин зазвичай роблять дерев'яні ящики. До початку плодоношення інжир не варто висаджувати у великі горщики — він буде сильно розростатися і строки плодоношення затягнуться, а доглядати за великою рослиною важче.

З кожною новою пересадкою молодих рослин ємність горщиків має збільшуватися на 1 л. Тож для 5-річної рослини потрібен посуд ємністю 5—7 л. У подальшому з кожною пересадкою його збільшують на 2,5 л.

У новий горщик інжир пересаджують разом зі старим ґрунтом. Для цього готують суміш з дерну, листяного перегною, торфу і піску у співвідношенні 2:2:1:1; рН суміші має бути 5—7.

Інжир добре росте, якщо є багато світла і вологи, тому в період вегетації його краще тримати у світлому приміщенні і рясно поливати. Якщо вологи недостатньо, листя починає скручуватися і може навіть повністю осипатися. І хоча за рясного поливу воно відростає знову, припускатися цього не варто. У кімнатних умовах інжир плодоносить двічі на рік: з березня по червень та на початку серпня — наприкінці жовтня. Влітку його краще виносити на лоджію або в сад.

На початку листопада інжир скидає листя і переходить у стан спокою. Рослину потрібно перемістити у прохолодне місце (льох чи підвал) або поставити на підвіконня ближче до скла, а від теплого кімнатного повітря відгородити поліетиленовою плівкою. Поливають рослину дуже рідко, не даючи ґрунту зовсім пересохнути. Температура води не повинна перевищувати 16—18°С, щоб не почали відростати бруньки.

Якщо восени листя інжиру залишається зеленим то треба штучно викликати його опадання: дерев яке скидає листя, потрібен відпочинок, хоча б не значний. Щоб викликати період спокою, скорочують поливи. Коли грунт трохи підсохне, листя починає жовтіти і осипатися. Якщо взимку рослина знаходилась у кімнаті, то у грудні-січні вона знову починає рости, якщо у підвалі або в погребі — то в лютому. Крону рослини формують, прищипуючи верхів центрального пагона. Бокові пагони так само прищипують, а довгі укорочують. У такий спосіб створюють умови для росту бокових пагонів. Для доброго росту й плодоношення інжир необхідно підживлювати органічними й мінеральним добривами, але не в період спокою. Якщо після зимового відпочинку починають розпускатися бруньки, рослину поливають розчиненим у воді m ре-гноєм, а через 10—15 днів поливають рідко азотно-фосфорним добривом. Для поливу можна використовувати такий розчин: 3 г подвійного суперфосфату розчинити в 1 л води, прокип'ятити протягом 20 хвилин, потім розбавити кип’яченою водою до 1 літра і додати 4 г сечовини.

У період вегетації інжир регулярно підживлюють органічними добривами: бовтанками перегною, деревної золи, настоянками трав. Щоб листя маг яскраво-зелене забарвлення, двічі на рік (навесні і влітку) дерево поливають розчином залізного купе росу (2 г на 1 л води) або обприскують ним усю крону. Навесні та влітку інжир підживлюють мікроелементами.

2.6 Родина Розоцвіті

Персик звичайний Persіca vulgarіs. Батьківщина - північний Китай. Персик відноситься до того ж роду Рrunus, що і слива, абрикос, вишня. З безлічі сортів для кімнатної культури можна порекомендувати Ранній Риверса, Переможець, Ранній міньйон, Амсден, Ноблес, Нектарин білий, Нектарин ананасний.

Персик - невисоке прямоствольное дерево з пагонами, що утворюють широку крону, у кімнатній культурі рідко перевищуюче 2 м у висоту. Струнке гнучке персикове деревце, що зацвітає в лютому-березні до розпускання листків, декоративне з весни до осені, коли дозрівають плоди. Листки прості, черешкові, ланцетні, довжиною 7-12 см, шириною 2-3,5 см, з пильчатим краєм, зелені. Квітки звичайно рожеві, одиночні або парні, 5-пелюсткові, 3-4 см діаметром, на короткій квітконіжці, майже сидячі, у декоративних сортів бувають білі, червоні або смугасті, прості, махрові і напівмахрові квітки. Виведені також декоративні сорти з червоними листками.

Плоди - соковиті кістянки з тонкою шкірочкою, кулясті, з борозенкою на одній стороні, бархатисті (у справжніх персиків) або голі (у нектарин). Кісточка зморшкувата-борозниста з дрібними ямочками. Кісточка може бути прирослою до м'якоті або вільної. Персик успішно вирощується в умовах оранжерей і зимових садів при зимових (листопад-січень) температурах близько 00С, а також використовується для бонсай. Дорослі рослини витримують морози до -10оС. У січні-лютому температуру на два тижні підвищують до +4-8оС. У цей час роблять обрізку. Далі персик вносять у більш тепле приміщення (10-12оС), де рослина зацвітає. Після цвітіння можна помістити в теплому приміщенні. Приміщення потрібно регулярно провітрювати. Рослина світлолюбна, узимку бажано додаткове висвітлення. У частих обприскуваннях персик не має потреби, вони необхідні тільки в періоди з дуже низькою вологістю повітря. Полив улітку рясний, узимку обмежений. Під час дозрівання плодів полив зменшують і не обприскують. З початку цвітіння до серпня рослину підгодовують два рази на місяць органічним або мінеральним добривом. Персикове дерево має потребу в регулярної обрізці. Великі квітки і плоди розвиваються на пагонах минулого року. При зимовій обрізці видаляють густу крону і наполовину укорочують пагони поточного року, залишаючи на них 5-6 бруньок. Улітку сильнорослі пагони довжиною 20-25 см прищипують. Пересаджують ранньої навесні, перед цвітінням. Розмножують персик щепленням на отримані з насінь підщепи. У розплідниках можна придбати саджанці, що після посадки потрібно сильно обрізати. Для горшкової культури персик прищеплюють на бобівник або терник. Ґрунт: дернова і листова земля, перегній, торф, пісок (1:2:1:1:1). Обов'язковий гарний дренаж. Персик піддається дуже багатьом хворобам: жовтяниця, розеточность; бура гнилизна й інші грибкові захворювання.

Грейпфрут кімнатний.

Багаторічне вічнозелене цитрусове дерево з невеликими колючками на пагонах з дуже красивими листками на великих черешках. У кімнатних умовах виростає до 1,5- 2 м. Квітки - великі білі з рожевим відтінком, із сильним ароматом, одиночні або зібрані в кисть. У кімнаті можуть цвісти і плодоносити. Найкращим для кімнат є сорт Дункан. Листи великі, овальні, блискучі із ширококрилатими черешками. Квітки великими, білими, одиночні або розташовані кистями в пазухах листків. Має 2-3 періоду росту. Плодоносіння буває на пагонах поточного року. Плоди округлі, лимонного кольори, сплюсненої форми, шкірочка гладка, дозрівають у листопаду-грудні. М'якоть грубозерниста, сірувато жовта, ароматна, киснуло солодка з приємною гіркотою. Рослина починає плодоносити в дворічному віці. Листки живуть 2-3 роки. Кращий спосіб розмноження - щеплення.

Розміщення. Молоді рослини добре почувають себе на підвіконні. Дорослий грейпфрут прекрасно росте в просторій кімнаті, зимовому саду, нерідко зустрічається й в офісах. Рослина віддає перевагу світлому, сонячному і теплому місцю. Влітку і восени, до настання заморозків, його можна тримати в саду, на балконі, на відкритій терасі. Узимку варто перенести у світле приміщення з температурою 4 - 6° С. Якщо в приміщенні дуже жарко і сухо, рослина скидає листки.

Догляд. Улітку рослині необхідний частий полив, однак стежте, щоб не було застою води. Узимку полив - помірний. Підгодовують грейпфрут комплексними добривами два рази на місяць. Рекомендуємо обприскувати рослину водою кімнатної температури з пульверизатора. Розмноження можливе черешками в теплицях.

Шкідники і хвороби. Рослина часто уражається щитівками і червоними цитрусовими кліщами. Через надмірно сухе повітря або надлишок вологи на листах з'являється сажковий гриб і різна плямистість.

ВИСНОВКИ

1.                 Використання в кімнатному фітодизайні субтропічних та тропічних плодових рослин пояснюється подібністю кліматичних умов існування цих рослин на батьківщині й у нас будинку.

2.                 Батьківщина більшості кімнатних рослин тропічний пояс земної кулі. Багато видів походять з волого-тропічних лісів, що займають величезні простори по обидві сторони екватора в Африці, Америці, Австралії й Азії, де цілий рік тримаються високі температура і вологість. Через насиченість атмосфери водяними парами інтенсивність світла невисока. Ці рослини потребують створення певних умов для вирощування та догляду за ними. Взимку вони потребують більше світла і тепла та меншу кількість вологи.

3.                 Для кімнатної культурі найбільш широко використовуються такі субтропічні та тропічні плодові рослини: абрикос, гранат, лимон, апельсин, інжир, ананас, фінік, грейпфрут.

4.                 В своїй роботі ми запропонували опис найбільш поширених плодових кімнатних рослин тропіків та субтропіків, особливості догляду за ними, розмноження, видове різноманіття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1)                Азарова Л. В., Слюсаревская Н. С, Петрушенко В. В. О фитоцидности некоторых оранжерейных растений//Интродукция и акклиматизация растений на Украине и в Молдавии. Киев, 1974.

2)                Аллелопатия в естественных и искусственных фитоценозах//Сб. науч. тр. АН УССР. Центральный республиканский ботанический сад. Киев, 1982.

3)                Вехов В.Н. Культурные растения СССР. - М.: Мысль, 1978. - 336 с.

4)                Голованов К.Є. Супутники культурних рослин. - К.: Рад. шк., 1987. - 160 с.

5)                Губанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения СССР. – М.: Мысль, 1976. – 360 с.

6)                Гусанов И.А. и др. Дикорастущие полезные растения. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 160 с.

7)                Декоративные растения открытого и закрытого грунта. Киев, 1985.

8)                Дмитриева Н. Л. Озеленение интерьеров общественных зданий //Искусство и быт. 1964. Т.1.

9)                Имханицкая Н. Н. Пальмы. Л., 1985.

10)            Использование тропических и субтропических растений в озеленении интерьеров/ /Тезисы конференции, посвященной 180-летию Ботанического сада ТГУ 25—26 октября 1983 г. Тарту, 1983.

11)            Клешнин А. Ф. и др. Выращивание растений при искусственном освещении. М., 1959.

12)            Коровин С. Е., Чеканова В. Н. Бромелиевые в природе и культуре. М., 1984.

13)            Кроненберг Р., Бергмане М. Озеленение промышленных интерьеров. - Рига, 1970.

14)            Кузьмина-Медова Е. Л. Растения в интерьере//Проблемы зеленого строительства и садово-паркового хозяйства. - Новосибирск, 1972.

15)            Кутас Е. Н. Эколого-биологические особенности жизнедеятельности растений в условиях интерьеров. - Минск, 1984.

16)            Сааков С. Г. Оранжерейные и комнатные растения. Л., 1483.

17)            Справочник цветовода. М., 1971.

18)            Стеблянко М.І. та ін. Ботаніка: Анатомія та морфологія рослин. – К.: Вища школа, 1995. – 384 с.

19)            Тавлинова Г. К. Цветы в комнате и на балконе. Л., 1982.

20)            Хантер М., Хантер Э. Зимний сад. / Проектирование, строительство, оборудование. М., 1985.

21)            Хомутецкая Н. Н. Зимние сады. //Строительство и архитектура Ленинграда. 1969. № 12.

22)            Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Курс общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 472 с.

23)            Хржановский В.Г., Пономаренко С.Ф. Практикум по курсу общей ботаники: Учебное пособие. – М.: Высш. Школа, 1979. – 422 с.

24)            Черевченко Т. М., Снежко В. В. Озеленение интерьеров/ /Экспресс — информация. Сер. Озеленение населенных мест. 1982. № 23. Вып. 6.

25)            Шапенкова Г. Н. Растения в интерьере общественных зданий. // Цветоводство. 1977. № 2, 3.

Страницы: 1, 2, 3