Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан

В розділі загальної біології можна розглянути бур`яни як модельні об`єкти при вивченні теми “Закономірності мінливості”.

Демонстрація натуральних об`єктів в шкільному курсі біології при вивченні родин дасть більш повне уявлення про будову рослини, їх поширення та різноманітність, а особливо такий підхід дає позитивні результати якщо використовувати рослинні об`єкти характерні для даного місця проживання, з якими учні стикаються повсякчас.

Висновки

1. Аналіз літературних джерел показав, що становлення адвентивної флори дослідженого району має давню історію, пов’язану з розвитком суспільства. Багато рослин здатні оселитися в нових місцевостях з сприятливими для них умовами, якщо механічні перешкоди, які стримують їх розселення, будуть подолані. Агентами поширення рослин є водні течії, вітер, птахи, ссавці, мурашки.

2. Для Чернігівської області як північної області України різними авторами наводилося понад 30 видів адвентивних рослин, які поділяються на 2 групи: археофіти (12 види) і кенофіти (18 видів). В нашій роботі наведено опис найбільш поширених видів адвентивної флори Чернігівщини.

3. Аналіз ценотичного поширення показав, що значна кількість адвентивних рослин є бур’янами. Вони засмічують поля, городи, сади, пасовища, ростуть на узбіччях шляхів, смітниках, пустирях, біля жител і т.п.

4. Адвентивні бур’яни мають певну екологічну стратегію виживання, яка полягає в тому, що їм притаманні висока життєздатність, дуже ефективні засоби поширення, висока плодючість, невибагливість до умов існування. Ці бур`яни не завади відомі населенню, біологія їх мало вивчена, і це також деякою мірою утруднює боротьбу з ними.

5. Деякі види адвентивних рослини можна використати як лікарські, дубильні, ефіро- і жироолійні, кормові й т.п.

6. При дослідженні та аналізі адвентивної флори Чернігівської області нами були розглянуті гербарні збори гербарію ЧДПУ. В ході обробки гербарію знайдено представників таких родин, зокрема Ароїдні, Щирицеві, Бальзамінові, Бобові, Кропивові, Онагрові, Айстрові, Пасльонові, Хрестоцвіті, Повитицеві, Гречкові, Коноплеві, Злакові, Жабурникові.

7. Даний матеріал можна застосувати при викладанні уроків з біології в 6 класі під час вивчення розділу “Різноманітність покритонасінних”, в розділі “Загальна біологія” в 11 класі при вивченні теми “Закономірності мінливості”. В своїй роботі пропонуємо розробку виховного заходу на тему “Користь та шкода бур`янових рослин”

Література

1.     Абдулоєва О.С. До питання про необхідність охорони ксерофітної трав'янистої рослинності Західного Лісостепу

2.     Арсирій А.Т. До питання про вивчення бур`янової рослинності Закарпаття. - Наук. зап. Ужгородськ, ун-ту. Ужгород, 1957.

3.     Артемчук І.В. і Березівська P.O. До питання про поширення Ambrosia L. в УРСР. - Хурн. Ін-ту бот. Ай УїСР, 20/28/, 1939.

4.     Атлас Черниговской области - К., 1996. - 48 с.

5.     Багрікова И.О. Бур'яново-польова рослинність Криму

6.     Базинер Ф. Любопитные примера самобытного распространения и переселения растений на значительные расстояния.

7.     Барановський О.Л. Біологія бур`яну Galinsoga parviflora Gav.Ta засоби боротьби з ним. – К., 1975.

8.     Биология сорных растений. М., I960.

9.     Білик Г.І. Нове адвентивна рослина для флори УРСР - гринделія розчепірена Grtndelia squarrosa (Pursb.) Donal.- Бот. журн. АН УРСР, 1, 27, 1950.

10. Богацький Д.О. Нові для Поділля рослини. - Зап. Кам`янець-Подільськ. н.-д. кафедри, 1, 1929.

11. Бортняк U.K. Нові і рідкісні для Поділля рослини. - У кн.: Студ. наук. праці, 26. Вид-во КДУ, 1959.

12. Бур`яни УРСР, заходи боротьби в ними і ілюстрований їх визначник /під. ред. Є.І. Бордзиловського/. Вид-во АН УРСР, К., 1937.

13. Бур`яни України. “Наукова думка”, К., 1970.

14. Визначник рослин України. “Урожай”, К., 1965.

15. Воейков А.Й. Воздействие человека на природу. - Землеведение. І, 2, 4. Изд-во AH CCUP, М., 1963.

16. Воробйов Є.О. Географічний аналіз ценоелементів лісів Правобережного Полісся і Лісостепу.

17. Голчпин С.В. К вопросу об антропохорних миграциях растений. - Сов. бот., 1945.

18. Голованов К.Є. Супутники культурних рослин. - К.: Рад. школа. 1987.-160 с.

19. Горностай В. І, Лукаш О. В., Карпенко Ю.О. Гербарій Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка

20. Дивосвіт природи Чернігівщини. (Під ред. Карпенка Ю.О.) -Чернігів, 2001.-с. 5, с. 13-22, с. 51 - 53, с. 56 - 69, с. 112-117.

21. Доброхліб І.В. Найшкідливіші бур`яни і боротьба з ними. Харків, 1939.

22.  Заверуха Б.В. У світі рослин - К.: Урожай, 1980 - 167 с.

23. Землинский О.E. Лекарственные растения СССР, изд. 3-е. Мед-гиз, У.» 1958.

24. Іутіна Н.В. Рудеральна рослинність України: стан та перспективи вивчення

25. Камишев Н.С. Основи географии растений. Изд-во Воронехск. ун-та, Воронеж, 1961.

26. Клеопов Ю.Д. та сучасна ботанічна наука. Матеріали читань, присвячених 100-річчю з дня народження Ю.Д. Клеопова. – К.: Фітосоціоцентр, 2002. – 414 с.

27. Корено 3. Сорные растения современности земледелия. Сельхоз. газ. М., 1973.

28. Котов M.I. До питання про те, як поширюються тепер рослини на Україні заносами. - Укр. бот. журн,, 1-2, I94I.

29. Котов М.I. Як вплинула громадянська війна на поширення рослин та тварин на Україні та в Росії. - Знання, 12. Харків, 1953.

30. Котов m.i. Адвентивна рослинність на Україні. - Вісн. природознавства, 5-6, 1969.

31. Котов M.I. Про поширення нових адвентивних рослин на Україні. - Журн. Ін-ту бот. ВУАН, 3, 1954.

32.  Маринич О.М. Українське Полісся. - К. Рад. школа, 1962. - 163 с.

33. Мулярчук С.О. Рослинність Чернігівщини. - К. 1970. - 209 с.

34. Определитель высших растений Украины. - К.: Наукова думка, 1987. - 545 с.

35. Орлова Л.Д., Маленко Л.В. Участь отруйних рослин у лучних ценозах на околицях м. Полтави.

36. Протопопова В.В. Адвентивні рослини лісостепу і степу України. К.: “Наукова думка”, 1973. – 190 с.

37. Протопопова В.В. Рослини-мандрівники. – К.: Рад. школа, 1989. – 238с.

38. Рідкісні і корисні рослини флори Чернігівщини в природі і культурі. -Х..К., 1996. -с. 29 -34.

39.  Рослинність УРСР. Ліси УРСР. - К.: Наук. думка, 1971. - 460 с.

40.  Сікура Й.Й., Капустян В.В. Інтродукція рослин – К.: Фітосоціоцентр, 2003. – 280 с.

41. Смих Г.К. Зелений дивосвіт - К.: Урожай, 1973. - 247 с.

42. Флора УРСР. - К.: Найк. Думка, 1965. - т. 12. - 590 с.

43. Червона книга України. Рослинний світ. Українська енциклопедія. -К.: 1994.-608с.

44. Цуканова Г.0. Антропогенна трансформація рослинності дніпровських островів у межах м. Києва // Клеопов Ю.Д. та сучасна ботанічна наука. Матеріали читань, присвячених 100-річчю з дня народження Ю.Д. Клеопова. – К.: Фітосоціоцентр, 2002. – С. 315.

45. Чинкіна Т Б. Синтаксономія лісової рослинності гирлової області Дніпра.// Клеопов Ю.Д. та сучасна ботанічна наука. Матеріали читань, присвячених 100-річчю з дня народження Ю.Д. Клеопова. – К.: Фітосоціоцентр, 2002. – С. 319.

Додатки

Додаток 1.

Характеристика лікувальної сировини деяких адвентивних рослин Чернігівської області

Кореневище лепехи — Rhizoma Calami

Заготовляють весною чи восени від багаторічної трав'янистої рослини лепехи болотної - Acorus calamus L. (род. Ароїдні — Агасеае).

Сировина використовується на заводах для приготування препаратів.

Лікарська сировина (мал.1.)

Являє собою шматки кореневища різної довжини (до 30 см) завтовшки 0,5 — 1,5 см, розрізані вздовж, злегка сплюснені чи вигнуті. На верхній стороні видні поперечні фляки —

сліди відмерлих листів і стебел, на нижній — численні дрібні круглі сліди відрізаних коренів. Зовні кореневище світло-коричневого кольору, злам зернистий, білувато-рожевий. Запах сильний, ароматний, смак гіркий.

Можливі домішки

Помилково можуть бути заготовлені зовні схожі на лепеху кореневища касатика жовтого. Але вони без запаху, у зламі бурого кольору, дають характерну реакцію на дубильні речовини. Влітку рослини легко відрізнити. У лепехи квітки дрібні, зеленуваті, зібрані в початок, у касатика — великі, жовті.

Числові показники

Втрата в масі при висушуванні не більш 14%.

Хімічний склад

Ефірна олія, гіркий глікозид акорин, дубильні речовини, аскорбінова кислота. Ефірної олії в цільній сировині не менш 2 %, у різаній сировині не менш 1,5%; у порошку не менш 1,5%.

Лікарські засоби. Збори апетитні, гірка настойка, оліметин (лепеха, м'ята, скипидар, сірка), вікалін, вікаір (у препарати входить порошок лепехи). Застосування

Кореневище лепехи входить до складу зборів і гіркої настойки як шлунковий і гірко-пряний засіб. Оліметин уживають при захворюваннях нирок і печінки; вікалін і вікаір — при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, при гастритах з підвищеною кислотністю.

Зберігання

На складах кореневища знаходяться в подвійних мішках. Порошок в аптеці тримають у добре закупорених банках темного скла.

Термін придатності сировини 2 роки.

Квітки ромашки — Flores Chamomillae

Заготовляють із однолітніх культивованих і дикоростучих рослин: ромашки аптечної (обдертої) — Matricaria recutita L. (M. chamomilla L.), ромашки запашної (без`язичкової) — М. discoidea (Less.) DC. (М. matricarioides Porter) (род. Астрові, чи Складноцвітні,— Asteraceae, Compositae).

На заводах із сировини готують препарати. Сировина відпускається з аптек для приготування настоїв, входить у лікарські збори.

Лікарська сировина

Сировина ромашки аптечної являє собою цільні кошики з короткими квітконосами довжиною до 3 см, зібрані в початковій фазі цвітіння. Кошик напівкулястої форми, діаметром 4 — 8 мм (без язичкових квіток), з черепитчатою обгорткою. Крайові квітки язичкові, білі, із тризубчатим віночком, при заготівлі повинні знаходитися в горизонтальному положенні. При відцвітанні язичкові квітки (крайові) відгинаються вниз (неприпустимий збір). Серединні квітки двостатеві, трубчасті, жовті, з п`ятизубчатим віночком. Квітколоже конічне, голе, без щетинок, усередині порожнє. Кошик ромашки запашної (див. мал. ) (допускаються для зовнішнього застосування) на відміну від ромашки аптечної без язичкових квіток; лійко-трубчасті квітки зеленувато-жовті, з чотиризубчатим віночком, в основі з короткою плівчастою облямівкою. Квітколоже також голе, порожнє, конічне. Залишки квітконосів допускаються не довше 1 см. Квітки мають приємний сильний запах; смак пряний, гіркуватий, злегка слизуватий.

Можливі домішки

Ромашка непахуча— Matricaria inodora L. на відміну від ромашки аптечної має квітколоже суцільне і більш до 12 мм, квіткові кошики без запаху. Пупавка польова— Anthemis arvensis L. має плівчасте конічне непорожнє квітколоже, кошики більш великі, без запаху. Пупавка собача— Anthemis cotula L. по зовнішніх ознаках майже не відрізняється від ромашки аптечної, але квітколоже в неї непорожнє і плівчасте вгорі, запах неприємний. Таким чином, головна ознака відмінності ромашки аптечної і ромашки запашної від домішок — квітколоже: у перших воно усередині порожнє, у домішок — суцільне.

Числові показники

Втрата в масі при висушуванні не більш 14%; подрібненість сировини не більше 30%.

Хімічний склад

Ефірна олія (допускається не менш 0,3% для ромашки аптечної і не менш 0,2% для ромашки запашної). Головний компонент олії ромашки аптечної — азулен (хамазулен) — близько 5 %. Олія ромашки запашної не містить хамазулена. Крім того, у квітках ромашок є флавоноїди, гіркі речовини, слиз.

Не тільки в суцвіттях, але й в інших надземних органах ромашки запашної знайдені ефірна олія і флавоноїди.

Лікарські засоби

Настої, збори, натуральна сировина, азулен, ромазулен (випускається в Румунії).

Застосування

Всередину — як потогінний, спазмолітичний, антисептичний, противоалергічний засіб. Зовнішньо — для примочок, припарок, полоскань. Сировина широка використовується й у харчовій промисловості.

Дурман звичайний

В медицині використовують листя дурману звичайного і меншою мірою його насіння. З насіння добувають алкалоїд атропін, який застосовується при лікуванні запалення очей.

Застосування.

Препарати дурману використовуються такса як антиспазматичний, заспокійливий засіб і як наркотик при бронхіальній астмі, хронічних катарах дихальних шляхів, сильних шлункових болях.

Блекота чорна

Блекота чорна застосовується як заспокійливий, протисудорожний і болезаспокійливий засіб.

Хімічний склад.

В її листках міститься до 0,1% алкалоїдів. Листки і виготовлені з них препарати входять до Державної фармакопеї.

Застосування.

Вживається переважно у вигляді олії як болезаспокійливий засіб, входить також до складу протиастматичного порошку.

Нетреба.

Досить широко в народній медицині застосовуються різні види нетреб. У нас використовуються нетреби колюча і звичайна, особливо перша з них, хоч застосування їх аналогічне.

Препарати та застосування.

Водяний відвар нетреб вживається при лікуванні висипу і грибкових захворювань, іноді при шлунково-кишкових захворюваннях. Використовують нетреби і проти різних захворювань шкіри: при екземі, лишаях, золотусі.

Додаток 2

Характеристика найбільш поширених видів адвентивної флори Чернігівської області

Елодея канадська (Elodea canadensis Michx.) - багаторічна, дводомна рослина, занурена у воду. Здатна дуже швидко розмножуватись. Потрапивши до якої-небудь водойми, вона витісняє іншу водяну рослинність, заповнює всю водойму, перешкоджав рибній ловлі, а іноді навіть і пароплавству, внаслідок чого і отримала назву "водяної чуми".

В місцях свого масового розвитку елодея канадська створює дуже щільні бар’єри до кількасот метрів завдовжки і кількох десятків метрів завширшки [21].

Цей вид дуже швидко розмножується вегетативним шляхом, утворенням бічних гілок, які згодом відокремлюються і дають початок новій рослині. За даними І.П. Жилкіна, протягом 38 днів гілка елодеї завдовжки 15 см може збільшитися в 82 рази, тобто до 1236 см. Цвіте в липні - серпні, але дуже рідко (в Європі утворює лише маточкові квітки). При цвітінні тичинкові квітки відриваються від стебла досягають поверхні води. Тут стикаються з маточковими квітками, які рослина виносить на поверхню води, і спилюють їх. Зимуючі бруньки не відрізняються за формою від звичайних, але питома вага їх більша і вони опускаються на дно.

На Україні елодею вперше помітили в 1894 р. в південній частині колишнього Одеського повіту в ставку на Великому Фонтані. В 1898 р. її було знайдено в м. Запоріжжі. По Дніпру елодея помандрувала за течією і досягла Херсонщини. Вгору по Дніпру вона піднялася до м. Кременчука Полтавської області.

Елодея канадська вирощувалася в акваріумах Ботанічного саду в м. Києві наприкінці минулого століття. Через .необережність садівника цього саду Гогенбаумана, який, за повідомленням ботаніка Е. Ерліха, кинув маленьку гілочку елодеї в одне з озер на лівому березі Дніпра, тут виникла колонія цього небезпечного бур'яну. Це поклало початок розмноження елодеї в даній місцевості. У 1899 р. після повені елодея поширилася в озерах на околицях Києва. Через півстоліття елодея стала звичною рослиною більшості водойм України, а в системі Дніпра вона вже через 5 років зустрічалася у великій кількості [23].

Та пройшов час і елодея почала рости в помірній кількості, не виявляючи нахилу до нестримного розмноження. Справжні причини зменшення її чисельності невідомі й досі, хоча вчені припускають, що вирішальним було підвищення трофності води. Достовірно лише те, що на перешкоді її розмноженню стала сама природа.

Плоскуха (півняче просо) (Echinochloa crisgalli Beauv.)- однорічна рослина, яка розвивається у другій половині літа. Цвіте в серпні - вересні. Розмножується насінням. Одна рослина в середньому дає 2000-6000 насінин. Насіння дуже схоже з насінням останнього, одночасно з ним достигав, і більша частина його при збиранні врожаю потрапляв до насіннєвого матеріалу й засмічує його. Невелика кількість насіння осипається та засмічує грунт.

Коноплі звичайні (Cannabis ruderalis J.) - рослина морозо- і засухостійка. Після скошування добре відростає. Період достигання розтягнутий. Насіння проростав завжди ранньою весною, влітку і восени не проростає зовсім. Найкраща насіння проростає з глибини 2 - 6 см, а з 10 - 12 см зовсім не проростав. Воно зберігається в ґрунті більше 2 років. Поширюється з насіннєвим матеріалом, сільськогосподарськими знаряддями, землею, а також із жуками і блощицями.

Гречка татарська (Facopyrum tataricum Gaertn) - спеціальний бур’ян гречки звичайної. Відрізняється від неї зовнішнім виглядом, будовою квіток і плодів те біологічними властивостями. Однорічний, розмножується насінням. Одна рослина дає до 1000 насінин. Дозріле насіння легко осипається й засмічує грунт. Життєздатність його в ґрунті зберігається протягом року. Навесні насіння проростає, даючи до 97% схожості. Росте на легких піскуватих ґрунтах край полів, вздовж доріг, а також засмічує посіви ярої пшениці, ячменю і особливо гречки звичайної, становлячи нерідко 20 - 70% стеблостою [21].

Щириця звичайна (Auiaranttius retroflexus L.) - однорічник. Розмножується насінням. Одна рослина дає 100 - 500 тис. насінин. Насіння дуже легко осипається, і потім розноситься водою і з гряззю різними сільськогосподарськими-знаряддями, тваринами, людьми. Сходи з’являються навесні при температурі 22 - 26°С, при температурі нижче 20°С краще проростають у темряві, ніж при світлі. Цим і пояснюється поява схотів щириці у 2 фази; навесні при порівняно низькій температурі сходить насінин, прикрите землею, а влітку при високій температурі сходить насіння як прикрите землею, так і з поверхні ґрунту. Недозріле, а також насіння з пошкодженою оболонкою проростає краще. На 1 кв.м може з’явитися 800-900 сходів. Зацвітає в червні і цвіте до вересня. Визрівання насіння починається у другій половині літа і продовжується до морозів. Для щириці характерна висока насіннєва продуктивність. Одна рослина може дати до 500 тис. насінин, які зберігають схожість у ґрунті понад 5 років. Віддає перевагу пухким родючим ґрунтам. Росте край доріг, на смітниках, засмічує переважно овочеві культури, інколи посіви бобових і зернових. Насіння рослини заноситься в нові райони з насінням пізніх культур - проса, маку, кормових трав другого укосу, а також iз землею, що налипає до ніг і коліс.

Щириця біла (Auiaranttius albus L.) - однорічник, розмножується насінням. Рослина засухостійка, дуже плодовита. Швидко засмічує поля. Кількість насіння щириці білої в ґрунті становила 53,4% усіх запасів насіння бур’янів. Насіння проростає при температурі І5°С, причому, якщо воно мав пошкоджену оболонку, процент його схожості значно вищий. Схожість зберігається до 8 років. Звичайно насіння сходить через рік після перезимівлі. В червні рослини зацвітають, у другій половині літа повністю розвиваються. Цвітіння продовжується до жовтня [24].

Чорношир звичайний (Cyclachaena xanthifolia) - однорічна рослина, розмножується насінням. Цвіте в липні - вересні, сім’янки визрівають тільки пізньої осені. Насіннєва продуктивність у середньому - до 80 тис. сім’янок на одну рослину. Схожість – 33 - 48 %, зберігається до 8 років. В середині травня насіння, яке лежить у верхніх шарах ґрунту, майже на поверхні, дружно проростає, утворюючи суцільний килим (на 1 кв. м - до 6930 сходів). Недостача вологи і тверда кірка на поверхні ґрунту впливають на рослину негативно. З часом кількість рослин зменшується, і місяців через 2-3, за нашими спостереженнями, на 1 кв. м залишається від 7 до 120 рослин.

Рудеральний бур’ян інколи заходить у посіви. Віддає перевагу еродованим родючим і вологим ґрунтам. В таких місцях виростає до 3 м заввишки.

Нетреба ельбінська (Xanthium albinum (Widd.) H. Scholz) - однорічний, цвіте з липня до вересня, плодоносить з кінця серпня до пізньої осені. Звичайно в перший рік з двох сім’янок, що знаходяться в спільній обгортці, проростає лише одна. В лабораторних умовах насіння проростав на 8 - 10-й день після висіву. Через 10 - 15 днів з’являються сім’ядолі, потім через 4-5 днів - перша пара листочків. Процент пророщування в лабораторних умовах незначний (20 - 30%). При пророщуванні насіння чи спостерігали цікавий випадок негативного геотропізму, коли корінець протягом двох тижнів ріс догори і досяг довжини 14 см, причому рослина розвивалася цілком нормально (утворилися сім’ядолі і перша пара листочків). На 14-й день рослина, загинула. Але на одній з сім`ядолей утворилися корінці, нетреба продовжувала рости і загинула лише після пересадки в пісок (з чашки Петрі).

Під час проростання насіння виділяє речовини, які пригнічують ріст і розвиток інших рослин, наприклад, стоколосу прибережного [22].

Насіннєва продуктивність однієї рослини - 316 сім’янок, окремих екземплярів - до 3000. Насіннєва урожайність - 8192 сім’янки на 1 кв. м.

Сходи з’являються в кінці квітня - на початку травня. На місці торішніх заростей з'являється до 160 сходів на 1 кв.м. Цвіте з липня до жовтня. Плоди починають визрівати з кінця серпня. При пошкодженні кореня на вузлах стебла, які знаходяться на поверхні ґрунту або трохи нижче, утворюється додаткове коріння, що приймав на себе функції відмерлого кореня.

Таке явище ми спостерігали у рослин нетреби, засипаних землею, змитою із схилів яру. Всі зазначені біологічні особливості нетреби ельбинської забезпечують їй поширення. Цей вид легко пристосовується до різних екологічних і кліматичних умов. Росте в найрізноманітніших місцезростаннях на різних ґрунтах, особливо на околицях великих міст, і поширений по берегах річок, де він створює суцільні зарості. Заглушає і витісняє інші види нетреб. Насіння поширюється тваринами, людиною, водою, транспортом.

Галінсога дрібноквіткова (Galinsoga parviflora Cav.) - однорічник, цвіте з липня до жовтня, плодоносить з кінця липня і до заморозків. Біологію цього бур'яну найбільш повно дослідив О.Д. Барановський, а також деякі інші дослідники. Одна рослина дав 5 - 30 тис. сім`янок, іноді 300 тис. Насіннєва урожайність - 600 тис. сім’янок на 1 кв. м. Сім’янки мають розтягнутий період визрівання, дозрівають і на зірваних рослинах. Схожість зберігається до 5 років, але з часом процент зрілості зменшується. Найкраще сім’янки проростають на світлі в добре аерованому ґрунті. Глибина загортання 1 - 2 см. Оптимальна температура проростання 20 - 30°С тепла, В сприятливих умовах сім’янки поростають на 3 - 4-й день. Через 25 - 28 днів після появи сходів рослина зацвітав, а ще через 10 починав плодоносити. Цвітіння й плодоношення тривають Протягом усього вегетаційного періоду до перших осінніх заморозків. Розмножується також і вегетативне. Вирвані та зрізані росяної і навіть відрізни стебла дуже швидко утворюють додаткове коріння, вкорінюються й продовжують нормально розвиватися [23].

Ромашка непахуча (Matricaria perforata Merat) - ярий однорічник, але іноді розвивається як зимуюча і дворічна рослина. Розмножується насінням. Одна рослина дав до 5300 сім’янок, які мають досить високу схожість. Сходи з’являються в кінці травня. Приблизно через два тижні після їх появи рослина зацвітає. Плодоносить із серпня до глибокої осені. .Дуже морозо- і посухостійка, взагалі зовсім невибаглива до умов існування.

Насіння розноситься вітром (на 2,5-3,5 м) і дощовими потоками. У вологу погоду воно ослизнюється, легко прилипає до ніг тварин, пішоходів, до коліс і розноситься ними на далекі відстані. Поширюється також кіньми, які їдять цю рослину. Поширена по всій території області.

Додаток 3

ВИХОВНИЙ ЗАХІД НА ТЕМУ: «Користь і шкода бур'янИстих рослин»

На такому вечорі в ігровій формі можна розповісти про місце бур'янистих рослин у сучасних агрофітоценозах, про їх походження, зв'язки з культурними рослинами, а також про ту шкоду і ту користь, що вони приносять господарству. Основна ідея вечора — показати учням необхідність екологічного підходу до проблеми засмічення полів, неприпустимість перезахоплення пестицидами і глибокою оранкою, що веде до руйнування ґрунту.

До вечора оформляють стенди з зображенням основних видів бур'янистих рослин, монтують гербарій, складають колекцію насінь. Якщо у літні місяці учні вивчали засміченість полів, вивішують карту господарства, на якій відзначають поширення основних бур`янів. На спеціальних плакатах пишуть основні дані про бур'янисті рослини, їх плідності виносі з ґрунту елементів мінерального харчування і т.д. В аудиторії бажано повісити портрети видатних агрономів і дослідників рослин — А. Болотова, Н. Вавилова, Т. Мальцева, Д. Прянишникова.

На вечір запрошують агронома базового господарства, що може розповісти про методи контролю засміченості полів, а також механізаторів, що займаються культивацією. В центрі вечора — театралізоване вистава. Пропонована п'єса може бути поставлена зі школярами за короткий термін, майже всі діючі особи можуть «заглядати у папірець» (це досить звичайно для судової практики). Текст п'єси бажано наблизити до місцевих умов, вказати поля, де були погано виконані агротехнічні заходи.

Діючими особами в театралізованому вечорі є суддя, обвинувачувані — Лобода, Осот, Полинь, потерпілі — Висівалов, Засипалов, Наплевалов, прокурор, адвокат, гість-іноземець, Жито.

Костюми учасників прості і умовні, так, наприклад, «бур'янам» на груди прикріплюють малюнки з зображенням відповідних рослин і вдягають зелені шапочки.

Суддя. Слухається справа про порушників, що відбирають у людини врожай, на одержання якого він затрачає свою працю. У порушеннях обвинувачуються Осот, Полинь і Лобода. Наслідок показав, що Осот систематично перехоплює добрива, особливо азотні. Від цього культурні рослини страждають, дають поганий врожай. Лобода створила в землі цілий «банк насінь» і щороку після культивування ґрунту дає масові сходи і заважає рости цукровому буряку. Вона винна також у тім, що заселяє разом з Полинню узбіччя полів і звідтіля робить набіги на поля всіх культур.

Наслідок установив, що обвинувачувані шкодять культурним рослинам уже більш 10 тис. років, з тих пір, як людина навчилася вирощувати сільськогосподарські культури.

Надаю слово потерпілим: головному агроному колгоспу «Капустяний» тов. Висівалову, бригадиру відділення радгоспу «Огірковий» тов. Засипалову і головному агроному Овочевого району тов. Наплевалову.

Товариш Висівалов, вам слово.

Висівалов. Осот цвіте щороку, відбирає в культурних рослин добрива, його насіння розносяться вітром і засмічують усі нові і нові посіви. Через Осот врожай у нашім колгоспі знижується в два рази.

Суддя. Слово надається тов. Засипалову.

Засипалов. Моїй бригаді ніякого спокою немає від Лободи. Тракторист без кінця культивує то картоплю, то кукурудзу, то цукровий буряк. А Лобода усе сходить і сходить, росте і росте.

Суддя. Надаю слово тов. Наплевалову.

Наплевалов. Щороку я прошу проводити оранку узбіч полів, щоб навколо них не було бур'янів. Але скільки не оремо, усе рівно Полинь росте, не говорячи вже про Лобода, що розмножується дуже швидко.

Суддя. Слово Осоту.

Осот. Усе це неправда! Постраждалі самі винуваті в усьому. Вони порушували терміни зяблевої обробки, у комбайні не відрегулювали заслінки, і тому мої насіння разом з лушпайкою розносилися вітром. А я нічого поганого не робив. Добрива внесли — приховав їх у своїх кореневищах, а коли кореневища стали гнити — повернув усі назад. А ще я діставав мінеральні елементи з глибоких шарів ґрунту, куди кореням пшениці або кукурудзи не добратися. Якби потерпілі не порушували агротехніку і правильно відрегулювали комбайни, не було б мене так багато. Самі мене розлучили!

Суддя. Слово обвинувачуваній Лободі.

Лобода. І я невинувата! І мене розвели. Навіщо запізнювалися з культивацією і давали моїм насінням у ґрунт сипатися? Вони потім по 20 років у ґрунті лежать, і частина з них щороку проростає. Самі запустили поля, по нескольку сотень тисяч насінь на гектар нагромадили, а тепер мене обвинувачуєте. Трави багаторічні треба було сіяти, озимі вирощувати. Я б і не плодилася так. А раз дозволяєте — куди дінешся, я адже живаючи.

Суддя. Надаю слово Полині.

Полинь. А мене просто оббрехали! Я на поле взагалі рости не люблю, росту уздовж доріг, по краях полів. Якщо мене не чіпати, то я користь приношу — шкідливих комах відлякую. Потерпілі навіть розібратися не хочуть, який вид — польовий бур'ян, який — рудеральний, по пустирях росте. Але ж я і є рослина пустирів, чогось обвинувачувати мене в тім, чого я ніколи не робила. Коли росту, я поверхня ґрунту закриваю, пилу немає в повітрі. Потім років через два-три я сама звільняю місце луговим травам. Це називається сукцесією.

Суддя. Слово прокурору.

Прокурор. Я наполягаю на тому, щоб підсудні були суворо покарані! Вони винні в тім, що щорічно ми недобираємо з полів 20 — 30 % врожаю. Поля повинні бути чистими від бур'янів, треба рятуватися від них, застосовувати гербіциди, проводити глибоку відвальну оранку й інші впливи на бур'яни. Усе, що вони говорили у своє виправдання, — хитрі виверти, я думаю, що суд розбереться, хто прав і хто винуватий.

Суддя. Слово надається адвокату.

Адвокат. Ми вислухали багато обвинувачень на адресу бур'янів. Ми бачимо, однак, що є немало пом'якшуючих обставин, що суд повинен врахувати, перш ніж прийняти рішення. Осот обвинуватили в тім, що він віднімав у культурних рослин добрива. Але адже він не ніс їх з полів, а запасав у своїх кореневищах, що, перегниваючи, віддавали ці добрива назад. Там, де ріс Осот, добрива не вимивалися дощами, не попадали в сусіднє озеро, там і донині є жаби і риба. Лобода розвилася так тому, що в неї є «банк насінь». Але ці «банки» виникли через те, що щороку головний агроном тов. Наплевалов давав вказівки орати з оборотом шару і насіння Лободи закопувалися в ґрунт. А коли шар перевертали, насіння виявлялися на поверхні і нічого не залишалося робити, як проростати.

Тов. Наплевалов щороку стежить за тим, щоб переорювали узбіччя полів і тим самим допомагає розселенню Лободи. Якби цього не робили, то через два-три роки по краях полів росла б Полинь, яку обвинуватили тут у тім, що вона засмічує посіви. А це зовсім не так. Полинь відноситься до рослин пустирів і разом з іншими такими ж рослинами, що називаються рудералами, — будяком, кропивою, татарником і т.д. не шкідлива, а корисна. Багато рудеральних рослин є лікарськими, їхній можна скошувати на силос, вони гарні медоноси...

Закінчуючи свою промову, я хочу сказати, що обвинувачувані не винні в тім, що робили! Вони не проти, щоб їх на полях було мало. Вони хочуть допомогти культурним рослинам, вилучаючи з більш глибоких шарів ґрунту поживні елементи, зберігаючи добрива від вимивання, відлякуючи шкідників, допомагаючи перегнивати стерні, заважаючи розвиватися процесам ерозії ґрунту. Однак потерпілі так безграмотно господарюють, що самі розвели бур'яни і тепер намагаються звалити провину з хворої голови на здорову!

Вважаю, що підсудні невинні, судити треба потерпілих, судити за їхню екологічну безграмотність.

Жито. Шановний суд, прошу слова. Чи знаєте ви, що я, Жито, довго було бур'яном? Прочитайте, що писав про мене академік Микола Іванович Вавилов. Я засмічувало поля, потім на мене звернула увагу людина і не знищила, а ввела у культуру. Тепер мене сіють і в нашій країні, і за кордоном. Не поспішаєте засуджувати моїх братів, розберіться як слід, може бути вони невинні.

Гість-іноземець. Я теж хотів говорити. Я є представник «Кукурузкомпани». Це суд зовсім не є гарний. Не бур'ян винуватий, а керівник, він погано обробляє ґрунт, і тому бур'яни там багато росте. Я скажу мій досвід. У мене бур'яни на поле є, вони допомагати одержати врожай і ганяти від поля погані комахи, грибні хвороби. Я мало застосовувати пестицид, і мий зерно має ціна в три рази більше, ніж мій сусід, що увесь час бризкав пестицид. У нас у країні є навіть спеціальний заповідник для бур'яни, де їх охороняють. Я ніколи не скажу: «Боротися з бур'яни», я говорити: «Контроль бур'яни». Треба поважати екологію і берегти землю. Нехай суд добре розбиратися, хто винуватий!

Суддя. Суд заслухав виступ адвоката, пояснення, що дали суду обвинувачувані, а також свідки, і визнає Осот, Полинь і Лободу невинними.

Дійсно, бур'янисті рослини історично зв'язані з культурними, багато хто з яких — жито, ячмінь, морква й ін. — почали своє життя як бур'яни. При правильній обробці ґрунту і застосуванні в господарстві сівозміни чисельність бур'янів може бути дуже невисокою. У цьому випадку вони приносять не шкоду, а користь. Винуваті не бур'яни, а ті керівники, що допускають їхнє масове розмноження. Обвинувачувані Осот, Полинь і Лобода виправдані. Суд пропонує розглянути питання про залучення керівників господарств, що тут виступали як обвинувачі, до персональної відповідальності за порушення правил ведення сільського господарства. Вони екологічно безграмотні і самі винуваті в тих утратах врожаю, що намагалися звалити на бур'яни. З них треба строго запитати!

Додаток 4

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6