Экологический мониторинг химико-токсикологического состояния и паразитарного комплекса гидробионтов ...
В Україні цей високоефективний елемент ринкової
інфраструктури поки що не діє. Страхова справа, монополізована державою,
виконує лише функцію акумулювання вільних коштів населення.
Загальна ринкова інфраструктура об'єднує безпосередні
атрибути ринкового механізму, які характеризують рух грошей, товарів,
капіталів, праці та ін.
Грошова система. Її елементами є
грошова, фінансово-кредитна, податкова системи. Гроші (готівкові та безготівкові)
— інструмент, який абстрактному змісту цінності (вартості) надає реальності,
конкретності, дієвості.
Грошова система — форма
грошового обігу, яка історично формується в країні та закріплюється її
законами.
Її утворюють такі
взаємопов'язані елементи:
— масштаб цін
національної грошової одиниці, який забезпечує її купівельну спроможність;
— певний порядок
чеканення національних монет;
— емісія
державних грошових знаків і порядок їх обігу (забезпечення, випуск, вилучення);
— організація і
регламентування безготівкового обігу;
— організаційні
центри грошового обігу (міністерство фінансів (казначейство), центральний
емісійний банк).
Основою для
емісії грошей є:
— вартість товарної маси,
що виробляється в країні;
— боргові
зобов'язання держави перед центральним банком у вигляді урядових
цінних паперів;
— запаси
іноземної конвертованої валюти.
Кредитно-паперові
гроші — всі види грошей, які не мають внутрішньої товарної
вартості.
Іноді їх
називають фідуціарними грошима, тобто такими, що засновані на довірі.
Кредитні гроші —
узагальнююче поняття. До них належать різні види грошей, які об'єднують у дві
великі групи: готівкові і безготівкові (депозитні) гроші. Готівкові гроші —
переважно паперові гроші у вигляді банкнот і казначейських білетів, а також
цінні папери. Безготівкові (депозитні) гроші — найпоширеніший вид кредитних
грошей.
На них припадає
до 90 % від усієї грошової маси країни, їх основою є депозит — тимчасово
вільний грошовий капітал, покладений на поточний рахунок у банку. Отже, належне
їх функціонування можливе лише в економіці з розвинутою кредитною і банківською
системами.
Останніми роками
набули поширення так звані електронні гроші —
безготівкові гроші, обіг яких базується на новій технології, яка дає змогу
переказувати гроші й реєструвати інформацію про ці перекази безпаперовим способом
— за допомогою електронних розрахункових систем.
Фінанси — сукупність
економічних відносин, які опосередковують утворення, розподіл і використання
грошових фондів у процесі розподілу та перерозподілу суспільного продукту і
національного доходу.
Сукупність
фінансових відносин утворює фінансову систему.
Фінансова система
— сукупність форм, методів і цілей формування, розподілу та
використання фондів грошових засобів держави, суб'єктів господарської
діяльності, населення.
Фінансову систему
України утворюють:
— бюджетна
система: Державний бюджет, бюджет Автономної Республіки Крим, місцеві бюджети;
— централізовані
цільові фонди грошових коштів загальнодержавного призначення;
— фінанси
підприємств різних форм власності, організацій, установ і галузей народного
господарства;
— майнове та
особисте страхування;
— кредит (державний і
банківський). Державний бюджет. Фінансову політику здійснює держава.
Найдієвішим механізмом її реалізації є Державний бюджет України і місцеві
бюджети.
Державний бюджет — система
грошових відносин, що виникають між державою, підприємствами і населенням у
процесі формування і використання централізованого фонду грошових ресурсів для
успішного виконання її функцій.
Бюджет дає змогу державі розв'язувати ті соціально-економічні
проблеми, які не в змозі розв'язати механізм ринку: через бюджет (надходження
(податки) і видатки) відбувається перерозподіл доходів з тим, щоб забезпечити
певну справедливість, фінансуються соціальні програми (освіта, охорона
здоров'я, пенсійне забезпечення тощо), оборона, державне управління,
фундаментальна наука. Серед бюджетних статей — витрати, пов'язані з вирішенням
регіональних, структурних та інших загальнонаціональних завдань.
Водночас бюджет
не повинен бути перевантажений централізацією економічних, соціальних функцій,
оскільки що більше функцій, зокрема господарських, бере на себе держава, то
більше вона повинна концентрувати в бюджеті грошових коштів, а основним
джерелом цих коштів є податки. Отже, централізація господарських функцій в руках
держави неминуче спричиняє податковий тиск, що певною мірою підриває
підприємницьку ініціативу. З огляду на це країни з розвинутою ринковою
економікою намагаються формувати бюджет в обсягах, які дають змогу державі
виконувати ті завдання, які не виконує ринок. У такий спосіб унеможливлюється
необґрунтоване втручання держави в економіку. Перетворення бюджетних
асигнувань на капіталовкладення допускається лише в особливих випадках, зокрема
для реалізації цільових народногосподарських програм, що контролюються законодавчими
органами. У ринковій економіці ті, кому потрібні інвестиції, звертаються не до
уряду (бюджету), а до банків і фондової біржі.
Головним джерелом
формування доходної частини державних і місцевих (муніципальних) бюджетів є
податки.
Податки — обов'язкові
нормовані платежі до державного і місцевих бюджетів, які вносять окремі особи,
підприємства, організації, установи.
В Україні
податкова система передбачає такі основні види податків:
— для
підприємств: податок на дохід (прибуток) і на додану вартість; обов'язкові
платежі до Фонду соціального страхування, Чорнобильського фонду, Фонду
стабілізації і зайнятості, а також на спорудження шляхів сполучення;
— для населення:
прибутковий податок.
Крім цих
податків, існують акцизи (непрямі податки), платежі до державного і місцевих
бюджетів, що регламентуються законодавчими актами різних рівнів.
Ринкова система
належно функціонує лише за постійного циркулювання в ній грошових потоків
(готівкових і безготівкових). Безперервність такого циркулювання забезпечує
кредитна система.
Кредит (лат. сгесіо —
вірю) є формою руху грошового капіталу, наданого кредитором позичальнику на
умовах відстрочення платежу та платності за користування ним.
Кредитна система — сукупність
банків та інших кредитно-фінансових установ (інвестиційних і страхових
компаній, фондів), які мобілізують вільні грошові ресурси і надають їх у
позику.
Кредитні
відносини передбачають, з одного боку, наявність тимчасово вільних грошових
капіталів, власники яких готові надати їх як позику на певний термін за певну
винагороду (відсоток), а з іншого — підприємців, які бажають тимчасово
використати їх у своїй виробничій діяльності.
Основними формами
кредиту є комерційний і банківський.
Комерційний
кредит — кредит одного підприємця іншому у вигляді відстрочення
платежу за поставлені товари або надані послуги.
Інструментом
такого кредиту є комерційний вексель, до ціни якого входить ціна товару
(послуги) плюс відсоток.
Банківський
кредит — кредит, наданий банком чи іншою кредитно-фінансовою
установою підприємцям та іншим позичальникам у вигляді грошових сум.
Різновидом комерційного чи банківського кредиту є споживчий
кредит. Його об'єктом, з одного боку, є товари тривалого користування
(меблі, автомобілі, холодильники, телевізори і т. д*), а з іншого — банківські
позики на споживчі цілі (наприклад, на будівництво або придбання житла).
Виділяють також державний кредит — кредит, де суб'єктом (кредитором або
позичальником) є держава, та іпотечний кредит — довготермінові позики
під заставу нерухомості (землі, виробничих і житлових будівель).
Основу кредитної
інфраструктури становить банківська система.
Банк — організаційна
одиниця бізнесу, яка є посередником між кредитором і позичальником.
Сфера діяльності
банків — операції з позичковим (грошовим) капіталом. Вони виконують такі види
операцій: пасивні, активні, комісійні.
Торговельні
підприємства, біржі, банки, кредитні та бюджетні установи надають ринковій
системі організаційної завершеності, поєднують виробників і споживачів у
єдиному господарському процесі [10, c. 95 ].
2.
Біржі як складова частина ринкової інфраструктури. Перші біржі
з'явилися у XV-XVI ст. в Італії,
Нідерландах, Франції. На зібраннях купців велися переговори й укладалися
торгові угоди. Ось чому словом «біржа» стали називати зібрання комерсантів.
Ошибка! Источник ссылки не найден.
Рис.
1 Ринкова інфраструктура.
Товарна біржа — це асоціація
юридичних і фізичних осіб, які здійснюють оптові(торговельні) операції за
стандартами, зразками у спеціально відведеному місці, причому ціни на товари
встановлюються в умовах вільної конкуренції
Товарну біржу
слід розглядати як ринок ринків. Великі біржі, на яких концентруються попит і
пропозиція товарів світової торгівлі, дають можливість визначити місткість
ринку та умови конкуренції, обмінятися інформацією. Біржова ціна як результат
вільної конкуренції є орієнтиром для інших ринків.
У країнах із розвиненою ринковою економікою товарні біржі
переважно функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати
корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього доходу є
засновницькі та пайові внески і відрахування організацій, що є засновниками
біржі; доходи від надання послуг членам біржі та іншим організаціям; виручка
від інших операцій.
Універсальними називають біржі,
які торгують товарами різних груп. Наприклад, на американськім біржі «Чикаго
Борл офтрейд» реалізують пшеницю, кукурудзу, овес, сою, бройлерів,
фанеру, золото, срібло, нафту, бензин, мазут тощо, тобто продовольчі та
непродовольчі товари. Об'єктом продажу Київської універсальної товарної біржі є
продукти харчування, худоба тощо. Біржі, об'єктом торгівлі яких є окремі товари
або їхні групи, називають спеціалізованими. У свою чергу, їх
поділяють на спеціалізовані широкого профілю і вузькоспеціалізовані. Наприклад,
на американській біржі «Чикаго Меркантайл Ексчейндж» здійснюється
купівля-продаж сільськогосподарської продукції (великої рогатої худоби, свиней,
продуктів їх переробки тощо), біржа «Канзас-Сіті Борд оф трейд» є
вузькоспеціалізованою, оскільки торгує лише одним товаром — пшеницею.
Членами біржі є
її акціонери. Вони мають право безплатно відвідувати біржу, користуватися її
технічними засобами, укладати угоди. Крім членів біржі в торгах можуть брати
участь відвідувачі — постійні та разові.
Суб'єкт може
набути статусу постійного відвідувача біржі, придбавши відповідний абонемент
(чи облігації), як правило, на рік участі у біржових торгах. Власник
абонемента може брати участь в усіх біржових торгах. Статус разового
відвідувача, підтверджений разовим вхідним квитком, дає право на участь у
торгах у певний день.
Участь підприємства у біржовій торгівлі на постійних чи
разових засадах може здійснюватися за певну плату через брокерські контори або
брокерів (маклерів).
Біржовий маклер є
висококваліфікованим спеціалістом і має особливий статус, що дає йому право на
виконання таких функцій: посередництво під час укладання угод через прийняття
доручень (наказів) членів та відвідувачів біржі, підбір відповідних
контрагентів; представництво інтересів клієнтів у здійсненні біржових операцій
та укладання угод від свого імені; консультування торговців з
питань якості та властивостей товарів, що продаються;
документальне оформлення угод і передавання їх до реєстрації; експертні оцінки
і висновки з різних питань біржових угод, торгової кон'юнктури тощо.
Для того щоб
стати біржовим, товар має відповідати певним вимогам. Насамперед він має бути масовим,
а отже, немонопольним. Кількість товару визначають в угоді у натуральних
одиницях. Фактичну величину продажу називають лотами, тобто партіями.
У разі стандартизації якості біржового товару як єдину міру використовують
базовий сорт, тобто найпоширеніший вид продукції цього ринку.
Так, у США тверда
червона озима пшениця є базовою щодо інших сортів. У свою чергу, вона має п'ять
класів, з яких другий є сортом, що котирується, на його основі за допомогою
коефіцієнтів визначають ціну інших.
Особливістю
біржового товару є те, що його завжди можна купити і продати, тобто він цілком
ліквідний.
Перш ніж
потрапити до споживача, біржовий товар багато разів переходить з рук у руки.
Це зумовлено тим, що на біржі обертається не сам товар, а титул власності на
нього або контракт на його поставку.
Котирувальна ціна
— це типова ціна, що встановлюється біржою з урахуванням
кон'юнктури ринку.
Кон'юктуру ринку визначають на основі трьох параметрів: співвідношення
попиту та пропозиції; тенденції руху цін упродовж біржового дня; кількості
здійснених угод.
Біржова угода — це письмово
оформлений документ купівлі-продажу або поставки.
Ошибка! Источник ссылки не найден.
Рис.2 Схема укладання
угод на біржі
Вона буває двох
видів — з реальним товаром і строкова. У першому випадку товар
переходить від продавця до покупця, тобто це реальній товарооборот. Товар має
перебувати у приміщенні біржі (на її складах) або бути поставленим у строк від
1 до 15 днів після укладення угоди. Такі угоди називають ще спот.
Форвардні угоди — це
зобов'язання продавця здійснити постачання конкретної кількості товару певної
якості у зазначений час Такі угоди поділяють на позабіржові та біржового
обороту. Позабіржові угоди укладають для поставки товару в майбутньому
беї будь-якого офіційного гаранта. Якщо між покупцем і продавцем є біржовий
посередник, тобто угода укладається на реальний товар у зазначений час через
біржу, то це форвардна угода біржового обороту.
Форвардні угоди є
вигідними як для продавців, так і для покупців реального товару, насамперед
завдяки тому, що такі угоди гарантують збут чи придбання продукції на
прийнятних умовах і певною мірою страхують від зміни цін. Це набуває особливо
важливого значення в умовах інфляції.
У бартерних
угодах роль еквівалента виконують, як правило, зерно, автомобілі, ліс,
цемент, м'ясопродукти, мед, картопля тощо.
Угоди «з умовою» поширені в
країнах, що перебувають у стані переходу до ринкової економіки. їхня сутність
полягає в тому, що продаж одного товару відбувається за одночасної купівлі
іншого. Відрізняються такі угоди від бартерних тим, що здійснюються у процесі
публічних торгів в операційному залі за участю маклера, а обліково-розрахункову
функцію виконують гроші.
Особливістю ф'ючерсних угод є постачання товару
згідно з попередньо укладеними контрактами за цінами, що встановлюються на
ринку реального товару, або за котирувальною ціною. При строкових операціях
ф'ючерсного типу рух товару не є обов'язковим, оскільки це продаж прав па
товар. Ставши об'єктом такої торгівлі, він може реалізовуватися за різними
цінами (у момент купівлі і продажу ціни на ринку реальних товарів
відрізняються). Якщо ціна зросла, різницю виплачує продавець, якщо знизилась, —
покупець.
Для того щоб
застрахуватися від можливих втрат внаслідок зміни цін при здійсненні
контрактів з реальним товаром у біржових операціях, застосовують хеджування
(захист). У найзагальнішому вигляді хеджування визначають як
страхування ціни товару від ризику небажаного для виробника зниження чи
невигідного для споживача зростання. І продавець, і покупець
однаковою мірою зацікавлені в усуненні значних коливань ціни. На практиці це
відбувається так. Суб'єкт, що продає реальний товар на біржі з поставкою
у майбутньому, спираючись на існуючий рівень цін, водночас купує ф'ючерсні
контракти на той самий строк і на ту саму кількість товару. А той, хто купує
реальний товар з поставкою у майбутньому, водночас продає на біржі ф'ючерсні
контракти. Останні виступають страховими гарантами, оскільки, якщо в операції
одна сторона втрачає як продавець товару, то вона виграє як покупець
ф'ючерсних контрактів на таку саму кількість товару, і навпаки, тобто продавець
товару застосовує хеджування продажем, а продавець товару — купівлею.
Зменшенню ризику,
пов'язаного з торгівлею ф'ючерсними контрактами, сприяють угоди з премією
(опціон), що є торгівлею попередніми контрактами. Джерелом доходу для
покриття фактичної ціни, на відміну від ціни під час укладення опціонної угоди,
є премія. Це величина ризику, тобто сума, яку може втратити покупець опціону,
якщо відмовиться від купівлі товару.
Формування
товарних бірж в Україні сприятиме концентрації у певних місцях великої
кількості товарів, що дасть змогу через інституцію ціноутворення, якою є
біржа, створити ринок засобів виробництва [9, c. 516].
Фондова біржа — це
організаційна форма ринку на якому здійснюється торгівля цінними паперами — акціями,
облігаціями, зобов'язаннями державної скарбниці, сертифікатами, документами,
пов'язаними з рухом кредитних ресурсів і валютних цінностей.
В сучасному
світі функціонує: більше ніж 200 фондових бірж. Всі вони мають свої
особливості часто досить суттєві. Беручи за критерій визначення правового
статусу бірж їх поділяють на три типи: публічно-правові; приватні, змішані.
Діяльність публічно-правових
бірж постійно перебуває під державним контролем. Держава приймає
активну участь в створенні правил біржової торгівлі, контролює їх
виконання, забезпечує підтримку правопорядку на біржі під час проведення
торгів, призначає біржових маклерів. Публічно-правовий тип фондової біржі
характерний для Франції та Німеччини.
Приватні фондові
біржі - це акціонерні товариства, що абсолютно самостійні в
організації біржової торгівлі. Всі угоди на таких біржах укладаються у
відповідності до чинного в країні законодавства. Держава не дає ніяких
гарантій і не бере на себе ніякої відповідальності по забезпеченню стабільності
біржової і торгівлі та зниженню ризику торговельних угод. Такий тип характерний
для США та Англії.
При змішаному типі — фондова біржа створюється
як акціонерне товариство, але при цьому 50% їх капіталу належить державі. Керівництво
такими біржами здійснюється на виборній основі, але нагляд за біржовою
діяльністю здійснюється біржовим комісаром, він же проводить офіційну
реєстрацію біржових курсів. Цей тип бірж характерний для Австрії, Швейцарії та
Швеції.
Окрім цієї
класифікації фондові біржі умовно поділяють також на „брокерські" та
„банківські". Перший тип характерний для США,
відповідно до такої організації бірж торгівлею цінними паперами займаються лише
брокери, а комерційним банкам „вхід" на біржу заборонено. За другим
типом (Німеччина, Франція) навпаки —банки є найважливішими суб'єктами біржової
торгівлі цінними паперами. В Україні під час створення першої фондової
біржі існувала розвинута система комерційних банків, інших же різновидів
інвестиційних посередників та мережі брокерських контор ще не було. Тому
саме комерційні банки прийняли участь у створенні першої Української
фондової біржі. У день реєстрації УФБ із 29 засновників — 21 були комерційні
банки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|