Страхування життя в міжнародній системі пенсійного забезпечення

Аналіз балансів та звітів про результати фінансової діяльності показує, що залучені страхові премії страхувальників зараховані в якості страхових резервів практично без перестрахування (рівень перестрахування не вище 4-5%) . Це є порушенням нормативних правил створення страхових резервів та залучення страхових премій, оскільки залучена сума страхових премій в десятки разів перевищує норматив власного утримання при використанні власного капіталу на покриття збитків.

Таким чином, страхова компанія ВАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна страхування життя" при масовому залучені страхових премій по страхуванню життя є нестійкою «фінансовою пірамідою», яка трансформує більше 50% страхових резервів в досить сумнівні довгостро-кові активи, витрачає кошти гарантійного резерву (власний капітал) та отримує додаткове фінансування від головної страхової компанії –засновника на покриття збитків, але при своїй діяльності все більше нарощує збитковість.

РОЗДІЛ 3 ОБГРУНТУВАННЯ ШЛЯХІВ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ МІЖНАРОДНОГО СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ В СИСТЕМАХ НАКОПИЧУВАЛЬНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕНЯ

3.1 Сучасна система пенсійного страхування в Україні

Згідно з Законом України “ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ [4] (далі Закон № 1058) з 1 січня 2004 року система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом №1058.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Нині можливості солідарної системи пенсійного страхування обмежені. Демографічна ситуація в Україні погіршуватиметься. Це призведе до збільшення кількості пенсіонерів та фінансового навантаження на ПФ. Із солідарної системи, тобто, з першого рівня, розмір пенсій сягатиме не більше 25-30% зарплати, а решту - можна собі "наростити" самому, відкладаючи гроші на другому та третьому рівнях, де пенсійна виплата залежатиме від суми "нарощених" коштів.

Накопичувальний рівень пенсійної системи України 2-го рівня сьогодні ще не запрацював:

1) Старт другого рівня відкладається через низку об'єктивних причин. Не-обхідно було виконати ряд умов: досягти збалансованості коштів Пенсійного фонду, підготувати організаційно-технічну базу, створити інституційну структуру обов'язкової накопичувальної системи.

Сутність другого рівня полягає в тому, що частина обов'язкових внесків до державної системи пенсійного страхування накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на накопичувальних пенсійних рахунках громадян. Зазначені гроші будуть власністю застрахованих осіб, а в разі їх смерті - успадковуватимуться. Ці кошти інвестуватимуться в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту від інфляції. Нині проект Закону України "Про запровадження накопичувальної системи загально-обов'язкового державного пенсійного страхування" знаходиться в парламенті.

2) Важливою передумовою старту другого рівня є й набуття позитивного досвіду з функціонування третього рівня, тобто, недержавних пенсійних фондів (НПФ).

Рис.3.1 – Структура та взаємодія 1 та 2 рівня перспективної системи пенсійного забезпечення в Україні

Рис.3.2 – Склад ради Накопичувального фонду 2 рівня перспективної системи пенсійного забезпечення в Україні

Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (далі закон №1057) визначає правові, економічні та організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, як системи пенсійного страхування 3-го рівня, та регулює правовідносини, пов'язані з цим видом діяльності.

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

- пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;

- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

- банківськими установами відповідно до цього Закону та законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом.

Cуб’єкти недержавного пенсійного страхування можуть бути розділені на 3 структурні одиниці: основна інфраструктура, учасники пенсійного страхування та структури забезпечення недержавного пенсійного страхування.

Особливості функціонування недержавних пенсійних фондів:

1. Недержавні пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновників та не мають на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками.

2. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Провадження пенсійними фондами іншої діяльності, не передбаченої цим Законом, забороняється.

3. Активи пенсійного фонду (пенсійні активи) формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та прибутку (збитку) від інвестування пенсійних внесків.

4. Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізацію будь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а також приєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.

5. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд", та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.

6. Єдиним органом управління пенсійного фонду є рада пенсійного фонду (рада фонду).

7. Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю з недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених цим Законом.

В Україні наряду з вільною конкуренцією по залученню клієнтів між страховими компаніями по пенсійному страхуванню життя та недержавними пенсійними фондами(НПФ) існує також і взаємодія компаній з страхування життя та недержавного пенсійного фонду обумовлена статтею 62 закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» про порядок укладення та оплати договору страхування довічної пенсії за рахунок пенсійних коштів учасника фонду, при цьому НПФ виступає як посередник між страховою компанією та учасником НПФ тільки після досягнення учасником НПФ пенсійного віку.

Система недержавного пенсійного забезпечення, що становить третій рі-вень пенсійної системи, запроваджена Законом України «Про недержавне пен-сійне забезпечення» від 9 липня 2003 року додатково до загальнообов’яз-кового державного пенсійного страхування. Аналіз підсумків діяльності недержавних пенсійних фондів станом на 01.01.2009 року показує:

1. Питома вага активів НПФ на фінансовому ринку України становить не більше 0,05% (рис.3.3), а страхових компаній -5,0%. Таким чином, конкурентне положення страхових компаній є більш стійким.

Рис.3.3- Питома вага активів НПФ на фінансовому ринку України станом на 31.12.2007

Найбільш динамічним серед ринків небанківських фінансових послуг залишається ринок недержавного пенсійного забезпечення. Про це свідчить стрімке зростання не лише активів недержавних пенсійних фондів, а й число їх учасників, а також обсяги пенсійних внесків та виплат.

Серед усіх учасників НПФ 18% є безпосередніми вкладниками, на користь 0,1% пенсійні контракти укладено третіми особами (подружжя, діти, батьки), та 81,9% є учасниками відповідно до пенсійних контрактів, укладених вкладниками-юридичними особами.

Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені у табл. 3.1. За підсумками 2008 року у порівнянні з 2007 роком відбулося зростання основних показників недержавних пенсійних фондів: пенсійні внески зрослина 148,7%, або на 348,5 млн.грн..

Таблиця 3.1

Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні за 2006 -2008 роки

Станом на 31.12.08 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62 257 пенсійних контрактів з 48 399 вкладниками, з яких 2 306 вкладників, або 4,76% - юридичні особи, а 46 093 вкладників, або 95,23% фізичні особи.

Протягом 2008 року кількість учасників НПФ зросла на 203,8 тис. осіб, або на 73,1% і на кінець 2008 року становила 482,5 тис. Осіб (2007р. – 278,7 тис. осіб) (рис. 3.4).

Рис.3.4 – Динаміка кількості учасників НПФ у 2005 -2008 роках (тис.осіб)

Як і в попередні роки, серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 40 до 55 років – 42,5% (2007р. – 41,9%, 2006р. - 43%). Разом з тим слід відзначити збільшення частки учасників інших вікових груп. Частка учасників НПФ вікової групи старше 55 років становить 12,2% (2007р. - 9,3%, 2006р. - 7%) та групи віком від 25 до 40 років – 35,5% (34,0% у 2007, 14% у 2006).

Рис.3.5 Розподіл учасників НПФ за віковими групами на кінець 2008 року

Cтаном на кінець 2008 року вкладниками недержавних пенсійних фондів було сплачено 582,9 млн. грн. пенсійних внесків (наростаючим підсумком з початку діяльності), що на 148,6% більше, ніж було сплачено на кінець 2007 року. Станом на 31.12.08 недержавними пенсійними фондами сукупно було здійснено виплат (наростаючим підсумком з початку діяльності) на суму 27 326 тис. грн. (одноразових та виплат на визначений строк) 10 879 учасникам НПФ та 736 – спадкоємцям учасників.

Загальний обсяг пенсійних активів, сформованих пенсійними фондами станом на 31.12.08, становив 612 234,65 тис. грн. Протягом 2008 року активи недержавних пенсійних фондів зросли на 117,8% (рис. 3.6).

Рис. 3.6 Динаміка основних показників системи НПФ

За результатами 2008 року переважними напрямами інвестування пенсійних активів залишаються депозити в банках (56,3% інвестованих активів), акції (9%) та облігації (22,6%) підприємств, які є резидентами України (рис. 3.7).

Взаємодії НПФ та страхових компаній по страхуванню життя в недержавному пенсійному забезпеченні в Україні на даний час не зафіксовано, тобто ці структури на фінансовому ринку України працюють автономно. Порівняння обсягів коштів, залучених в недержавне пенсійне забезпечення станом на 01.01.2009, дає наступні результати:

- сумарні страхові внески в СК по страхуванню життя – 1 609 млн.грн.;

- сумарні пенсійні внески в НПФ – 583 млн.грн.

Рис.3.7 Структура інвестованих пенсійних активів на 31.12.08

3.2 Впровадження перспективних договорів міжнародного пенсійного страхування життя

У закордонній практиці поняття особистого страхування (personnal insurance) передбачає більш широкий зміст і частково охоплює окремі види страхування, які в розумінні вітчизняного страхового права традиційно належать до майнового страхування і страхування відповідальності. Воно об’єднує будь-які можливі види страхування, пов’язані з особистістю застрахованої особи, її майном і цивільною відповідальністю фізичної особи. До числа таких видів страхування відносять страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, страхування індивідуального транспорту, страхування будівель, квартир, загальної цивільної відповідальності тощо.

Головними рисами договорів страхування життя, зокрема договорів пенсійного страхування, є довгостроковість договору страхування, умови оплати премій, виплата допомоги або страхової суми, наявність ощадного компоненту, наявність захисту і дивідендів.

В економічно розвинених країнах на страхування пенсійного забезпечення, інші види страхування життя (на випадок смерті, інвалідності тощо) припадає від 37% до 78% зборів премій страхових компаній і переважна більшість укладених договорів страхування. Резерви з особистого страхування, і особливо з довгострокового страхування життя, є одним з основних джерел внутрішніх національних інвестицій в економіці розвинених країн. З цієї причини страхові компанії, які займаються страхуванням життя, відносять до числа основних інституційних інвесторів. Так, активи страхових компаній США перевищують $2,5 трлн і становлять 1/3 від активів всіх інституційних інвесторів країни.

Умови договорів пенсійного страхування досить різноманітні. В промислово розвинених країнах ЄС і США набула поширення система так званого фінансового планування (finance planning), яка безпосередньо пов’язана зі страхуванням життя і дозволяє не лише побудувати індивідуальну схему страхового захисту, але й оптимізувати всю систему управління особистими фінансовими активами. Тому пенсійне страхування нерідко являє собою сукупність видів особистого страхування, що передбачають обов’язки страховика здійснити страхову виплату у випадках: а) дожиття застрахованого до закінчення строку страхування або визначеного договором страхування віку; б) смерті застрахованого. За договором страхування пенсії страховик зобов’язується проводити довічні, строкові або одноразові пенсійні виплати за умови досягнення застрахованою особою визначеного пенсійного віку, визнання її інвалідом або за іншими підставами, передбаченими договором і законом.

Пенсійні виплати за договорами страхування пенсії у випадках, передбачених договором страхування, можуть бути проведені вигодонабувачеві, або спадкоємцеві, або самому застрахованому у вигляді довічних або періодичних страхових виплат – аннуітетів (пенсії, ренти), або у вигляді одноразової страхової виплати. Одночасно в законодавстві встановлено, що строк чинності договорів страхування життя, зокрема пенсійного страхування, не може бути меншим за один рік, а при розрахунку страхових тарифів і формування страхових резервів мають використовуватися таблиці смертності. Це визначає особливості пенсійного страхування, інших видів страхування життя, що принципово відрізняє його від інших, ніж страхування життя, видів страхування. Ці відмінності мають настільки суттєвий характер, що послужили причиною поділу страху-вання на дві великі галузі в країнах ЄС і в рамках СОТ: страхування життя і страхування інше, ніж страхування життя.

Якщо у видах страхування інших, ніж страхування життя, страховик аналізує ймовірність настання страхового випадку протягом, як правило, календарного року страхування, то при страхуванні життя предметом страхування стає ризик, притаманний життю людини. Це примушує страховика піддавати аналізу ймовірність дожиття страхувальника (або застрахованого) до віку або строку, встановленого в договорі страхування. З цієї причини в основу аналізу страхового ризику при страхуванні життя покладено критерії, які становлять основу таблиць смертності: вік страхувальника при укладенні договору страхування, його стать, передбачувана тривалість життя і ймовірність дожиття до певного віку. Довгостроковий прогноз очікуваної тривалості життя страхувальника ста-новить основу страхового тарифу і визначає особливості формування страхових резервів зі страхування життя, які формуються протягом строку чинності конкретного договору страхування, який може становити 10, 15 і більшу кількість років. Накопичення страхових резервів, яке є наслідком зобов’язання виплатити страхову суму при дожитті до встановленого віку або строку, дозволяє страховику здійснювати інвестування тимчасово вільних коштів страхових резервів в різні види активів: акції, депозити, облігації тощо і забезпечити отримання додаткового для страхової компанії доходу. Зазвичай при розрахунку страхового тарифу за договорами страхування життя передбачуваний розмір доходу у вигляді відсотків, так званий дисконтуємий множинник, ураховується при визначенні сучасної величини страхового внеску, який страхувальник має сплатити одноразово при укладенні договору страхування, або сплатити протягом строку чинності договору страхування, або протягом встановленого в договорі страху-вання періоду сплати страхових внесків. При настанні страхового випадку стра-хові виплати проводяться в повному розмірі за всіма укладеними договорами страхування життя.

У теорії і практиці міжнародного пенсійного страхування виділяють дві групи (класи) договорів страхування пенсії, які можуть існувати як окремо, так і в тій чи іншій комбінації: 1) страхування на дожиття (endowment); 2) довічне страхування (whole life insurance); 3) страхування життя з виплатою аннуітетів.

Пенсійне страхування на дожиття передбачає виплату вигодонабувачеві встановленої за договором страхування страхової суми, якщо застрахована особа доживе до пенсійного віку, встановленого за договором. За цим договором може передбачатися право страхувальника на викупну суму (вартість). Йдеться про суму, яку страховик зобов’язаний виплатити страхувальнику у випадку припинення сплати місячних внесків або, у випадку розірвання такого договору страхування, сплата внесків за який була проведена зразу в цілому за весь період страхування. При припиненні щомісячних виплат раніше визначеного строку викупна сума може бути не виплачена зовсім.

Накопичувальна складова за цим договором формується не лише за рахунок інвестування страховиком акумульованих коштів, але й за рахунок перерозподілу коштів застрахованими за цим видом страхування, тобто всі особи, які не дожили до закінчення чинності договору, частково покривають своїми накопиченими коштами суму виплачуваних забезпечень для тих, хто дожив до цієї дати. Власне тариф із пенсійного страхування на дожиття для конкретної особи формується трьома основними чинниками: віком застрахованого, прогнозом динаміки смертності для всього кола застрахованих у даній компанії та інвестиційними можливостями в ринковій ситуації, яка склалася. Найбільш проста форма пенсійного договору на дожиття – це бездохідний договір на дожиття, за якого ставки страхових премій і страхові виплати фіксовані. Варіанти виплат досить різноманітні: це може бути і одноразова сума, і фіксована рента, і комбінований варіант виплат.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8