Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
Організація депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами
Дипломна робота
"Організація
депозитних операцій комерційними банками з фізичними особами"
Вступ
Успішний
розвиток вітчизняної економіки як на макро-, так і на мікрорівнях залежить від
прогресу в банківській системі, передусім від її здатності генерувати необхідні
обсяги кредитних ресурсів. З іншого боку, в умовах економічного зростання
посилюється ощадна активність населення і банки отримують змогу залучити
частину заощаджень, що зберігаються поза банками.
Загальновідомою
аксіомою вважається положення про те, що «кров'ю» сучасної економіки є грошові
потоки, одне з джерел наповнення яких становлять депозитні вклади громадян та
підприємств. З іншого боку, депозитні вклади дають їх власникам досить
поширений в усьому світі вид пасивних доходів – проценти.
Чим
стабільніша економіка в країні і послідовніша фінансова політика державних
органів та фінансових установ, тим більша довіра осіб, які володіють тимчасово
вільними коштами, і тим охочіше вони звертаються до банківських установ для
укладання депозитних договорів та розміщення своїх капіталів.
Один із найголовніших складових елементів
діяльності банку – вивчення його ресурсної бази. Збільшення ресурсної бази
банку сприяє його доходності. Комплекс заходів, спрямованих на збільшення
обсягів вкладів населення має передбачати посилення контролю та ефективності
нагляду за банками, особливо за тими, чиє фінансове становище нестійке.
Враховуючи,
що власні та запозичені кошти займають незначну питому вагу в обсязі ресурсів
банку, особливе місце серед заходів, спрямованих на зростання його доходності,
займає депозитна політика. Основою її є залучення банком дешевших і
раціональніших з точки зору їх використання, коштів юридичних та фізичних осіб.
Депозити
складають основу діяльності банку, оскільки визначають розмір кредитних вкладів
(теоретично від 70 до 95% банківських ресурсів). Депозитна база банку
формується із значної кількості клієнтських рахунків, що свідчить про
роздрібний характер депозитних послуг і вимагає докладання значних зусиль з
боку банку до їх залучення.
Актуальність теми дипломної роботи
«Організація депозитних операцій банків з фізичними особами» в тому, що я
вважаю це питання дуже поширеним в банківській діяльності. Так як перед кожним
комерційним банком на протязі його діяльності зустрічаються такі питання як: «Які
краще залучити кошти? Як оптимально їх сформувати? Яку депозитну політику
вигідніше застосовувати?» та інші не менше важливі питання. Комерційний банк
може не здійснювати операції з векселями, не надавати лізинговий кредит, не
здійснювати міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів – ці операції не
суттєво вплинуть на подальшу діяльність комерційного банку, на його надійність,
ліквідність.
Об'єктом дослідження даної роботи є депозитна діяльність банків
України на прикладі АКБ «Укрсоцбанк», предметом
– депозитні операції.
Метою роботи є дослідження механізму здійснення депозитних
операцій комерційних банків та розробка напрямків вдосконалення методів
залучення вкладів.
Для реалізації мети були поставлені наступні завдання:
1.
З’ясувати сутність, види та
класифікацію депозитних операцій;
2.
Ознайомитися з законодавчою базою України, що регулює процеси
залучення та управління депозитами населення.
3.
Дослідити форми залучення
вкладів;
4.
Проаналізувати становище
українського депозитного рику;
5.
Провести аналіз економічного стану об’єкта дослідження;
6.
Розглянути механізм
здійснення депозитних операцій в Миргородському відділенні Полтавської обласної
філії АКБ «Укрсоцбанк»
7.
Надати рекомендації і пропозиції до поліпшення аналізу та
впровадженню нових методів по залученню вкладів населення.
В ході дослідження та розгляду теми даної дипломної роботи
застосовувались методи аналізу, синтезу, конкретизації.
При написанні даної роботи було використано:
нормативно-правову базу України, підручники, статті, публікації, матеріали
опубліковані на сайтах Інтернет українських банків, а також внутрішні документи
АКБ «Укрсоцбанк».
Дипломна
робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних
джерел і додатків.
Дипломна
робота містить ___ сторінок, ___таблиць, ___рисунків, список використаних джерел з _____найменувань, ___ додатків.
1.
Теоретичні аспекти здійснення депозитних операцій комерційними банками з
фізичними особами
1.1 Поняття депозитної політики комерційного банку і класифікація депозитів
Згідно
Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121-Ш
депозити (вклади) це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України
або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку
на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого
строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та
умов договору. [1]
Суб`єктами
депозитних операцій є комерційні банки, що виступають як позичальники, і
власники коштів, котрі, в свою чергу, виступають кредиторами. Об’єктами
депозитних операцій є кошти, що передані комерційному банку на умовах,
визначених двосторонньою угодою.
На
долю депозитних операцій приходиться біля 85% пасивів банків. При залученні
депозитів банки дотримуються наступних принципів організації депозитних
операцій [21]:
-
депозитні операції здійснюються таким чином, щоб сприяти отриманню
банківського прибутку або створювати умови для отримання прибутку в
майбутньому;
-
в процесі організації забезпечується різноманітність суб`єктів
депозитних операцій та поєднання різних форм депозитів;
-
при здісненні банківських операцій забезпечується взаємозв`язок і
взаємопогодження між депозитними і кредитними операціями по термінам і сумах;
-
особлива увага в процесі організації депозитних операцій
приділяється строковим депозитам, які найбільше підтримують ліквідність балансу
банку;
-
проводячи свої депозитні та кредитні операції, банк повинен
зменшувати свої вільні ресурси;
-
банк повинен приймати міри по розвитку банківських послуг, що
передбачає залучення депозитів.
Для
банківської практики характерна така класифікація депозитів:
За
категоріями депонентів:
-
депозити суб`єктів господарської діяльності;
-
депозити фізичних осіб;
-
депозити банків.
За
економічним змістом:
-
депозити до запитання;
-
депозити на визначений строк (строкові, термінові);
-
ощадні вклади.
За строками
використання:
-
депозити до запитання;
-
депозити на визначений строк (строкові).
Депозити
за своїм економічним значенням можуть бути як пасивними так і активними.
Активні
– розміщення банківських коштів в інших комерційних банках. Депозитні операції
можуть бути активними лише на міжбанківському кредитному ринку. Депозитні –
кошти, залучені банком.
Вклад
(депозит) до запитання – банківський депозит, який може бути вилучений
вкладником на першу вимогу (кошти на поточних та бюджетних рахунках). [20]
Кошти
клієнтів у вкладах до запитання зберігаються на поточних рахунках, які
відкриває банк для кожного клієнта. В будь-який момент вони можуть бути зняті
готівкою з відповідного рахунка або перераховані за вимогою клієнта на інші
рахунки в банках. Вітчизняні банки здебільшого не здійснюють виплати за
залишками на депозитних рахунках до запитання, оскільки розміри цих залишків
дуже нестійкі та слабо прогнозовані. Значну частину ресурсів, залучених у
вклади до запитання, банки використовують для забезпечення необхідного рівня
ліквідності та формування обов`язкових резервів у вигляді залишків на
кореспондентському рахунку в НБУ.
Водночас
у повсякденній банківській діяльності складається ситуація, коли клієнти не
використовують одразу всі кошти, що надходять на їхні поточні рахунки,
залишаючи певну частину у розпорядженні банку на деякий термін. Цю частину
ресурсів банки використовують у формі вкладень у найкоротші за терміном
повернення кредитно-інвестиційні активи. В цьому випадку він отримує можливість
заробляти, розміщуючи вільні залишки на поточних рахунках у відповідні дохідні
активи, а відтак сплачувати певний відсоток власникам депозитів до запитання за
користування їхніми грошима. Платність вкладів цього типу дає змогу, в свою
чергу, залучати ще більші обсяги поточних ресурсів, розширювати коло операцій
та збільшувати їх обсяги, що неодмінно сприятиме підвищенню
конкурентоспроможності банку.
У
більшості банків вклади до запитання займають найбільшу питому вагу в структурі
залучених коштів. Це найдешевше джерело банківських ресурсів. Власник рахунку
може в будь-який час вилучити кошти, тому банк повинен мати завжди
високоліквідні активи за рахунок скорочення долі менш ліквідних, але тих, що
дають високі доходи. Тому на залишок коштів на рахунках до запитання
виплачуються низькі відсотки. Для комерційного банку вклади до запитання є
трудомісткими і дохід від комісійних зборів за обслуговування рахунків не
завжди покриває ці витрати.
Комерційні
банки зацікавлені у вкладах до запитання тому що:
-
клієнти мають залишки грошей на рахунку і виникає можливість для
банку використовувати ці залишки для короткострокового кредитування і отримати
доход;
-
банк має можливість надати клієнту повний спектр банківських
операцій та послуг.
Найстабільнішими
щодо прогнозування рівня залишків та визначення термінів повернення коштів є
термінові вклади (депозити).
Терміновий
вклад (депозит) – грошові ресурси, які розміщуються їх власниками у банку для
зберігання та зараховуються на відповідні депозитні рахунки на визначений
термін з виплатою обумовлених відсотків.
Ресурси,
залучені у термінові депозити, залишаються в розпорядженні банку в межах чітко
обумовленого часового інтервалу, а тому можуть використовуватись для
фінансування триваліших за терміном, а отже і більш дохідних активних операцій.
Відповідно і плата за залишками на термінових депозитах значно більша порівняно
із вкладами до запитання і прямо залежить від розміру та терміну зберігання
грошей на цих вкладах. [30]
Строкові
вклади є джерелом одержання прибутків їхніми власниками. Вони оформляються
угодою між вкладником і банком. Банки самостійно розробляють форму депозитної
угоди. Угода укладається в двох примірниках, один з яких зберігається у
клієнта, а інший – у банку. В угоді передбачається сума внеску, термін, протягом
якого внесок зберігатиметься у банку, розмір депозитного процента, обов’язки та
права вкладника і банку, відповідальність сторін за недотримання умов
депозитної угоди. В свою чергу, банк бере на себе зобов’язання своєчасно
виконувати всі умови угоди і відповідати за їх порушення, що виявляється у
встановлені пені або штрафи за невчасну видачу коштів власникові депозитного
рахунку або виплату процентів.
Найпоширінишими серед населення залишаються ощадні
вклади.
Ощадні вклади – це грошові заощадження фізичних
осіб, що вносяться ними до банку з метою накопичення й отримання відповідного
доходу у вигляді процентів.
Мотиви
збереження вкладником коштів на ощадних рахунках – резерви на непередбачені
витрати, накопичення грошей і створення капіталу. Розрізняють цільове
збереження грошей і збереження без визначеної цілі.
На
практиці
існують такі можливості вилучення вкладу:
-
без попереднього повідомлення;
-
після попереднього повідомлення, але до закінчення його терміна;
-
після закінчення терміна попереднього повідомлення.
Прикладом
ощадних вкладів, адаптованих до специфічних умов українського ринку, є
накопчувальний депозитний вклад. Він складаєтся на термін один рік із наступною
автоматичною пролонгацією і передбачає вільне довкладення коштів у будь-який
момент без обмежень. Відсотки нараховуються щомісяця.
Вкладник
має право отримання в будь-який момент раніше нарахованих відсотків. При
розірванні договору по закінченні мінімального строку вкладнику виплачується
сума вкладу і нараховані за строк збереження проценти. За 5 банківських днів
вкладник повинен попередньо повідомити про розірвання вкладу. При цьому
вилучити частину коштів без закриття рахунку не можна.
Взагалі ощадні вклади передбачають тривале
існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в
активних банківських операціях.
Кошти клієнтів у вкладах до запитання зберігаються
на поточних рахунках, які відкриваються банком кожному клієнту. Особливістю
функціонування вкладів до запитання є те, що гроші, які зберігаються, можуть
бути у будь-який момент зняті готівкою з відповідного рахунка або перераховані
за вимогою клієнта на інші рахунки в банках. За діючою практикою вітчизняні
банки здебільшого не здійснюють плати за залишками на поточних рахунках до
запитання, оскільки розміри цих залишків є дуже нестійкими та слабо
прогнозованими.
Спори,
що виникають між банком і вкладником, вирішують у судовому порядку. Строкові
вклади не використовуються для здіснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає
змінити суму внеску, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій
строковий вклад на нових умовах. При достроковому вилученні коштів з
термінового депозиту власник, як правило, позбавляється передбачених угодою
процентів. У цьому разі проценти знижуються до рівня, передбаченого за вкладами
до запитання.
Комерційні
банки у своїй діяльності використовують різні форми термінових вкладів
(депозитів). Однією з найпоширеніших є сертифікати, які поділяються на
депозитні та ощадні.
Депозитні
сертифікати – документ, що видається тільки юридичній особі у вигляді
письмового свідоцтва банку про внесення грошових коштів, яке надає право
власнику сертифіката після закінчення встановленого терміну отримувати суму
внеску та відповідні відсотки. [30]
Ощадний
сертифікат – документ, що видається тільки фізичній особі як свідоцтво про
внесення нею грошей на банківський вклад та надає право власнику на отримання
відповідної суми внеску і відсотків. [30]
Депозитні
та ощадні сертифікати випускаються банками як на обумовлений термін, так і до
запитання. Вони можуть бути іменними та на пред’явника. Банківський сертифікат
– цінний папір, який може вільно продаватись / купуватись на фондовому ринку,
виступати засобом платежу, застави тощо. У разі виникнення необхідності в
наявних коштах власник сертифіката може його продати безпосередньо банку або на
вторинному ринку цінних паперів без загрози значної втрати від зниження відсоткової
ставки, але з урахуванням терміну, що залишився до моменту погашення
сертифіката.
Депозитна
політика комерційного банку – це стратегія і тактика банку щодо залучення
грошових коштів вкладників і визначення найефективнішої комбінації їх джерел.
Депозитна політика підпорядковується загальним банківським вимогам, тобто поєднанню
ліквідності, доходності і ризику. [19]
В
банківській практиці існують такі загальні критерії оптимальності депозитної
політики:
-
зв’язок депозитних, кредитних та інших операцій банку між собою
для підтримки його стабільності, надійності, фінансової стійкості;
-
диверсифікація ресурсів банку з метою мінімізації ризику;
-
сегментування депозитного портфеля (за клієнтами, послугами,
ринками);
-
диференційований підхід до різних груп клієнтів;
-
конкурентноздатність банківських депозитних продуктів.
У
роботі комерційних банків із залучення депозитів (вкладів) важливу роль
відіграє процентна політика, оскільки одержання доходів від вкладених коштів є
для клієнтів суттєвим стимулом до активізації внесків. Процентна політика є
одним з показників надійності і стабільності ресурсної бази комерційного банку
і повинна вкладатися в рамки двох протилежних граничних вимог: по-перше,
процентна ставка за депозитами повинна бути достатньо привабливою для
потенційних вкладників; по-друге, процентна ставка не повинна різко
перевищувати нижню межу процентної маржі між активними і пасивними операціями
банку.
1.2
Правові засади здійснення депозитних операцій комерційними банками
З
огляду на тенденцію збільшення вкладних (депозитних) операцій і з метою
забезпечення їх стабільності та гарантованості назріла нагальна потреба у більш
детальному врегулюванні цього питання, і українське законодавство не стоїть на
місці. Так, замість лише двох статей в Цивільному кодексі УРСР 1963 р. (ст. 384
та ст. 386) стосовно вкладів громадян у кредитних установах та зверненню
стягнення на ці вклади, новий Цивільний кодекс України містить вже цілу главу,
присвячену банківським вкладам.
Крім
того, вкладні (депозитні) операції так чи інакше регулюються:
♦
Законами України:
-
«Про Національний банк України» від 20.05.99 р. №679-XIV;
-
«Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 р. №2121-III;
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
|