Навчальні видання

Навчальні видання

1. Вступ

Актуальність теми. Звичайно, до феноменальної ролі книги в розвитку культури, виховання й утворення варто підходити історично. У сучасних умовах тільки книжкового навчання вже недостатньо. З появою нових засобів інформації (радіо, телебачення й т.д.) книга до деякої міри втратила колишню провідну роль у розвитку культури, духовності людини. Але поступово вона знову стала якщо не повністю, але хоча б частково повертати втрачені нею позиції. Цей процес швидше протікає в тих суспільствах, де провідна в області культури державна політика робить її незалежною від комерційних цілей і де існує ефективний контроль за змістом культури. Це повною мірою відноситься й до навчальної книги, як засобу навчання й виховання, як засобу підвищення культури що навчаються.

Дослідниками видань наукового характеру є Тимошик М., Буга, П. Г., Бейлинсон, В. Г та ін.

Об’єктом дослідження є редагування навчальних видань.

Предметом дослідження є специфіка, характер інформації, цільове призначення ті читацька адреса навчальних видань.

Мета дослідження: звірити попередні дослідження науковців із цієї галузі науки та висунути середньотеоретичну тезу з приводу головного питання наукової роботи.

Методи дослідження . Теоретичні:

·          аналіз і синтез;

·          індукція та дедукція;

·          порівняння;

·          класифікація;

·          абстрагування;

·          узагальнення.

Емпіричні:

·          аналіз документів і продуктів діяльності.

Масова духовна культура розвивалася насамперед як культура друкованого слова. Тому книга поряд із традиційним безпосереднім словесним спілкуванням була засобом комунікації протягом досить тривалого періоду формування людської культури. Так зложилося, що історично книга асоціювалася з навчанням, з утворенням. Згодом, у міру розвитку педагогіки й системи народного утворення, виділяється відносно самостійний тип книги – учбово-педагогічна книга.

Навчальна книга може стимулювати загальнокультурні інтереси або загальмовувати їхнє формування, може служити мостом до самостійної роботи із книгою або вбивати інтерес до неї. Таким чином, можна сказати, що навчальна книга (як шкільна, так і вузівська) здатна виконувати таку ж роль, якщо не більшу, як і будь-яка інша книга в процесі поширення культури в суспільстві.

Створити якісну учбово-педагогічну книгу, що відповідає всім вимогам сучасності, досить важко. Видати простіше. Але в умовах сьогоднішнього дня доставка видання до споживача - тривалий і дорогий процес.

2. Загальна типологічна характеристика навчальних видань

Видання – твір, що пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений друкуванням, тисненням або іншим способом, містить інформацію, призначену для розповсюдження, і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативно-правових актів з видавничого оформлення, поліграфічного й технічного виконання (Закон України "Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Видавнича продукція – сукупність видань, призначених для випуску або випущених видавцем (видавцями) (Закон України "Про видавничу справу" від 05.06.97 р. № 318/97-ВР).

Трактування терміну „навчальне видання” у деяких джерелах.

Навчальні видання – це видання, що містять систему відомостей наукового чи прикладного характеру, викладену у формі, що зручна для вивчення і викладання, розраховану для учнів різного віку й рівня навченості.

Навчальне видання – видання, що містить систематизовані вадомості наукового або прикладного характеру, подані у формі, зручній для вивчення й викладання, і розраховані для учнів різного віку

Навчальні видання – це особливий вид видання, створений у відповідній формі та покликаний допомогти широкому колу конкретного користувача (учня, студента, аспіранта, викладача) в оволодінні ним навчальним предметом.

Навчальне видання – це видання, яке містить систематизовані дані наукового чи прикладного характеру, погоджені з відповідними навчальними програмами (орієнтація на особисту авторську програму повинна бути обговорена). Форма викладу повинна відповідати ступеню навчання.

ДСТУ 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни й визначення» трактує навчальне видання як «видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручної для вивчення й викладання, і розраховані на учнів різного віку».

Отже, виходячи з цього, можна позначити, що головною метою для навчальних видань є систематичне донесення до читачів нових для них знань. Частіше ця нова інформація має науковий характер.

Випуск навчальної літератури поставлен у нашій країні на наукову основу, він здійснюється на базі перспективного планування всіх видів і форм навчання.

Зовнішньою ознакою навчального видання є зазначення на його вихідних даних рекомендаційного грифа відповідного освітнього міністерства, відомства, навчального чи наукового закладу, а також проходження визначеного порядку рецензування. [7]

Підготовка навчальних видань – особлива область редакційно видавничої діяльності. Справа в тому, що процес створення навчальної літератури відрізняється від створення добутків будь-якого іншого виду літератури тим, що автор і редактор повинні певним чином конструювати навчальний матеріал. При конструюванні необхідно виходити із двох положень.

1. Навчальне видання - один з основних засобів навчання і є елементом навчального процесу.

2. Навчальне видання відбиває певну область знання або сферу діяльності.

Ці два положення диктують ряд вимог до видань. Так, перше положення припускає, що зміст навчальної літератури повинен передбачати педагогічний вплив на того, кого навчають. Друге положення говорить про те, що інформація, що характеризує предмет змісту навчальної літератури, спеціально відбирається й обробляється стосовно до завдань того або іншого виду видання. Причому враховуються не тільки особливості діяльності або знання, але й завдання формування інформаційної культури того, кого навчають.

Педагогічні підстави навчального видання реалізуються в досягненні виховних цілей, у забезпеченні формування особистості.

Інформаційна культура випускника забезпечує знання, навички, уміння, необхідні для участі в професійній діяльності й подальшому росту фахівця.

Саме підпорядкованість завданням навчання й утворення диктує необхідність при підготовці навчальних видань опиратися на досягнення педагогіки, ураховувати основні характеристики навчального процесу.

Що ж стосується змісту предмета, то воно визначається державними освітніми стандартами, які включають вимоги до знань й умінь випускників шкіл, коледжів, різних професійних училищ, вузів, а також необхідний мінімум і структуру цих знань й умінь.

Навчальні видання беруть участь у формуванні інформаційної культури особистості, системи етичних норм й естетичних поглядів суб'єкта.

Під інформаційною культурою особистості розуміють певним чином ранжировані знання й подання суб'єкта, необхідні йому в практичній діяльності. Зміст інформаційної культури формується в процесі оволодіння людиною певною інформацією, що стає основою, базою дій і поводження людини.

На кожному етапі навчання створюється певний запас знань, формується певний рівень інформаційної культури особистості, що дозволяє суб'єктові брати участь у практичній діяльності й продовжувати свій розвиток далі.

Поняття інформаційної культури особистості включає характеристику якості знань суб'єкта й вимог до них. З огляду на ці властивості інформації, які на різних етапах навчання повинна опанувати людина, можна розкрити вимоги до предметної області навчальних видань.

Аналіз змісту використаних у навчальному процесі книг нерідко показує, що при їхній підготовці були використані різні методичні принципи, які, безумовно, знижують ефективність самостійної роботи з підручником. Буга виділяє наступні недоліки сучасних навчальних видань:

·          відсутність необхідних міждисциплінарних зв'язків у викладі навчального матеріалу;

·          слабка наступність матеріалу в книгах по різних навчальних дисциплінах;

·          украй слабко розроблений довідковий апарат навчальної книги;

·          недостатня забезпеченість безперервності окремих видів підготовки (математичної, економічної й ін.);

·          недостатній облік вимог педагогіки й психології вищої школи;

·          виклад програмного матеріалу без належного обліку профілю майбутнього фахівця;

·          нерівнозначності й недостатність включення в зміст книг матеріалів світоглядного, методологічного характеру;

·          дублювання навчального матеріалу;

·          різна структура навчальних книг і їхнього довідково-супровідного апарата;

·          різне тлумачення тих самих категорій, понять, визначень а також відсутність уніфікації у використанні термінологій і позначень;

·          невідповідність обсягу окремих частин книг бюджету часу, відведеної для самостійної роботи з літературою;

·          різний підхід авторів до каблука ілюстрацій як засіб підвищення інформативності навчального матеріалу й ефективності самостійної роботи;

·          недостатні зв'язок підручника з тими джерелами інформації, з якими в дальнішому належить зіштовхнутися майбутньому фахівцеві;

·          різний підхід видавництв до конструювання навчальних книг, їхньому художньому оформленню й поліграфічному виконанню.

Уникнути зазначених й інших недоліків існуючих підручників і посібників, як показує досвід, допоможе створення комплексів навчальних книг по одній дисципліні одним авторським колективом, а також об'єднання авторських колективів у створенні серій підручників і навчальних посібників для окремої спеціальності або їхній групі.

Буга приводить список загальних рекомендацій з організації роботи над його створенням:

1.        визначення ролі й місця даної навчальної дисципліни в підготовці фахівця з обліком кваліфікаційної характеристики й навчальної програми й конкретизація на цій основі завдань навчання й виховання, розв'язуваних у процесі викладання курсу;

2.        визначення характеру й обсягу знань, які повинні бути засвоєні студентом при вивченні всього курсу, його тим і кожному питанню теми;

3.        виявлення обсягу знань, отриманих у результаті вивчення раніше пройдених дисциплін, і використання цього виявлення при визначенні характеру й обсягу знань по кожному питанню теми, по кожній темі й за всім курсом;

4.        визначення логічної й дидактичної послідовності передачі навчальної інформації для придбання знань, виготовлення вмінь і звичок, відтворення й використання попередніх знань при вивченні кожного питання теми, кожної теми й усього курсу;

5.        розробка структури підручника, низовина програмного матеріалу на методично виправдані структурні елементи: розділи, глави, параграфи;

6.        розробка на основі прийнятої структури плану-проспекту майбутнього підручника і його оцінки;

7.         оформлення глав підручника, розміщення параграфів з урахуванням послідовності й логічності викладу навчальної інформації;

8.        оформлення підручника в цілому.

При створенні книг, які входять у комплекси або серії, авторам і видавцям важливо врахувати й додаткові вимоги як внутрішнього (змістовного), так і зовнішнього (художньо-поліграфічного) характеру. До основних вимог по змісту книг комплексу (серії) поруч із загальними вимогами навчальної літератури ставляться:

1.        наступність у викладі матеріалу кожної навчальної книги змісту підручників і навчальних видань, допомога з колись вивчених дисциплін;

2.        тісний зв'язок зі змістом підручників по суспільних науках;

3.        реалізація принципів забезпечення внутрідисциплінарних зв'язків між підручниками й навчальними допомога з однієї дисципліни, а також між окремими структурними частинами книг (главами, розділами);

4.        міждисциплінарні зв'язки;

5.        забезпечення безперервності окремих видів підготовки фахівців;

6.        неприпустимість неправдивого дублювання навчального матеріалу, раніше розглянутого в інших підручниках комплексу;

7.        використання загального понятійного апарата, уніфікація у використанні термінології й позначень;

8.        спільність структури книг комплексу (серії) і єдине розташування елементів довідково-супровідного характеру.

Вимоги по зовнішньому оформленню книг комплексу включає:

1.        загальний підхід до художнього оформлення на основі попереднього розробленого й погодженого макета;

2.        вибір оптимального формату (єдиний формат видань для всієї серії або два формати: один - для підручників й один - для навчальних посібників).

3. Роль і значення навчальної літератури

Виховання й утворення – одне з найважливіших і найдавніших напрямків людської діяльності, необхідність у розвитку яких диктується вже самими завданнями розвитку суспільства. Сучасне суспільство немислимо без утворення, високого рівня духовної культури народу, патріотизму й відповідальності за долю своєї країни, своєї Батьківщини. І немаловажне, а часом і вирішальне значення в справі виховання й утворення гармонійно розвитий особистості грає учбово-педагогічна книга.

Підставою для соціальної оцінки видання може служити економічний ефект, різні натуральні показники, сума отриманих реципієнтами знань, позитивні емоції, почуття прекрасного чи всі ці показники в комплексі.

Багато відомих педагогів минулого й сучасності у своїх роботах приділяли чималу увагу цій проблемі, підкреслюючи, що книга в житті дітей грає набагато більшу роль, чим у дорослих. Прочитана в дитинстві книга залишається в пам'яті чи ледве не на все життя, впливаючи на подальший розвиток людини. Із прочитаних книг діти черпають певні знання, світорозуміння, норми поведінки.

Характерною рисою початку російської освіченості (IX-XI століття) є небувалий зліт російської рукописної книжки. Сам навчально-виховний процес розумівся як «навчання книжкове».

Працюючи над текстом, редактор повинен знати найважливіші завдання навчального видання:

1.                 Дати учневі або студентові певну систему знань.

2.                 Допомогти йому легко засвоїти навчальну дисципліну.

3.                 Активізувати творчий матеріал.

4.                 Сприяти формуванню особистісних начал.” [3, c.311]

Найважливіше педагогічне значення книги ми можемо бачити в наступних чотирьох співвідношеннях.

1.                 Книга несе в собі в специфічній формі всі знання, всі досягнення людської культури. Будучи особою формою відбиття й руху суспільної свідомості, книга являє собою як би писану (друковану) пам'ять людини. І природно, що саме через книгу, через її посередництво кожна людина й усе суспільство в цілому може засвоїти всі накопичені духовні багатства.

2.                 Книга - найважливіший, універсальний засіб інформаційного спілкування. У книзі як би моделюються життя, почуття, думки не тільки окремої особистості (автора), але й усього людства у всіх доступних вимірах часу й простору.

3.                 Книга - найважливіший засіб пропаганди й популяризації знань.

4.                 Книга - найважливіший засіб виховання й утворення.

Це властивість її визначається всіма позначеними вище особливостями. Навчально-виховний процес і справді необхідним образом містить у собі й завдання відбиття відповідної соціальної інформації, і завдання пропагандистського впливу й популяризації знань залежно від конкретних потреб даної категорії учнів. Отже, уже сама соціальна природа книги робить її ефективним засобом виховання й утворення.

4. Предметна область навчальних видань

Предмет навчального видання - спеціально відібрані в деякому обсязі й адаптовані відповідно до читацької адреси знання, що характеризують основи науки й практичної діяльності.

Предметна область навчальних видань включає спеціально відібрані знання й подання, що відбивають закономірності тієї сфери діяльності, що формує предмет змісту навчальної дисципліни, а також методи їхнього одержання й застосування.

Крім того, предметна область навчального видання містить інформацію, що забезпечує виховний вплив на того, якого навчають. Наприклад, у навчальне видання, що розкриває принципи роботи двигуна внутрішнього згоряння, може бути включена інформація про проблеми підвищення екологічної чистоти його роботи. Ця інформація дозволить тому, якого навчають,, освоюючи безпосередні знання дисципліни, критично осмислити результати дії машини й сформувати особисте відношення до ситуації (крім конкретного знання про властиво процес). Предметна область конструюється стосовно до виду навчального видання, читацькій адресі й цільовому призначенню. [8]

Підкреслимо, що структура й зміст предметної області навчальних видань мають своєрідний характер. Сюди включені не тільки знання, але й методи їхнього одержання, не тільки подання й навички, але й методи їхнього практичного використання. Зміст предметної області навчальних видань структурується на основі змісту діяльності й з урахуванням педагогічної спрямованості інформації.

Страницы: 1, 2