Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности

Волонтёрство в психолого-педагогической деятельности

План:

Вступ

I. Волонтерство як феномен цивілізованого суспільства.

II. Людські ресурси волонтерського руху.

III. Зміст, напрями та форми роботи добровільних помічників.

IV. Шляхи залучення добровільних помічників до соціальної діяльності.

V. Проблема раціонального використання волонтерів у соціальній сфері.

VI. Iз досвіду організації волонтерської роботи в ЦССМ.

Висновки

Література

Вступ

Cучасна ситуація в Україні характеризується соціально-психологічною,

економічною нестабільністю, зниженням рівня життя більшості населення,

девальвацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням

злочинності і насильства. Соціально-психологічні проблеми в Україні

відобразились на психологічному самопочутті різних верств населення. Ще

більш відчутно визначились категорії людей, які потребують соціально-

психологічної допомоги. Передусім, це молоді люди без жодного заняття,

дорослі безробітні, діти, які не отримують потрібної уваги з боку батьків

або не мають батьків, пенсіонери, інваліди та інші. На сучасному етапі

розвитку нашої країни висококваліфікованих психологів та соціальних

працівників в Україні не вистачає. Щоб вирішити дану проблему, необхідно,

по-перше, вивчити реальні потреби різних верств населення, по-друге,

визначити, апробувати та поширити методики соціально-психологічної роботи,

які допоможуть у реалізації цих проблем, по-третє, потрібна підготовка

висококваліфікованих спеціалістів, здатних професійно впроваджувати

розроблені концепції і програми соціально - психологічної роботи. [12]

Незаперечним також є і той факт, що потреби населення у соціальній

допомозі, психологічній підтримці і захисті зростають. Тому виникла

необхідність у залученні до соціально-психологічної роботи з різними

верствами населення добровільних помічників-волонтерів. Термін "волонтер" в

перекладі з англійської мовою означає "доброволець". Волонтер - це людина,

яка добровільно, не переслідуючи корисливих цілей, займається діяльністю на

користь суспільства, не отримуючи за це грошової винагороди. «Волонтер – це

стан душі” – так вважає Світлана Валентинівна Толстоухова – директор

Українського державного центру соціальних служб для молоді. “Зараз

волонтерство – потужний соціально-суспільний рух, спроможний прийняти на

себе частину повноважень державних соціальних установ. У західних країнах

левову частину тієї роботи, яку у нас виконують державні соціальні

працівники, виконують саме волонтери. Це стосується і підтримки сім’ї, і

роботи з інвалідами тощо. Проте аби громадські організації мали змогу

займатися подібним на рівні з державними, необхідна відповідна підготовка,

розгалужена мережа, філіали в регіонах. Ситуація, яка сьогодні склалася в

Україні – унікальна. Країна переживає пік громадської активності, коли

багато людей абсолютно безкорисливо, щиро бажають допомогти ближньому. У

країнах Європи подібне явище спостерігалося в 50-70х роках, тепер все

перетворилося просто на звичайну процедуру. Можливо, ми не маємо таких

потужних матеріальних, технічних можливостей, проте людський фактор

відіграє значно важливішу роль.” [1]

Волонтерський рух - це рух по наданню безкорисної допомоги тим, хто її

потребує. Під цим поняттям розуміють волонтерські дії як на місцевому, так

і на державному рівнях і, разом з цим, як двосторонні та міжнародні

програми. Волонтери відіграють різносторонню роль в розвитку та добробуті

країн. В рамках національних програм і програм ООН сприяють розвитку

гуманітарної допомоги, технічного співробітництва, пропаганди прав людини,

демократії та миру. Волонтерський рух також є основою діяльності

недержавних та міських організацій, професіональних асоціацій та

профспілок. Більшість компаній з раціонального використання ресурсів та

охорони навколишнього середовища не може обійтися без роботи волонтерів.

Мета нашого дослідження: з’ясувати особливості участі волонтерів у

соціально-педагогічній діяльності ЦССМ.

Об’єкт: волонтерська діяльність ЦССМ.

Предмет: зміст, напрямки, методи і форми волонтерської соціально-

педагогічної діяльності.

Завдення:

1. З’ясувати сутність понять волонтер, волонтерство, волонтерський рух.

2. Проаналізувати основні напрями і зміст соціально-педагогічної роботи

волонтерів.

3. Визначити основні ресурси волонтерства і дати їх характеристику.

4. Виявити оптимальні шляхи управління волонтерами в соціально

педагогічній роботі.

5. Вивчити досвід роботи з волонтерами в ЦССМ.

I.Волонтерство як феномен цивілізованого суспільства.

Початок розгалудження мережі центрів соціальних служб для молоді в

Україні припадає в основному на 1992-1993 рр. Інтенсивний розвиток та

специфіка роботи цих служб зумовлені вимогами часу, що водночас викликало

потребу у створенні багатопрофільної інфраструктури, складовою частиною

якої, поряд з професійними соціальними працівниками, змогли б стати

добровільні помічники – волонтери. Волонтерські служби при центрах

соціальних служб для молоді поступово стали одним із напрямів державної

молодіжної політики.

Волонтери не отримують матеріальної допомоги у вигляді заробітної плати,

проте вони мають дещо інше - розвиток власних здібностей, моральне

задоволення, відчуття власної необхідності тим, хто потребує допомоги,

відчуття, що вони приносять користь, отримують нові знання тощо. Скільки у

світі волонтерів, стільки і мотивів безкоштовної роботи. Волонтер – не

тільки інструмент впливу на об'єкт соціально-педагогічної роботи, а й сам є

об'єктом такої роботи. Тому соціалізація волонтера - не менш, а може й

навіть більш важлива проблема, ніж та соціально-педагогічна робота, яку він

виконує. [10]

Волонтерська діяльність є соціально-педагогічним явищем, оскільки її

розглядають як систему взаємовідносин між людьми, добровільне надання

соціальної та соціально-педагогічної допомоги людині людиною.

Добровільність - це широке коло можливостей саморозвитку, розширення

знань про інших людей, демонстрація свого піклування про інших,

випробування себе в нових умовах і обстановці, добра перспектива на

майбутнє. Це конкретний спосіб підвищити якість життя людини, яка відчуває

дискомфорт. Волонтери - це група людей, яка відчуває необхідність пошуку

нових шляхів для надання своєму життю суспільної цілі і цінності.

Волонтерські групи та загони об'єднують людей, які на добровільних

засадах беруть участь у соціально-психологічних програмах щодо попередження

негативних явищ у молодіжному середовищі, надання допомоги різним верствам

населення, соціальному становленню та інтеграції молоді у суспільство.

Волонтери - добровільні помічники фахівців соціально-педагогічної галузі,

надають їм безпосередню та вагому допомогу. Така діяльність добровольців

потребує не лише бажання та наявності вільного часу, а й певних знань з

психології, педагогіки, соціології, медицини, тощо. Волонтери повинні

володіти навичками спілкування з різними прошарками молоді, знайомитись з

кращим досвідом роботи волонтерів нашої країни та зарубіжжя. Організація

різних форм навчання волонтерів стає актуальним питанням сьогодення.

Так як більшість волонтерських угрупувань виникає стихійно та бере участь

в одноразових акціях чи заходах, існує нагальна необхідність розробки

системного підходу до залучення волонтерів, організації їх діяльності та

підтримки розвитку волонтерського руху. Головну роль у зміцненні позицій

добровольців та формуванні позитивного ставлення громадськості до їх

діяльності відіграє впровадження системи навчання волонтерів, про що

говорить досвід волонтерства інших країн.

Сьогодні послуги волонтерів потрібні для розв'язання проблем у соціально

- педагогічній, економічній, культурній, гуманітарній сферах. Генеральна

Асамблея ООН, приймаючи до уваги рекомендації Економічної і Соціальної

Ради, передані в резолюції 1997/44 від 22 липня 1997 р. на 52 сесії

прийняла рішення:

- проголосити 2001 рік "Роком волонтерського руху ";

- закликати уряди держав, волонтерські, громадські, урядові та неурядові

організації до співробітництва;

- намітити шляхи поліпшення роботи, співробітництва та популяризації

діяльності; волонтерських організацій;

- Об'єднаній організації волонтерів розробити програму роботи.

Ініціатива проведення МРВ 2001 підтримувалася наростаючим прагненням

людей запропонувати свої послуги в якості волонтерів. Для того, щоб

здійснити цю мету, необхідні визнання та допомога волонтерській роботі,

посилена пропаганда цього виду діяльності. Це потребує використання

“найкращої практики” роботи волонтерів, об’єднаної в єдину систему для

досягнення успішного результату.[4]

Отже, аналізуючи витяг загальної декларації волонтерів, можна сказати, що

волонтерство:

- це добровільний вибір, що виявляє особисті погляди і позиції;

- це активна участь громадянина у житті людських спільнот;

- сприяє покращенню якості життя, особистому росту та поглибленню

відчуття солідарності;

- сприяє реалізації основних людських потреб заради справедливості та

миру у суспільстві;

- сприяє більш збалансованому економічному та соціальному розвитку,

створенню нових робочих місць та професій. [6]

II. Людські ресурси волонтерського руху

Діапазон особистісних якостей людини дуже великий і широкий. У кожної

людини свій характер, індивідуальні психічні властивості, власний життєвий

досвід, який збагачується і нашаровується в процесі суспільної діяльності.

Людина прагне удосконалити себе, знайти своє призначення і місце в житті.

Волонтерська діяльність - це шлях самопізнання і самоперевірки. Тому у

добровільній роботі беруть участь різні категорії волонтерів.

Перший крок в роботі з волонтером, який приходить за власним бажанням

співбесіда, під час якої з'ясовується:

- як людина знайшла організацію;

- чому її зацікавила дана робота;

- де вона зараз працює і де працювала раніше, яка в неї освіта і досвід -

це поможе підібрати відповідну роботу для неї;

- необхідно дізнатись, чим би людина хотіла зайнятись, скільки часу

майбутній волонтер може витратити на роботу в організації;

- чи не має обмежень із здоров'ям;

- важливо зрозуміти: збирається людина весь час працювати волонтером,

прийшла з метою отримати оплачувану посаду. В останньому випадку краще

чесно розповісти про перспективи;

- чи є наявний досвід роботи волонтером, де. Чому пішов з попередньої

організації

У разі, якщо інтереси організації збігаються з інтересами потенційного

волонтера детальніше потрібно ознайомити з організацією, запропонувати

навчання, залучити роботи за конкретною програмою. Іноді робота,

запропонована волонтеру, дуже відповідальна, потребує професійних навичок.

Після навчання можна взяти волонтера на роботу з випробувальним терміном.

Відповідальність перед клієнтом, складність поставлених завдань потребують

практики і обережності у виборі людей.

Відповідно до віку, соціальної ролі та соціального статусу можна

виокремити наступні групи добровільних помічників.

Діти та підлітки. Для підлітків головною причиною участі у волонтерській

діяльності є можливість самоутвердитися в очах однолітків, батьків,

вчителів, бажання знайти нових друзів, можливість спілкування з

однолітками, можливість набути нових навичок і знань та проведення власного

дозвілля.

Професійна кваліфікація волонтерів-підлітків звичайно досить низька,

проте вони володіють іншими якостями та здібностями, тому ця категорія

волонтерів є незамінною у практичній діяльності.

По-перше, підлітки абсолютно мобільні; по-друге, у підлітків немає

комунікаційних проблем з дітьми і підлітками – об’єктами соціальної роботи.

Це дозволяє через волонтерів мати будь-яку інформацію для широкого кола

дітей та молоді, а також для груп ризику; по-третє, бажання підлітків

оволодіти новими знаннями та навичками дозволяє підключати їх до нових, ще

не розроблених програм, коли паралельно з роботою йде активне навчання,

пошук нових форм і методів.

Робота з ними потребує врахування кількох важливих правил:

- робота добровільного помічника не повинна заважати навчанню;

- робота не повинна бути одноманітною;

- у кожній справі, яку довірили дітям або підліткам, обов'язково має бути

місце для їх власної ініціативи і самостійних рішень, а також персонал

відповідальності;

- їх участь у волонтерському русі має бути погодженою з батьками і

учителями

- робота має бути безпечною для дитячої психіки, тому при роботі з

жертвами насилля, психічно хворими, помираючими не потрібно залучати дітей

- психологічний тренінг для них дуже важкий. Такого погляду додержується

багато спеціалістів, які працюють в цих сферах;

- потрібно чітко визначити засоби заохочення, ні в якому разі не обіцяти

більше ніж можна дати;

- необхідно демонструвати, по можливості, перспективи їхньої діяльності в

організації і обговорювати з ними плани на майбутнє;

- не можна переоцінювати можливості дітей, особливо вголос.

За умов дотримання цих правил кмітливі, швидкі, винахідливі помічники

забезпечені.

Волонтери-фахівці – це психологи, педагоги, соціальні педагоги, соціальні

працівники, юристи, лікарі, які надають консультативну допомогу соціальним

працівникам та іншим волонтерам або практично допомагають різним клієнтам

соціальних служб.

Практика дозволила виокремити три основних правила в роботі з

спеціалістами як волонтерами:

- професійні погляди обох сторін на дану проблему мають збігатися (в

кращому разі "не розбігатися");

- гнучкий графік для спеціаліста;

- забезпечення можливості професійної або наукової кар'єри. Дуже обережно

потрібно ставитися до пропозиції створення на базі організації

експериментального майданчика для перевірки наукової гіпотези, особливо,

якщо організація працює з інвалідами, дітьми, наданням психологічних

консультацій і т. п

Звичайно, це не означає відмову від усього нового. Але запропонувати

інших професіоналів цієї ж сфери, дати оцінку запропонованій методиці,

визначити випробувальний термін, відстежити результати - дуже потрібно.

3. Спонсори. Вони не обов'язково можуть підтримувати організацію

матеріально. Але керівники фірм можуть надати реальну методичну допомогу в

організації роботи і пошуку фінансів. Такий варіант часто називають

патронаж організації. Кращий спосіб організувати патронаж - створити

опікунську раду при організації, де опікунами будуть керівники різних фірм,

відомі в місті або країні особи: артисти, музиканти. Опікун не завжди

допоможе грошима, але спрацює його ім'я, він залучить інших, порадить, що

робити. Потрібно пам'ятати, що керівники багатьох фірм мають вищу

економічну освіту, величезний досвід роботи з фінансами, досвід управління.

Юрист фірми може надати безкоштовну консультацію або постійну юридичну

підтримку. Співробітники фірми можуть у вільний від роботи час виконувати

роботу не пов'язану з їх основною діяльністю. Деякі компанії оплачують

власним працівникам той час, який вони витрачають на допомогу благодійній

організації. У фірмі можна орендувати зал для проведення благодійних

заходів без орендної плати.

Принципи роботи з волонтерами з бізнесу такі ж самі, що і з іншими. Дуже

важливо поважати і враховувати їхні можливості, не вимагати від них більше,

ніж вони можуть зробити, заохочувати, в тому числі і подарунками, і листами

– подяками. Є тільки два доповнення щодо роботи з волонтерами -

бізнесменами. Перше: до них потрібно ставитися, як до рівних - не зверхньо,

не принижуючи себе. Друге: не можна вимагати коштів, якщо керівник фірми,

хтось із співробітників працюють в організації волонтером.

4. Чиновники. Люди, які працюють у державному апараті, наприклад у

міській адміністрації, також можуть бути волонтерами. Однак, перш ніж

залучити їх до цієї діяльності, слід з'ясувати, чи не призведе це до

конфлікту волонтера з начальством. Надійній варіант - керівництво дає

згоду на роботу свого працівника волонтером.

Чиновники місцевої адміністрації можуть бути волонтерами як приватні

особи.

5. Клієнти. Волонтерами можуть бути і ті, кому надається допомога –

клієнти конкретної організації, наприклад, пацієнти клініки або слухачі

виховного центру, батьки клієнтів, а також ті, хто був клієнтом раніше і

хоче працювати волонтером в різних програмах. Принципи роботи з волонтерами-

клієнтами такі ж, як і з дорослими. Слід пам’ятати про їх особисті потреби,

про те, що вони прийшли не тільки допомагати, а й отримувати допомогу.

6. Члени організації. Волонтери-члени громадських організацій надають

широкий спектр соціальних послуг різним категоріям населення. Проте

основний акцент у своїй діяльності роблять на матеріальній підтримці

окремих осіб, груп чи сімей: фінансовій допомозі, розподілі гуманітарної

допомоги підтримці матеріально не забезпеченої частини населення продуктами

харчування. Майже половина громадських організацій (49%) залучені саме до

таких видів соціальної роботи. До актуальних послуг належить сфера дозвілля

якою опікуються 28% громадських організацій, 22% - приділяють особливу

увагу питанням сексуального виховання молоді і планування сім’ї.

До соціальної роботи залучені дитячі та молодіжні організації, волонтери

жіночих організацій.

Досвід знаних громадських організацій продемонстрував, що для них

найголовнішим є:

віра в успіх, яку керівництво товариства або асоціації повинно постійно

підтримувати у своїх колег;

бачити, що завдання, які ставить перед собою організація або конкретна

програма, реальні і їх можна вирішити.

7. Студенти різних навчальних закладів різного типу в переважній

більшості працюють як волонтери в організаціях під час проходження

практики. У студентів-волонтерів особливі мотиви для добровільної

соціальної роботи. Насамперед їх цікавлять професійні проблеми. Вони можуть

бути як формальними – одержання заліку, проходження практики, так і

Страницы: 1, 2, 3