ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ: Економічна теорія в системі економічних наук та її функції. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.
ПОЛІТИЧНА ЕКОНОМІЯ: Економічна теорія в системі економічних наук та її функції. Шпоргалки по госэкзамену, 2007 год.
1.Економічна теорія в системі економічних наук та її функції Ек. теорія -
наука, яка вивчає закони розвитку ек-них систем, які виникають з приводу
виробництва і привласнення товарів і послуг у всіх сферах суп.
відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу
народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на
процес ек-ки. Ек-ка це наука, яка вивчає поведінку людей з погляду
відносин між їхніми цілями й обмеженими засобами, що допускають
альтернативне використан. Політична ек-я - наука, яка вивчає виробничі
відносини між людьми в процесі вир-ва, обміну, розподілу і споживан.
різноманітних товарів і послуг. Ек-на наука у первісному значенні - це
наука про домашнє господарство або управління ним (за визначенням
Ксенофонта). Пізніше Аристотель розділив науку про багатство на ек-ку
(вир-во благ для задоволення потреб людей) і хремастику (діяльність
спрямована на накопичення багатства). У той час рабовласницькі господарсва
були замкненими ек-ми одиницями (виробничі продукти споживалися всередині
господарства) - до 5ст. н.е. Феодальні господарства також були переважно
замкненими. У 14-15 ст почався розпад феодального ладу. Феодали замість
оброку запроваджують грош. еррррррррррhhhhhhhhhренту, що змушує селян
продавати частину виробленої продукції на ринку. У 1615р. франц. вчений А.
Монкретьєн запроваджує термін „політ. ек-я”. Запровадження цього терміна у
той період означало намагання зосередити увагу на держ. ек-ній політиці,
мистецтві держ-го управління ек-ю. В цьому полягає одна з відмінностей
політ-ї ек-ї від ек-ї теорії. У 1890р., після виходу праці А. Маршала
„Економікс”, термін „політ-а ек-я” почав витісняти термін „економікс”. Але
ці поняття часто ототожнюють.
1. Амер. ек-міст Г. Самуельсон(„Економікс”) наголошує пройшла богато
етапів розвитку. Осн. функції ек-ї теорії: 1.Практична - всебічне
обґрунтування неохідності та шляхів удосконалення прогресивних форм
власності, що найбільш відповідають інтересам людини, колективу,
сусп-ва, обробці наукових основ управління госп-кою практикою,
обґрунтуванні наукових організаційно-госп-ких форм розв\'язання ек-них
суперечностей; дає змогу виробляти науково-обгрунтовані рекомендації
щодо підвищення ефективності вир-ва для забезпечення зростання
життєвого рівня населення. 2. Пізнавальна - розкриття сутності ек-них
законів та категорій і форм їх вияву, властиві їм внутрішні
суперечності, механізм їх дії. 3.Світоглядна - покликана формувати
новий тип ек-ного мислення , а отже сучасний світогляд людини. Цінні
ек-ні теорії, які відповідають вимогам часу, відіграють велику роль й
соц.-ек-ному погресі сусп-ва.
2. Загальні методи та функції наукового пізнання та їх використання Метод
ек-ної теорії - шлях пізнання системи ек-них відносин у їх взаємодії з
розвитком продуктивних сил, мисленного відтворення у теорії діалектики, у
системі ек-них законів та категорій цієї взаємодії. Діалектичний метод -
гносеологічне і логічне відображення всієї діалектики.
Метод абстракції - м. який передбачає відмову від поверхневих, несуттєвих
сторін явища для розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних
зв\'язків, дійсної тенденції руху (результатом є обґрунтування ек-них
категорій, відображає у формі думки зміст. Закладений у речах). Конкретне
- цілісний об\'єкт в єдності його різноманітних сторін, властивостей, рис.
Метод сходження від абстрактного до конкретного - перехід від загальних і
збіднених за змістом понять до розчленованих і багатих за змістом. Аналіз
- розчленування предмета (явища чи події) на складові частини, окремі
сторони.
Синтез - поєднання розрізнених раніше частин і сторін у цілісність з
урахуванням взаємозв\'язків між ними. Осн. функції ек-ї теорії: 1.Практична
- всебічне обґрунтування необхідності та шляхів удосконалення прогресивних
форм власності, що найбільш відповідають інтересам людини, колективу,
сусп-ва, обробці наукових основ управління госп-кою практикою,
обґрунтуванні наукових організаційно-госп-ких форм розв\'язання ек-них
суперечностей; дає змогу виробляти науково-обгрунтовані рекомендації щодо
підвищення ефективності вир-ва для забезпечення зростання життєвого рівня
населення. 2.Пізнавальна - розкриття сутності ек-них законів та категорій
і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їх дії.
3Світоглядна - покликана формувати новий тип ек-ного мислення , а отже
сучасний світогляд людини. Цінні ек-ні теорії, які відповідають вимогам
часу, відіграють велику роль й соц.-ек-ному погресі сусп-ва.
3. Виробничі ресурси суспільства та їх обмеженість. Сусп-не виробництво
являє собою взаємодію трьох основних факторів: робочої сили (праці),
засобів виробництва і землі. Виробничий потенціал сусп-ва являє собою
сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів вир-ва, з урахуванням їх
обсягу, структури, технічного рівня та якості. Він х-зує макс-но можливий
обсяг виробництва продукції за умови повного використання робочої сили,
під підприємницького ресурсу, капіталу і землі. Особливе місце у вироб-му
потенціалі сусп-ва посідають природні ресурси. Обмеженість ресурсів.
Ек-сти досліджують способи за доп. яких продукти виробляються і
споживаються бо люди хочуть споживати значно більше, ніж ек-ка може
виробити. Однак блага обмежені, тоді як потреби здаються обмеженими.
Фундаментальним принципом політ. ек-ї є закон обмеженості ресурсів - блага
є обмеженими бо немає достатньо ресурсів аби виробляти всі блага, що їх
люди потребують для споживання. Засоби праці - речі, за допомогою яких
людина діє на предмети праці. Предмети праці - матеріали, які підлягають
обробці.
4. Економічні інтереси і потреби: діалектика взаємозв\'язку. Ек-на потреба
- ставлення людей до ек-них умов їх життєдіяльності, які дають їм
задоволення, насолоду або втіху і спонукають їх до діяльності, до того щоб
мати і володіти такими умовами. Класифікація потреб: За суб\'єктами: -
індивідуальні, колективні, сусп-ні; - домогосподарств, підприємств,
держави; - сусп.-ек-них класів, соц-х груп.
За об\'єктами: - породжені існуванням людини як біологічної істоти; -
матеріальн і духовні; - першочергові і не першочергові. Ек-ний інтерес -
це реальний, зумовлений ек-ними відносинами та принципом ек-ної вигоди
мотив і стимул соц. дій людей, щодо задоволення потреб.
Ієрархія потреб за А. Маслоу:
1. У самовираженні (саморозвиток,самореалізація);
2. У повазі (самоповага, визнання , статус);
3. Соціальні потреби (потреби соц-го контакту, любов, почуття духовної
близкості);
4. Потреби в безпеці і захисті (надійність доходів, робочого місця,
забезпечення старості, захисті у разі непрацездатності, чисте повітря
продукти);
5. Фізіологічні потреби (голод, спрага, одяг, житло).
Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби. Інтерес
виникає, коли задоволення потреби усвідомлюється як конкретна мета (
максимізація прибутку, привласнення товару, користування або володіння
певним товаром). Отже, економічні інтереси - це усвідомлення потреби
існування різних суб\'єктів господарювання. Генезис інтересу полягає у
відборі свідомістю найважливіших потреб для задоволення, реалізації їх.
Економічні інтереси не тотожні потребам, їхньому задоволенню. По-перше,
економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях,
спрямованих на задоволення потреб. Потреби і засоби задоволення їх
відбивають причину і форму прояву економічних інтересів. По-друге,
економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку
задоволення потреб. Наприклад, не може, окрім специфічних випадків, бути
інтересом суб\'єкта зниження рівня задоволення потреб. Потреби-інтереси не
тільки відображають існуючі відносини, а й самі є першою “цеглиною” в
структурі соціально-економічних відносин.
5. Економічна система: сутність і структурні елементи Система - органічно
ціле утворення, що складається з ряду створюючих його частин,
закономірно та прочно пов\'язаних між собою причинно-наслідковими
зв\'язками та залежностями. Економічна система - сукупність всіх видів
ек-ної діяльності у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво,
обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а т. на регулювання
такої діяльності відповідно до мети сусп-ва. Основні елементи:
-продуктивні сили; - орг-но-ек-ні відносини; - виробничі відносини; -
господарський механізм (регулювання ек-ної діяльності здійснюється за
його допомогою). Предметом вивчення ек-ної теорії є всі елементи
ек-ної системи, а політ. ек-я повинна вивчати виробничі відносини у їх
взаємодії з розвитком продуктивних сил, відповідні ек-ні закони. ЕС
може грунтуватися на заг-й теорії системи і застосуванні відпов-х
принципів госп-х процесів. Виокремлюються поняття госп-ї орг-ії або
госп-го порядку відповідно до ек-ї системи. Під економічною системою
розуміється реальна національна економіка, тобто економіка окремої
країни з її внутрішньогалузевою стуктурою, фірмами, підприєм,
сімейними гсподарствами. Виробничі сили та техніко-економічні
відносини утворюють технологічний спосіб виробництва. А технологічний
спосіб виробництва разом з соціально-економічними відносинами утворює
соціальний або суспільний спосіб виробництва. Господарчий механізм -
сукупність техніко-економічних, соціально-економічних відносин,
юридичних відносин в галузі господарства та громадянського права та
економічної політики.
6. Ринкова і адміністративно-командна економіка. Змішана і перехідна
економічна система. Ринкове господарство є середовищем в рамках і за
допомогою якого відтворюються і панують відносини і зв`язки товарного
вир-ва. Концепції ринкового госп-ва включають право суб`єкта розробляти і
здійснювати задуми за рах. управління ек-ми інтересами.
Ознаки ринкової ек-ки:
* багатоукладінсть ек-ки, в тому числі й приватний сектор, нормальне
функціонування приватної власності;
* ек-на відособленість, повна ек-на самостійність та ек-на
відповідальність товаровиробників;
* панування ек-но справедливих взаємозв`язків і відносин між госп-ми
суб`єктами;
* реальна дієздатність тов.-грошового іструментарію і грошей;
* розвинутість ринкової інфраструктури.
Командно-адміністративна система функціонує на основі заг-ного
одержавлення ек-ки та централізованого планування усього соц.-ек-го життя.
Обмін між відомствами здійсн. через розпорядження, а особи, відповідальні
за прийняття рішень у центрі, примушують кожну галузь або держ. підпр-во
функціонувати як складову частину єдиного цілого. Оптове утримання роб.
сили, яке забезпечеє необх. її запаси для задоволення єдиної мети - вир-ва
запланованої кількості прод-ї , незалежно від використаних ресурсів. Панує
диктат виробника - споживачі вимушені купувати несучасну, неякісну
продукцію.
Перехідна ек-ка - процес якісних змін в основах того чи іншого сусп-ва,
спрямований на перехід до нового сой.-ек-ного ладу. Основні ознаки:
* особливий х-тер неврівноваженості перехідної ек-ки;
* альтернативний х-тер (перехід до якісно нового стану);
* особливий х-тер суперечностей у перехідній ек-ці;
* наявність особливих перехідних форм (проміжний стан);
* історичність перехідної ек-ки.
Змішана ек-ка - модель соц.-ек-го розвитку, що передбачає оптимальне
поєднання приватної і держ-ї форм власності, плану і ринку, проведення
інституційно-соц-х реформ та нац-го ек-го планування з метою подудови
прогресивного ладу.
7.Продуктивні сили як матеріальна основа виробництва та їх складові
елементи. Продуктивні сили - система факторів вир-ва, яка забезпечує
перетворення речовин природи, відповідно до потреб людей, створює
матеріальні та духовні блага і визначає зростання продуктивності сусп-ї
праці.
Виробництво - взаємодія факторів: робочої сили (праці), засобів вир-ва і
землі. Робоча сила - сукупність фізіологічних і розумових здібностей
людини, її здатність до праці. Праця - інтелектуальна чи фіз-на
діяльність, спрямована на виготовлення благ і надання послуг. Засоби
вир-ва - створені у процесі вир-ва всі види засобів праці. Засоби праці -
речі, за допомогою яких людина діє на предмети праці. Предмети праці -
матеріали, які підлягають обробці. Природні ресурси - дар природи для
вир-чих процесів. Суспільний поділ праці в еволюційному розвитку
економічних систем відіграє вирішальну роль. Він визначає не лише
структуру та організаційну побудову продуктивних сил, комбінацію факторів
виробництва, а й базові відносини, що виникають між суб\'єктами
господарювання. Це складне багатоаспектне економічне явище, яке
виявляється у співіснуванні різних видів конкретної праці та
характеризується певною структурою суспільної організації виробництва.
Суспільний поділ праці виступає як процес. Його характер і результати
зумовлені двома тенденціями. Перша відбивається у відокремленні нових сфер
виробництва та господарських функціях виробників, змісті процесу праці, а
також у суспільних потребах. Друга характеризується усуспільненням
виробництва, формуванням складнішої системи господарських зв\'язків і
відповідної комбінації суспільного виробничого процесу, а отже, пов\'язана
із розвитком економічних відносин. Суспільний поділ праці - це форма
існування виробничих сил; підсистема економічних відносин суспільного
виробництва; форма організації взаємодії виробничих сил і економічних
відносин; спосіб функціонування економічних виробничих відносин.
Продуктивні сили - це єдність матеріально-речового та особистого факторів
виробництва. Головну роль ут відіграє особистий фактор - людина, яка
створює засоби виробництва, приводить їх у дію. Людини - головна
продуктивна сила суспільства.
8. Економічні вдносини: суть та їх класифікація. Ек-ні відносини -
відносини і зв\'язки між людьми, що виникають у процесі сусп-го вир-ва,
обміну, розподілу і споживання вир-чих ресурсів. Вир-во - людська
діяльність, спрямована на створення матеріальних благ.
Праця - інтелектуальна чи фіз-на діяльність, спрямована на виготовлення
благ і надання послуг. Засоби вир-ва - створені у процесі вир-ва всі види
засобів праці. Засоби праці - речі, за допомогою яких людина діє на
предмети праці. Предмети праці - матеріали, які підлягають обробці.
Природні ресурси - дар природи для вир-чих процесів.
Обмін - ек-ний процес, що опосередковує вир-во і споживаня.
Розподіл - ек-ний процес, що пов\'язує вир-во і споживання і встановлює
частки вир-го продукту щодо його наступного використання.
Соціально-економічні відносини мають складну і багатогранну структуру, що
грунтується на відносинах власності. Власність визначає суспільний спосіб
поєднання робочої сили з засобами виробництва та відповідні стосунки між
людьми з приводу привласнення матеріально-речових елементів і результатів
виробничого процесу. Соціально-економічні відносини є цілісною, структурно
субординованою системою, що постійно розвивається від простого до
складного. Основою цього процесу є розвиток продуктивних сил суспільства,
їхньої матеріально-речової та економічної структури.
9. Економічна теорія і економічна політика: діалектика взаємозв`язку. Ек.
теорія - наука, яка вивчає закони розвитку ек-них систем, які виникають з
приводу виробництва і привласнення товарів і послуг у всіх сферах суп.
відтворення, а також ті аспекти еволюції національної свідомості, духу
народу, його культури, психології, моралі та поведінки, що впливають на
процес ек-ки. Ек-ка це наука, яка вивчає поведінку людей з погляду
відносин між їхніми цілями й обмеженими засобами, що допускають
альтернативне використання.
Осн. функції ек-ї теорії:
1.Практична - всебічне обґрунтування необхідності та шляхів удосконалення
прогресивних форм власності, що найбільш відповідають інтересам людини,
колективу, сусп-ва, обробці наукових основ управління госп-кою практикою,
обґрунтуванні наукових організаційно-госп-ких форм розв\'язання ек-них
суперечностей; дає змогу виробляти науково-обгрунтовані рекомендації щодо
підвищення ефективності вир-ва для забезпечення зростання життєвого рівня
населення. 2.Пізнавальна - розкриття сутності ек-них законів та категорій
і форм їх вияву, властиві їм внутрішні суперечності, механізм їх дії.
3.Світоглядна - покликана формувати новий тип ек-ного мислення , а отже
сучасний світогляд людини. Цінні ек-ні теорії, які відповідають вимогам
часу, відіграють велику роль й соц.-ек-ному погресі сусп-ва.
10. Форми організації суспільного виробництва. Натуральне вир-во - вир-во
за якого продукти праці призначаються для задоволення власних потреб
вир-ва, для споживання всередині господарства, що їх виробило.. зародилося
в первіснообщинному ладі, існував замкнений кругообіг продукту, який
переважно не виходив за межі. Суспільний поділ праці був розвинутий
слабко, форма відповідала рівню розвитку прод-х сил і типу вир-чих
ресурсів.
Матеріальною основою виникнення тов-х відносин є сусп-й поділ праці
(спеціалізація вир-ва на виготовленні окремих видів продуктів або на
певній вир-чій діяльності). На основі сусп-го поділу праці виникають
відносини у сфері обміну продуктами праці. Як наслідок ремесло
відокремилися від землеробства.
Товарне вир-во - така орг-ція сусп-го господарства, коли окремі продукти
Страницы: 1, 2, 3
|