МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Курсовая работа: Продуктивність праці та шляхи її підвищення у мартенівському цеху комбінату "Запоріжсталь"

    Курсовая работа: Продуктивність праці та шляхи її підвищення у мартенівському цеху комбінату "Запоріжсталь"

    Реферат


    Курсова робота: 41 сторінка, 4 таблиці, 2 малюнки, 34 джерела літератури, 2 додатки

    Об'єкт дослідження: продуктивність праці та шляхи її підвищення.

    Методи дослідження: аналітичний, дослідницький, порівняльний, описовий.

    Короткий зміст: Сутність продуктивності праці, методи її виміру, фактори, що впливають на зміну продуктивності праці, математичне вираження впливу кожного фактора на економію (перевитрата) за собівартістю, аналіз впливу продуктивності праці на обсяг виробництва, а також на рівень витрат і прибутковість підприємства.

    Результати: проведений аналіз значення продуктивності праці як основного показника діяльності підприємства, визначений вплив окремих факторів на продуктивність праці й рівень витрат, а, отже й прибутковості господарської діяльності підприємства економічного росту в сфері макроекономічного розвитку, визначена динаміка зміни прибутковості підприємства у випадку зміни обсягів виробництва за рахунок зміни продуктивності праці. Проведено аналіз зміни продуктивності праці в цеху гарячої прокатки тонкого листа й у мартенівському цеху комбінату “Запоріжсталь”.

    Ключові слова: ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ, ТРУДОМІСТКІСТЬ, КРАПКА БЕЗЗБИТКОВОСТІ, МІНІМАЛЬНА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ВИВІЛЬНЕННЯ РЕСУРСІВ, ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ Й ВИРОБНИЦТВА


    Зміст

    Вступ

    1. Продуктивність праці, її сутність і значення на підприємстві

    1.1 Поняття продуктивності праці, її фактори

    1.2 Методи виміру продуктивності праці

    2. Теоретичні основи економічного аналізу показників продуктивності праці

    2.1 Факторний аналіз

    2.2 Вплив продуктивності праці на собівартість продукції

    2.3 Зростання прибутку за рахунок зміни фізичного обсягу виробництва

    3. Продуктивність праці й шляхи її підвищення на прикладі комбінату «Запоріжсталь»

    3.1 Коротка характеристика комбінату «Запоріжсталь»

    3.2 Оцінка стану продуктивності праці на підприємстві

    3.2.1 Продуктивність праці в цеху гарячої прокатки тонкого листа комбінату «Запоріжсталь»

    3.2.2 Продуктивність праці в мартенівському цеху комбінату «Запоріжсталь»

    3.3 Заходи щодо підвищення рівня продуктивності праці й удосконалюванню організації виробництва на комбінаті «Запоріжсталь» в 2009 році

    Висновки

    Список використаної літератури


    Вступ

    Керування продуктивністю є складовою частиною промислового виробництва. На наукову основу воно було вперше поставлене Ф.У. Тейлором, що "завзято наполягав на необхідності й можливості точнішого визначення тієї межі швидкості, при якому робота може в нормальних умовах не сповільнюватися цілими днями протягом всього життя й при цьому не заподіювати робітникові ніякої шкоди, залишаючись, однак, ощадливої в змісті часу".

    Найпоширеніші дванадцять принципів продуктивності:

    1.  Точно поставлені цілі.

    2.  Здоровий глузд.

    3.  Компетентна консультація.

    4.  Дисципліна.

    5.  Справедливе відношення до персоналу.

    6.  Швидкий, надійний , повний, точний і постійний облік.

    7.  Диспетчерська організація.

    8.  Норми й розклади.

    9.  Нормалізація умов.

    10.  Нормування операцій.

    11.  Стандартні інструкції.

    12.  Винагорода за продуктивність.

    Продуктивність праці безпосередньо впливає на фінансові результати підприємства (обсяг виробництва, виторг, прибуток). Цим пояснюється актуальність даної теми й завдань курсової роботи:

    Ø  Визначити поняття продуктивності праці;

    Ø  Розглянути основні методи її виміру;

    Ø  Розглянути продуктивність праці в цехах гарячої прокатки тонкого листа (ЦГПТЛ), і мартенівському цеху ВАТ «Запоріжсталь»

    Ø  Розглянути основні фактори й способи підвищення продуктивності праці.

    продуктивність праця собівартість прибуток


    1. Продуктивність праці, її сутність і значення на підприємстві

    1.1 Поняття продуктивності праці, її фактори

    Провідним показником аналізу використання ресурсів підприємства є продуктивність праці. Вона виміряється кількістю продукції, зробленої працівником в одиницю часу (годину, зміну, місяць, рік), або кількістю часу, витраченим на виробництво одиниці продукції.

    Показник вироблення продукції на одного працюючого в натуральному вираженні широко застосовується в галузях, що роблять більш-менш однорідну продукцію (вугільна, лісова, нафтовидобувна й ін.). На підприємствах машинобудування й інших галузей промисловості із широкою номенклатурою продукції, завдання по підвищенню продуктивності праці встановлюються, як правило, по валової (товарної) продукції в незмінних цінах; на підприємствах швейного, взуттєвого, консервної й ряду інших галузей промисловості - по нормативній вартості обробки.

    Разом з тим наскрізним показником підвищення продуктивності праці для підприємств всіх галузей народного господарства є вироблення валової (або товарної) продукції в оптових цінах на одного середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу.

    На ріст продуктивності праці впливають різноманітні техніко-економічні фактори, які прийнятий зводити в наступні чотири групи:

    Ø  підвищення технічного рівня виробництва

    Ø  удосконалювання керування, організації виробництва й праці

    Ø  зміна обсягу й структури виробництва

    Ø  галузеві фактори

    Розглянемо кожний з них:

    Ø  Підвищення технічного рівня виробництва: впровадження нової техніки, технології, механізації й автоматизації виробничих процесів, поліпшення використання сировини, матеріалів, палива, енергії, підвищення якості продукції.

    Ø  Удосконалювання керування, організації виробництва й праці: підвищення норм виробітку й норм обслуговування, скороченню втрат робочого часу, впровадження заходів щодо охорони праці.

    Ø  Зміна обсягу, структури виробництва: визначення відносної зміни чисельності трудящих у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, частки окремих видів продукції або виробництв, частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок.

    Ø  Галузеві фактори включають зміна гірничо-геологічних умов і способів видобутку корисних копалин; зміна фізико-хімічних властивостей сировини, що переробляє; зміна робочого періоду в сезонних галузях. Число факторів усередині груп і їхній зміст можуть змінюватися залежно від того або іншого фактора для конкретного виду виробництва.

    1.2 Методи виміру продуктивності праці

    Застосовують різні методи виміру продуктивності праці - натуральний, облікових одиниць, нормативів робочого часу й вартісної. Розмаїтість способів виміру продуктивності праці визначається застосовуваними способами виміру обсягу виробництва.

    Для методу натурального обліку продуктивності праці характерні облік і планування обсягу виробництва в натуральних одиницях (тоннах, метрах, штуках). Застосування цього методу виправдано лише при масовому виробництві продукції однакової трудомісткості. Такі умови в металургійних цехах зустрічаються рідко.

    Значно частіше прибігають до методу облікових одиниць, при якому різнорідну продукцію приводять до одного основного виду. Для цього користуються перекладними коефіцієнтами, установлюваними по співвідношенню продуктивності основних агрегатів при випуску різнорідної продукції.

    Хоча перекладні коефіцієнти й не відбивають повну трудомісткість виробництва різної продукції, вони допомагають, точніше, ураховувати й планувати продуктивність праці.

    Метод нормативного робочого часу передбачає визначення для кожного виду продукції нормативу трудомісткості, що включають витрати праці на всіх ділянках виробництва. Розподілом величини трудомісткості продукції (у нормо-годинниках) на середньосписочне число працівників визначають показник продуктивності праці - вироблення продукції в нормованому часі на одного працівника в одиницю часу. Зіставлення цього показника за планом і звітом або за суміжні періоди (місяці, квартали, роки) дозволяє виявити зміну продуктивності праці.

    Цей метод має безсумнівні достоїнства, але його застосування обмежується рамками заводу або окремого цеху через труднощі розробки нормативів для всіх підприємств певної галузі.

    З метою визначення продуктивності праці по всьому підприємству й у промисловості в цілому використається вартісної метод.

    Основний плановий і звітний вартісної показник продуктивності праці - обсяг чистої продукції розраховуючи на одного середньосписочного працівника промислово-виробничого персоналу в плановому році у відсотках до базисного року.

    Для більшості підприємств фактори росту продуктивності праці виражаються через зміну наступних показників: використання встаткування за часом і потужністю, кількість і якість вихідної сировини, ступінь і повнота використання корисних компонентів у сировину, якість одержуваної продукції, чисельність трудящих і ступінь використання фонду робочого часу.


    2. Теоретичні основи економічного аналізу показників продуктивності праці

    2.1 Факторний аналіз

    Таким чином, для розрахунку підвищення продуктивності праці по факторах доцільно розподіляти їх по наступних факторах:

    1. Підвищення технічного рівня виробництва:

    Ø  зміна конструкції виробу;

    Ø  застосування нових видів матеріалів і палива;

    Ø  впровадження прогресивної технології;

    Ø  механізація й автоматизація виробництва;

    Ø  модернізація діючого встаткування;

    Ø  механізація облікових і обчислювальних робіт.

    2. Підвищення рівня організації керування, виробництва й праці:

    Ø  удосконалення керування виробництвом, поліпшення структури керування;

    Ø  збільшення норм і зон обслуговування;

    Ø  скорочення втрат робочого часу;

    Ø  зменшення невиходів на роботу у зв'язку зі скороченням захворюваності, відпусток з дозволу адміністрації, ліквідацією прогулів;

    Ø  скорочення простоїв;

    Ø  скорочення втрат від браку й відхилень від нормальних умов роботи;

    Ø  зменшення числа робітників, що не виконує норми виробітку.

    3. Збільшення обсягу виробництва (відносна економія чисельності всіх категорій працюючих, крім основних виробничих робітників).

    4. Структурні зміни у виробництві:

    Ø  зміна питомої ваги покупних виробів;

    Ø  зміна співвідношення обсягів різних видів продукції (у результаті чого міняється трудомісткість виробничої програми);

    Ø  освоєння нових об'єктів виробництва.

    5. Поліпшення якості випускаємої продукції.

    Схематично вплив окремих факторів на продуктивність праці показано в додатку 1.

    Аналіз підвищення продуктивності праці на підприємстві за рахунок окремих факторів і в цілому виробляється шляхом визначення можливої економії чисельності промислово-виробничого персоналу. Ця економія визначається як середньорічна величина, тобто з урахуванням тривалості дії кожного фактора.

    Таким чином, вплив факторів на ріст продуктивності праці враховується показником умовного вивільнення чисельності працюючих, котрий визначається різницею між фактичною й умовною чисельністю промислово-виробничого персоналу:

    DЧпл = Ч1 – Чи.пл.

    де Ч1 – середньосписочна чисельність промислово-виробничого персоналу у звітному періоді, чіл.;

    Чи.пл. – умовна чисельність промислово-виробничого персоналу при плановому виробленні, чіл.;

    Чи.пл. = V1/Wvпл,

    де V1 – обсяг товарної (валовий) продукції по факті;

    Wvпл, – середньорічне вироблення на 1 працюючого по товарній (валовий) продукції за планом, грош.од..

    Після підстановки значення величин одержимо :

    DЧпл = Ч – (V1/Wvпл)


    Розрахунок здійснюється на основі продуктивності праці базисного року. Розподілом фактично сформованого обсягу продукції на цю продуктивність праці визначається вихідна чисельність працюючих. Потім, з огляду на намічувані конкретні заходи щодо підвищення продуктивності праці, визначається можлива економія чисельності промислово-виробничого персоналу по кожному факторі окремо. Після цього можна визначити загальну нормативну чисельність працюючих як різницю між потребою в персоналі на розрахунковий обсяг продукції по продуктивності праці базисного року й отриманою можливою економією чисельності персоналу по всіх факторах. Розділивши плановий обсяг виробництва на загальну нормативну чисельність персоналу, одержимо нормативне абсолютне вироблення продукції розраховуючи на одного працюючого. Відношення цього вироблення до базисного й складе підвищення продуктивності праці.

    Розрахунок підвищення продуктивності праці можна здійснювати також по формулі:

    де пр — підвищення продуктивності праці, %;

    Эч — можлива економія чисельності працюючих, обчислена по всіх факторах, людина;

    Чо — загальна чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва розрахункового періоду по продуктивності праці базисного періоду.

    Для різних факторів залежно від особливостей галузі можуть бути використані різні методи розрахунку можливої економії чисельності працюючих. Однак при всіх випадках розрахунку такої економії необхідно враховувати:

    Ø  питома вага чисельності працюючих, на яку впливає той або інший фактор, у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства;

    Ø  строки здійснення того або іншого заходу щодо підвищення продуктивності праці протягом року (з початку року, із середини й т.д.);

    Ø  послідовність здійснення різних заходів на тому самому ділянці виробництва (у зв'язку із чим вплив економії чисельності працюючих у результаті впровадження кожного попереднього заходу повинне враховуватися при розрахунках впливу кожного наступного заходу).

    Зміна чисельності за рахунок зміни асортиментів випускає продукции, що, розраховується по наступній формулі:

    DЧ а.пл = (Уср.пл – Ут. пл)/Чи.пл * dрб1 ,

    де Уср.пл – середня питома трудомісткість, що доводиться на 1 млн. грош.од. валової продукції й обчислена виходячи із планової трудомісткості, фактичного й планового обсягів випуску продукції, нормо-годинники;

    Ут. пл – питома трудомісткість на 1 тис. грошових одиниць валової продукції за планом, нормо-годинники;

    dрб1 – питома вага робітників у чисельності промислово-виробничого персоналу у звітному періоді;

    dрб1 = Чр1/Ч1,

    де Чр1 – чисельність робітників у звітному періоді, чіл.;

    Чи.пл = (V1/Wvпл)*103

    Підставивши значення одержимо:

    DЧ а.пл = V1Чр1(Уср.пл – Ут. пл)*103/ (Wvпл Ч1 Ут. пл)


    Зміна чисельності за рахунок зміни частки покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок визначається добутком умовної (вихідної) чисельності на зміну питомої ваги покупних напівфабрикатів і кооперованих поставок (останні обчислюються в порівнянні (незмінних) цінах):

    DЧ к. пл = Чи.пл* (У к.пл - У к.1) / (100 - У к.пл )

    Розрахунок можливої економії чисельності працюючих у зв'язку з механізацією й автоматизацією виробничих процесів і впровадженням прогресивної технології ( Эч. м) може бути зроблений по формулі:

    де Тр1 і Тр2 — трудомісткість виготовлення одиниці продукції відповідно до й після впровадження заходу (у нормо-годинниках або по чисельності працівників);

    Вп — кількість одиниць продукції або обсяг виробництва на плановий період;

    Тм — частина планового періоду, протягом якого діє дане вдосконалення.

    В випадках, коли трудомісткість виготовлення продукції вказується в нормо-годинниках, можлива економія чисельності працюючих визначається шляхом розподілу суми нормо-годинника на баланс робочого часу одного робітника з урахуванням виправлення на перевиконання норм виробітку.

    Розрахунок можливої економії чисельності працюючих (в %) від впровадження нового або модернізації діючого встаткування в цеху або на участь (Эч. н) може бути зроблений по формулі:


    де М — кількість одиниць устаткування;

    М1 — кількість одиниць устаткування, що не подвергнулись замін або модернізаці

    М2 — кількість одиниць нового або модернізуємого встаткування;

    і — індекс продуктивності нового або модернізованого встаткування;

    Те — частина періоду, протягом якого діє нове або модернізоване встаткування.

    Потім з урахуванням чисельності всього персоналу підприємства й питомої ваги працюючих на даному встаткуванні в загальній чисельності цього персоналу визначається економія працюючих по підприємству в цілому.

    Економія чисельності працюючих у зв'язку зі збільшенням, норм і зон обслуговування визначається прямим рахунком по старих і нових нормативах.

    Економія чисельності працюючих (в %) у зв'язку зі скороченням втрат робочого часу (Эч. п) визначається по формулі:

    де Чо — чисельність працюючих, розрахована на обсяг виробництва планованого періоду по продуктивності праці базисного періоду;

    ур — питома вага робітників (по яких ведеться розрахунок) у загальній чисельності персоналу, %;

    пв.б і пв. п — втрати робочого часу робітників у базисному й плановому періодах, %.

    Економія чисельності працюючих (в %) у зв'язку зі скороченням втрат від браку (Э ч.б.) визначається по формулі:

    де бо й бп — втрати від браку у відсотках до собівартості продукції у звітному й плановому періоді;

    Чо.р — чисельність основних робітників.

    Можлива економія чисельності працюючих (в %) у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва (Э ч.о) може бути визначена по формулі

    де Чб — чисельність працівників постійного складу (основна частина допоміжних робітників, працівників апарата керування й т.д.) у базисному періоді;

    ио.п — індекс обсягу виробництва в плановому періоді;

    ич.п — індекс чисельності працюючого постійного складу аналізованому періоді.

    Економія (або збільшення) чисельності персоналу (в %) за рахунок структурних змін у виробництві (Э ч.с) виробляється по наступній формулі:

    де Тро й Трп — трудомісткість 1000 грн. продукції у звітному й порівнюваному періоді, нормо-годин;

    нп — відсоток виконання норм виробітку в порівнюваному періоді;

    Вп — обсяг продукції в порівнюваному році, тис. руб.;

    Фв — фонд корисного часу роботи одного робітника в цьому періоді.

    Страницы: 1, 2, 3, 4


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.