Дипломная работа: Квіткові рослини правого корінного берега долини р. Сула в околицях с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області

Дипломная работа: Квіткові рослини правого корінного берега долини р. Сула в околицях с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області

Дипломна робота

Квіткові рослини правого корінного берега долини р. Сула в околицях с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області

Зміст

квіткова рослина флора

Вступ

1. Аналітичний огляд літератури

2. Фізико - географічна характеристика району дослідження

3. Методика дослідження

4. Квіткові рослини правого корінного берега долини р. Сула в околицях с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області

4.1 Конспект флори квіткових рослин

4.2 Систематичний аналіз флори

4.3 Екологічний аналіз флори

4.4 Господарське значення, використання та проблеми охорони квіткових рослин району дослідження

5. Використання результатів дослідження при вивченні біології в загальноосвітніх школах

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Починаючи ще з середини Силурійського періоду, коли вперше з’явилися судинні рослини, вони не перестають приносити користі планеті й тепер людині. Квіткові рослини не можуть залишити нікого байдужим з естетичної точки зору, адже своєю невблаганною красою милують око кожного, захоплюють, заспокоюють, дарують відчуття радості й умиротворення, дають натхнення для створення мистецтв.

На особливу увагу заслуговують ті угрупування, які формують переважно судинні рослини – це ліси, зокрема діброви, які досліджуються у даній роботі. Ліси – безцінний дар природи. Вони є надійним захисником полів. Це вони пом’якшують клімат, поліпшують водний режим полів, захищають від суховіїв і пилових бурь, а ріки і водойми від замулювання та пересихання.

Ліс – це чудова лабораторія, гігантська фабрика цілющого повітря. Це легені наших міст і селищ. Лісове повітря корисне для людей – воно позбавлене пилу та шкідливих мікроорганізмів, насичене озоном, наповнене ароматом лісових рослин та їх корисними виділеннями (фітонцидами). Ліс – це домівка і прихисток для одноклітинних, комах, земноводних, плазунів, птахів і ссавців, а також джерело достатку для людини.

З часу своєї появи людина широко використовує численні види природної флори. Дикоростучі рослини з найдавніших часів були чи не єдиним джерелом виживання людини, а також передумовою виникнення землеробства.

Судинні рослини з відділу Покрионасінні відіграють важливу роль як автотрофи, а саме у великій мірі збагачують киснем повітря. Їм належить здійснення ґрунтоутворюючих процесів, покращення родючості грунтів. Деякі дібровні рослини перебувають у мутуалістичних зв’язках між собою. Крім того величезна роль рослин як кормової бази, вони є неодмінним джерелом їжі для тварин і людини, так як рослини є вмістилищами білків, вуглеводів, жирів, вітамінів. Широко застосовуються судинні рослини в медицині, як у традиційній, так і в народній, адже містять ефірні олії, ароматичні й екстрактивні речовини, фітонциди, антибактеріальні речовини, смоли.

Дібровні рослини забезпечують людину неоціненними благами, вони є і матеріалом для будівництва, і постачальником матеріалів та сировини для промисловості, зокрема целюлозно-паперової та іншої. З деревини судинних рослин шляхом хімічної переробки одержують спирт, глюкозу, скипидар, шовк, оцтову кислоту, каучук, а з відходів – патоку, дьоготь, вугілля тощо.

У результаті такої споживацької діяльності людини угрупування рослин різних біотопів опинилися у катастрофічному положенні. Стрімкий розвиток цивілізації та прискорене зростання чисельності населення значно посилювали вплив антропогенних чинників на біологічне різноманіття рослин. На сьогоднішній день розораність суші Землі досягла 57℅, на території України – 56,9%, в Сумській області – 56,83%. Крім того велику частину території займають забудови, сільськогосподарські угіддя, пасовища тощо. В результаті такої діяльності людини більшість рослинного покриву деградована. Там, де колись буяли широкі степи та темні ліси зараз височіють будинки багатотисячних міст, пролягають автотраси. Велику територію природних багатств займають рекреаційні зони. Останнім часом збіднення різноманіття є чи не найважливішою екологічною глобальною проблемою всього людства. Втрата біорізноманіття призводить до непоправимих екологічних, економічних і інших наслідків [12, 19, 23, 28,29,39,47].

Усвідомлення світовою громадськістю подальшої втрати біорізноманіття та необхідність застосування дійових заходів щодо його збереження спонукали прийняття конференцією ООН з довкілля та розвитку (Ріо-да-Женейро, червень 1992 р.) Конвенції про біологічне різноманіття, до якої приєдналась і Україна. Преамбула конвенції визнає сомобутність біорізноманіття, екологічне, генетичне, соціальне, економічне, наукове, виховне, рекреаційне та естетичне значення його та його компонентів. Стаття 13 Конвенції говорить про необхідність освіти й широкого інформування громадськості про завдання і цілі Конвенції, на необхідності залучення її до справи збереження й збалансованого використання біорізноманіття. Збалансоване використання біорізноманіття – це використання його компонентів так і з такою швидкістю, щоб в майбутньому не привести до виснаження і також зберегти природні багатства для задоволення потреб потомків [23].

Для збереження біологічного та ландшафтного біорізноманіття, а також реалізації Національної програми є його інвентаризація: опис географічних та екологічних умов місцезнаходження об’єктів, їх ідентифікація, колекціонування, каталогізація, повторне картування через певний проміжок часу, узагальнення інформації, яка є важливим компонентом для подальших спостережень за змінами біорізноманіття [23].

Діброва правого корінного берега р. Сули на даний момент знаходиться не в ідеальному стані, але все ж таки величезна частина біорізноманіття в ній вціліла і, на мою думку, вимагає збереження й розумного, збалансованого використання, щоб в подальшому радувати й задовольняти потреби прийдешніх поколінь.Саме такі дослідження, тобто проблема збереження біорізноманіття, привернули нашу увагу. Тобто виявити рідкісні, зникаючі, корисні з точки зору промислового, лікувального і харчового значення для людини види, а також види, які є кормовою базою для вузького ареалу тварин з ціллю їх збереження.

Так була визначена тема нашої дипломної роботи: «Квіткові рослини правого корінного берега долини р. Сула в околицях с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області».

Актуальність теми полягає в наявності сучасної проблеми вивчення, раціонального використання та охорони видового біорізноманіття, а також недостатньою його вивченістю на території проведення досліджень.

Об’єкт дослідження – квіткові рослини (відділ Покритонасінні).

Предмет дослідження – флора квіткових рослин правого корінного берега долини р. Сула в околицях села Пустовійтівка Роменського району Сумської області, її таксономічна та екологічна структури.

Мета дослідження: вивчення видової різноманітності квіткових рослин досліджуваної території та встановлення її особливостей на таксономічному, екологічному та фітоценотичному рівнях.

Основні завдання дослідження:

Ø  проаналізувати й узагальнити картографічний матеріал та опубліковані матеріали з інформацією про фізико-географічні умови, флору та рослинність регіону, до якого входить досліджувана нами територія;

Ø  провести власні польові дослідження на обраній території по вивченню видового різноманіття квіткових рослин, їх екологічних особливостей і поширення.

Ø  провести камеральну обробку зібраних матеріалів;

Ø  за результатами дослідження скласти конспект флори квіткових рослин, зробити систематичний і екологічний аналіз флори;

Ø  зібрати й узагальнити відомості про народногосподарське значення виявлених видів рослин;

Ø  дати рекомендації щодо використання результатів проведеного дослідження в роботі вчителя біології загальноосвітньої школи.

Методи дослідження: аналіз опублікованих даних, картографічного матеріалу, власні польові дослідження, камеральна обробка результатів.

Наукова новизна проведеного дослідження: нами вперше представлена інформація про 172 види квіткових рослин, зростаючих на обстеженій території, про таксономічні й екологічні особливості флори, господарське значення виявлених видів. До цього в опублікованих матеріалах наводилось лише 15 видів. Виявлені місцезростання 4 видів рослин, що знаходяться під охороною.

Робота написана на матеріалах власних польових досліджень, які проводились протягом 2008 – 2010 років, з використанням опублікованих даних.

1. Аналітичний огляд літератури

Аналіз опублікованих матеріалів про флору та рослинність регіону, до складу якого входить територія нашого дослідження, показав, що в них така конкретна інформація про флору квіткових рослин обраної нами для дослідження території представлена лише фрагментарно й далеко недостатньо [2, 3, 6, 8, 12, 17, 19, 26, 39, 40, 41, 46].

Інформація про фізико-географічні умови нашого краю представлена в узагальненому вигляді в описі Г. А. Бєлосельскою, В. Л. Віленкіним і С. І. Приходським фізико-географічної області «Северная лесостепная область Полтавской равнины» в книзі «Физико-географическое районирование Украинской ССР», опублікованій у 1968 році [3], в «Атласі Сумської області» [1,4, 5, 13, 15, 44] та інших публікаціях [7, 9, 19, 21, 28, 29, 34, 45]. У публікаціях Ф. О. Гриня [8], Ю. Р. Шеляга-Сосонка [49], П. П. Кожевнікова [22] згадуєть про діброви правого корінного берега р. Сула в Роменському районі Сумської області.

Найбільше конкретної інформації про територію нашого дослідження міститься в працях П. П. Кожевнікова «Екологічний нарис дубових лісів Лівобережного Лісостепу УРСР», опублікованій в 1937 р. [22]. В ній повідомляється, що 1930 р. було проведене екологічне обслідування лісів Лівобереного Лісостепу (Харківська, частково Київська та Чернігівська області). Керівником експедиції був П. С. Погребняк і дослідив ліси декількох лісгоспів, у тому числі й 6 дач Роменського лісгоспу.

Поширення листяних лісів на Україні зв’язане з основними центрами розселення цієї рослинності – Середньоєвропейським та Карпатсько-балканським, звідки й походило розселення або міграція лісів. «Центрів консервації» лісової рослинності поміж третьою і четвертою епохою зледеніння (за Є. М. Лавренком) було п’ять, зокрема один із них –праві береги річок Сумщини, в тому числі й Сули [22].

Найпоширеніші тепер кленово-липові нагірні діброви, що посідають праві корінні береги річок, а подекуди й вододіли.

П. П. Кожевніков повідомляє, що кленово-липові діброви залежно від екологічних умов та історії розвитку можна поділити на такі екотопи й типи лісу: дуже суха, суха, свіжа, вогка кленово-липова діброва.

Суха кленово-липова діброва – корінна асоціація (досліджено 53 ділянки) посідає лісові суглинки плато на півдні, положисті та круті схили в середній частині Лівобережжя (Роменський район), та карнизи й верхні частини крутих схилів на півночі (Роменський район) [22].

Дуже суха кленово-липова діброва відрізняється тим, що тут немає (або мало) дрібних осок і злаків, а є яглиця.

Північний свіжо-сухий підтип є перехідним до свіжих типів. Поширений він у Роменському районі та деяких інших районах Сумської області. Відрізняється кращою продуктивністю, кращим ростом всіх елементів лісу. Рослинність формують ясен, бруслина європейська (більше), бруслина бородавчаста (менше), яглиця, злаки, дрібні осоки (Будянський ліс Роменського лісгоспу).

Без’ясеновий підтип посідає мало розчленовані плато та положисті схили у Засульській дачі Роменського лісництва. Рослинність формують дуб, липа, клен, іноді берест, чорноклен, бруслина європейська.

Свіжа кленово-липова діброва є зональним типом на плато та положистих схилахх північної частини Лівобережного Лісостепу. На півдні посідає верхні частини ярів, рідко плато з хвилястим мікрорельєфом, у тому числі і в Роменському районі. Деревну рослинність формують дуб, ясен, осика, береза, клен, груша лісова, черемха, бузина, свидина, бруслина. Характерною ділянкою цього типу є Засульська дача Роменського району (Будянський ліс). На півночі по ярах поширені березняки (в умовах свіжих і вогких типів). Вони часто суцільно розповсюджені на значній площі [22].

Протягом 1989-1992 рр. викладачі Сумського державного педагогічного університету К. К. Карпенко, М. Г. Тельпухов, О. С. Родінка, К. Д. Гончарова, Н. Г. Закорко, В. П. Суряднова, М. П. Книш, С. В. Хурсенко виконували науково-дослідну роботу з теми « Вивченя природних ресурсів лікарських рослин Сумської області та розробка рекомендацій щодо їх використання й охорони », в 1994 р. – з теми «Вивчення поширення рослин і тварин, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку, на території Роменського та Недригайлівського району Сумської області» (К. К. Карпенко, О. С. Родінка, А. П. Вакал та ін.) [39, 40, 41]. У 2001 р. обстежувався і правий корінний берег р. Сула (але дещо далі від території нашого дослідження) на території Борозенківського ботанічного заказника місцевого значення [6, 41, 43]. Заказник розміщений на території Роменського лісництва Роменського держлісгоспу. За характером рослинності він представляє собою переважно нагірну діброву, здебільшого яглицеву. За складом деревостану в заказнику панівною є субформація липово-дубових лісів із участю ясена звичайного. Значну природоохоронну цінність тут мають липово-дубові ліси природного походження з віком деревостану понад 100 – 110 років. Асоціації липово-дубових волосистоосокових і яглицевих корінних природних лісів занесено до Зеленої книги України [6, 19].

Лучну рослинність у межах заказника представляють угруповання, які відносяться до класів формацій остепнених, справжніх, болотистих і торф’янистих лук. На остепнених і справжніх луках збереглося відносно багате флористичне різноманіття трав’янистих рослин: костриця борозниста, тонконіг вузьколистий, пирій повзучий, шавлія лучна, шавлія дібровна, підмаренник м’який та інші типові рослини [6].

Отже, прилягаюча територія досліджувалася ботаніками, але в публікаціях конкретної інформації про флору обстежуваної нами території (з вказівками на місцезростання саме тут) дуже мало (всього 18).

Таким чином, територія нашого дослідження до початку нашої роботи залишалась практично невивченою стосовно флори квіткових рослин. В опублікованих роботах наводилось лише 15 видів. Тому виникла необхідність у проведенні наших досліджень.

2. Фізико-географічна характеристика району дослідження

Район нашого дослідження знаходиться в північній околиці с. Пустовійтівка Роменського району Сумської області, зокрема в долині р. Сула – лівої притоки Дніпра, яка протікає тут середньою частиною течії й належить до середніх річок України. Він включає територію правого корінного берега протяжністю вздовж русла річки біля 10 км. На сході досліджувана нами територія доходить до с. Вовківці, на заході – до с. Плавинище Роменського району, на півночі межує із селами Великі Будки Недригайлівського району, Синенкове та Лучки Роменського району [1, 44].

Правий корінний берег тут високий, з крутими схилами південної, південно-східної та південно-західної експозицій, порізаний глибокими балками та ярами. У західній окраїні обстежуваної території корінний берег прорізаний долиною малої річки Борозенки – правої притоки Сули. Переважаюча частина території правого корінного берега зайнята широколистяними лісами формації дуба звичайного, тобто нагірними дібровами. Дані лісові угіддя належать Роменському лісництву Роменського держлісгоспу. Поміж лісовими масивами вкраплюються ділянки материкових справжніх і остепненх лук, а на вершинах крутих схилів корінного берега місцями трапляються невелкі за площею ділянки лучного степу.

За фізико-географічниим районуванням України досліджувана нами територія входить до складу Сульського фізико-географічного району Північної лісостепової фізико-географічної області Полтавської рівнини (Північної Полтавської області Лівобережно-Дніпровської лісостепової провінції лісостепової зони) [3]. Це Придніпровська низовина, поверхня якої має хвилястий рельєф із добре розвиненою системою неглибоких ярків та байраків, на формування якої значно вплинув льодовик [1, 3].

Район нашого дослідження знаходться в межах великої тектонічної структури докембрійського періоду – Дніпровсько-Донецької западини, розташований неподалік її межі з Південно-західним схилом Воронезького кристалічного масииву [1, 44]

Згідно розробленої Б. М. Нешатаєвим схеми фізико-географічного районування Сумського Придніпров’я [29, 30] територія Сумської області входить до складу 9 ландшафтних районів, 4 округів, 3 провінції, 2 ландшафтних зон Східно-Європейської рівнинної країни. У межах лісостепової зони знаходиться й Роменсько-Конотопський округ Лівобережно-Дніпровської провінції, де розташований район нашого дослідження.

Територія Роменсько-Конотопського округу представляє собою льодовикову частину Полтавської слабко розчленованої лесової рівнини, з прохідними долинами, балками. У грунтовому покриві переважають типові мало гумусні чорноземи. На правобережжях річок поширені сірі лісові грунти. Типовими для природного рослинного покриву є діброви та лучні степи. Нині, в умовах високого ступеня гоподарського освоєння території, панівне положення займають агроценози. Ліси в значній мірі зведені й трансформовані. Від лучних степів збереглися лише невеликі фрагменти [28, 30].

До складу Роменсько-Конотопського округу входить 4 ландшафтних райони: Присеймський терасовий слабко розчленований, Сульський, Псельсько-Хоролський та Снагость-Вирський.

Досліджувана територія належить саме до Сульського району. Він являє собою низинну лесову рівнину з середніми висотними відмітками 150 – 165 м, з улоговинними зниженнями, прохідними долинами, балками, ярами. Для природного рослинного покриву характерні діброви, які найбільше збереглися на правому березі Сули, лучні степи, що нині майже повністю заміщені агроценозами, заплавні луки, вільхові ліси, вільхові та трав’яні болота. Зустрічаються ділянки байрачних і заплавних дібров [30].

Для району нашого дослідження характерний помірно континентальний клімат [1, 5, 21, 45]. Річна сумарна сонячна радіація (у МДж на 1кв. м) досягає 4100. Суми температур повітря понад 10°С досягають до 2600. Середніми багаторічними датами переходу середньої добової температури повітря через 0°С навесні є 20 березня, восени – 20-25 листопада, через 5°С – навесні 10 квітня, восени 25 жовтня. Кількість днів із стійкими морозами досягає до 90. Середня температура найхолоднішого місяця (січня) становить -7 … -8°С, найтеплішого (липня) – +19 … +20°С. Середня річна кількість опадів на території Роменсько – Конотопського округу досягає 500-550 мм [29, 36]. За даними багаторічних спостережень Роменської метеостанції середньорічна температура повітря складає 6,7°С, з максимумом у липні (+19,1°С) і мінімумом у січні (-7,3°С). Середньорічна кількість опадів перевищує 600 мм. Найчастіше рясні дощі випадають у червні – липні [24 ].

За геоботанічним районуванням України [7] обстежувана нами територія відноситься до Прилуцько-Лохвицького геоботанічного району Роменсько-Полтавського геоботанічного округу Середньоросійської підпровінції Східноєвропейської провінції Європейсько-Сибірської лісостепової області. Для природної рослинності даного геоботанічного району характерними (зональниими) є дубові, липово-дубові, кленово-липово-дубові ліси та лучні степи.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6