Дипломная работа: Стан мінерального обміну у бичків та шляхи його корекції
Встановлено, що з
розвитком мінерального дефіциту у тварин змінюються всі біохімічні показники:
зміст кальцію зменшується з 12,25 до 10,5 і навіть до 9,2 мг %, неорганічного
до 3,25 мг %. Найбільше рано і значно порушується активність лужної фосфатази
сироватки крові. Різко знижується і концентрація загального цукру в крові - з
61,5 до 42 мг %.
Як правило,
захворюванню передують розлад травлення, спотворення апетиту. Останнє
спостерігають у 80-92% тварин, особливо у корів в період глибокої тільності.
Такі тварини облизують навколишні предмети; на пасовище лижуть камені, землю,
поїдають кам'яне вугілля, заковтують різні металеві предмети, цеглини, кісти й
інші предмети, п'ють гнойову рідоту.Сторонні тіла, потрапляючи в шлунок тварин,
часто викликають травматичні ретикуліти і перикардити, обтурацію кишечнику й
інші захворювання, унаслідок чого тварини гинуть. Прийом корму знижується, але
підсилюється спрага. Іноді тварини випивають до 70 л води в добу. Жуйка частіше
збережена, але млява, уповільнена; у важких випадках захворювання вона може
взагалі бути відсутня, у окремих тварин спостерігається порушення ритму
скорочень рубця (гіпо- і навіть атонія). При травмі сітки при глибокій
пальпації в області мечоподібного відростка відзначають хворобливість. У деяких
тварин виявляються ознаки катару сичуга і книжки [5,24].
У багатьох тварин
затримується линяння до червня, а іноді до вересня. Волосяний покрив здобуває
матовий відтінок. У деяких тварин спостерігається випадання вовни й облисіння.
Виникають поразки шкіри у виді дерматитів і екзем. Видимі слизуваті оболонки
без змін. Але з розвитком анемії конъюнктива стає білястою з матовим відтінком.
У випадку серцевої недостатності слизові стають ціанотичними, судини
конъюнктиви розширені, переповнені кров'ю. Численними дослідженнями встановлено,
що в раціонах корів дуже часто відзначається дефіцит мікроелементів: йоду,
кобальту міді, марганцю, цинку і деяких інших. Щоб збалансувати раціони по
мікроелементах, необхідно знати потреба тварин у них. По Ю. К. Оллю, у розрахунку
на 1 кг сухої речовини раціону коровам потрібно (у мг): йоду 0,1, кобальту 0,1,
міді 8, марганцю 40, цинку 20, молібдену 1-2, заліза 50. При недоліку
зазначених елементів у раціонах їх варто заповнювати.Додаткове введення в
раціон комплексу макро- і мікроелементів і внутрішньом'язове введення
тривітаміна на фоні збалансованого кальцієво-фосфорного відношення при
достатнім забезпеченні корів протеїном профілактує авітамінози (A, D, BС) і
остеодистрофію.Дача з кормом хлористого кобальту і внутрішньом'язове введення
вітаміну D позитивно позначається на показниках кальцієво-фосфорного обміну і
попереджає розвиток остеодистрофії [ 3, 9, 35].
Для попередження
виникнення остеодистрофії необхідно, щоб раціон містив достатню кількість солей
фосфорної кислоти, кальцію, натрію, магнію. Установлено, що в рослинах
міститься дуже мало натрію[10]. Тому
поварену сіль, що є головним джерелом задоволення потреб організму в натрії,
необхідно згодовувати протягом року. Виходячи з того, що пасовищний період не
завжди приводить до повного відновлення в кістковому депо витрачених за зимовий
період запасів мінеральних речовин, необхідно робити мінеральну підгодівлю й у
літню пору, головним чином дійних корів. До складу підгодівлі повинна входити в
основному фосфорне борошно чи фосфорно-кислий кальцій і натрій[ 9, 20, 26].
При порушенні
функції печінки і розвитку жовтяниці конъюнктива офарблюється в жовтий колір.
Кількість дихальних рухів у межах верхньої границі норми, у літній період подих
може учащатися до 60-70 дихальних рухів у хвилину, а в окремих тварин - до 96.
Дуже часто хвороба супроводжується осередковими застоями в легенях, а при
тривалому залежуванні - гіпостатичною пневмонією. У деяких тварин відзначені
виражені зміни й в інших органах і тканинах, наприклад виражені застійні,
дистрофічні процеси в печінці. У зв'язку з цим при перкусії часто виявляють
збільшення зони печінкового притуплення, хворобливість при натисненні, особливо
в ділянці десятого міжреберья. У тварин, хворих остеодистрофією, зміни з боку
серцево-судинної системи розвиваються поступово і найчастіше носять характер
міокардиодистрофії. У деяких випадках відзначають частішання серцевого ритму. В
окремих тварин спостерігають ознаки порушення гемодинаміки, що виявляються
підвищенням венозного і зниженням артеріального тиску[13].
При ускладненні
остеодистрофії травматичним перикардитом пульс прискорюється до 120-140 ударів
за хвилину. З'являються шуми тертя, а потім плескоту, збільшується границя
серцевого притуплення, різко підвищується температура тіла і погіршується
загальний стан тварини[11].
Порушуються
функціональна діяльність яєчників і полові цикли, затримується розсмоктування
жовтого тіла, у деяких корів знижується тонус матки, у багатьох спостерігається
безплідність. Тварини не запліднюються навіть після декількох покрить. Пологи
протікають важко з затримкою посліду.
Шкірні рефлекси
виражені нормально чи трохи знижені. Шкірна болюча чутливість частіше буває
значно підвищеної, рідше нормальної і ще рідше зниженої. Нервово-м'язовий тонус
знижений[5,14].
Специфічні
симптоми поразки кісткової системи і зв'язково-суглобного апарата виражені
неоднаково і багато в чому залежать від розвитку патологічного процесу. На
початку захворювання тварини стають обережними, скрутними, а пізніше і зовсім
неможливими. При русі крок коротшає і сильно утрудняється винос кінцівок назад.
Одночасно з утрудненням рухів може виникнути кульгавість, Із прогресуванням
хвороби відзначається різка деформація грудної клітки і таза. Грудна клітка
підтягується і як би перетягається в області мечоподібного відростка.
Виявляється скривлення хребта і перших хвостових хребців, у результаті чого
хвіст звалюється те в ліву, то в праву сторону. Іноді відзначається перекшення
таза. Зуби, як правило, валандаються. У молодняка спостерігається деформація
трубчастих кісток, кінцівок і кісток черепа, тому що відомо, що у молодої тварин
найбільше енергійно ростуть кістки черепа[ 2,16].
У дорослих тварин
на ребрах утворяюється потовщення величиною від курячого яйця до середнього
куркуля. Патологічні зони перебудови (лоозеровскі зони) виникають звичайно в середині
чи в нижній третині ребра, але можуть бути виявлені й у місцях переходу ребер у
хрящі. Стовщення можуть носити множинний характер, охоплюючи все ребро від
муфти. Спостерігається поразка суглобного і зв'язкового апаратів, що приводить
до порушення координації рухів. Поперечні відростки поперекових хребців у
дорослих тварин унаслідок розм'якшення кісткової тканини легко прогинаються, що
можна виявити при пальпації, а під впливом ваги черевних органів вони
згинаються вниз[9].
Остеодистрофічний
процес виявляється у виді нерівномірного осередкового і дифузійного стоншення
кісток. У деяких місцях у результаті осередкових стоншень і розширень краю
ребер виявляються горбистими, нерівними. Уражені ребра звичайно м'які і
хворобливі. Важливою ознакою остеодистрофії є одиничні чи множинні переломи
кісток. При остеопорозі внаслідок крихкості кістяка при самих незначних
механічних впливах можуть виникати переломи кісток таза, кінцівок, ребер[16,30].
У тварин на місці
переломів з'являється припухлість, деформація, кісткова крепітація, рухливість
кісти і хворобливість. Розлад функцій виявляється по-різному. Виникає
кульгавість. Тварина не може спиратися на хвору кінцівку, як при русі, так і в
стані спокою. Спостерігається ненормальна постановка кінцівок, скривлення спини
при переломі хребта[11]. Остеодистрофія протікає з вираженим порушенням
фосфорно-кильцієвого обміну і супроводжується порушенням інших обмінів. Різкі коливання
в таких показниках, як зміст загального білка, кальцію, неорганічного фосфору,
резервної лужності і каротину в сироватці крові, указують на порушення, що
виникають у центральній нервовій системі внаслідок недостатнього надходження
необхідних для життєдіяльності чи речовин посиленого виділення їхній з
організму, що приводить до порушення співвідношення між окремими елементами.
За даними И. Г.
Шарабрина, Н, А. Уразаева, .С. А. Іванівського, А. Н. Баженова, А. А. Кабыша й
інших, при різній вазі захворювання тварин остеодистрофією відзначається різний
ступінь засвоюваності живильних речовин організмом. Так, при важкому стані
погано засвоюються вуглеводи з корму. Цукор, введений в організм, незважаючи на
низький зміст у крові, тривалий час не засвоюється печінкою, частина його
виділяється із сечею[38].
В. Г. Гавриш, Н.
3. Обжорин і інші відзначають істотні зміни з боку вмісту рубця: зменшення як
загальної кількості інфузорій, так і їхніх великих форм, зниження рухливості
інфузорій і слабка засвоюваність мікроорганізмами рубця крохмалю, закислення
вмісту рубця. Причому, чим тяжче протікає хвороба, тим сильніше виражені
зазначені зміни[19].
2.4 Паталогоанатомічні зміни
У бичків забити
чи загинувших у початковій стадії остеодистрофії, виявляють слабке розм'якшення
останніх хвостових хребців, стернальних кінців ребер, некрози і виразки, узори
гіалінового хряща, проксимальних кінців п'ясткових і плюсневих кісток розміром
від шпилькової голівки до 1-1,5 см, що розташовуються як у середині, так і по
краях суглобної поверхні. Відзначають також катаральне запалення
шлунково-кишкового тракту, паренхіматозну дистрофію печінки і нирок[7,29].
При
гістологічному дослідженні спостерігається незначне потоньшення кортикального
шару останніх хвостових хребців і ребер, розпирання гаверсових каналів,
внутрішні пластинки яких місцями мають зазубрені краї, кісткові балки спонгиоза
нерівномірно стоншені, виступають у виді широкопетлистой мережі, і по їх краях
спостерігалися одиничні пікноморфні остеобласти. У місцях эрозій і виразок
геаліновий хрящ складається з 3-6 рядів кулькоподібних клітин шару, що
дегенерує; зона звапніння хряща і його базофільна лінія відсутні, а замість
охрястя, мається волокниста сполучна тканина, багата фібробластами[ 9].
При огляді трупа
тварини після зняття шкіри в пізній стадії остеодистрофії відзначають різке
виснаження, майже повне зникнення жиру в підшкірній клітковині. Жирова тканина
студнеподібної консистенції, сіро-жовтого кольору. Різко виступають остисті і
попереково-реберні відростки, бугри подвздошной і тазової кісток. М'язи
атрофовані, сірого кольору, сухуваті на розрізі. Особливо різко виражені зміни
в кістковій тканині, що характеризуються витонченням, ламкістю, пом’якшенням.
Іноді спостерігають розсмоктування останнього ребра. Кістковий мозок червоного
кольору, по кольору і консистенції іноді нагадує холодець. На розпилі
трубчастих кіст видні збільшення мозкового простору, стінки кісти сильно
стоншені. Дистрофія супроводжується нерівномірним остеопорозом діафізових
трубчастих кісток і осередковим руйнуванням епіфіза. При гістологічному дослідженні
кісткової тканини виявляють посилений розрив остеоідної тканини, розширення
гаверсових каналів, розсмоктування головних і вставних пластинок. Суглобні
хрящі шорсткуваті, маються поглиблення із сіруватим дном, некрози, виразки й
узори гіалінового хряща, суглобної поверхні проксимального кінця п'ясткової,
плюсневої, променевий і дистальний кінець великих гомілкових кісток. Компактна
стоншена, спонгіози стернальних кінців ребер, грудини, бугра подвздошной кістки
розпушені. З боку кісткової системи спостерігається скривлення лінії
окостеніння геалінового хряща, розширення гаверсових каналів, компактна,
остеокластичне розсмоктування кісткових балок, епіфізів, ребер і бугра
подвздошной кістки. Поряд з остеокластичним розсмоктуванням у ребрах виражене
посилення утворення остеоіда клітками камбію в періості. Помітні різноманітні
зсуви хрящових кліток. Усі ці зміни найбільш виражені при важкому протіканні
остеодистрофії. У тварин, що загинули після важкої хвороби, сильно виражена
хиткість зубів. При огляді органів черевної порожнини виявляли: у вмісті рубця
різні сторонні тіла (шматки кісток, ганчірок, дроту, шланги й ін.); у сітці
також велика кількість сторонніх тіл, але меншого розміру (цвяхи, пісок, гайки,
стекло); у сичугу невелике скупчення кормових мас, слизова оболонка і судини
набряклі, наповнені кров'ю; слизовий і м'язовий шари тонкого відділу кишечнику
стоншені; печінка часто збільшена, з округлими краями. Брыжеві, портальні
лімфатичні вузли збільшені, поверхня розрізу їх соковита, лімфоїдна тканина гіперплазована
з жовтяничним відтінком. Селезінка злегка збільшена, поверхня розрізу
грубозерниста, бурувато-червоного кольору з іржавим відтінком. При
гістологічному дослідженні печінки виражені жирова дегенерація й інфільтрація,
наявність запальних і застійних процесів, порушення структури і розташування
печінкових балок[28,33].
У щитовидній
залозі знайдені поліморфні фолли? кулы, заповнені рівномірно оксифільно
пофарбованим: колоїдом з численними ваккуолями. Епітелій фолікулів від
высококубичного до циліндричного містив значну кількість РНК, відзначалося
збільшення кількості З-кліток. Паращитовидная заліза складалася переважно з
темних кліток. Епітелій пучкової і сітчастої зон наднирників був багатий
ліпідами. В епітеліях экзокринних відділів підшлункової залози виявлялася
велика кількість зерен зимогена[9].
Жовчний міхур
збільшений, жовч тягуча, зеленуватого відтінку. Нирки майже не збільшені,
границя між корковим і мозковим шаром згладжена. У грудній порожнині
виявляється невелике скупчення червонуватої і жовтуватої рідини, судини
костальной плеври сильно розширені. У деяких трупів тварин у легенях знаходять
зміни, характерні для застійної гіперемії і набряку. Серце найчастіше не
збільшене, судини розширені, у м'язі серця знайдені дистрофія, запалення, інфаркти,
гемморагічні процеси. При затяжному протіканні остеодистрофії з яскраво
вираженими клінічними ознаками хвороби фолікули щитовидної залози різної
величини, розширені і заповнені невакуолизованим, нерівномірно пофарбованим
колоїдом без виражених резорбційних вакуолею. Епітелій фолікулів сплощений,
зміст РНК у них значно знижено. У паращитовидных залозах відзначалося
збільшення кількості світлих кліток і утворення фолікулів, що містять
оксифільний рідкий колоїд. У важкохворих остеодистрофією тварин закономірне
збідніння ліпідами коркового шару і хроматинной субстанцією мозкового шару
наднирників[7,9].
2.5 Діагностика захворювання
Порушення
фосфорно-кальціевого обміну призводить до розвитку рахіту у молодняка, в
етіології та патогенезі якого одна з основних ланок належить нестачі вітаміну
D[25]. У дорослих тварин розвивається аліментарна остеодистрофія, для якої
характерним є системне ураження кістяка, що супроводжується декальцинацією
кісткової тканини (остеомаляція), перебудовою її структури зі зменшенням
кількості кісткових перетинок через їх розсмоктування (остеопороз),
розростанням фіброзної остеогенної тканини в кістково-мозкових порожнинах
(остеофіброз). При тривалому тяжкому перебігу хвороби спостерігається
склеротична стадія процесу (остеосклероз), що характеризується ущільненням
кісткових перетинок, зменшенням кістково-мозкових порожнин[11].
Аліментарна
остеодистрофія виникає при недостатньому надходженні з кормом мінеральних
речовин, протеїну, енергії і вітаміну D: вторинна — є наслідком інших хвороб
(кетозу, хвороб печінки, дисфункції залоз внутрішньої секреції); ензоотична
остеодистрофія — виникає при дисбалансі макро- і мікроелементів (її реєструють
в ендемічних зонах, збіднених на кобальт, цинк, мідь, марганець). Незважаючи на
різноманітність етіологічних факторів, загальним для усіх форм остеодистрофії є
порушення процесів утворення і обновлення кісткової тканини, яке проявляється
посиленою мобілізацією із кісткової тканини кальцію, фосфору та інших
елементів. Втрати мінеральних речовин своєчасно не компенсуються. Вони
супроводжуються не лише остеомаляцією, а й остеопорозом та остеофіброзом,
порушенням механізму підтримання гомеостазу кальцію і фосфору. Внаслідок
зниження концентрації кальцію у крові і тканинах знижується тонус скелетних і
гладеньких м'язів, розвиваються тетанія, судороги м'язів, гіпотонія та атонія
передшлунків. У тварин спотворюється смак, потоншується кістяк, деформується
грудна клітка, виникає залежування [16].
При діагностиці
порушень обміну кальцію, фосфору та магнію слід ураховувати анамнез, годівлю і
утримання тварин (без ультрафіолетового опромінення не синтезується
холекальциферол, що порушує всмоктування кальцію і фосфору), симптоми хвороб,
зумовлені порушенням їх обміну, дані лабораторних досліджень крові, синовіальної
рідини, інструментальних методів дослідження. При зборі анамнезу та аналізі
годівлі тварин ураховують не лише вміст макроелементів в раціоні, а й тих
речовин, які сприяють їхньому обміну: вітаміну D, під дією метаболітів якого в
стінці тонкого кишечника синтезується кальційзв'язуючий білок, міді, кобальту,
марганцю і цинку, що сприяють формуванню кісткової тканини, протеїну,
вуглеводів, каротину. В анамнезі важливо з'ясувати сезонність хвороби,
продуктивність тварин, їхній фізіологічний стан. Так, пасовищна тетанія виникає
в перші три тижні згодовування зеленої маси, вирощеної на угіддях, куди вносили
велику кількість азотних добрив. Як остеодистрофією, так і післяродовою
гіпокальціємією хворіють високопродуктивні тварини[36].
Лабораторна
діагностика включає визначення вмісту макроелементів у кормах та біологічних
субстратах. З цією метою застосовують хімічні, спектрографічні методи,
полум'яний фотометр, атомно-абсорбційний спектрофотометр або автоматичні
біохімічні аналізатори. Порушення фосфорно-кальцієвого обміну супроводжується
зниженням, або, навпаки, підвищенням вмісту цих електролітів у сироватці крові,
зміною оптимального співвідношення між ними (1,5—2:1). Досить показовими і
типовими є зміни активності лужної фосфатази, особливо при рахіті. Активність
ферменту підвищується на ранніх стадіях патології, особливо в синовіальній
рідині (Тихонкж Л. А.), коли ще вміст макроелементів не змінюється. У
подальшому активність ферменту підвищується в сироватці крові і лише через 2—4
тижні відмічають зміни в кількості макроелементів. При ендогенному (вторинному)
рахіті, зумовленому патологією печінки, необхідно враховувати активність
окремих ізоензимів лужної фосфатази оскільки тут можливе зростання активності
печінкового й кишкового ізоензимів, а не лише кісткового[11, 17].
В лабораторній
діагностиці пасовищної тетанії досить наглядною є зміна магнію у сироватці
крові: вміст його менший 1,5 мг/100 мл (0,6 ммоль/л) є патогномонічним для
даного захворювання[19].
Крім лабораторних
методів, для діагностики стану обміну макроелементів застосовують
інструментальні. Ступінь мінералізації скелета у тварин можна визначити
рентгенографічними методами та ультразвуковими — за швидкістю проходження
ультразвуку по кістковій тканині. Для дослідження застосовують ехоостеометр ЕОМ-0.1-Ц
при відстані між головками 25, 35 або 50 мм. Швидкість проходження ультразвуку
у корів вимірюють посередині останнього ребра або тілі п'ятого хвостового
хребця у здорових корів через 15—19 днів після отелення вона становить
відповідно 2151—2555 і 1970—2181 м/с. У корів, хворих на остеодистрофію,
швидкість поширення ультразвуку в кістковій тканині знижується[38.]
Порушення обміну
магнію призводить до розвитку пасовищної тетанії. Для діагностики і вивчення
обмінних процесів при захворюваннях, що протікають зі зміною кісткової тканини,
проводять досвіди по обміну речовин, використовуючи флуоресціюючий метод,
методи рентгеноскопії, рентгенографії, рентгенофотометрії, а також біохімічні
методи визначення змісту кальцію, фосфору, лужного резерву, активності лужної
фосфатази в сироватці крові, сечі, молоці і хімічний метод визначення кальцію і
фосфору в кістковій тканині.[38] Запропоновані обмінні досвіди у виробничих
умовах не знайшли застосування через трудомісткість, а також через те, що
показники по засвоєнню речовин не завжди відповідають дійсності. Найбільше
часто в практичних умовах для ранньої діагностики порушення мінерального обміну
застосовують біохімічний метод визначення кальцію, фосфору, лужного резерву й
активності лужній фосфатази в сироватці крові, сечі і молоці і хімічний метод
визначення кальцію і фосфору в кістковій тканині, кормах, воді[11, 36].