МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Формирование у учеников ответственного отношения к учебе во время самостоятельной работы

    озброїти учнів глибокими і міцними знаннями, навчити їх працювати

    зацікавленно і самостійно.

    Спостереження за діяльністю учнів на уроці показують, що у значної

    частини випускників шкіл рівень сформованності пізнавальних умінь не

    відповідає вимогам відповідного ступення навчання. Маючи недостатньо

    сформовані організаційні вміння, учні не завжди можуть самостійно планувати

    свою роботу, раціонально організовувкати навчальну працю, здійснювати

    самоконтроль. Спостерігається і послаблення інтересу до знань, потреби до

    самоосвіти. Навіть у школярів, які добре встигають, міцно вкорінилася

    звичка засвоювати знання в готовому вигляді (або зі слів учителя, або за

    конспектом), тому на початку вони відчувають утруднення, мають сумнів у

    правильності своїх дій під час виконання самостійної роботи і не виявляють

    інтересу до напруженої навчальної праці, темп роботи їх не високий.[6]

    Ось чому вчитель повинен мати чітке уявлення про сформованість

    загальнонавчальних умінь учнів і на цій основі формувати у них

    відповідальне ставлення до навчання, яке відіграє важливу роль не тільки у

    здобутті знань у школі, а й після закінчення школи у виборі професії та

    формуванні особистості.

    Питання про те, коли і яку самостійну роботу проводити на уроках,

    визначається такими найважливішими моментами: мета уроку, особливості

    навчальног матеріалу і рівень підготовки учнів на даний час.

    Спеціальні дослідження і практика багатьох учителів довели, що,

    систематично організовуючи на уроках самостійні роботи, можна добитися

    добрих результатів. Але разом з цим відомо, що даний метод можна

    застосовувати не завжди з однаковим успіхом. Іноді бувае краще, коли

    вчитель сам викладе матеріал або проведе бесіду з учнями.

    Для підготовки учнів до кращого засвоєння нового матеріалу вчитель на

    початку уроку, як правило, проводить повторення. У цьому випадку можна

    організувати самостійну роботу. Завдання повинні містити такі запитання і

    вправи, щоб, розв’язуючи їх, учні пригадали ті поняття і факти, без знання

    яких не можна добре зрозуміти новий матеріал, закріпили б такі вміння, без

    яких не можливе продуктивне засвоєння.

    Наприклад, щоб зрозуміти механізм електролітичної дисоціації речовин з

    іонним і полярним ковалентним зв’язками в ІХ класі, учні повинні добре

    знати, що таке електроліти, яку будову мають молекули і кристали речовин з

    різними видами хімічного зв’язку. Самостійну роботу можна організувати як

    фронтальну, так і індивідуальну за диференційованими завданнями різного

    рівня складності.

    Практика показуе, що в кінці уроків, присвячених вивченню нового

    матеріалу, метод самостійної роботи можна використовувати досить часто. Для

    цього необхідно мати дидактичний матеріал у вигляді карток з різноманітними

    завданнями. Користуючись ними можна швидко організувати самостійну роботу.

    Але важливо врахувати, щоб різні типи вправ або задач давали б учням

    можливість розглянути вивчений матеріал з різних боків [7, 8].

    Досі йшлося про умови застосування на уроках таких видів самостійніх

    робіт, мета яких – повторення і закріплення знань і вмінь. Коли ж учням

    можна дати можливість самостійно вивчити новий матеріал?

    При цьому слід враховувати характер матеріалу, тобто: з яким джерелом

    буде проводитись самостійна робота. Але ще необхідно з’ясувати доступність

    цього матеріалу. Робити висновок про доступність можна за таким показником,

    як співвідношення кількості нових елементів знань і вмінь, що їх учні мають

    засвоїти на даному уроці і кількості “опорних” елементів знань і вмінь. Чим

    більше різних логічних зв’язків є між вивченими і новими фактами,

    поняттями, тим краще сприйматиметься матеріал, а отже, він буде придатнішим

    для самостійної роботи над ним.

    Для прикладу проаналізуємо урок на тему: “Реакції іонного обміну, які

    відбуваються з утворенням осаду”.

    В результаті цього уроку учні мають здобути такі нові елементи знань і

    вмінь: 1) поняття реакцій іонного обміну; 2) уміння складати повне іонне

    рівняння; 3) уміння складати скорочене іонне рівняння. Для успішного

    засвоєння нового матеріалу учні можуть скористатися набутими знаннями і

    вміннями: 1) поняття дисоціації солей; 2) поняття дисоціації лугів; 3)

    поняття дисоціації кислот; 4) уміння складати молекулярні рівняння реакцій

    обміну; 5) уміння складати рівняння дисоціації солей, лугів, кислот; 6)

    уміння користуватися таблицею “Розчинність солей, основ, кислот у воді”.

    Тут співвідношення нових і “опорних” елементів знань і вмінь дозволяє

    вчителю надати учням можливість самим вивчити новий матеріал, виконавши

    відповідні лабораторні досліди. На цьому уроці можна організувати як

    фронтальну, так і групову самостійну роботу, під час якої учні звіряють

    результати дослідів, обговорюючи висновки, допомагають один одному. Змістом

    самостійної роботи може бути виконання дослідів та їх аналіз.

    Вимога про встановлення на уроці тісного зв’язку нового з вивченим

    матеріалом відома давно. Та особливого значення вона набуває під час

    організації самостійної роботи учнів. Одна справа – наявність великої

    кількості “опорних” елементів знань у самому навчальному матеріалі, інша –

    добре засвоєння його учнями, якщо матеріал був пройдений, але не засвоєний

    або вже забутий, то він, звичайно, не може бути надійною базою. Тому

    важливо організувати повторення, починаючи з моменту, коли дається завдання

    додому, де зазначаються саме ті питання для повторення, які

    обговорюватимуться на початку наступного уроку. Якщо виявиться, що учні

    невпевнено володіють пройденим матеріалом, то, звичайно, недоцільно

    проводити самостійну роботу. В такому разі запланований метод доведеться

    замінити іншим – бесідою, розповіддю та ін. І лише тоді, коли учні добре

    засвоїли пройдений матеріал, буде доцільно організувати самостійну роботу.

    Але далі треба буде розв’язати питання, якого типу вона має бути –

    репродуктивною, частково-пошуково чи дослідницькою. Як правило, розв’язання

    питання пов’язане з уточненням положення даного уроку в системі уроків з

    навчальної теми. Чим ближче до початку вивчення теми, тим менше знань і

    вмінь мають учні з конкретних питань. Отже, на цьому етапі їм треба здобути

    певний запас відомостей і вмінь. Для нагромадження знань учнями проводиться

    самостійна робота копіюючого характеру. Чим далі просуваються учні у

    вивченні теми, тим більше з’являється можливостей для виконання частково-

    пошукових і дослідницьких завдань на уроках. Так відбувається своєрідна

    циклічна зміна самостійних робіт, які ускладнюються за харкатером

    навачальної діяльності.

    Які найважливіші умови організацій групових та індивідуальних

    самостійних робіт учнів? Групові роботи не можуть проводитися часто під час

    вивчення нового матеріалу. Їх можна організувати тоді, коли навчальний

    матеріал не містить складних теоретичних понять, не вимагає показу

    демонстраційних дослідів та ін. В умовах спільного повторення ліквідується

    можливість прогалин у засвоєнні, учні надають один одному допомогу,

    пояснюють помилки, неточності, спільно обговорюють висновки.

    Індивідуальна самостінйа робота найчастіше дає позитивні результати,

    коли учні, знаючи загальні положення, закономірності, можуть зробити окремі

    висновки про властивості речовин, розв’язати доступні, але досить складні

    завдання. Однак такі роботи можна організувати не стільки в процесі

    сприймання нових знань, скільки під час повторення добре усвідомленого

    матеріалу.

    Названі вище умови необхідні для успішного застосування методу

    самостійної роботи на уроках. Вони є основними, найбільш загальними. У

    процесі навчання можуть створюватись і такі ситуації, коли інші фактори на

    перший погляд випадкові і незначні, впливають на вибір того чи іншого

    методу. Тому правильний спосіб проведення уроку та ефективну методику

    організації самостійної роботи може вибрати вчитель, який знає загальні

    рекомендації і всебічно оцінює наявні умови.

    3.3. Самостійна робота учнів в технолгії модульно-рейтингового

    навчання.

    Існуюча традиційна технологія навчання у школах, яка побудована на

    пасивних інформаційних змістові і методах навчання, не стимулює

    систематичну самостійну навчальну діяльність учнів. Тому навчальний процес

    повинен бути організований так, щоб учень без примусу прагнув до

    систематичного активного оволодіння знаннями. При цьому він повинен

    самостійно оцуінювати свій рівень підготовки, вибирати й визначати рівень

    засвоєння знань, відчувати задоволення від навчання.

    Пошук нових технологій навчання привів до створення так званих

    альтернативних технологій. Однією з таких є технологія модульно-

    рейтиногового навчання. Під технологією модульно-рейтингового навання ми

    розуміємо таку технологію організації навчально-виховного процесу, що

    базується на індивідуалізації та диференціації навчання, забезпечує

    стимулюючу і розвиваючі функції одержаних знань, їх самостійність і

    мобільність у процесі особисно-орієнтованого навчання. Методичну основу

    технології модульно-рейтингового навчання становить модульна побудова курсу

    та рейтинговий контроль знань, які дають, як вважабть Гарєєва В.М.,

    Кулікова С.І., Дурко Є.М. [6], ряд перева, до числа яких можна віднести:

    системність побудови курсу і його гнучкість; ефективний контроль якості

    засвоєння знань. А також, на системний аналіз змісту курсу впливає

    методичне та програмне забезпечення аудиторної самостійної роботи учнів.

    Контроль є характерним елементом будь-якої системи дій, якщо ця

    система спрямована на досягнення певної мети. Якщо самостійна робота учнів

    має двоєдину мету, то контролювати необхідно саме дії по формувнню певних

    рис особистості й засвоєнню знань, умінь та навичок.

    Особливої ваги контроль набуває у відкритих системах, бо саме він

    забезпечує зворотний зв’язок і має постачати відомості про відповідність

    практичних результатів функціонування системи заздалегідь визначеній меті

    для корекції дії тих, кого залучили до педагогічного процесу.

    Виходячи з цього В.А. Козаков [25] стверджує, що саме механізм

    контролю, його дійова сутність у бвгвтьох випадках буде головним важілем у

    прийнятті тих чи інших рішень щодо корекції всього навчального процесу.

    Тому саме критерії достовірності, стійкості, релевантності, надійності та

    доступності мають бути найважливішими при розробці та впровадженні того чи

    іншого методу контролю та його реалізації. Достовірність (адекватність

    інформації реаліям), стійкість (відтворення результатів оцінювання),

    релевантність (відповідність оцінки саме тим якостям, які вимірюються),

    традиційного контролю не тільки не доведені, а й мають досить суб’єктивний

    вираз. Адже при спільних критеріях оцінюівання знань кожний вчитель має

    своє розуміння педагогічних принципів вимогливості та справедливості,

    власне ставлення до оцінки. А суб’єктивізм в оцінюванні ставить учнів в

    неоднакові умови, втрачається роль оцінки, як показника якості знань учня.

    Крім того, межі оцінок дуже розмиті, а така система оцінки має слабку

    диференційну спроможність, так як похибка при наявній чотирибальній системі

    становить 25%. Таким чином, недоліки традиційної системи контролю пов’язані

    як із суто психологічними аспектами (мотив, стимул), так і метрологічними.

    Ця система не просто є відсталою, а й принципово не може сприяти вихованню

    таких якостей учня, як самостійність, почуття відповідальності за якість

    здобутих знань та вмінь, критичність мислення, змагальність, вміння

    існувати у досить жорстких умовах ринкової економіки, коли реальні

    досягнення у кар’єрі будуть можливі не шляхом одержання “4” чи “3” з досить

    розмитими межами, а шляхом конкуренції, коли кожен має досить чітко уявити

    співвідношення між самооцінкою, об’єктивною оцінкою фахового рівня з боку

    колег та роботодавців та рівнем своїх домагань (критичність мислення). До

    того ж система контролю успішності повинна стимулювати постіну роботу учнів

    без штурмівщини, полегшуючи таким чином психологічна навантаження на них.

    Такою системою контролю, яка відповідає всім вимогам у контексті

    модульно-рейтингової технології навчання стала рейтингова система контролю

    знань, або просто рейтинг.

    Найбільша відміннсть нової технології навчання в тому, що в ній

    головним ціннісним орієнтиром виступає – особистість учня в усій

    різноманітності її духовних, фізичних, інтелектуальних можливостей і

    здібностей.

    Весь зміст навчального предмету поділяється на окремі модулі. Модуль –

    це логічно завершена частина навчального матеріалу з окремого

    предмету [48]. Розбиваючи певний курс на модулі і оцінюючи будь-які дії

    учня в пізнавальному процесі певною кількістю балів, ми робимо самостійну

    роботу учня більш організованою. Види робіт можуть бути різними: і

    традиційні відповіді на занятті, семінари, експрес-контроль, і нетрадиційні

    елементи діяльності – складання короткого самостійного конспекту, огляд

    літератури, участь в олімпіадах, конференціях тощо. Всю традиційну і

    нетрадиційну самостійну роботу стимулюють відповідною кількістю балів. В

    кінці кожного модуля учні пишуть контрольну роботу. У результаті учень

    набирає суму балів, яка обумовлює його рейтинг.

    Рейтинг – це порядкова позиція учня серед учнів класу з певної

    дисципліни. Рейтинг, також, є засобом стимулювання активної навчально-

    пізнавальної діяльності учнів. [47]

    Така оцінка вимагає певного методичного забезпечення. Кожний модуль

    забезпечується методичними матеріалами, склад яких визначається

    особливостями конкретної дисципліни.

    Обов’язковими компонентами методичного забезпечення є коментований

    перелік літератури, який дає учневі орієнтир у наявній навчальній та

    науковій літературі; комплект методичних розробок до самостійної роботи

    учнів; банк завдань для індивідуальної роботи, підсумкові завдання

    проблемного характеру, виконання яких вимагає комплексного використання

    теоретичних знань та практичних умінь і навичок, набутих при засвоєнні

    матеріалу даного модуля.

    Тобто в модульно-рейтинговій технології навчання основна увага

    переноситься на самостійну роботу учнів. Адже рейтинг учня, який потім буде

    переведений в оцінку, складається з балів, одержаних переважно за

    самостійну роботу учня. Для переведення рейтингу учня в оцінку користуються

    такою шкалою.

    |Оцінка |2 |3 |4 |5 |

    |% набраних балів |<50% |51-69% |70-89% |90-100% |

    Наприклад, модуль “Алкани”. За цей модуль максимальна розбаловка буде

    такою:

    | |Міні-модуль 2 |Міні-модуль 3 |Міні-модуль 4 |Вс|

    |Міні-модуль 1 | | | |ьо|

    | | | | |го|

    | |Кількість учнів |% |Кількість учнів |% |

    |5 |3 |10,7 |2 |6,9 |

    |4 |7 |25 |4 |13,8 |

    |3 |16 |57,1 |20 |6,9 |

    |2 |2 |7,2 |3 |10,3 |

    Рівень якості знань учнів після експерименту.

    |Оцінка |10-А |10-Б |

    | |Кількість учнів |% |Кількість учнів |% |

    |5 |6 |21,4 |4 |13,8 |

    |4 |15 |53,6 |14 |48,3 |

    |3 |7 |25 |11 |37,9 |

    |2 |- |- |- |- |

    В експериментальному класі уроки хімії були “спареними”. Урок

    розпочинався з викладення нового матеріалу, на який вчитель відводив 20-

    25хв. Далі проводиться самостійна робота учнів з підручником, додатковою

    літературою. Учні дещо конспектують, дають відповіді на запитання в кінці

    параграфа, вивчають малюнки, схеми.

    Наступним етапом є виконання контролюючих завдань (25-30хв.), під час

    їх виконання учні можуть користуватися власним конспектом та підручником.

    Кожен учень при цьому може вибирати любий рівень складності.

    Так, варіант А – високий рівень складності. Завдання цього варіанту

    оцінюються 3 балами.

    Варіант В – середній рівень складності. Завдання оцінюються 2 балами.

    Варіант С – невисокий рівень складності. Завдання оцінюються 1 балом.

    Наступний етап – виконання т’єюторських (обов’язкових) завдань (20-

    25хв.).

    В нашому варіанті т’юторські завдання – це завдання для самостійної

    роботи, яка поділяється на обов’язкову і творчу (за бажанням і нахилами

    учнів). Обов’язкові завдання диференційовані. Вони поділяються на варіанти

    А – продуктивний, В – частково-пошуковий, С – репродуктивний рівень, які

    учні вибирабть добровільно. Виконуючи завдання, учень може одержати

    консультації у вчителя, учнів класу, але здає виконане завдання тільки

    індивідуально. Відбувається ніби індивідуальний захист власної творчої

    роботи. При цьому в учня виробляється вміння доказово й обгрунтовано

    відстоювати власну думку, вести діалог, грунтовно пояснювати доцільність

    тієї чи іншої дії. Крім того, захищаючи власну ідею, учень мусить добре

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.