МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Методика та техніка складання річного фінансового звіту

    Методика та техніка складання річного фінансового звіту

    Курсова робота

    з дисципліни "Бухгалтерський облік"

    на тему: Методика та техніка складання

    річного фінансового звіту

    Київ – 2001

    Зміст

    Вступ 3
    1. Загальна характеристика фінансової звітності: мета, вимоги, принципи. 5
    2. Баланс 9
    2.1. Призначення балансу та його структура 9
    2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів 10
    2.3. Пасив балансу. Загальна характеристика пасиву балансу 17
    3. Звіт про фінансові результати 21
    3.1. Загальна характеристика звіту про фінансові результати 21
    3.2. Класифікація доходів і витрат у звіті про фінансові результати 22
    3.3. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду 23
    3.4. Примітки до звіту про фінансові результати 24
    4. Звіт про рух грошових коштів 26
    4.1. Призначення та структура звіту про рух грошових коштів 26
    5. Звіт про власний капітал 31
    5.1. Визначення, визнання, оцінка і функції власного капіталу 31
    5.2. Складники власного капіталу 31
    6. Примітки до фінансових звітів 34
    Висновки 38
    Список використаної літератури 40

    Вступ

    Бухгалтерський облік — це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внутрішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем.
    Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства повинні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно використовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

    З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств — конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

    Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів.
    Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розробки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оцінки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

    Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.

    Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості проблем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгалтерського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодавством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгалтерського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаціональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків — всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забезпечення.

    Поступово почала прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно призвели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гармонізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено
    Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та затвердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариствами та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.

    Майже одночасно розпочалася широка освітня робота по підготовці та перепідготовці викладачів, бухгалтерів, менеджерів та аудиторів з метою вивчення та практичного застосування МСБО та національних Положень
    (стандартів) бухгалтерського обліку, в якій активну участь бере ФПБАУ.

    1. Загальна характеристика фінансової звітності: мета, вимоги, принципи.

    Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні
    (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87. Дане положення встановлює:

    • мету фінансових звітів;

    • їх склад;

    • звітний період;

    • якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів;

    • вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

    П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (надалі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий у 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

    Фінансова звітність – це бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 1).

    Таблиця 1

    Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів
    |Користувачі звітності|Інформаційні потреби |
    |Інвестори, власники |Придбання, продаж та володіння цінними паперами |
    | |Участь в капіталі підприємства Оцінка якості |
    | |управління Визначення суми дивідендів, що підлягають|
    | |розподілу |
    |Керівництво |Регулювання діяльності підприємства |
    |підприємства | |
    |Банки, постачальники |Забезпечення зобов'язань підприємства Оцінка |
    |та інші кредитори |здатності підприємства своєчасно виконувати свої |
    | |зобов'язання щодо кредитів, відсотків за ними та |
    | |погашення кредиторської заборгованості |
    |Замовники |Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати |
    | |свої зобов'язання |
    |Працівники |Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати |
    |підприємства |свої зобов'язання перед працівниками та їх |
    | |забезпечення |
    |Органи державного |Формування макроекономічних показників |
    |управління | |

    Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

    • баланс;

    • звіт про фінансові результати;

    • звіт про рух грошових коштів;

    • звіт про власний капітал;

    • примітки до звітів.

    Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

    Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний та перспективний аналіз діяльності підприємства (табл. 2).

    Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

    Таблиця 2

    Призначення основних компонентів фінансової звітності
    |Компоненти |Зміст |Використання інформації |
    |фінансової | | |
    |звітності | | |
    |Баланс |Наявність економічних |Оцінка структури ресурсів |
    | |ресурсів, які контролюються |підприємства, їх ліквідності|
    | |підприємством, на дату балансу|та платоспроможності |
    | | |підприємства; прогнозування |
    | | |майбутніх потреб у позиках; |
    | | |оцінка та прогнозування змін|
    | | |в економічних ресурсах, які |
    | | |підприємство, ймовірно, |
    | | |контролюватиме в майбутньому|
    |Звіт про |Доходи, витрати і фінансові |Оцінка та прогноз: |
    |фінансові |результати діяльності |прибутковості діяльності |
    |результати |підприємства за звітний період|підприємства; структури |
    | | |доходів та витрат |
    |Звіт про |Зміни у складі власного |Оцінка та прогноз змін у |
    |власний |капіталу підприємства протягом|власному капіталі |
    |капітал |звітного періоду | |
    |Звіт про рух |Генерування та використання |Оцінка та прогноз руху |
    |грошових |грошових коштів протягом |грошових коштів від |
    |коштів |звітного періоду |операційної, інвестиційної |
    | | |та фінансової діяльності |
    | | |підприємства |
    |Примітки |Обрана облікова політика |Оцінка та прогноз: облікової|
    | |Інформація, не наведена |політики |
    | |безпосередньо у фінансових |ризиків або непевності, які |
    | |звітах, але обов'язкова за |впливають на підприємство, |
    | |П(С)БО |його ресурси та |
    | |Додатковий аналіз статей |зобов'язання; |
    | |звітності, необхідний для |діяльності підрозділів |
    | |забезпечення її зрозумілості |підприємства, тощо |

    Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та зіставну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

    Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам,
    П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

    • підприємство;

    • дату звітності та звітний період;

    • валюту звітності та одиницю її виміру;

    • відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

    • облікову політику підприємства та її зміни;

    • аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

    • консолідацію фінансових звітів;

    • припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

    • обмеження щодо володіння активами;

    • участь у спільних підприємствах;

    • виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

    • переоцінку статей фінансових звітів;

    • іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

    Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

    Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансових звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року — календарного чи фінансового).

    Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація.
    Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних
    (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

    Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П(С)БО до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

    За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінансовій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розуміння фінансових звітів за поточний період.

    Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

    Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів:

    1) принцип автономності підприємства. Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників — фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства.

    2) принцип безперервності діяльності підприємства - тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому
    (принаймні протягом наступного звітного періоду). За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприємства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів
    (п.18 П(С)БО 6).

    3) принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.
    За П(С)БО 1 звітний період складає календарний рік.

    4) принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визнаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'язання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття користувачами економічних рішень.

    5) принцип послідовності – полягає у наданні користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприємство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів.
    Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгалтерського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

    6) принцип єдиного грошового вимірника - передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

    Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі перелічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

    2. Баланс

    2.1. Призначення балансу та його структура

    Баланс — звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов'язання і власний капітал.

    Зміст і форма балансу та загальні вимоги до визнання і розкриття його статей визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2
    "Баланс".

    Норми цього Положення (стандарту) застосовуються до балансів підприємств, організацій та інших юридичних осіб усіх форм власності, крім банків та бюджетних установ.

    Метою складання балансу є надання користувачам повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату.

    Як і будь-яка форма фінансової звітності, баланс включає заголовок, основні її елементи (класи) та підкласи. У заголовку наводиться:

    • назва підприємства, його організаційно-правова форма та місцезнаходження;

    • назва звіту;

    • дата, на яку складено звіт;

    • валюта, в якій складено звіт та рівень її точності.

    Для вивчення фінансового стану підприємства необхідна інформація про економічні ресурси, що ним контролюються, його фінансову структуру, ліквідність та платоспроможність, а також здатність адаптуватися до змін середовища, в якому воно функціонує.

    Інформація стосовно економічних ресурсів, контрольованих підприємством і здатності його в минулому змінювати ці ресурси є корисною для визначення спроможності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти у майбутньому. Інформація щодо структури капіталу є корисною при прогнозуванні майбутніх потреб у позиках, при визначенні розподілу майбутніх прибутків та потоків грошових коштів серед власників підприємства, а також при визначенні ймовірності залучення фінансів у майбутньому. Інформація щодо ліквідності та платоспроможності підприємства є корисною для прогнозування спроможності підприємства вчасно виконувати свої фінансові зобов'язання. Ліквідність свідчить про наявність грошових коштів у найближчому майбутньому після виконання фінансових зобов'язань даного періоду. Наявність грошових коштів упродовж більшого періоду часу для вчасного виконання фінансових зобов'язань свідчить про платоспроможність підприємства.

    Елементами балансу, безпосередньо пов'язаними з визначенням фінансового стану підприємства та змін в ньому, є:

    • активи;

    • зобов'язання; та

    • власний капітал.

    Активи і зобов'язання не підлягають згортанню, за винятком випадків, передбачених окремими стандартами.

    Підсумок активів балансу повинен дорівнювати сумі зобов'язань та власного капіталу.

    2.2 Актив балансу: визначення, оцінка та класифікація активів

    АКТИВИ (Згідно з П(С)БО 2 "Баланс", п. 4):— це ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

    Головним критерієм відображення певних цінностей в активі балансу, згідно з національною обліковою теорією, є право власності на них без будь- якого посилання на можливість одержувати економічні вигоди від використання активу у майбутньому. Воно має три форми свого прояву—право володіння, право користування і право розпорядження. Визначальним є право розпорядження. На практиці ж, при складанні балансу, згідно з Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту підприємства, право власності на майно реалізується не в усіх притаманних йому формах.
    Так, за статтею "Основні засоби" орендні підприємства відображають як власні, так і взяті в оренду цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурних підрозділів, а також взяті у фінансову оренду основні засоби. Звичайно, орендні підприємства мають право володіти та користуватися орендованим майном, але не мають права вільно розпоряджатися ним. Проте, навіть це неповне право дає суб'єктам власності можливість реалізувати її економічну сутність—здійснювати привласнення результатів, пов'язаних з використанням майна. В той же час, Комітет з
    Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку відзначає, що право власності не є істотним при визнанні активу в балансі. Головним є те, що підприємство контролює вигоди, отримані від використання цього майна, та переймає ризики, пов'язані з активом.

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.