Институт аудита в Украине

1. №1 “Мета та завдання проведення аудиту” – обґрунтовується мета аудиту, його сутність та функціональні завдання у фінансово-господарському контролі. Використовується на організаційній стадії при формуванні аудитором завдання на проведення робіт;

2. №2 “Договір на проведення аудиту” – обґрунтовуються умови договірних відносин при проведенні аудиту, мета договору та його структура, предмет договору, зобов’язання сторін, вартість виконаних робіт.
Використовується при встановленні договірних відносин на проведення аудиту, визначенні обсягу робіт, строку їх виконання, порядку здавання-приймання, оплати вартості виконаних робіт, а також форм і строків розрахунків за ними;

3. №3 “Основні принципи, які регулюють аудит” – викладаються принципи професійної етики (незалежність, об’єктивність, компетентність та доброзичливість) і методології аудиту (вибір методики, прийомів аудиту, оцінка значущості аудиту, критерії достовірності висновків, запобігання ризикам);

4. №4 “Планування аудиту” – методичні рекомендації по плануванню діяльності аудиторської фірми. Призначений для ритмічного завантаження роботою аудиторської фірми, контролю за виконанням договірних зобов’язань з аудиторських робіт по кількості і якості, формування портфелю замовлень;

5. №5 “Оцінка ризиків та вплив їх на аудиторські процедури” – рекомендації по оцінці власного і контрольного ризику та вплив їх на застосування аудиторських процедур. Призначений запобігти різним формам ризику за допомогою економічних і документальних процедур;

6. №6 “Оцінка системи внутрішнього контролю” – визначається зміст внутрішнього контролю та його функції в управлінні мікроекономікою.
Використовується для дослідження стану менеджменту, маркетингу та складання рекомендацій щодо поліпшення управління фірмою;

7. №7 “Критерії істотності доказів та достовірності при застосуванні в аудиті” – розгляд доказів, які мають суттєве значення для достовірності аудиторських висновків. Критерії оцінки доказів застосовуються для виявлення недоліків у суб’єкта господарювання: суттєві - враховуються, а не суттєві – відкидаються;

8. №8 “Аудиторські свідчення” – аудиторські свідчення це відомості, одержані аудитором у процесі перевірки суб’єкта господарювання, дослідження первинних документів, облікових регістрів, проведення інвентаризації.
Аудиторські докази мають бути переконливими і спиратися на різні документи.
Норматив дає можливість класифікувати різні види свідчень, взаємо перевіряти одні докази іншими, застосовуючи різні методичні прийоми і процедури;

9. №9 “Ризик впливу конкретних факторів та аудиторських вибіркових спостережень” – методичні рекомендації по проведенню вибіркових спостережень у аудиторському контролі та можливий ризик у оцінці конкретних факторів.

10. №10 “Аналіз інформації” – розглядаються методичні прийоми дослідження інформації про фінансово-господарську діяльність. Норматив сприяє поліпшенню аналізу інформації та підвищує достовірність аудиторських висновків;

11. №11 “Формування аудиторського висновку” – розкривається суть методичних прийомів і процедур узагальнення результатів аудиторського дослідження за формою, змістом, хронологією, документування проміжних результатів аудиту. Формування висновків аудиту проводиться після групування виявлених недоліків за періодом виникнення, змістом, матеріально відповідальними особами. Норматив узагальнює досвід формування аудиторських висновків;

12. №12 “Документальне оформлення аудиту” - документальне оформлення аудиту складається із робочих і підсумкових документів. Норматив розкриває зміст цих документів та регламентує їх застосування. Робочі документи – це різного роду групування негативних даних з господарювання за центрами виникнення та місцем відповідальності за них. Підсумкові документи – це документи узагальнення результатів аудиту;

13. №13 “Аудиторський висновок” – методичні рекомендації по складанню аудиторського висновку, його структура та види (безумовно позитивний, умовно позитивний, із застереженням). Норматив уніфікує складання аудиторського висновку, підвищує його обґрунтованість та адресність;

14. №14 “Використання матеріалів іншого аудитора або експерта” – наводиться перелік матеріалів, зібраних іншим аудитором, та даються вказівки по їх використанню при проведенні аудиту;

15. №15 “Відповідальність аудитора за висновок” – застосовується при визначенні відповідальності аудитора за неправильно складений висновок;

16. №16 “Інформування клієнта” – визначаються обов’язки аудитора щодо подання інформації клієнту про виявлені недоліки у фінансово-господарській діяльності, напрями удосконалення цієї діяльності;

17. №17 “Контроль якості роботи аудитора” – рекомендації по контролю якості роботи аудитора керівником аудиторської фірм, замовником, а також органами, що одержують звітність і висновки аудитора (податкові служби, засновники, акціонери);

18. №18 “Використання комп’ютерної техніки в аудиті” – методичні рекомендації по використанню різних видів комп’ютерної техніки у процесі проведення аудиту та узагальнення його результатів;

19. №19 “Роботи, супутні аудиту” – розглядаються види аудиторських послуг, які можуть виконувати аудитори (відновлення обліку, проведення семінарів з працівниками замовника, запровадження нової або удосконалення діючої первинної документації);

20. №20 “Вартість аудиторських робіт” – викладено основи методики розрахунку вартості аудиторських робіт за їх видами, змістом, обсягом, а також строками виконання. Норматив використовується на організаційній стадії аудиторського процесу (13(.

З поданого переліку національних норм аудиту, їх змісту і використання при проведенні аудиторських робіт видно, що вони мають певну відмінність від Міжнародних нормативів аудиту, обумовлену законодавством
України та чинними нормативно-правовими актами з питань бухгалтерського обліку і звітності, фінансово-господарського контролю і аудиту. Значна частина національних норм аудиту затверджена до застосування Аудиторською палатою України, інші — на стадії завершення розробки і апробації. За структурою побудови вони відповідають Міжнародним нормативам аудиту, що сприяє використанню зарубіжного досвіду в аудиторській діяльності.

Норми аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у практиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту. Методичними рекомендаціями розкривається зміст повноти перевірки первинних документів аудитом, відображення їх у облікових регістрах; адекватність показників аналітичного і синтетичного бухгалтерського обліку, головної книги, балансу і фінансової звітності на певні звітні періоди, які правдиво відображають фінансово-господарську діяльність суб'єкта підприємництва, повноту і своєчасність сплати державних і муніципальних податків, ліквідність і платоспроможність його, гарантії від банкрутства.

Отже, застосування міжнародних і національних норм аудиту (стандартів) сприяє поліпшенню якості контролю та активізації діяльності суб'єктів підприємництва та достовірності відображення її в бухгалтерському обліку і звітності.

Висновок

Аудит – це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудит у країнах із розвиненою ринковою економікою пройшов у своєму розвитку такий еволюційний шлях:

1. аудит як знаряддя перевірки і підтвердження достовірності бухгалтерських документів і звітів;

2. системна орієнтація аудиту на активізацію економічної діяльності, на підвищення ефективності системи управління підприємством і передусім системи внутрішнього контролю;

3. орієнтація аудиту на запобігання можливому ризику під час проведення перевірок або консультацій, уникнення ризику.

За організаційними ознаками аудит поділяють на:

1. регламентований, якому підлягають відкриті акціонерні товариства, підприємства-емітенти облігацій, банки, інвестиційні фонди і компанії, небанківські фінансові установи, які залучають кошти громадян або здійснюють торгівлю цінними паперами, біржі, страхові компанії, кредитні спілки, недержавні пенсійні фонди для підтвердження достовірності та повноти річного балансу і звітності; суб'єкти господарювання, що ліквідуються для підтвердження достовірності та повноти ліквідаційного балансу; засновники відкритих акціонерних товариств при їх створенні для перевірки фінансового стану щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного фонду; комерційні банки для підтвердження достовірності поданих до Національного банку України балансових даних юридичних осіб- акцiонерiв (учасників), на наявність у них власних коштів у грошовій формі для здійснення внесків до статутних фондів банків в обсягах, передбачених установчими документами; засновники комерційних банків, які мають частку в загальному оголошеному статутному фонді не менше п'яти відсотків;

2. договірний, який проводиться з власної ініціативи замовника;

3. внутрішній;

4. державний, який проводять аудиторські підрозділи державних податкових адміністрацій.

За участю в процесі проведення аудиту різних фахівців і аудиторських організацій, аудит поділяють на:

1. однопредметний - досліджуються питання одного виду;

2. багатопредметний - провадиться фахівцями різних спеціальностей, а також різних аудиторських організацій;

3. комісійний - провадиться кількома фахівцями різних спеціальностей, але однієї аудиторської організації.

За змістом і функціями в управлінні фінансово-господарською діяльністю аудит поділяють на:

1. запобіжний, який має запобігати різного роду конфліктним ситуаціям у фінансово-господарській діяльності до виникнення їх;

2. перманентний, який проводиться безперервно у процесі фінансово- господарської діяльності підприємства;

3. ретроспективний, який здійснюється після виконання господарських операцій здебільшого за минулий рік.

До основних робіт, які можуть здійснювати аудиторські фірми, відносяться:

1. обов'язковий і добровільний аудит;

2. оглядова перевірка;

3. тематичні перевірки бухгалтерського і податкового обліку;

4. трансформація бухгалтерського обліку;

5. ведення обліку підприємства;

6. відновлення обліку;

7. виправлення помилок;

8. автоматизація обліку;

9. планування;

10. аналіз;

11. надання консультацій.

Організацію аудиту в Україні здійснює Аудиторська плата України, яка є незалежнім самостійним органом, мета якого сприяти розвитку, вдосконаленню та уніфікації аудиторської справи. Аудиторська палата покликана створити систему незалежного фінансово-господарського контролю у формі аудиту, який би давав об’єктивну оцінку фінансового стану підприємств і підприємців, сприяв раціональному господарюванню та своєчасно запобігав банкрутству, забезпечував достовірний контроль за доходами і видатками власників та одночасно оберігав інтереси держави.

До повноважень Аудиторської палати України належать:

1. сертифікація і ліцензування суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. затвердження норм і стандартів аудиту, програм підготовки аудиторів;

3. ведення реєстру аудиторських фірм та аудиторів, які одноособово надають аудиторські послуги, і оприлюднення його даних;

4. створення на території Україні регіональних відділень, визначення їх повноважень і контроль за їх діяльністю;

5. встановлення розміру плати за проведення сертифікації осіб, які претендують на отримання сертифікату;

6. розгляд скарг на діяльність окремих аудиторів та аудиторських фірм з питань її компетенції;

7. застосування до аудиторів стягнень за неналежне виконання своїх професійних обов'язків у вигляді попередження, зупинення дії сертифікату та ліцензії на строк до одного року або їх повне анулювання ;

8. сприяння виданню нормативних, методичних та інших матеріалів з питань аудиторської діяльності;

9. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд відповідних інстанцій;

10. участь в роботі міжнародних організацій з питань аудиту;

11. визначення порядку оформлення офіційних документів за наслідками надання аудиторських послуг.

Із членів Аудиторської палати формується Спостережна Рада, яка виконує такі повноваження:

1. контроль за виконанням рішень АПУ та з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ;

2. представництво АПУ в державних, міжнародних та інших органах;

3. організація зв'язку з громадськістю;

4. підготовка та організація роботи з’їздів аудиторів України, що скликаються АПУ, здійснення розробки та пропонування на затвердження АПУ строків та порядку денного з'їздів аудиторів України, підготовка звіту АПУ до з'їзду;

5. контроль ведення та оприлюднення реєстру аудиторів та аудиторських фірм;

6. підготовка та внесення на затвердження АПУ планів роботи та звітування про їх виконання;

7. пропонування на затвердження АПУ кошторису витрат, штатного розкладу та заробітної плати експертів та інших працівників, які виконують роботу в АПУ за договорами;

8. контроль використання фінансів секретаріатом АПУ;

9. контроль за діяльністю секретаріату по виконанню відповідних рішень АПУ;

10. контроль за діяльністю регіональних відділень, за їх ротацією, доцільністю формування, функціонування та фінансовим станом;

11. має право призупинять діяльність регіональних відділень до прийняття рішення АПУ на найближчому засіданні;

12. пропонування на розгляд АПУ пропозиції щодо призупинення повноважень окремих членів АПУ та порушення клопотання про їх заміну;

13. внесення пропозиції щодо підготовки та перепідготовки аудиторів;

14. внесення на розгляд АПУ структури та особистого складу секретаріату;

15. прийняття рішення про залучення до роботи в АПУ експертів та інших працюючих за договорами;

16. розробка та затвердження порядку денного засідань АПУ.

Аудиторська палата України може створювати свої регіональні відділення в Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополь. На регіональне відділення покладаються такі повноваження:

1. здійснення сертифікації суб'єктів, що мають намір займатися аудиторською діяльністю;

2. ведення регіонального реєстру аудиторських фірм та аудиторів, що самостійно надають аудиторські послуги, а також філій, відділень та представництв аудиторських фірм з інших регіонів, зареєстрованих на території регіону;

3. подання даних реєстру до АПУ і оприлюднення його в пресі;

4. підготовка пропозицій з питань розвитку аудиту в Україні та винесення їх на розгляд АПУ.

Професійна етика – це норма поведінки, яка забезпечує моральний характер взаємовідносин між людьми, що ґрунтуються на професійній діяльності. Аудитор зобов'язаний дотримуватися наступних фундаментальних засад етики:

1. чесність - аудитор має бути чесним при виконанні своїх професійних обов'язків;

2. об'єктивність - аудитор повинен бути справедливим і не допускати, щоб забобони, упередженість та інші чинники впливали на його об'єктивність;

3. конфіденційність - аудитор не має права без згоди клієнта розголошувати або розкривати інформацію, отриману ним у ході перевірки, а також використовувати її у своїх цілях;

4. професійна поведінка - аудитор повинен створювати і підтримувати добру репутацію, утримуючись від будь-яких дій, що дискредитують її;

5. доброзичливість - аудитор зобов'язаний виконувати з належною турботою й увагою інструкції та вказівки клієнта у тій мірі, в якій вони не суперечать вимогам чесності, об'єктивності і незалежності, позитивно ставитися до критичних зауважень з приводу виконаної роботи та перевіряти їх на підставі доказів, вносити в разі потреби зміни та доповнення.

Міжнародні асоціації бухгалтерів і аудиторів узагальнили досвід організації і методики обліку та аудиту в країнах з різними формами власності і господарювання у вигляді міжнародних норм аудиту, які виконують функції стандартів. Стандарти аудиту - це загальні керівні матеріали для допомоги аудиторам у виконанні їх обов'язків з аудиту фінансової звітності.
У них подано професійні вимоги до якості аудитора та якості аудиторських висновків і доказів. Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності щодо організації і методики проведення.

В Міжнародних нормативах аудиту викладено основні напрями аудиту, зокрема планування, контроль, і фіксацію результатів виконаної роботи. При цьому зазначається, що аудитор має вивчити систему обліку і оцінити її придатність для складання достовірної звітності.

Аудиторська палата України з метою регламентування правил і порядку проведення аудиту та виконання аудиторських послуг розробляє і частково завершила складання національних стандартів аудиту. Ґрунтуються вони на законодавстві України про аудиторську діяльність і міжнародних нормах аудиту, а також професійній термінології, прийнятій у світовій практиці.
Національні нормативи аудиту передбачають основні принципи виконання аудиторських робіт, але не є методиками чи інструкціями до застосування методичних прийомів та притаманних їм процедур аудиту. Норми аудиту не мають законодавчого статусу, тому не є обов'язковими для застосування у практиці аудиторської діяльності, хоч у міжнародному і вітчизняному аудиті цих норм здебільшого дотримуються. Разом з тим до норм аудиту розробляються конкретні методики, методичні рекомендації, які сприяють поглибленому дослідженню питань, поставлених на вирішення аудиту.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6