Валютні операції банку (на прикладі діяльності ВАТ "Райффайзен Банк Аваль")

Одним із прийомів, що широко використовується банками у процесі управління валютними позиціями, є проведення конверсійних операцій. Наднормативний розмір позиції за певною валютою може бути зменшений її обміном на іншу валюту, за якою розмір позиції був нижчий за норматив. Це дає змогу увідповіднювати валютні позиції до встановлених вимог без здійснення операцій з базовою валютою. Зазвичай банки вдаються до конверсії валюти, курс якої знижується, у надійнішу та стабільнішу валюту. Наприклад, якщо очікується зростання курсу долара США щодо євро, то має сенс швидкий обмін вільних грошових коштів у євро на долари. Однак конверсійні операції майже не впливають на розмір загальної валютної позиції банку, прийнятої в Україні, і тому не можуть бути використані для її регулювання.

У процесі управління валютним ризиком банки можуть скористатися методом випередження та відставання (leads and lags від англ. випередження та відставання), який грунтується на змінах строків платежів в іноземних валютах залежно від очікуваних коливань валютних курсів. Маніпулювання строками дає змогу закрити короткі позиції за певними валютами до зростання їхнього ринкового курсу і відповідно довгі позиції – до зниження курсу. До найпоширеніших на практиці форм зазначеної тактики належать [65]:

- прискорення репатріації (повернення до своєї країни з-за кордону) капіталу, прибутків, інших грошових коштів в очікуванні ревальвації національної валюти або сповільнення процесів репатріації перед девальвацією національної валюти;

- прискорення чи сповільнення погашення основної суми боргу в іноземній валюті та виплати відсотків залежно від зміни валютного курсу;

- дострокова оплата послуг і товарів (основних фондів, товарно-матеріальних цінностей) у разі підвищення курсу валюти платежу або затримка платежів у разі очікування зниження курсу;

- прискорення чи сповільнення нарахування і виплати дивідендів, надходження коштів в іноземній валюті до статутного фонду банку та ін.;

- регулювання одержувачем інвалютних коштів строків їх конверсії в національну валюту.

Можливості застосування прийому випередження та відставання визначаються передусім законодавчим регулюванням країни та умовами фінансових контрактів. У переважній більшості угод, за якими відбуваються платежі, передбачається і можливість дострокової оплати, і види та розмір штрафних санкцій (пені, неустойки та ін.) за несвоєчасне здійснення переказів валютних коштів. В останньому випадку затримка платежу через зниження курсу буде виправдана лише тоді, коли зниження витрат на придбання валюти за новим курсом перекриє суму нарахованих штрафів.

Прийом дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті становить різновид обліку векселів і полягає в перевідступі банку права вимоги заборгованості в іноземній валюті в обмін на негайну виплату банком власнику векселя відповідної суми коштів у національній або іншій іноземній валюті. Дисконтування здійснюється здебільшого через проведення форфейтингових операцій. Банк купує векселі на всю суму і на повний строк без права їх регресу (обороту) на попереднього власника. Відмінність цієї операції від традиційного обліку векселів полягає в тому, що форфейтингові операції проводяться з великими обсягами платежів в іноземній валюті (звичайно не менш як 1 млн. дол. США) та з тривалим кредитом (на період від півроку до 5–7 років). Загальноприйнятою практикою є наявність гарантії третьої особи або аваль, а також здійснення серії регулярних платежів, які оформлені простими векселями. Форфейтинг може розглядатись як експортний факторинг і є, по суті, кредитуванням експортера.

Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті здійснюється також іншими способами, які мають певні відмінності порівняно з форфейтингом, такі як право регресу векселів, спеціальний, узгоджений сторонами занижений валютний курс та ін. Добір платіжних вимог, що дисконтуються, за строками виплат згідно з власними потребами банку допомагає менеджментові планувати майбутні дії щодо управління валютною позицією. Дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті має низку обмежень і недоліків, які й зумовлюють його незначне поширення у процесі управління валютною позицією. Навіть якщо банку вдалося знизити позиційний валютний ризик за допомогою таких операцій, то форфейтер (банк) наражається на інші ризики (ризик неплатежу, політичний ризик у країні емітента векселів, ризик переказу валютних коштів, який полягає в неможливості виконання зобов'язань в іноземній валюті країною покупця). Крім того, банку не вдається уникнути валютного ризику, пов'язаного зі зміною курсу валюти платежу впродовж дії форфейтингової угоди. Тому не кожний банк погоджується стати форфейтером. Деякі банки, навпаки, спеціалізуються на такому способі фінансування експортерів.

Здебільшого форфейтингові операції проводяться банком для отримання прибутків від різниці між номінальною сумою векселя та реальною величиною коштів, виплачених банком їхньому власнику, а також одержання комісійного доходу. Законодавство та правила валютного регулювання в окремих країнах можуть обмежувати можливості використання методу дисконтування платіжних вимог в іноземній валюті, як це й відбувається у вітчизняній практиці.

Загалом управління валютними позиціями за допомогою проведення балансових операцій часто не відповідає власним потребам і планам банку, а іноді не вигідне з погляду витрат. Вітчизняні банки змушені вдаватися до таких прийомів за браком необхідних умов для застосування сучасніших і досконаліших методів регулювання валютної позиції, таких, зокрема, як строкові валютні угоди.

Друга група методів, пов'язана з хеджуванням валютного ризику, передбачає створення захисту від валютних ризиків укладанням додаткових строкових угод за іноземною валютою, які дають змогу компенсувати можливі фінансові втрати за балансовими статтями внаслідок зміни валютного курсу. Хеджування здійснюють за допомогою проведення операцій з форвардними валютними контрактами, валютними ф'ючерсами та опціонами, валютними своп-контрактами, своп-оціонами, а також різних їх комбінацій типу подвійний форвард, валютний своп.

Широкий вибір похідних фінансових інструментів на міжнародних ринках дає змогу банкам знаходити найефективніші комбінації проведення валютних операцій і застосовувати досконалі методи управління валютною позицією для зниження валютного ризику. Інструменти хеджування валютного ризику відрізняються за характеристиками та механізмами функціонування і докладно розглянуто в наступному розділі.

Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції згідно інтегральної методології НБУ, розраховується за формулою [30], яка враховує як балансові, так і позабалансові валютні активи та пасиви:

          ВП      

Н13 =          –––– х 100 %,

       РК          (3.2)

де ВП - загальна відкрита валютна позиція за балансовими та позаба-

лансовими активами і зобов'язаннями банку за всіма іноземними

валютами у гривневому еквіваленті (розрахунок здійснюється за звітну

дату), яка визначається як сума абсолютних величин усіх довгих і

коротких відкритих валютних позицій у гривневому еквіваленті

окремо за кожною іноземною валютою (без урахування знака) за всіма

іноземними валютами:

ВП = ВПа – ВПз (3.3)

де ВПа -балансові та позабалансові активи;

ВПз (балансові та позабалансові зобов'язання).

РК - регулятивний капітал банку.

Якщо комерційний банк, як аналізуємий у дипломному проекті ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», регулює валютну позицію тільки з застосуванням балансових інструментів, то маючи відкриту валютну позицію, банк може отримати прибутки чи зазнати збитків внаслідок зміни валютного курсу з огляду на закономірність [69]:

- довга валютна позиція приносить прибутки в разі підвищення курсу іноземної валюти і завдає збитків у разі його зниження;

- коротка валютна позиція приносить прибутки в разі зниження курсу іноземної валюти, але завдає збитків у разі підвищення курсу.

На рис.3.1 – 3.3 наведені результати компьютерного масштабування по-валютних балансів ВАТ ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» за 2006 -2008 роки, в яких всі агрегатні статті масштабовані на розмір поточного власного капіталу банку і відповідному році.

Така форма представлення вихідних статистичних даних дає можливість детального аналізу складових формування чистої валютної позиції банку та її порівняння з нормативами Н13 НБУ [30], наведені графічні представлення проведеного аналізу. які дають можливість в дипломному проекті детально проаналізувати стан, структуру та динаміку розвитку валютних операцій в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2006 -2008 роках.

Як показує аналіз графіків, наведених на рис.3.1 – 3.3:

1. На кінець 2006 року (рис.3.1):

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 106,5% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 55,0% від ВК), частки (51,5%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 99,6% від ВК) фінансувалися частково (93,4%) за рахунок запозичених коштів інших банків та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту(6,2% від ВК);

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 8,8% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 8,9% від ВК (норма-тив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 20,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 6,4% від ВК) та частки (14,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

Рис.3.1. Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2006 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 29,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]).

3. На кінець 2007 року(рис.3.2):

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 91,4% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 82,5% від ВК), частки (2,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку та частки коштів в національній валюті, переведених в іноземну валюту (6,6%);

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 103,2% від ВК) фінансувалися повністю (103,2%) за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 9,9% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 10,4% від ВК (норматив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 10,8% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 10,5% від ВК) та частки (0,3%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 11,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

Рис.3.2. Структура масштабованих по вларисному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2007 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

в) сумарна відкрита довга валютна позиція (валютні активи більше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини ресурсних пасивів з націо-нальної валюти в іноземну валюту становила 0,5% від власного капіталу банку (норматив довгої валютної позиції H13-1– не більше 20% від ВК [30]).

4. На кінець 2008 року(рис.3.3):

USD – долар США

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 93,3% від ВК), фінансували-ся повністю за рахунок залучених коштів клієнтів;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 124,9% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -0,4% від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК [30]), загальна (сума модулів) валютна відкрита позиція Н13 становила 2,1% від ВК (норматив – не більше 30%).

EUR – євро

а) валютні кредити, надані клієнтам (частка 24,7% від ВК), фінансували-ся за рахунок залучених коштів клієнтів (частка 14,9% від ВК) та частки (9,8%) запозичених коштів на міжбанківському ринку;

б) валютні кошти, розміщені в інших банках(коррахунки та міжбанківські депозити та кредити у частці 12,7% від ВК) фінансувалися повністю за рахунок запозичених коштів інших банків;

в) сумарна відкрита коротка валютна позиція (валютні активи менше, ніж валютні пасиви) за рахунок переведення частини активів з іноземної валюти в національну валюту становила -1,7 % від власного капіталу банку (норматив короткої валютної позиції H13-2– не більше 10% від ВК [30]).

Рис.3.3. Структура масштабованих по власному капіталу відносних рівнів активів та зобов’язань в USD та EUR в балансі ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» у 2008 році та формування рівня відносної чистої валютної позиції для порівняння з нормативами Н13-1, Н13-2

Таким чином, проведений аналіз показує, що після суттєвого провалу валютного менеджменту банку у 2007 році та значними нанесеними збитками за рахунок валютообмінних операцій, у 2008 році ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» зайняв стратегічно нейтральну балансову валютну позицію, значно знизивши рівень валютного ризику та перемістивши акцент на розвиток обсягів операцій в євро і зниження відносного обсягу операцій в доларах США.

Останні різкі коливання курсу долара США та євро в бік зростання курсу іноземних валют до національної валюти України (кінець вересня – початок жовтня 2008 року) показали хибність прогнозного валютного менеджменту в ВАТ «Райффайзен Банк Аваль». Таким чином, ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» без застосування нових позабалансових інструментів валютного хеджування ризиків зміни курсів за допомогою описаних вище валютних деривативів буде наражатися на великий рівень втрат від коливань валютних курсів.

Висновки

Предметом дипломного дослідження були валютні операції комерційних банків України:

- операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

- операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

- операції, пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Дослідження показало, що валютні операції комерційних банків України можуть бути поділені на дві основні групи:

1) операції обслуговування валютних готівкових та безготівкових грошових потоків з використанням валюти як засобу платежа без зміни виду валюти:

- розрахункові безготівкові операції з використанням валютних кореспондентських рахунків в банках-нерезидентах відповідно видам іноземної валюти;

- касові операції з готівковою іноземною валютою;

- депозитні та кредитні операції з іноземною валютою з переведенням її в безготівкову чи готівкову форми.

2) операції з торгівлі іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами на міжбанківському валютному ринку України та міжнародних валютних ринках:

- купівля іноземної валюти - це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;

- продаж іноземної валюти - це операція з продажу іноземної валюти за гривні;

- обмін (конвертація) іноземної валюти - це операція з купівлі (продажу) однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту;

- операції на міжбанківському валютному ринку України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком;

- операції на міжнародному валютному ринку - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України.

Дослідження валютних операцій в магістерській дипломній роботі виконано на базі матеріалів комерційного банку - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", який працює з 1992 року й відповідно до класифікації Національного банку України ставиться до категорії системних великих банків України.

Станом на 01.01.2009 року клієнтська база банку становить 4 млн. 944 тис.клієнтів, з них:

-                      юридичних осіб – 233 тис.клієнтів;

-                      фізичних осіб – 4 млн.711тис.клієнтів.

Для активного проведення валютних операцій банк залучає за підтримки материнського банку «Райффайзен Центральбанк Остеррайх АГ»(Австрія) синдиковані валютні довгострокові кредити на міжнародному кредитному ринку.

В липні 2008 року банк підписав угоду про отримання синдикованого кредиту на суму 200 млн.доларів США. Початковими організаторами цієї угоди виступили настпуні банки:the Bank of Tokyo Mitsubishi UFJ, Ltd, Bayerische Landesbank, HSBC Bank PLC та Standard Bank PLC. Кредит складається з двох траншів: 1 річний кредит на суму 88,5 млн.доларів США та 2-х річний кредит на суму 116,5 млн.доларів США.

В листопаді 2008 банк успішно здійснив погашення залученого в 2007 році синдикованого кредиту на суму 200 млн.доларів США, уповноваженими організаторами якого виступили: the Bank of Tokyo Mitsubishi UFJ, Ltd, Bayerische Landesbank, HSBC Bank PLC та Intesa Sanpaolo S.p.A.

В грудні 2008 року в продовження плідної співпраці з міжнародними фінансовими організаціями ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ЄБРР підписали угоду про залучення субординованого кредиту на суму 75 млн.доларів США на строк 10 років, який використовується для зростання регулятивного капіталу банку другого рівня.

ВАТ «Раййффайзен Банк Аваль» у 2008 році став найбільшим постачальником готівкової іноземної валюти, ввезеної з-за кордону, в саме ввезено:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14