Управління ліквідністю банку

Управління ліквідністю банку

Тема 10. Управління ліквідністю банку

1.     Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку.

2.     Еволюція вимог НБУ щодо нормативів ліквідності комерційного банку.

3.     Обов’язкове резервування залучених коштів як метод державного регулювання ліквідності комерційних банків.

4.     Теорія і практика управління банківською ліквідністю на макро- і мікрорівні.

Задачі. Варіант 10

1. Показники ліквідності і платоспроможності як складові фінансової стійкості банку

Стан і перспективи функціонування фінансових інститутів ринків капіталу мають важливе значення для національної економіки. Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Термін “ліквідність” походить від латинського liquidus, що в перекладі означає рідкий, текучий, тобто ліквідність характеризується легкістю реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей та інших активів у грошові кошти.

Термін «платоспроможність» дещо ширший, він включає не тільки і не стільки можливість перетворення активів в такі, що швидко реалізуються, скільки здатність юридичної чи фізичної особи своєчасно і повністю виконати свої платіжні зобов‘язання, які витікають з торговельних, кредитних і інших операцій грошового характеру. Таким чином ліквідність виступає як необхідна і обов‘язкова умова платоспроможності, контроль за дотриманням якої бере на себе не тільки сама юридична чи фізична особа, але і певний зовнішній орган контролю чи нагляду.

Ліквідність для комерційного банку виступає як здатність банку забезпечити своєчасне виконання в грошовій формі своїх зобов‘язань по пасиву. Ліквідність банку визначається збалансованістю активів і пасивів балансу банку, ступенем відповідності строків розміщених активів і залучених банком пасивів.

Норми ліквідності банку звичайно встановлюються як відношення різних статей активів балансу до всієї суми чи до визначених статей пасивів, або навпаки, пасивів до активів. Ліквідність банку лежить в основі його платоспроможності.

Платоспроможність трактується як здатність банку у встановлені строки в повній сумі відповідати за своїми зобов‘язаннями.

В цілому ліквідність суб’єкта можна охарактеризувати за такими параметрами як: наявність ліквідних активів для виконання зобов’язань перед постачальниками, підрядчиками, бюджетом, різними кредиторами; достатність власних коштів для життєдіяльності (оборотних і основних коштів, які характеризуються якісними і кількісними показниками); залежність від зовнішніх джерел фінансування.

Крім того, ліквідність суб’єкта визначається величиною позабалансових зобов’язань, добросовісності суб’єкта у виконанні платежів і загальною культурою взаємовідносин з контрагентами, здатністю суб’єкта випускати цінні папери, які користуються попитом на ринку. У випадку купівлі-продажу (процесів злиття, поглинання) ліквідність суб’єкта “переходить” у ліквідність об’єкта.

У сучасних економічних умовах банківську ліквідність можна розглядати також як багаторівневу систему категорій, яка об’єднує поняття: ліквідність банківської системи, ліквідність банку, ліквідність балансу банку (ліквідність активів, ліквідність пасивів).

Ліквідність банківської системи – це спроможність забезпечити своєчасне виконання всіх зобов’язань перед вкладниками, кредиторами та акціонерами банківських установ, можливість залучати в повному обсязі вільні кошти юридичних і фізичних осіб, надавати кредити й інвестувати розвиток економіки країни. Ліквідність банківської системи залежить від ліквідності банківських установ, Національного банку України і держави, а також розвитку міжбанківського ринку, що дає змогу вважати банківську систему цілісною. На ліквідність банківської системи також впливають зовнішній та внутрішній борг України, рівень інвестицій, динаміка кредиторської та дебіторської заборгованості, законодавчо-нормативна база захисту кредиторів.

Ліквідність банку – це його здатність своєчасно виконувати свої зобов’язання. Інакше кажучи, суми його грошових коштів, які можна швидко мобілізувати з інших джерел, дають змогу вчасновиконувати зобов’язання, відображені в пасиві балансу. Зокрема, з метою підтримання ліквідності, банк повинен мати певний резерв для виконання непередбачених зобов’язань, які можуть бути зумовлені як змінами стану грошового ринку, так і фінансовим станом клієнтів або банків-партнерів. Ліквідність банку є запорукою його стійкості, оскільки банк, який володіє достатнім рівнем ліквідності, може з мінімальними затратами для себе виконувати такі функції: • проводити платежі за дорученням клієнтів; • повертати кредиторам (вкладникам) кошти як з настанням терміну погашення, так і достроково; • сплачувати випущені цінні папери; • відповідати за зобов’язаннями, які можуть відбутися в майбутньому, в тому числі за позабалансовими зобов’язаннями.

Ліквідність балансу є співвідношенням окремих статей активу та пасиву балансу з метою порівняння їх значень зі значенням встановлених нормативів. Варто зазначити, що ліквідність балансу банку є основним фактором ліквідності самого банку. Тому немає підстав протиставляти ці поняття як несумісні. На ліквідність банківського балансу впливають певні фактори, серед яких можна виділити: співвідношення строків залучення ресурсів та строків розміщення коштів, структура активів, ступінь ризикованості активних операцій, структура пасивів, якість управління ліквідності банком. Баланс банку вважається ліквідним, якщо його стан дає змогу за рахунок швидкої реалізації активів покривати термінові зобов’язання за пасивами. Можливість швидкого перетворення активів банку в грошову форму для виконання власних зобов’язань зумовлена багатьма чинниками, серед яких головний – відповідність термінів та обсягів розміщення фінансових ресурсів термінам та обсягам їх залучення. На основі балансу банку можна розрахувати показники ліквідності, з яких окремі регламентовані Національним банком України, а інші можуть бути визначені самостійно для потреб банку при проведенні аналізу його надійності.

Ліквідність активів передбачає, що активи можуть бути безпосередньо використані для погашення боргових зобов’язань або трансформуватися в грошові та інші платіжні засоби, іншу грошову форму.

Ступінь ліквідності того чи іншого активу визначається його властивістю зберігати свою номінальну вартість без змін. Така властивість активу перебуває в протилежній залежності від ризиковості.

Такі характеристики банківських активів, як мобільність (легкість перетворення в грошову форму) та диверсифікація можна об’єднати під загальною назвою "якість активів" банку. Чим вища якість активів банку, тим вища його ліквідність. Стан ліквідності банку залежить від ступеня "пов’язаності" його пасивів з активами. Якщо в складі банківських пасивів значна частка великих депозитів (кредитів), що належать одному–двом вкладникам (кредиторам), то спроба раптового дострокового вилучення таких пасивів може підірвати ліквідність банку. Отже, можна зробити висновок, що ліквідність банку залежить від якості банківських активів, яка, в свою чергу, виражена такими показниками, як структура активів за ступенем ліквідності, ризикованість, дохідність, відповідність активів і пасивів за строками.

Іншим структурним елементом банківської ліквідності є категорія “ліквідні пасиви”. Її суть полягає в тому, що це пасиви, які стабільно перебувають в обігу, не є надзвичайно чутливими до відсоткових ставок та постійно поповнюються.

До ліквідних пасивів належать залишки на поточних рахунках постійних клієнтів банку, кредити, отримані від міжнародних фінансових організацій. Зокрема, ліквідність банку підвищується, коли мінливість залишків залучених ним коштів зменшується.

Ці поняття, «ліквідність» і «платоспроможність», розглядаються подекуди як споріднені, а різниця між ними вбачається у часовому горизонті аналізу: ліквідність є окремим випадком платоспроможності, а саме можливістю своєчасного виконання зобов’язань. За тимчасової відсутності ліквідності банк може не виплатити депозит сьогодні та сплачувати штраф за затримку. Після отримання коштів він може виплатити депозит та відновити ліквідність. У такому випадку платоспроможність банку як мала, так і має місце, незважаючи на несвоєчасне виконання зобов’язання.

Платоспроможний банк – це банк, що раніше чи пізніше в змозі виконати свої зобов’язання, а ліквідний банк – це той, що виконує всі свої зобов’язання у строк. У зв’язку з цим можливі такі сполучення як «платоспроможність – неліквідність», «неплатоспроможність – ліквідність». Останнє можливе тоді, коли банк підтримує ліквідність шляхом залучення нових ресурсів у зростаючому обсязі. Виконання зобов’язань, строк за якими уже настав, відбувається за рахунок нових залучених коштів. Це і є достатньо відомий економічний феномен – «піраміда». «Пірамідальна» система є ліквідною, однак неплатоспроможною. За умови припинення нових залучень така система стає неліквідною.

Методи аналізу (оцінки) ліквідності банком.

Науковці, серед методів, які використовуються при оцінці ліквідності, виділяють методи внутрішньої та зовнішньої оцінки ліквідності (табл. 1). До методів внутрішньої оцінки ліквідності належать: коефіцієнтний аналіз ліквідності балансу та аналіз грошових потоків (як різновид – оцінка величини чистого вибуття зобов’язань банку).

До методів зовнішньої оцінки ліквідності належать: оцінка зміни характеристики платоспроможності банку та оцінка величини чистого вибуття зобов’язань банку. Оцінка ліквідності банку на основі коефіцієнтів є найбільш доступною і поширеною. Суть цього методу полягає в розрахунку низки коефіцієнтів, що характеризують ліквідність балансу, стабільність зобов’язань банку і потреби банку в додаткових ліквідних коштах.

Таблиця 1

Методи оцінки ліквідності банку

Різні коефіцієнти переважно розраховуються як співвідношення між обсягами активів і відповідних зобов'язань. Розрахунок коефіцієнтів ліквідності у вигляді економічних нормативів входить до складу обов'язкової звітності банків і використовується регуляторами для контролю за рівнем ліквідності кредитних організацій.

Виділяють три основні групи коефіцієнтів:

1. Коефіцієнти для розрахунку обсягу і структури зобов’язань банку.

2. Коефіцієнти для визначення обсягу і структури ліквідних коштів, що знаходяться на балансі банку.

3. Коефіцієнти, що дають можливість визначити здатність виконання банком своїх зобов’язань за рахунок ліквідних активів.

Як правило, визначається один (або декілька) основних коефіцієнтів для оцінки ліквідності. Інші слугують додатковими (допоміжними), які допомагають детальніше дослідити той чи інший аспект оцінки ліквідності (табл. 2).

Таблиця 2.

Показники ліквідності балансу банку  

Найбільш поширеним основним коефіцієнтом є коефіцієнт миттєвої ліквідності (Quick, або “лакмусовий папірець”), за яким може здійснюватися факторний аналіз.

Використання перелічених та інших показників допомагає всебічно аналізувати потреби й стан ліквідності, а також точніше оцінювати ризик незбалансованої ліквідності банку. Розробивши внутрішньобанківську систему деталізованих показників ліквідності, менеджмент матиме змогу контролювати оперативні дані та планувати діяльність з урахуванням специфіки операцій конкретного банку. Достовірне визначення потреби банку в ліквідних коштах є важливою складовою процесу управління банківською ліквідністю.

Показником, який характеризує стан ліквідної позиції банку, є розрив ліквідності (GAP) – різниця між сумою надходжень і сумою використаних коштів. Якщо наявні ліквідні засоби за обсягом перевищують їх використання, то існує додатний розрив ліквідності (GAP > 0). Це той надлишок ліквідних засобів, який необхідно швидко інвестувати в дохідні активи до виникнення потреби в грошових коштах. Коли потреба в ліквідних засобах за обсягом перевищує їх наявність, то банк має від'ємний розрив (дефіцит) ліквідності (GAP < 0) і перед ним постає завдання пошуку найдешевших і найдоступніших джерел поповнення ліквідних коштів.

2. Еволюція вимог НБУ щодо нормативів ліквідності комерційного банку

З метою забезпечення стабільної діяльності банків та своєчасного виконання ними зобов'язань перед вкладниками, а також запобігання неправильному розподілу ресурсів і втраті капіталу через ризики, що притаманні банківській діяльності, Національним банком було затверджено Інструкцію про порядок регулювання діяльності банків в Україні (постанова НБУ № 368 від 28.08.2001).

Ця Інструкція встановлює порядок визначення регулятивного капіталу банку та такі економічні нормативи, що є обов'язковими до виконання всіма банками:

нормативи капіталу:

·                   мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1),

·                   адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2),

·                   співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3),

нормативи ліквідності:

·     миттєва ліквідність (Н4),

·     поточна ліквідність (Н5),

·     короткострокова ліквідність (Н6);

нормативи кредитного ризику:

·     максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7),

·     великих кредитних ризиків (Н8),

·     максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9),

·     максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та

·     поручительств, наданих інсайдерам (Н10);

 нормативи інвестування:

·     інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11)-1,

·     загальної суми інвестування (Н12).

За нормами чинної редакції Інструкції, вимоги до нормативів ліквідності банків встановлені у розділі V «Нормативи ліквідності» і містять наступне:

Норматив миттєвої ліквідності (Н4)

Норматив миттєвої ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

(Н4) = кошти у касі та на кореспондентських рахунках

зобов'язань банку, що обліковуються за поточними рахунками

Нормативне значення нормативу Н4 має бути не менше ніж 20 відсотків.

Норматив поточної ліквідності (Н5)

Норматив поточної ліквідності встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку.

(Н5) = активи первинної* та вторинної* ліквідності

 зобов'язань** банку з відповідними строками виконання

Нормативне значення нормативу Н5 має бути не менше ніж: 30 відсотків, з 01.07.2002 - 35 відсотків, з 01.01.2003 - 40 відсотків.

* До активів первинної та вторинної ліквідності при розрахунку нормативу поточної ліквідності належать:

 готівкові кошти;

 банківські метали;

 кошти на кореспондентських рахунках, які відкриті в НБУ та інших банках;

 строкові депозити, які розміщені в НБУ та інших банках;

 боргові цінні папери, що рефінансуються НБУ, у торговому портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

 боргові цінні папери, емітовані Національним банком, у

портфелі банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

 боргові цінні папери в торговому портфелі банку, у портфелі

банку на продаж та в портфелі банку до погашення;

 надані кредити.

** До зобов'язань належать:

 кошти до запитання;

 короткострокові та довгострокові кредити, які одержані від НБУ та інших банків;

 кошти бюджету України;

 строкові депозити інших банків та клієнтів;

 цінні папери власного боргу, емітовані банком;

 субординований борг банку;

 зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

 зобов'язання з кредитування, що надані клієнтам і банкам.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6)

Норматив короткострокової ліквідності встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів.

(Н6) = ліквідні активи*

короткострокових зобов'язань**

Нормативне значення нормативу Н6 має бути не менше ніж 20 відсотків.

* До ліквідних активів при розрахунку нормативу короткострокової ліквідності включаються:

 готівкові кошти;

 банківські метали;

 кошти на кореспондентських рахунках, що відкриті в НБУ та інших банках;

 короткострокові депозити, що розміщені в НБУ та інших банках;

 короткострокові кредити, що надані іншим банкам;

 боргові цінні папери органів державної влади в торговому

портфелі банку, у портфелі банку на продаж та в портфелі банку до

погашення

** До короткострокових зобов'язань включаються:

 кошти до запитання;

 кошти бюджету України;

 короткострокові кредити, які одержані від НБУта інших банків;

 короткострокові депозити інших банків і клієнтів;

 короткострокові цінні папери власного боргу, емітовані банком;

 зобов'язання і вимоги за всіма видами гарантій, порук, авалів;

 зобов'язання з кредитування, які надані банкам і клієнтам.

Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності (Н2) визначається як співвідношення регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями та на суму забезпечення кредиту (вкладень у боргові цінні папери) безумовним зобов'язанням або грошовим покриттям у вигляді застави майнових прав і зважених за ступенем кредитного ризику.

Нормативне значення нормативу Н2 діючих банків має бути не меншим ніж 10 відсотків.

Під час розрахунку показника адекватності регулятивного капіталу до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику, додається сукупна сума відкритої валютної позиції банку за всіма іноземними валютами та банківськими металами.

Страницы: 1, 2, 3