Страхові послуги в майновому страхуванні

Строк страхування транспортних засобів звичайно встановлюється при добровільному страхуванні від 1 місяця до 1 року. Однак правилами страхування передбачаються строки страхування на одну поїздку (рейс), які можуть бути й менше 1 місяця.

Строк страхування транспортного засобу може достроково скоротитися, коли загибель цих коштів відбулися із причин інших,ніж

настання страхового випадку, передбаченого договором страхування .

Єдиних, абсолютно однакових умов страхування транспортних засобів немає як у національних страховиків, так і в представників міжнародного страхового ринку.

2.4 Страхова премія й страхові тарифи

Плата за страхування транспортного засобу (страхова премія), як і будь-якого іншого майна страхувальника, визначається множенням страхового тарифу (тарифної брутто-ставки) на страхову суму. Якщо договором страхування передбачається франшиза, то при розрахунку страхової премії зі страхової суми віднімається величина франшизи .

Від кількості страхованих за договором страхування різнотипних груп транспортних засобів з різними наборами характерних для них ризиків і відповідно з рівнями, що відрізняються, тарифних ставок залежить етапність і складність розрахунків страхової премії.

При безперервному висновку договорів страхування транспортного засобу, відсутності страхових випадків і страхових виплат за попереднім договором страхувальникові надається, як і звичайно при страхуванні майна, знижка на річну страхову премію,що підлягає виплаті, як правило, у розмірі 10% за кожний рік страхування.

Загальний розмір зменшення страхової премії, що сплачує, установлюється до 50%. Багатьма страховими організаціями надаються також пільги страхувальникам транспортних засобів, які застосовуються для окремих категорій страхувальників майна (інвалідів, учасників ВВВ, пенсіонерів), а також при переході страхувальника в дану страхову компанію від іншого страховика.

Базові тарифні ставки за страхуванням водних суден (річні) розраховуються за видами різних типів судів, звичайно окремо для морських і річкових, озерних судів. Страхові тарифи встановлюються в мінімальних і максимальних їх значень.

Так, наприклад, для страхування морських (океанських) судів у середині 90-х років страхові тарифи Військово-страхової компанії (ВСК) за різними їх видами коливалися від 4,8 до 7,5%, у тому числі:

- для пасажирських судів - від 5 до 6%;

- для судів технічного флоту - від 5,4до 7%.

Для річкових судів різних видів тарифні ставки змінювалися в межах від 2,7 до 4,5%.

Базові тарифні ставки коректуються убік збільшення або, зменшення встановленими страховиком у правилах страхування поправковими коефіцієнтами, що враховують вік судна, страхову вартість і страхову суму, вид відповідальності страховика.

Аналогічно встановлюються й коректуються при висновку конкретних договорів страхування тарифні ставки за страхуванням різних видів повітряних судів за їх типами.

Рівень базових значень страхових тарифів Військово-страхової компанії у зазначений період часу перебував у межах від 3,5 до 6,8%.

При страхуванні автотранспортних засобів страхові тарифи розраховуються за видами відповідальності окремо для легкових, і вантажних автомобілів з диференціацією їх за марками, вантажопідйомністю терміном придатності .

Так, наприклад, правилами АСО «Захист» на початку 90-х років передбачалися страхові тарифи на випадок викрадення для автомобілів, що переганяються рідко, марок «Таврія» , «Ока» , «УАЗ» , «ЛУАЗ» при строку експлуатації від дня придбання нового автомобіля 5 років -і 1%, при строку 2 роки - 2%, а для ВАЗ-2109 при цих самих строках експлуатації – відповідно 3, 5 і 7%.

Методичні основи встановлення страхових тарцфів за страхуванням коштів залізничного транспорту практично такі самі, як і за іншими видами транспорту.

2.5 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку

Страховим законодавством і правилами (договорами) страхування транспортних засобів передбачаються порядок дій страхувальника (вигодоотримувача) і страховика при настанні страхового випадку.

Страхувальник (вигодоотримувач), як і при страхуванні майна, при настанні страхового випадку, передбаченого договором страхування транспортного засобу, зобов'язаний:

1 Прийняти, що розумні й доступні в сформованих обставинах заходу щодо зменшення можливих збитків від страхового випадку; при цьому страхувальник (його представник) повинен додержуватися вказівок страховика, якщо вони були дані їм при повідомленні йому про настання страхового випадку.

2 Повідомити страховика (його представника) про настання страхового випадку негайно або в строк і способами, які зазначені в договорі страхування транспортного засобу .

3 Повідомити про страховий випадок у відповідні органи відповідно до їх компетенції (у Державну інспекцію з безпеки дорожнього руху, міліцію, орган пожежного нагляду, транспортну інспекцію відповідного виду транспорту, аварійно-рятувальну службу й т.п.); при страховому випадку з водним судном капітан або його вахтовий помічник робить відповідний запис про факт, обставини й причину страхової або іншої події, про вжиті заходи й локалізацію, зменшенні негативних наслідків, а після прибуття в морський порт капітан подає у відповідний орган «морський протест». у якому викладається все про випадок, що трапився (ававрії), і діях капітана, його команди.

4 Скласти перелік ушкоджень застрахованого або загиблого, знищеного транспортного засобу із вказівкою ушкоджених, знищених або втрачених вузлів, агрегатів іншого, у тому числі додаткового устаткування.

5 Зберегти ушкоджене, розукомплектоване внаслідок страхового випадку (у тому числі при розкраданні деталей, вузлів устаткування) транспортний засіб і забезпечити представникові страховика, сюрвейеру (аварійному комісарові, диспашеру) умови для огляду транспортного засобу, місця події, з'ясування обставин, причин настання страхового випадку й установлення розміру збитків.

6 Одержати у відповідних компетентних органах документи, що підтверджують факт, обставини й причини настання страхового випадку, характер і обсяг заподіяної шкоди, для подання їх страховикові разом із заявою про виплату страхового відшкодування.

Для одержання страхового відшкодування страхувальник (вигодоотимувач) повинен подати страховикові заяву з вимогою про страхову виплату у зв'язку зі страховим випадком за встановленою страховиком або довільною формою. До заяви додаються страховий поліс (оригінал) і документи компетентних органів, що підтверджують настання страхового випадку, обставини й причини.

Страховик, одержавши від страхувальника (його представника, вигодоотримувача) повідомлення про страховий випадок, перевіряє, чи є подія, що відбулася, страховим випадком. Перевірка здійснюється за строком страхування; часу початку й закінчення плину відповідальності страховика; виду, марці, реєстраційному, заводському номеру й іншим характеристикам транспортного засобу, а також за місцем його перебування, маршруту руху під час страхового випадку; страховим ризикам, передбаченим договором страхування.

Якщо подію, що відбулася, визнано страховим випадком, то страховик:

• дає за необхідності потрібні вказівки страхувальникові (його представникові, вигодоотримувачу) про вживання заходів щодо запобігання збільшення збитків від страхового випадку;

• звичайно негайно або не пізніше трьох днів після одержання повідомлення від страхувальника про страховий випадок забезпечує початок роботи зі складання страхового акта (аварійного сертифіката) із залученням за необхідності незалежних експертів.

Страховий акт (складається фахівцями страхової компанії) або аварійний сертифікат (складається притягнутими фахівцями аварійно-комісарських фірм або однойменних підрозділів деяких великих страхових компаній) разом із прикладеними до нього актами обстеження, експертизи потерпілий збиток у результаті страхового випадку транспортного засобу, оцінки придатності до використання (реалізації) окремих деталей, вузлів, устаткування й за необхідності їх уцінки, а також з розрахунком загального розміру збитків від страхового випадку повинен бути готовий, як правило, через 7-10 днів з моменту початку роботи. Цей строк може бути збільшений у випадках, що вимагає розслідування спеціальною комісією або слідчими органами й рішення суду.

2.6 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування

Розмір збитку визначається залежно від характеру шкоди, завданої транспортному засобу.

Внаслідок фактичної загибелі (знищенні), втраті (викраденні) або пропажі транспортного засобу без звістки збиток дорівнює його страховій (дійсній) вартості.

При ушкодженні транспортного засобу збиток може визначатися як різниця між вартістю відновлення (ремонту) транспортного засобу й вартістю придатних для використання, що залишилися після ремонту, реалізації деталей.

Вартість ремонту (відновлення) транспортного засобу визначається на підставі становить сметьі, що, витрат на ремонт.

Витрати на відновлення, включаючи вартість робіт, а також нові запчастини, ремонтні матеріали, не пов'язані із заміною, відновленням потерпілих від страхового випадку частин транспортного засобу, які зазначені в страховому акті (або акті обстеження, експертизи), не включаються до кошторису на ремонт.

Страховик виплачує страхувальникові страхове відшкодування в розмірі завданого страховим випадком збитку, якщо страхова сума встановлена в договорі страхування на рівні страхової вартості транспортного засобу.

Якщо в договорі страхування кошти транспорту страхова сума встановлена нижче страхової вартості, то страховик відшкодовує страхувальникові (вигодоотримувачу) частину збитків, пропорційну відношенню страхової суми до страхової вартості.

Витрати страхувальника, зроблені з метою зменшення збитків від страхового випадку відповідно до вказівок страховика або через необхідність порятунку транспортного засобу (включаючи перевезений вантаж і/або пасажирів), також повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо міри виявилися безуспішними.

Розмір відшкодування таких витрат пропорційний відношенню страхової суми до страхової вартості незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх може перевищити страхову суму.

Багатовікова практика розвитку морського страхування виробила свої позначення понять збитків від страхових випадків.

Зокрема, розрізняються поняття «загальної» і «приватної» аварії.

Під загальною аварією розуміються збитки, понесені внаслідок навмисно й розумно зроблених витрат або пожертвувань (чим-небудь) з метою порятунку судна й вантажу від небезпечної, надзвичайної події.

До таких подій, наприклад, ставляться:

• посадка судна на мілину й необхідність рятування від частини вантажу для порятунку судна;

• змушений захід судна в притулок-притулкові-притулку-порт-притулок у випадку небезпечного шторму, урагану;

• буксирування судна при втраті ними ходових можливостей;

• перевантаження вантажу на інше судно та ін..

Збитки від загальної аварії розподіляються між власниками судна, вантажу й фрахту пропорційно їх вартості.

Вивчення обставин, причин і наслідків загальної аварії здійснює фахівець-диспашер.

Диспашер виконує розрахунки збитків загальної аварії й розподіл їх між власниками судна, вантажу й фрахту,

Збитки від ушкодження або загибелі (знищення), втрати (викрадення) або пропажі транспортного засобу (водного судна) без звістки, що виникли як результат тих або інших подій, зазначених у таблиці, є приватною аварією.

Страхове відшкодування виплачується страхувальникові транспортного засобу страховою організацією при страховому випадку відповідно до наслідків, розмірів збитків, страхової суми, франшизи і виду відповідальності страховика.

Загальний розмір страхового відшкодування для всіх, власне кажучи, видів відповідальності страховика за страхуванням транспортного засобу може визначатися за формулою

В = (В– Ф + Р)S/Cо ,

де В - розмір збитку, завданого страхувальникові в результаті страхового випадку із транспортним засобом при тому або іншому виді відповідальності страховика;

Ф – установлена договором страхування транспортного засобу сума

безумовної франшизи;

Р – витрати страхувальника (вигодоотримувача)щодо зменщення збитків при настанні страхового випадку, зроблені через необхідність або за вказівкою страховика, а також витрати, пов'язані із установленням розмірів збитків, включаючи частку судна у витратах на складання диспаші за загальною аварією;

S - страхова сума, на яку застрахований транспортний засіб;

Со - страхова вартість транспортного засобу.

Після складання страхового акта (аварійного сертифіката) і одержання всіх необхідних документів від страхувальника (вигодоотримувача) страховик протягом установленого правилами (договором) страхування періоду (звичайно від 7 до 10 днів) провадить виплату страхового відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) готівкою або безготівковим розрахунком.

При затримці страхової виплати страховиком він сплачує страхувальникові (вигодоотримувачу) неустойку, якщо вона передбачена договором, або відсотки від суми, не виплаченої вчасно страхувальникові (вигодоотримувачеві).

Виплата страхового відшкодування може бути відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо за фактами пов'язаним з випадком, однієї зі сторін поданий позов до іншої сторони договору страхування або до винної третьої особи, у тому числі у випадку порушення кримінальної справи. При цьому правилами (договором) страхування можуть бути передбачені авансові виплати у вигляді частини страхового відшкодування.

Страховик вправі відмовити у виплаті страхового відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) транспортного засобу повністю або частково, якщо:

страхувальник (вигодоотримувач) транспортного засобу не повідомив страховика (його представника) про настання страхового випадку в строк і способами, зазначеними в договорі страхування ;

страхувальник (його представник) навмисне не прийняв розумних і

доступних йому мір з метою зменшення збитків від страхового випадку із транспортним засобом ;

збиток транспортному засобу завданий внаслідок наміру або грубої необережності страхувальника (вигодоотримувача); порушення правил експлуатації транспортного засобу, кодексів море- і повітроплавання, міжнародних угод, конвенцій, службових інструкцій;

про страховий випадок із транспортним засобом страхувальник (його представник) не повідомив у відповідні органи відповідно до їх компетенції або факт страхового випадку не підтверджений їх розслідуванням;

страхувальником (вигодоотримувачем) не були поданні страховикові (його представникові), експертові постраждалий від

страхового випадку транспортний засіб або окремі частини, що залишилися від нього, агрегати, вузли;

збиток транспортному засобу завданий внаслідок керування їм особами в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння

або не мають права управляти коштами транспорту;

збиток транспортному засобу завданий у процесі здійснення протиправних дій страхувальником (його представником, вигодоотримувачем) або в результаті використання транспортного засобу не за призначенням;

страхувальник (вигодоотримувач) ввів страховика в оману щодо обставин експлуатації транспортного засобу й інших даних про нього, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку й можливих збитків, що було виявлено тільки при розслідуванні страхового випадку;

страховий випадок із транспортним засобом відбувся не на території (маршруті) страхування або під час доби, що не є часом дії страхування за умовами договору;

страхувальник (вигодоотримувач) одержав повне відшкодування нанесеного застрахованому транспортному засобу шкоди (збитку) від імені, відповідального за завдані збитки;

страхувальник (вигодоотримувач) не передав страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком, що виплатив страхове відшкодування, що перейшло до нього права вимоги (у сумі виплаченого відшкодування) до винної особи, внаслідок чого реалізація цього права стала неможливою, або страхувальник (вигодоотримувач) відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальній за збитки .

3 Страхування вантажів

3.1 Основні поняття й особливості страхування вантажів

Страхування, що передбачає страховий захист тільки вантажів, називається страхуванням карго.

Страхування вантажів - один з найбільш древніх і широко поширених видів страхування.

Бурхливий розвиток торгівлі, що почалося в середні століття, наступний прогрес у поділі суспільної праці, поява виробничої кооперації, включаючи міжнародну, перетворили процес транспортування товарів, сировини, матеріалів, устаткування й іншого майна в самостійний виробничий процес, що супроводжується безліччю небезпечних подій, здатних завдати шкоди перевезеним матеріальним цінностям.

Предмет транспортування, переміщення тим або іншим видом транспорту прийнято називати вантажем.

З урахуванням специфічних особливостей перевезених вантажів їх підрозділяють за рядом ознак на:

- види;

- групи вантажів, однакових або близьких за своїй природі (наприклад, метали й металовироби; нафта й нафтопродукти);

- за способом перевезення в тій або іншій формі (насипні, наливні, штучні та ін.);

- за призначенням вантажу (продовольчі, промислові товари й вантажі іншого призначення);

- за швидкістю псування, легкості руйнування.

Страхування вантажу має на увазі страховий захист у прогресі його переміщення (перевезення) з одного пункту в іншій, як правило, па всіх стадіях схеми перевізного (транспортного) процесу.

Схема перевезення може, зокрема, включати:

• навантаження вантажу зі складу продавця (відправника), наприклад на автомобіль;

• доставку вантажу на автомобілі на станцію, у порт відправлення;

• розвантаження автомобіля й навантаження вантажу на водне або повітряне судно, у залізничний вагон або спеціальний магістральний (міжнародний) автотранспорт при відповідному оформленні товарно-транспортних, платіжних, страхових документів;

• безпосередньо перевезення вантажу водним або повітряним, залізничним або автомобільним транспортом;

• перевалку вантажу у встановлених пунктах маршруту транспортування (за необхідності зі зберіганням вантажу на проміжних складах), доставку й передачу вантажу одержувачеві на станції, у порти-призначення або в інші місця зазначені одержувачем, з оформленням документів прийому-здачі вантажу, здійсненням необхідних грошових розрахунків.

Застосовуються й більш прості схеми поставки вантажів (товарів) від відправника (продавця) до одержувача (покупця).

Наприклад, часто застосовується схема самовивозу товарів покупцем власним або найманим транспортом.

Широко поширені й схеми прямих перевезень вантажу одним видом транспорту (залізничним або водним, повітряним, автомобільним), спеціалізованою транспортною організацією від станції, порту-відправлення до відповідного пункту призначення й передачі вантажу одержувачеві.

Від прийнятої схеми перевезення вантажу залежить (з урахуванням умов договору) і момент часу, з якого ризик можливих збитків від страхового випадку вантажем переходить від відправника (продавця) товару, майна до одержувача (покупцеві).

Транспортна схема перевізного процесу визначає й склад основних його учасників. До них,зокрема, належать:

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5