МЕНЮ


Фестивали и конкурсы
Семинары
Издания
О МОДНТ
Приглашения
Поздравляем

НАУЧНЫЕ РАБОТЫ


  • Инновационный менеджмент
  • Инвестиции
  • ИГП
  • Земельное право
  • Журналистика
  • Жилищное право
  • Радиоэлектроника
  • Психология
  • Программирование и комп-ры
  • Предпринимательство
  • Право
  • Политология
  • Полиграфия
  • Педагогика
  • Оккультизм и уфология
  • Начертательная геометрия
  • Бухучет управленчучет
  • Биология
  • Бизнес-план
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Банковское дело
  • АХД экпред финансы предприятий
  • Аудит
  • Ветеринария
  • Валютные отношения
  • Бухгалтерский учет и аудит
  • Ботаника и сельское хозяйство
  • Биржевое дело
  • Банковское дело
  • Астрономия
  • Архитектура
  • Арбитражный процесс
  • Безопасность жизнедеятельности
  • Административное право
  • Авиация и космонавтика
  • Кулинария
  • Наука и техника
  • Криминология
  • Криминалистика
  • Косметология
  • Коммуникации и связь
  • Кибернетика
  • Исторические личности
  • Информатика
  • Инвестиции
  • по Зоология
  • Журналистика
  • Карта сайта
  • Страхові послуги в майновому страхуванні

    У випадку встановлення в договорі страхування майна франшизи страхова премія, що сплачує страхувальник, зменшується на величину добутку страхового тарифу на суму франшизи й може бути розрахована за формулою

     ,


    де Тб - брутто-ставка;

    Tн - нетто-ставка;

    S - страхова сума;

    t - строк страхування в місяцях;

    f - питома вага навантаження в структурі брутто-ставки;

    Ф – франшиза.

    Страхові тарифи за страхуванням майна юридичних, фізичних осіб розраховуються страховиками за методикою розрахунку тарифних ставок для ризикових видів страхування.

    Страхові тарифи встановлюються для однорідних або близьких за функціональним призначенням об'єктів майна, таких, наприклад, як:

    - будинки й спорудження;

    - силові й робочі машини;

    - технологічне устаткування;

    - вимірювальні й регулювальні прилади й пристрої;

    - обчислювальна техніка;

    - оргтехніка;

    - електронні прилади;

    - устаткування;

    - житлові будинки;

    - квартири;

    - дачі;

    - домашнє майно за його групами (меблі; одяг; взуття; білизна; побутова техніка і т.п.).

    Тарифи встановлюються для кожної групи однорідних об'єктів і кожного страхового ризику із усього переліку ризиків, передбачених правилами страхування для тієї або іншої групи об'єктів, розраховуючи на один рік страхування.

    Про середній рівень страхових тарифів, застосовуваних у практиці страхування, можна судити, наприклад, за такими їх значеннями:

    - вогонь - 0,08%;

    - блискавка - 0,06%; -вибух-0,13%;

    - самозапалювання - 0,013%;

    - землетрус, виверження вулканів - 0,015%;

    - страйки, громадські хвилювання, злочинні дії - 0,03%;

    - бурі, урагани - 0,013%;

    - повені - 0,0125% і т.д.

    При страхуванні майна за повним пакетом страхових ризиків загальний страховий тариф за цим пакетом встановлюється звичайно менше на 30-50% арифметичної суми тарифів за окремими ризиками.

    Це забезпечує стимулювання страхувальника до страхового захисту майна за всіма ризиками і більшій доступності такого страхування. Імовірність настання страхових випадків за усім пакетом ризиків за період страхування незначний, тому страховик не має нерозмірних зі страховою премією, що надійшла, збитків.

    Для забезпечення гнучкості в обліку конкретних обставин, що впливають на ймовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна страхові тарифи встановлюються в межах мінімального і максимального їх значень. При цьому може передбачатися диференціація тарифів, наприклад, залежно від будівельного матеріалу, з якого зведені стіни будинку, домів або дач; страхової суми; страхувальника - юридичної або фізичної особи та ін.


    Таблиця 1.2 - Средні ринкові тарифні нетто-ставки за страхуванням майна юридичних осіб від пожежі за категоріями майна, %

    Тарифна нетто-ставка

    Внутрішня обробка офісних преміщень

    Оргтехніка

    Товарно-матеріальні цінності на складах

    Товарно-матеріальні цінності в торговельному залі

    Мінімальна

    0,15

    0,35

    0,25

    0,6

    Максимальна

    3,0

    4,0

    4,0

    4,0


    Вплив деяких інших факторів, що збільшують або зменшують імовірність настання страхових випадків, при укладанні договору страхування майна враховується шляхом застосування до страхових тарифів підвищувальних і понижувальних коефіцієнтів.

    Наприклад, при страхуванні від крадіжки товарно-матеріальних цінностей у складі з охороною й сигналізацією застосовується понижувальний коефіцієнт. При страхуванні таких самих товарно-матеріальних цінностей у складі без охорони й сигналізації застосовується підвищувальний коефіцієнт.


    1.4 Порядок дій страхувальника й страховика при страховому випадку


    Правилами страхування майна, розроблювальними страховиками відповідно до чинного законодавства, звичайно передбачається, які дії зобов'язані зробити страхувальник і страховик при настанні страхового випадку із застрахованим майном.

    Страхувальник (вигодоотримувач), зокрема, при настанні страхового випадку, передбаченого договором страхування майна, зобов'язаний:

    1) прийняти розумні й доступні міри в сформованих обставинах, спрямовані на зменшення можливих збитків; при цьому страхувальник (його представник) повинен додержуватися вказівок страховика, якщо вони були йому повідомлені;

    2) повідомити про настання страхового випадку страховика (його представника) негайно або в строк і способом, зазначеним у договорі страхування ;

    3) повідомити про страховий випадок у відповідні органи відповідно до їх компетенції;

    4) скласти перелік ушкодженого, знищеного або викраденого майна;

    5) зберегти ушкоджене внаслідок страхового випадку майно для безперешкодного огляду, з'ясування причин настання страхового випадку, установлення розміру збитків;

    6) одержати в компетентних органах документи, що підтверджують факт, обставини й причини настання страхового випадку, характер і обсяг завданої їм шкоди.

    Для одержання страхової виплати страхувальник (вигодоотримувач) повинен подати страховикові заяву на виплату страхового відшкодування у зв'язку зі страховим випадком, оригінал страхового поліса, документи компетентних органів, що підтверджують настання страхового випадку, його причину й обставини.

    Страховик після одержання від страхувальника (вигодоотримувача) повідомлення про страховий випадок здійснює таке:

    • за необхідності дає потрібні вказівки страхувальникові (його представникові) про вживання заходів щодо запобігання збільшення збитку від страхового випадку;

    • перевіряє, чи є подія, що відбулася, страховим випадком за строком страхування; часу початку й закінчення плину відповідальності страховика; об'єкту майна й місцем його знаходження під час настання страхового випадку; страховим ризикам, передбаченим договором страхування;

    • звичайно протягом трьох днів після одержання повідомлення від страхувальника про страховий випадок страховик повинен почати складати страховий акт (складається фахівцем страхової компанії) або аварійний-сертифікат (складається фахівцем аварійно-комісарської фірми — аварійним комісаром).

    Страховий акт і аварійний сертифікат є документами однакового цільового призначення. Вони повинні відповідно до правил страхування складатися протягом 7- 10 днів з моменту початку робіт з них. За необхідності для розслідування страхового випадку й складання страхового акта (аварійного сертифіката) можуть залучатися страховиком незалежні експерти.

    У додатках до страхового акта (аварійному сертифікату) містяться акти експертизи, акти уцінки об'єктів майна, акти про знищення негідного ушкодженого майна, а також розрахунки розмірів збитку й страхового відшкодування.


    1.5 Порядок розрахунку розміру збитку й виплати страхового відшкодування


    Розміром збитку у випадку загибелі (знищення) об'єктів основних коштів вважається їх дійсна (страхова) вартість, установлені договором страхування.

    У правилах страхування майна деякі страховики передбачають, що при витратах на відновлення (ремонт) потерпілого від страхового випадку об'єкта майна, що становлять 75% або більше від страхової вартості, об'єкт вважається знищеним.

    При цьому розмір збитку визначається вирахуванням з дійсної (страхової) вартості об'єкта реальної вартості придатних для використання або реалізації залишків майна.

    При ушкодженні об'єкта основних коштів розмір збитку встановлюється шляхом виключення з вартості його відновлення (ремонту) вартості придатних для застосування або реалізації залишків ушкоджених частин об'єкта майна.

    Вартість ремонту (відновлення) визначається на основі відповідного кошторису.

    Розмір збитку, завданого страховим випадком товарно-матеріальним цінностям (сировині, матеріалам, продукції юридичних, а також домашньому й іншому майну фізичних осіб, крім нерухомого), визначається як різниця між страховою (дійсною) вартістю й зниженою за ціною їх вартістю з урахуванням втрати споживчих властивостей, якостей.

    Якщо при ушкодженні предмета в результаті страхового випадку можливе його відновлення (ремонт), подальше застосування, реалізація, то збиток установлюється як різниця між вартістю ремонту й реальною вартістю придатних для використання або реалізації залишків (при їх наявності).

    Поряд із зазначеними збитками суму, що відшкодовується страховиком, можуть включатися також витрати, пов'язані з розбиранням залишків майна, очищенням території (площі приміщення), видаленням води від пожежогасіння.

    Страховик виплачує страхувальникові страхове відшкодування в розмірі заподіяних страховим випадком збитків у застрахованому майні або збитків у зв'язку з іншими майновими інтересами страхувальника в межах установленої договором страхування страхової суми.

    Якщо страхова сума встановлена в договорі страхування на рівні дійсної (страхової) вартості майна, то розмір основної частини страхового відшкодування дорівнює величині збитку, що включає й супроводжують витрати (розбирання залишків майна, очищення території та ін.).

    При встановленні в договорі страхування майна страхової суми, нижче страхової вартості, страховик при настанні страхового випадку зобов'язаний відшкодувати страхувальникові (вигодоотримувачу) частину понесених збитків (збитку) пропорційно відношенню страхової суми до страхової оцінки об'єкта страхування.

    Якщо для зменшення збитків відповідно до вказівок страховика або в чинність необхідності порятунку майна страхувальником зроблені витрати, то вони повинні бути відшкодовані страховиком, навіть якщо міри виявилися безуспішними.

    Такі витрати відшкодовуються в розмірі пропорційно відношенню страхової суми до страхової оцінки об'єкта страхування незалежно від того, що разом з відшкодуванням інших збитків сумарна величина їх може перевищити страхову суму.

    Страховик має право не відшкодовувати збитки,що виникли внаслідок того, що страхувальник навмисне не вжив розумних і доступних йому заходів, щоб зменшити можливі збитки від страхового випадку, що настав.

    У випадку встановлення договором страхування майна франшизи розмір страхового відшкодування визначається вирахуванням з величини збитку суми франшизи.

    У загальному вигляді розмір страхового відшкодування можна розрахувати за такою формулою


     ,


    де В - розмір страхового відшкодування;

    Ф - франшиза;

    Р -витрати страхувальника щодо порятунку майна;

    S - страхова сума;

    Со - страхова оцінка застрахованого майна.

    Головним обов'язком страховика с здійснення страхових виплат при настанні страхових випадків.

    Тому після складання страхового акта (аварійного сертифіката) і одержання всіх необхідних документів від страхувальника (вигодоотримувача) страховик протягом установленого правилами (договором) страхування періоду (звичайно від 3 до 7 днів) провадить виплату страхового відшкодування страхувальникові (вигодоотримувачу) готівкою або безготівковим шляхом.

    При затримці страхової виплати страховик сплачує страхувальникові неустойку (якщо вона передбачена правилами, договором страхування) або відсотки від суми, не виплаченої вчасно страхувальникові (вигодоотримувачу).

    Виплата страхового відшкодування може бути відстрочена до закінчення судового розгляду, якщо за фактами, пов'язаними з настанням страхового випадку, порушена кримінальна справа або поданий позов до винної юридичної, фізичної особи.

    Страхувальникові у цьому випадку на його вимогу при затримці страхової виплати на строк більше ЗО днів може бути передбачена правилами страхування виплата авансу до 50% безумовно належної суми.

    Отримане страхувальником страхове відшкодування підлягає поверненню страховикові у випадках:

    • відшкодування збитку винною особою за рішенням (вироку) суду;

    • повернення страхувальникові (вигодоотримувачу) викраденої речі;

    • непідтвердження слідчими органами факту крадіжки майна.

    Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування

    страхувальникові (вигодоотримувачу) повністю або частково, якщо:

    • страхувальник не повідомив страховика (його представника) про настання страхового випадку в передбачений договором страхування строк і зазначеним у договорі способом;

    • страхувальник навмисне не вжив розумних і доступних йому заходів з метою зменшення збитків від страхового випадку;

    • збиток завданий внаслідок наміру або грубої необережності страхувальника (вигодотримувача);

    • про знищення, ушкодження або розкрадання майна третіми особами не було заявлено в органи міліції або якщо такий факт не підтверджений їх розслідуванням;

    • не були подані страховикові (його представникові) або експертові потерпілі від страхового випадку об'єкти майна або їх залишки (при їх наявності після страхового випадку);

    • страхувальник (вигодоотримувач) одержав відшкодування завданого майну збитку від імені винного в його заподіянні;

    • страхувальник (вигодоотримувач) увів страховика в оману щодо обставин й інших відомостей про об'єкт майна, що мають істотне значення для визначення ймовірності настання страхового випадку й можливого розміру збитку;

    • страховий випадок із застрахованим майном відбувся не на території страхування, зазначеної в договорі;

    • страхувальник (вигодоотримувач) не передав страховикові всі документи й докази, необхідні для здійснення страховиком страхового відшкодування, що перейшов до нього після виплати, права вимоги до винного перед страхувальником (вигодоотримувачем) особі, внаслідок чого реалізація цього права стала неможливою або страхувальник відмовився від свого права вимоги до особи, відповідальному за збитки .


    2 Страхування транспортних засобів


    2.1 Види й склад транспортних засобів, взятих для страхування


    У цей час страхування транспортних засобів являє собою широко поширені види страхування. У міру появи й розвитку видів транспорту виникали й розвивалися відповідні види страхування транспортних засобів.

    За існуючою класифікацією виділяють такі види страхування транспортних засобів, включених нами в галузь (вид страхової діяльності) «страхування майна»:

    - страхування коштів наземного транспорту;

    - страхування коштів водного транспорту;

    - страхування коштів повітряного транспорту.

    Кожний із зазначених видів страхування транспортних засобів містить у собі певні підвиди, що відрізняються типом коштів транспорту, призначенням і умовами їх експлуатації, вартістю й характерними для даного транспортного засобу страховими ризиками.

    Страхування коштів транспорту, що передбачає відшкодування тільки збитку, завданого страхувальникові (вигодоотримувачу) при ушкодженні, ' знищенні (загибелі), втраті самого транспортного засобу (без страхування вантажу, багажу), називається страхуванням каско.

    У практиці транспортного страхування досить широко застосовується комбіноване страхування.

    Комбіноване страхування може включати страхування за страховим полісом (договором) у різних сполученнях: страховий захист транспорту кошти й переведений вантаж (багажу) з вартістю транспортування (фрахту), а також страхування відповідальності власника (експлуатанта) транспортного засобу за завдання шкоди життю, здоров'ю або майну третіх осіб (включаючи пасажирів).

    Оскільки страхування транспортних засобів відносять до галузі «страхування майна», оскільки правові норми, що визначають права й обов'язки суб'єктів страхування майна юридичних і фізичних осіб, повністю поширюються й на страхування коштів транспорту.

    Страхування транспортних засобів поряд із загальними принципами його організації економічними відносинами, однаковими правами й обов'язками страхувальника (вигодоотримувача) і страховика, має й певні особливості за різними їх видами.

    Предметами страхування завжди є ті або інші матеріальні, нематеріальні цінності (блага) юридичних, фізичних осіб, що забезпечують їм нормальні умови існування й розвитку, що оберігаються і захищаються ними від несприятливих подій, здатних завдати їм певний збиток. До таких цінностей (благ) відносять й транспортні засоби, які і є предметами страхування в розглянутих його видах.

    Повний перелік транспортних засобів, які можуть братися для страхування страховими організаціями, скласти досить важко через різноманіття їх типів, видів, моделей, марок і функціонального призначення.

    Стосовно до існуючої класифікації видів страхування транспортних засобів можна виділити такі транспортні засоби (предмети страхування) за їх типами і видами :


    Таблиця 2.1 - Кошти наземного транспорту

    Автомобілі

    Кошти залізничного транспорту

    Інші кошти наземного транспорту

    Види автомобілів:

    1 Автомобілі легкові.

    2 Автомобілі вантажні.

    3 Автобуси.

    4 Автомобілі спеціального призначення:

    а) автокрани;

    б)автонавантажувачі;

    в) автотехдопомога;

    г)авторефрижератори;

    д) автофургони вантажні;

    е) автомобілі швидкої медичної допомоги;

    є) автомобілі

    спортивні;

    ж)автобензовози;

    з) цементовози;

    и) інші

    Види залізничного транспорту:

    1 Тяговий рухомий склад:

    а)електровози;

    б)тепловози;

    в) паровози;

    г) мотовози;

    д) мотодрезини;

    е) локомотиви на повітряній (або магнітній подушці

    2 Причіпний рухомий склад:

    а) вагони пасажирські різних категорій;

    б) вагони вантажні -платформи, піввагони, криті вагони;

    в) вагони-цистерни для перевезення наливних або сухих вантажів;

    г) вагони для перевезення зрідженого газу;

    д) вагони для перевезення автомобілів;

    е) поштові, поштово-вантажні й інші вагони.

    3 Спеціальні технічні кошти залізничного транспорту:

    а) снігоочисники;

    б) шляхопід'ємні машини;

    в) будівельно-монтажні поїзди;

    г) крани на залізничних платформах;

    д) протипожежні кошти;

    е) інші види техніки

    Види інших транспортних засобів:

    1 Мотоцикли.

    2 Моторолери.

    3 Мопеди.

    4 Велосипеди.

    5 Снігоходи.

    6 Всюдиходи на пневмоходу або гусеничні. 7.Трактори.

    8 Інші види


    Таблица 2.2 - Кошти водного транспорту

    Типи водних судів за їх призначенням

    Основні види водних судів

    1 Пасажирські судна.

    2 Торговельні судна.

    3 Промислові судна.

    4 Судна технічного флоту.

    5 Спортивные суда.

    6 Судна спеціального призначення

    Теплоходи, катери, пороми.

    Танкери наливні, суховантажні судна, баржі.

    Рибальські судна (сейнери, траулери, катери), плавбази.

    Рятувальні, криголами.

    Яхти, катамарани, човни.

    Науково-дослідні, навчальні

    Страницы: 1, 2, 3, 4, 5


    Приглашения

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хореографического искусства в рамках Международного фестиваля искусств «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»

    09.12.2013 - 16.12.2013

    Международный конкурс хорового искусства в АНДОРРЕ «РОЖДЕСТВЕНСКАЯ АНДОРРА»




    Copyright © 2012 г.
    При использовании материалов - ссылка на сайт обязательна.